Перший том був теж чудовий і там вся історія почала повільно заварюватись. Дуже файно, особливо де йдеться про (психо)географію Лондона, але ритм оповіді місцями просідав і обрив на доволі цікавому епізоді залишив змішані почуття.
Що ж, другого тому це вже не стосується.
Тут історія набирає обертів і не відпускає. Іноді навіть трохи важко повірити, що це відбувалося насправді. Хоча не зовсім - в примітках Алан Мур пояснює, що звідки взяв і що реальне, а що додумане чи вигадане.
Ну і це та історія, коли ще з першого тому знаєш, хто вбивця, але цікаво зовсім не те, хто це зробив, а як та чому він це робить. А також, як всі причетні до подій люди та їх долі сплітаються у моторошний і довершений пазл.
І саме тому екранізація не працює. Хоча я її давно дивився і погано пам'ятаю, треба передивитися. Але після прочитання третього тому, мабуть.
Не дочекаюсь вже, коли він вийде!