Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть

by Володимир Аренєв, Олександр Продан, Володимир Єшкілєв

Далекі чарівні світи й минуле України, колонізація Марса та похмура готика спальних районів, а ще — небезпеки космічного фронтиру, військові байки ландскнехтів, потаємна історія Донбасу і часові парадокси…
Ця антологія — перша спроба показати панораму трьох століть української фантастики в усьому її розмаїтті, від класиків до молодого покоління авторів. Окрім художніх текстів, антологія містить великий есей — путівник по напрямках, творах і авторах; він допоможе зорієнтуватися у численних жанрах та творах української фантастики.

Genres: Fantasy, Science Fiction, Ukrainian Literature, Short Stories, Fiction, Ukraine

480 pages, Hardcover

First published May 25, 2024

Reviews

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Колись давно, під час перебування в Англії, Джорджа Р.Р. Мартіна так вразив Адріанів вал, що в своєму епічному та вже культовому циклі романів "Пісня Льоду та Полум'я" він створив Стіну. Адріанів вал, як і Стіна у Вестеросі, перетинає острів повністю — від моря до моря, але має лише 117 км завдовжки та 2-3 м у висоту.

Бурхлива фантазія автора і жанр серії книг зробили Стіну на півночі Вестеросу майже в сто разів вищою (до двохсот метрів) та у триста миль (480 км) завдовжки. 

Цікаво, на що могли б надихнути письменників Змієві вали Наддніпрянщини, загальна довжина яких була понад 900 км? Адріанів вал збудували римські солдати, для захисту від варварів та для означення північних кордонів своєї імперії, Стіна була зведене з криги за допомогою магії, щоби захистити світ людей від первісного зла, а Змієві вали, вочевидь, мали б допомагати нашим предкам-агроельфам захищатися від кочівників. 

В цьому контексті метафоричність назви "Змієві вали" для антології української фантастики XIX-XXI століть — символічна і надзвичайно вдала. Попри нікчемне ставлення до нашої культури з боку української ж влади під час великої війни з сучасними "мохнатими варварами", вона залишається найбільш важливою та ефективною зброєю у війні за нашу ідентичність, наші світоглядні кордони та наше майбутнє. 

Чомусь українці не надто поспішають завойовувати космос, можливо це зумовлено тим фактом, що ми і на цій планеті досі не маємо певності в майбутньому і права на життя власним розумом на своїй землі. Тому і в антології класично фантастичними є лише оповідання Макса Кідрука з світу його роману "Колонія" та "Чия планета?" Бориса Штерна, решта ж відносяться радше до жанрів фентезі та містичної прози.

Не всі оповідання однаково сильні, але читати було цікаво кожне. Безмежна вдячність та пошана упоряднику збірки Володимиру Арєнєву за невпинну боротьбу, працю та адвокацію фантастичних і фентезійних книг на українському книжковому ринку.

Окрім власне оповідань, в антології також є цікава історична екскурсія жанром — від середньовічного "Києво-Печерського патерика" до у всіх сенсах космічної "Колонії" Макса Кідрука".

Найбільше мене зачепили:

— "Поєдинок" Івана Франка, в якому я побачив борхесівські мотиви задовго до того, як Хорхе Луїс Борхес почав щось писати;
— "Гавриловна" Олексія Жупанського;
— "Череп Довбуша і зелені діти" Володимира Єшкілєва;
— "Ближче всіх до полюса" Макса Кідрука, звісно;
— "День Нептуна" Остапа Українця;
— і найжахливіша зі всіх "Дрібка блаженства" Павла Дерев'янка.

А прекрасні ілюстрації Олександра Продана надали цим вигадливим фантазійним історіям чарівливої реалістичності.

Оповідання Володимира Арєнєва "Туди, де буде сад" фіналізує антологію безкінечно сумною, але діткливою та романтичною історією про всі ті місця, куди, хочеться вірити, ще обов'язково повернуться наші.

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

Я хотів придбати цю збірку перш за все тому, що вона чудово виглядатиме на будь-якій полиці, а по-друге через те, що тут багато українських авторів, чиї твори я читав раніше і було б цікаво побачити їх в компанії. Для початку про дизайн та ілюстрації - це цукерочка. Я вже давно став шанувальником робіт Продана і він продав мені книгу (як вам такий каламбур?). Також потішили статті від Арєнєва і Назаренка, лаконічно, але цікаво. Нижче коротко розповім про кожне з оповідань.

1)"Запропаща грамота" Микола Гоголь
Це далеко не мій улюблений твір Гоголя, але зрозуміло чому саме він опинився у антології. Сюжет переказувати нема сенсу все одно фільм вийшов кращим)
2)"Нічний супутник" Іван Наумович
Мораліте про привида і провидіння. Цікаво, як на свій час.
3)"Закоханий чорт" Олекса Стороженко
Раніше вже читав цей твір і він сподобався, є схожість з Гоголем, але якась більша фольклорність. Побрехенька з життя хвацького діда.
4)"Поєдинок" Іван Франко
А ось тут, я був дійсно подивований! Раніше не читав цього короткого, але такого незвичного для Франка твору. Це Міг би запросто написати Майрінк чи По, але написав галичанин! Загалом серед розділу класиків, це найліпше, що є.
5)"Потороча Хрипка" Василь Королів-Старий
Кілька років тому перечитував цілу збірку "Нечиста Сила" Короліва і це оповідання запам'яталось найбільше. Дійсно найкраще із неї. Дуже добре описана атмосфера покинутого дому, але якось так затишно.
6)"Чия планета?" Борис Штерн
Гумористична космо-фантастика. Єдина на всю книгу. Дотепно і зі смаком.
7)"Гавриловна" Олексій Жупанський
Вже раніше слухав це оповідання в аудіо-збірці від "Бабая". Дійсно моторошно. Жупанський впевнено переносить лавкрафтівщину на терени постсовкових сірих міст.
8)"Мова Вавилону" Світлана Тараторіна
Плюс - дійсно оригінальний сюжет з закосом під Нолана та деконструкцією гіпотези Сепіра-Ворфа. Мінус - русизми, дещо незґрабний стиль, дивна транслітерація імен Вавилонських богів, наче перетягнена з російської.
9)"Череп Довбуша і зелені діти" Володимир Єшкілєв
Я б окреслив жанр цього оповідання псевдо-історією, чи псевдобіографією, або ж псевдорецензією. Стилістично це безперечно найкращий твір на всю книгу, досконале володіння мовою. Коротке оповідання на кілька сторінок можна було б з легкістю розвинути в цілий роман, але автор пішов шляхом Борхеса.
10)"Пожирач Гріхів" Олександ Михед
А це вже спроба зробити "Американських(Валлійських?) богів" Ґеймана в Донбасі. І скажу я вам пані та панове - спроба вдала! Дві паралельні лінії, вдалий наратив зі сторони проклятого бога. Кайф!
11)"Диво з бомбардою" Сергій Легеза
Ланскнехти, відьми, найманці, релігійні фанатики, добра стилізація під застарілі говірки. Суд вкінці оповідання дуже нагадує "Пана Малодоброго" Арєнєва. Кінцівка перегукується з "Туди де буде сад" того ж таки Арєнєва, але вже в цій книзі! Чудасія.
12)"Справжнє життя Івана Ілліча" Михайло Назаренко
Цікавий погляд на подорожі в часі і совєтизацію, але в Назаренка є купа інших значно кращих оповідань. Чому ж в збірці опинилося саме це наче і ясно, але я б помістив "Мінотавра" чи "Носатого"
13)"Ближче всіх до полюса" Макс Кідрук
Той випадок, коли знаєш чим все закінчиться, але все одно читати цікаво. Загалом Кідрук виріс з часів "Твердині". Кінцівка захоплює подих.
14)"День Нептуна" Остап Українець
Це бомба! У всіх сенсах. "Грань майбутнього" де головний херой - Ванька з "Москви"! Сама ідея зацикленого вмирання виродків, що застрягли в часовій петлі власної пропаганди багато чого вартує!
15)"Вартровий загрози" Наталія Матолінець
Зашифроване ромфентезі, цікаві описи з мандрами світами і проходженнями через будинки. Кінцівка передбачувана.
16)"День Знань" Максим Гах
Стилістично та ідейно дуже близько до Пєлєвіна, але це радше проблема тих, хто перечитав Пєлєвіна і не вірив, що можна таке щось писати українською. Десь після середини вже розумієш до чого все йде, але тим не менш, читати цікаво. Плюсик за посилання на "Бардо Тьодол".
17)"Дрібка блаженства" Павло Дерев'янко
Найстрашніше та найгидкіше оповідання в книзі, але від того звісно що не найгірше. Цікаво, як це будуть читати в майбутньому, але зараз все ще йдуть мурахи шкірою і виникає лють. Опис отруйної рос. пропаганди як черв'яка, якого вживляють в тіло дуже влучний.
18)"Середина Снігу" Олексій Гедеонов
Збиває з пантелику стилістика. Наприклад в Легези І Єшкілєва твори читаються органічно, а в Гедеонова чомусь цьому не віриш. Якось занадто бароково, застаріло. Але сюжет цікавий.
19)"44 GES - Віхола" Володимир Кузнєцов
Читав раніше на сайті і можу сказати, що без контексту роману "Закоlот" в усесвіті якого і написана оповідка, її практично неможливо зрозуміти. Фірмове нагромадження і складність. Дивний вибір, зважаючи на те, що в автора є вдосталь самостійних творів.
20)"Туди, де буде сад" - Володимир Арєнєв
Остання парфянська стріла - прямісінько в серце. Вкінці майже сплакнув. Цікаво спостерігати, як в інших творах розвивалась тема привидів, щоб постати перед читачем в такій фінальній формі. Добре завершення від укладача!

Ось такі підсумки. Антологія нерівна. Є сильні речі, є слабші, але загалом, можу сміливо рекомендувати до прочитання і милування ілюстраціями та оформленням!

[Mykyta Ischenko · Rating 5 out of 5]

Мене розʼїбало 🫠

Відкрив для себе нових авторів і по-новому побачив тих, з якими вже знайомий

[Yaroslav · Rating 4 out of 5]

Якісь неоднозначні відчуття.
З одного боку, якісні тексти, хоч і не всі мені зайшли.
З іншого, ну для мене це точно не антологія ФАНТАСТИКИ.
Як я зазначав у процесі читання, ні ХІХ, ні початок ХХ не фантастика, а чиста етніка та міфологія.
Твори сучасних авторів вже ближче, але тут інша особливість - вони занадто реалістичні, особливо якщо торкаються теми війни.
Я у жодному випадку не жалкую, що прочитав цю збірку і можливо відпущу її у світ, щоб її прочитало більше людей.
А ще я зрозумів, що ще не готовий читати про війну в ХУДОЖНІЙ літературі.
Якщо говорити про стиль, то ті, кого вже читав, підтвердили свою вагомість. Ті, з ким тільки планую знайомитись, ще більше зацікавили.

[Igor Mogilnyak · Rating 3 out of 5]

3,5⭐️

Важлива збірка, але мені не все сподобалось, і навіть ті автори яких я знаю - не все зайшло.

[Eugenia · Rating 5 out of 5]

Початок 21 століття мене вразив найбільше. Чудова антологія. Так, тут є навіть шматочок Всесвіту «Колонії» Кідрука, заради нього почала читати.

Але! Олексій Жупанський, Світлана Тараторіна, Олександр Михед, Остап Українець, Наталія Матолінець, Максим Гах, Павло Деревʼянко, Володимир Кузнєцов та Володимир Аренєв - вкрали моє читацьке серденько і я хочу ознайомитися з більшими творами авторів.

Щиро раджу!

[Oleh Bilinkevych · Rating 4 out of 5]

Візуально красива збірка оповідань із не менш чудовими текстами.
Найбільше запам’ятались:"Потороча Хрипка" Короліва-Старого, "Гавриловна" Олексія Жупанського, "Мова Вавилону" Світлани Тараторіної, "День Знань" Максима Гаха, та найкраща у збірці (на мою скромну думку) "Дрібка блаженства" Павла Дерев'янка.

[Pavlo · Rating 4 out of 5]

Збірка надзвичайно різномастна й чудово демонструє, наскільки широким та глибоким є спектр української фантастики та фентезі ще з тих часів, коли таких термінів навіть не існувало. Незважаючи на значні часові проміжки, які зачасту розділяють авторів антології, було досить цікаво відслідковувати спільні ідеї та кореляції між їхніми творами. Іронічними та сатиричними, як у Гоголя та Єшкілєва, складними й болючими, як у Франка та Дерев’янка, химерними та гостросоціяльними, як у Михеда, Назаренка і Українця.

Цілком ймовірно, якісь історії вас не зачеплять, швидше за все деякі не сподобаються, але всі ці оповідання аж ніяк не випадкові в антології. Кожен твір це такий собі checkin, пакіл у нашому таймлайні, який маркує і акцентує на важливих тенденціях певної історичної доби.

Окремо, кожне із цих оповідань, просто творчий доробок українських письменників та письменниць. Деякі з них напівзабуті та добряче порослі бур’янами. Та після того, як упорядник помістив їх в антологію це вже систематизована добірка, яка дає можливо й не повне, але досить конкретне означення того, що прийнято називати «українською фантастикою» трьох крайніх століть.

[Petro Svystun · Rating 5 out of 5]

Давно чекав цю книгу (десь з презентації колонії на якій Кідрук згадував про оповідання для цієї збірки) і вона не розчарувала. Шикарне видання, цікаві історії, можливість простежити розвиток фантастики та фентезі в Україні. Це однозначно must read.

[Ihor Kolesnyk · Rating 4 out of 5]

Деякі тексти з антології викликають здивування щодо фантастичності, але загальне враження більше позитивне, ніж очікував.

[Roman · Rating 3 out of 5]

56%

Запропаща грамота - 50%
Нічний супутник - 25%
Закоханий чорт - 70%
Поєдинок - 50%
Потороча Хрипка - 70%
Чия планета? - 25%
Гавриловна - 70%
Мова Вавилону - 90%
Череп Довбуша та зелені діти - 30%
Пожирач гріхів - 80%
Диво з бомбардою - 75%
Справжнє життя Івана Ілліча - 10%
Ближче всіх до полюса - 80%
День Нептуна - 30%
Вартовий загрози - 55%
День знань - 45%
Дрібка блаженства - 75%
Середина снігу - 50%
44 GES — Віхола - 75%
Туди, де буде сад - 65%

[Naya · Rating 4 out of 5]

Фантастики тут кіт наплакав, а от містичної прози достатно багато.

[Kuxenjatko · Rating 5 out of 5]

Дивовижна збірка! Дає можливість познайомитися з різними сучасними автор_ками, майже кожн_а з яких має у доробку окремі романи. Вступні частини до кожного зі століть я прочитала наприкінці, і було вдячна за короткий, але вичерпний екскурс у історію української фантастики (а також додала собі ще імен для подальшого ознайомлення). Окремі оповідання про російську війну проти України щемкі, на останньому — "Туди, де буде сад" Володимира Аренєва — я ледь не плакала. Безсумнівно раджу усім, хто цікавиться фантастикою, фентезі, горрором чи магічним реалізмом.

[Vlada · Rating 4 out of 5]

Що ж, мета цієї збірки - показати панораму трьох століть української фантастики - виконана, але наскільки успішно?

Маємо 20 творів від різних українських авторок та авторів, які розділені на 3 частини - 3 століття.
Починаємо Гоголем і закінчуємо прекрасним сучасним твором від упорядника антології - Володимира Аренєва «Туди, де буде сад», який ніби підсумовує не лише саму антологію, а й наше життя.

мої читацькі підсумки тут:
4 твори почала, але недочитала;
11 творів сподобались, з них
4 твори запали в душу, буду рекомендувати та маю бажання більше знайомитись з їхніми авторами🤩
- «Потороча Хрипка» Василь-
Королів Старий
- «Гавриловна» Олексій
Жупанський
- «Ближче всіх до полюса» Макс
Кідрук
- «День знань» Максим Гах

Чи варто читати книгу і чого від неї очікувати?
Як на мене, варто. Головне підходити до неї усвідомлено - тут не буде такого, що ви не зможете від неї відірватись (скоріше за все, принаймні в мене було так), проте, вона матиме в подальшому неабиякий вплив на вас і все ж таки є твори, які заслуговують на увагу. Величезна кількість нових українських авторів, деякі цікаві історичні факти, переусвідомлення української фантастики та усвідомлення того, що над нею нам треба пахати і пахати😼.

Довго думала яку оцінку ставити - 3 або 4. Ідеально було би 3,5 - так як з деякими творами були думки « і де ж тут фантастика?», та окрім змісту ще й є неймовірне оформлення книги - обкладинка, яка привертає увагу, прекрасні ілюстрації.
Хочу подякувати за цю роботу, це важливий внесок у розвиток української літератури😇

[Taniasonce · Rating 4 out of 5]

4,3⭐

[Oleg · Rating 5 out of 5]

Загалом книга актуальна та пізнавальна, щодо історії української фантастики, мені навіть вдалось розставити деякі речі по поличкам. Оповідання до ХХІ сторіччя, як історичний матеріал, мабуть цікаво але не моє. Далі багато цікавих оповідань та відкриттів, нові та цікаві для мене автори. Декілька оповідань я б викинув із цієї збірки, поки промовчу які саме;). Ставлю 5 - напевне це те що я шукав щоб навести лад із загальним уявлення про українську фантастику.

[ArK · Rating 4 out of 5]

Дуже тішать такі антології — гарне оформлення, виразні ілюстрації і дивовижна різноманітність творів. Є глибокі і змістовні, є прості і навіть наївні, є розважальні і спекулятивні, і це, мабуть, очікувано для української літературної сцени. Найцікавішими відкриттями для мене стали «Закоханий чорт» Олекси Стороженка, «Поєдинок» Івана Франка, «Гавриловна» Олексія Жупанського, «Мова Вавилону» Світлани Тараторіної, «Пожирач гріхів» Олександра Михеда, і «День Знань» Максима Гаха.
Але є і дивні моменти. Наприклад, твори перекладені з російської чітко позначені у перших двох розділах, але у третьому і найбільшому це чомусь ніяк не згадується, при тому що деякі мають дуже впізнаваний стиль, характерний для російськомовного періоду української фантастики. «Середина снігу» Гедеонова ще й суттєво змінене з російського оригіналу — настільки, що мені особисто деякі сюжетні ходи ставали зрозумілішими тільки після ознайомлення з першоджерелом.
Також здивувала присутність оповідання Легези — російськомовного автора і перекладача на російську який працював з російськими видавництвами і отримував російські нагороди аж до 2022 року.
Чи мають такі твори місце в антології української літератури? Думаю, так, зважаючи на колоніально-імперський вплив на нашу культуру. Чи потребує такий вміст контексту? Безумовно, і він тут присутній, але лише поверхнево, у передмові. Цікаво, чи не тому польське видання («Змієві Вали» - це на 95% перевидання збірки «Język Babilonu» 2022 року) залишилося майже непоміченим читачами, судячи зі сторінки на goodreads.
Підсумовуючи — антологія займе почесне місце на книжковій полиці, багато над чим змусила задуматися і дослідити, як про самі твори та авторів, так і культурний та мистецький простір який вона представляє. Сподіваюся в майбутньому побачити більше таких збірок, вміст яких тільки покращуватиметься.

[Ека Удальцова · Rating 3 out of 5]

Складно оцінювати збірки, бо враження від різних оповідань дуже різні. Деякі мені справді припали до душі — від «Вартового Загрози» просто не могла відірватися. Але деякі оповідання не зайшли взагалі, тож, тільки розпочавши, одразу перегортала. На жаль, таких було багато.

В цілому, мабуть, ця книга все ж таки не для мене.

[Volodymyr · Rating 5 out of 5]

Хороша антологія. Декілька оповідань не зайшли, але більшість просто чудові. Вкінці хотілось плакати. Рекомендую.

[Та, що не полетіла у Ирій · Rating 3 out of 5]

Купила книгу без роздумів, бо захотіла мати таке красиве видання у своїй колекції. Історії були приємним бонусам.

Історії у антології зовсім різні, тому деякі не зайшли, бо були не для мене. І коли я це прийняла, то швидко прочитала всі оповідання. Приємним бонусам до читання був дороговкажчик по епохам.

Окремо для себе відзначу "День Нептуна" (чудовий концепт, який дуже вдало накладається на нашу реальність, хоча було трішки гірко читати паралельно з новинами про генерала-м'ясника), "Дрібка блаженства" (історія про сучасну проблематику з класичним тропом жахів, тема цивільних на війні теж важлива), "Гавриловна" (не знаю як вам, а мені відчувається тут атмосфера Лавкрафта і По).

[Natalia Potipko · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава антологія - від чортів з козаками до космосу, багато незнайомих імен, а також відсутність зашкварених знайомих, які раніше вважалися топами. Пара оповідань не здалася мені фантастикою. Останнє було несподіванкою, розплакалася 🥹

[Oleksii Pedorenko · Rating 5 out of 5]

Чомусь раніше ігнорував збірки, але, схоже, ставлення своє варто переглянути. Залишився у захваті, повному.

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

Закінчила читати збірку. Хочеться не те що ридати, хочеться кричати в нічний степ, щоб кордони дрижали.

Як може стільки любові поряд і стільки болю? Скільки ще століть нашим письменникам доведеться перетравлювати досвід нації з болю і відчаю в слова на папері?

Несамовито.
Дякую за антологію.
За огляд не лише творів, а й біографій авторів, що має стільки сенсів в ці чергові часи змін.
Дякую за ці твори, які у всій своїй темряві все ще про надію. І про те, що стояти і битися є за що. Попри все.

[Roman Tereshchuk · Rating 4 out of 5]

Книгою задоволений, свою задачу - познайомити з українською фантастикою вона виконала. Очікував більше фантастики в класичному, західному, стилі, але так теж гарно і в цілому сподобалося.
Були відверто погані твори, але меншість, інші були, або нормальні, або прекрасні

[Alina Prysiazhniuk · Rating 4 out of 5]

Щось цікаве, щось не дуже, а дещо неможливо читати. Найбільше сподобались Кідрук, Українець, Деревʼянко, Матолінець, і — хто б міг подумати — Олекса Стороженко.

[Barnes · Rating 4 out of 5]

Торік я почала потроху відкривати для себе жанр фентезі, до якого ставилася дещо насторожено. Й мені сподобалося! Тож логічним кроком стало познайомитися з багатьма авторами й авторками через формат короткої прози в подібній антології. Як і в будь-якій збірці, тут присутні сильніші й слабші тексти, але перевага в тому, що дається різноманіття.

Та і як зазначають укладачі, ця книжка - швидше дороговказ. Тут немає уривків великих романів, усі тексти - коротка проза, що має бути цікава широкому колу сучасного читацтва, а не суто літературознавцям. Ця збірка жива й промовляє до тебе різними голосами з трьох століть, показуючи різноманітність української фантастики, що існує й продовжує розвиватися, попри усі перешкоди на своєму шляху.

Антологія має три розділи: дев'ятнадцяте століття, двадцяте й кінець двадцятого - початок двадцять першого. На початку кожного розділу є невелика стаття Володимира Аренєва та Михайла Назаренка, що пояснює передумови й реалії формування фантастичної української літератури в той чи інший період. З цих коротких літературознавчих екскурсів я пригадала вже відоме, але й дізналася багато чого нового.

Якщо говорити про самі оповідання, то, звісно, далеко не усе мені сподобалося. Очікувано, що переважно мою увагу й прихильність завойовували сучасні авторки й автори, однак прочитати щось з класики чи 20 століття також було пізнавальним досвідом.

Однак найкращими з поміж двадцяти текстів для мене виявилися оповідання:

▪️"Закоханий чорт" Олекси Стороженка;
▪️"Гавриловна" Олексія Жупанського;
▪️"Мова Вавилону" Світлани Тараторіної;
▪️"Пожирач Гріхів" Олександра Михеда;
▪️"День Нептуна" Остапа Українця;
▪️"Дрібка Блаженства" Павла Дерев'янко;
▪️"Туди, де буде сад" Володимира Аренєва.

Далі залишу коротенькі відгуки на кожне з оповідань:

▪️Запропаща грамота. Микола Гоголь (6/10)
Відомий текст, тому зупинятися особливо на ньому не буду. Скажу лиш, що після нього захотілося вперше подивитися фільм "Пропала грамота", про який я до того багато чула.

▪️Іван Наумович. Нічний супутник (4/10)
Також не надто зачепило. Я хоч іноді люблю релігійні мотиви/відсилки у творах, та деяку відразу викликають тексти, де диво твориться, аби навернути головного героя у віру. Хоча для загального розвитку прочитати можна, бо оповідання досить коротеньке й сприймається легко.

▪️Закоханий чорт. Олекса Стороженко (9/10)
Попри те, що у збірці скорочена версія оповідання, все одно дуже сподобалося. Що буде як зустрінуться чорт, козак та відьма? От вам і любовний трикутник, епічний, потішний і цікавий. Тепер хочу прочитати більше тексті�� автора, бо багато про них чула й тепер знаю що у Вівату вийде збірка в серії української класики.

▪️Поєдинок. Іван Франко (4/10)
Дуже коротеньке оповідання, що я б його назвала більше психологічним, лиш з невеликим фантастичним елементом. Це щось максимально класичне, тому мені, на жаль, не до смаку.

▪️Потороча Хрипка. Василь Королів-Старий (6/10)
Мила й щемка історія про привидку, що пізнала почуття любові й хлопчика, якого вона врятувала від смерті. Непоганий стиль, проста, але добре виконана історія.

▪️Чия планета? Борис Штерн (5/10)
Вперше чую про цього автора, хоча, як виявляється, ім'я досить відоме. Оповідання на космічну тематику, що трохи не моє. Загалом від стилю написання йде вайб ретро-фантастики. Трохи чудернацькі персонажі, краплинка гумору й претензія на повчальність / філософічність.

▪️Гавриловна. Олексій Жупанський (9/10)
Другий на моєму досвіді текст Жупанського, за атмосферою дуже схожий на попередній - зі збірки Бабая. Як я розумію, це загальна риса його стилю, коли фантастично-містичний горор накладається на похмурі пострадянські реалії сірих районів. Вони легко асоціюються з власним життям, тому найбільше западають у пам'ять. Жаско, липко, напружено-безвихідно й дуже круто.

▪️Мова Вавилону. Світлана Тараторіна (10/10)
З попереднього досвіду читання короткої прози авторки, я вже знаю, що її світи наповнені, багаті, детальні й заворожливо цікаві. Оповиті легендами й трохи філософічні. Авторка просто кидає нас в них, туди, де все таке невідоме й дивне. Спочатку я думала, що цей текст мені не сподобається, але з кожною сторінкою світобудова й задум затягували мене глибше й глибше, а розв'язка й взагалі здивувала.

▪️Череп Довбуша і зелені діти. Володимир Єшкілєв (6/10)
Написана в псевдобіографічному стилі з нотками гумору й абсурду оповідка про науковця, що марив ідеєю «найпрадавнішого походження галичан» виявилася для мене досить посередньою. Непоганий стиль, милі комічні акценти й інтелектуальні провокації, але особисто мене текст не зачепив.

▪️Пожирач гріхів. Олександр Михед (9/10)
Дуже люблю коротку прозу Михеда й цей текст не став виключенням, бо серед коротких ритмічних і колисаючих речень сплітаються валлійська мітологія, становлення Юзівки й період від 80-х до 2014 року на території Луганської й Донецької областей. (Нагадало "Американських богів" Геймана). А шукаючи більше інформації, я ще й дізналася що за цим текстом UACOMIX випустять мальопис. Тож дуже чекатиму.

▪️Диво з бомбардою. Сергій Легеза (3/10)
Не люблю середньовічний сеттинг, бо такі тексти дуже важко читати, а цей ще й займає аж 44 сторінки. Але! Любителям жанру точно сподобається, бо видно, що стилізації оповідання автор приділив чимало уваги. Також поки читала здалося, що текст чимось схожий на романи Пратчетта (хоча його мені було набагато легше читати у свій час).

▪️Справжнє Життя Івана Ілліча. Михайло Назаренко (3/10)
Добре, що коротке оповідання, бо також не зайшло. Совєтські декорації та подорожі в часі(?). Мабуть, це мала бути відсилка персонажем до якогось іншого твору чи реальної особи, якої я не зрозуміла, тому мало що можу сказати про цей текст.

▪️Ближче всіх до полюса. Макс Кідрук (7/10)
Вже читала це оповідання в збірці від Бабая, тому тут лише повторюся, що написано в чудовому стилі Кідрука, трагічно, науково, цікаво і з купою деталей. Сеттинг той самий, що і в "Колонії".

▪️День Нептуна. Остап Українець (9/10)
Приємне і добре оповідання, про те, як застрягла в часовій петлі р*сня раз за разом помирає на крейсері москва. Дрібка абсурду й класичний р*софобський гумор в дусі потіків Телебачення Торонто.

▪️Вартовий загрози. Наталія Матолінець (8/10)
Моє перше знайомство з творчістю пані Наталії, тому не можу сказати чи події цього тексту знаходяться в тому ж всесвіті, що і її романи. Однак це все одно дуже непогана фентезійна історія з передбачуваним, але гарно реалізованим сюжетом. Читається легко й цікаво, тому подумаю над тим, щоб ознайомитися з якоюсь із книжок авторки.

▪️День знань. Максим Гах (8/10)
Похмуре й в'язке оповідання, що відчувається ніби той стан за кілька секунд до втрати свідомості. Де першовересневий день з усією його сірістю й тягучістю переплітається з екзистенційними тривогами дорослого чоловіка, що стають початком дороги в нікуди. Класно, атмосферно, мені сподобалося.

▪️Дрібка блаженства. Павло Дерев'янко (10/10)
Єдине горор оповідання в цій антології. Оповідання, від якого стає огидно, але й нестримно болить душа. Бо це текст про окупацію, про отруєння наших людей паразитом р*ского міра та його пропаганди. Болить від того, що попри фантастичний жанр, тут вдосталь реальних речей, від яких страшніше, ніж від вигадок. Дуже складний, але сильний текст.

▪️Середина снігу. Олексій Гедеонов (7/10)
Стабільно непогане оповідання, але не зачепило. Чомусь трохи нагадало "Пісню відкритого шляху" Артема Чеха, мабуть, через головних героїв.

▪️44 GES - Віхола. Володимир Кузнєцов (9/10)
Дуже сподобалося це оповідання, хоча й розібратися зі світоустроєм було не просто, не стверджую, що взагалі розібралася. Але стиль автора крутий і виважений, плюс за текстом відчувається масивна й прописана світобудова. Як я розумію, події тут відбуваються в тому ж всесвіті, що й книжка "Заколот", яку мені ще не доводилося читати, але тепер, мабуть, додам її до списку бажанок. Поки шукала інфу про все це, натрапила на сайт автора, де можна почитати й послухати (з класним музичним супроводом) це оповідання й знайти ще купу всього.

▪️Туди, де буде сад. Володимир Аренєв (10/10)
Неймовірно щемке й зачіпаюче за живе оповідання, бо також тисне на ту рану, що болить і так майже до сліз. Хороше завершення для збірки, як на мене.

(Inst з відгуками: @_daria_barnes)

[Євген]

Поки враження змішані. Старі оповідання хороші — частково, думаю, вони виглядають оригінально поза контекстом читання подібних оповідань того часу. Цим силогізмом я плавно підводжу до оповідань сучасних. Маю враження що не всі автори знають: багато хто з їхньої аудиторії не хоче читати про війну. Зовсім. Хочуть фантастичного світу та цікавого повороту сюжету, а не Донбасу на Марсі (про таке оповідання не було, або я ще туди не дочитав).

Сподобався професійний письменницький стиль Жупанського, але арка персонажа недомальована та є непослідовність щодо одного моменту з тваринами. Враження що це ніби трохи розписане творче завдання.

Я розумію звідки ростуть ноги в оповідання Тараторіної, але я зміг його прочитати тільки по діагоналі. Через оскомину, що виникла вже на третій сторінці. Я не цільова аудиторія. Не тому що я етнічний росіянин. Мене цікавить українська мова та я розумію її екзистенційне значення для української культури. Тільки ось таке подання цього питання вже починає нагадувати шкільний урок літератури. І по моїх молодших знайомствах я вже бачу що таке моє враження не хибне. Щоби українська мова квітла, потрібен цікавий, конкурентний та різноманітний контент нею, а не завуальована та затягнута лекція про рідну мову з алюзією на її справжність та несправжність іншої мови.

В принципі, тема війни закономірно впливає в літературі під час війни. От тільки 25-річні хлопці що приймають в ній участь не хочуть про неї читати в десяти ракурсах. Вони її і так прожили, хочеться чогось іншого.

[Nataliia · Rating 5 out of 5]

Жанр короткої прози все більше мене приваблює. Велика подяка упоряднику за таку прекрасну роботу в об'єднані абсолютно різних, однак прекрасних фантастичних оповідок. Окремо треба відмітити, що ця книга благодійна і частину прибутку передають для виготовлення маскувальних сіток.
Головною причиною придбати цю збірку було оповідання пана @max.kidruk, однак і інші знайомі та і незнайомі автори мене зацікавили, бо я обожнюю фантастику. Книга поділена на часові розділи з коротким описом розвитку фантастичної літератури тої доби. Більш того, кожне оповідання має свій графічний супровід.
Щодо самих оповідань, то найбільше мені сподобалося Потороча Хрипка, Мова Вавилону, Диво з бомбардою, Ближче всіх до полюса, День Нептуна, Дрібка блаженства та Туди, де буде сад. Хрипка була якоюсь печальною, дитячо-щирою та чистою. Мова спочатку дивною, а потім просто база. Диво цікаве саме трагічною розв'язкою. Полюс так чітко описує все, що я прямо перенеслася в ту реальність (як і завжди з творчістю пана Кідрука). Дрібка дала надію та незламність. Нептун просто мене розвеселив - я так і уявила собі усю ту мишачу пастку і сміялася від дибілізму команди крейсера, який пішов на дно) А от сади просто заключний акорд, який мене змусив плакати. Я сподівалася на іншу кінцівку, але але...
Усі інші оповідки дуже хороші, просто ці надзвичайні! Хотілося б ще таких антологій побільше

[Andriana · Rating 5 out of 5]

Скоріше збірка химерної прози. Звичайно не всі твори такі яскраві, через деякі продиралась, але загальний настрій дуже позитивний, відкрила для себе кі��ька нових імен, чий стиль мені дуже зайшов.
Поєдинок, Потороча Хрипка (десь за тиждень після прочитання вона мені вигулькувала в ютубі то тут то там, коли я шукала казку наніч для малої. Для трирічки не той контент, а мені зайшло)
Гавриловна (топова), Мова Вавилону,
День Нептуна, Ближче всіх до полюса,
Вартовий загрози,
Чия планета? (читаючи ловила флешбеки і кілька днів не могла потім зрозуміти в чому справа. Таки згадала, колись я вже чула цей твір в аудіо варіанті «моделі для зборки» собачою. Запамʼяталось. Так, років 12-15 тому не сильно вражало різноманіття аудіо книжок рідною. Нажаль). Мабуть що єдина пригодницька історія з гумором, тут такого не багато.
Дрібка блаженства (одне з найкащих, огидно правдиве)
Туди, де буде сад (було дуже емоційно)

Тож книга чудова, безсумнівно наповненням в першу чергу, але й не менше тішить моє ґолумське єство оформленням та ілюстраціями

[Katy · Rating 5 out of 5]

Перша антологія на моєму читацькому шляху і маю визнати це доволі цікавий досвід. Такий собі літературний екскурс в начиння жанру: можливість відслідкувати тенденції руху української фантастики у розрізі часу, подивитися як вона формувалася з анекдотичних оповідок про міфологічних істот до серйозних психологічних драм. Разом з тим це прев'юшний спосіб відкриття нових авторів до творчості яких захочеться повернутися ще.Також підходить для тих, хто любить динаміку, щоб не засиджуватися задовго на одній історії. Загалом, щира рекомендація :)