Тимчасово переселені

by Тетяна Рубан, Ольга Родзік

Затишний Валин світ зруйнувала війна. Вона тимчасово мешкає в Італії, але звикати до нового життя на гостинних південних землях їй непросто. Так само почуваються брати Давид і Влад. Підлітки разом сортують гуманітарну допомогу для України, пізнають світ навколо, випробовують себе і його на міцність… І весь час думають про ДІМ, батьків, рідні «панельки», акації на подвір’ї. До тимчасово переселених українців в Італії ставляться привітно. Валя навіть знаходить «бест» подружку. Та чи завжди за люб’язністю й готовністю обговорювати відверті теми криється справжня дружба? Коли ти вразливий, дуже легко помилитись і довіритися не тій людині.
Перед вами багатошарова історія про травмування війною, відстоювання власних кордонів, булінг і стосунки. Стосунки між батьками і дітьми на відстані тисяч кілометрів. Стосунки між підлітками, які потребують самовираження й любові.

144 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

Reviews

[Darya · Rating 3 out of 5]

У фокусі уваги - українські підлітки в Італії в перші тижні повномасштабного вторгнення. 13-річну Валю батьки відправили в евакуацію до знайомої, яка на своїй віллі приймає біженців. Влад і Давид - брати, що застрягли в тому ж містечку, бо ще до вторгнення виїхали зі спортивною командою на збори. І, зрештою, Марго - онука управительки вілли, чия родина виїхала в Італію вже давно. І ось вони всі вкинуті в один простір, але нормальному порозумінню серйозно заважають психологічні травми: і нові, пов'язані з гострою реакцією на військові дії, і старі, зумовлені сімейною динамікою.

"Зітхнула: втома. Усе навколо надто яскраве. Забагато фарб, забагато світла."

Спершу мене дуже вразило стилістичне вираження. Це якесь дивовижне поєднання стилізації під імпресіоністичне письмо а-ля Коцюбинський із спробою передати сленґ підлітків, у яких все спілкування обмежується взаємними прокльонами. Але зрештою, хоча книжка і коротка, набридло читати про те, як всі на всіх гарчать. Навіть коли умови сприяють тому, щоб через стрес на все реагувати з незвичним рівнем агресії, усе ж мені видається надмірною редукцією показувати, ніби 12-14-річні підлітки висловлюються тільки фразами штибу "пішов ти!". Ще з іншого боку, попри те, що певні моделі взаємодії повторені аж занадто багато, тут ще і трохи більше, ніж треба, всього різного накручено. "Ніж треба" для стрункої наративної арки, я маю на увазі. Чи це теж замах на те, щоб накидати імпресіоністичними штрихами багато натяків на різні історії, і відтак претендувати на "високу", а не підліткову полицю? Замах тоді невдалий, бо образи виходять карикатурними.

Мені дуже сподобалась репрезентація Валіної тілесної реакції на травму війни, це однозначно найкраще, що є в цій повісті. Але вихід з цієї сюжетної арки вийшов якимсь занадто простим. На репрезентаційному рівні це якось приховує правду про те, що ми тут могли спостерігати щонайбільше перші натяки на покращення, а далі ще довгий шлях. А на структурному рівні цей легкий вихід нібито вимагає тієї додаткової пригоди, яку Валі додано в кінці історії (не буду спойлерити), яка мені видається штучною і необґрунтованою. Ну і завершувати історію натяком, який мав би щось пояснити через флешбек, без належної розв'язки - це теж така, на жаль, не поодинока практика, яка, здається, корелює з тим, коли автори намагаються ніби замести під килим той факт, що пишуть для підлітків.

Так із доброї четвірки з плюсом за дві години читання оцінка з'їхала до того, що вийшло.

(А я так на цю книжку чекала; ще й передзамовила, а потім через трагедію на типографії дати відвантаження були посунуті, так що вже на Арсеналі мала нагоду подивитися паперову книгу, але все ще чекала на свою передзамовлену...)

[Христина Лончина · Rating 4 out of 5]

❤️‍🩹 Хороша, хоча й доволі сумна, історія про досвід підлітків життя закордоном, коли в країні війна. Хтось уже був там і коли почалося вторгнення — не повернулися, а хтось евакуювався після місяців прожитих під обстрілами.

У них різний досвід, але біль один на всіх: війна в Україні. Втрата дому, швидке дорослішання, розлука з батьками, обстріли — все це відбилося на них, тому кожен має якісь психологічні проблеми.

Однак наша сила в єднанні. За допомогою порад дорослих і завдяки власним чуйним розмова, вони порозуміються, і трошки, але стане легше.

Інша ж сторона сюжету — про те, які діти, підлітки можуть бути злі. Через прожитий досвід, травми, байдужих дорослих — вони стають мстиві й такі само байдужі до болю інших…

📚 Анотація: Затишний Валин світ зруйнувала війна. Вона тимчасово мешкає в Італії, але звикати до нового життя на гостинних південних землях їй непросто. Так само почуваються брати Давид і Влад. Підлітки разом сортують гуманітарну допомогу для України, пізнають світ навколо, випробовують себе і його на міцність… І весь час думають про ДІМ, батьків, рідні «панельки», акації на подвір’ї. До тимчасово переселених українців в Італії ставляться привітно. Валя навіть знаходить «бест» подружку. Та чи завжди за люб’язністю й готовністю обговорювати відверті теми криється справжня дружба? Коли ти вразливий, дуже легко помилитись і довіритися не тій людині".

Оцю «бест» подружку мені хотілося тріпнутив впродовж усього сюжету, адже вона завжди робила пакості іншим і ледь не втопила Валю. Проте, вкінці я зрозуміла, чому вона така — її покинула матір, поїхала на інший край Італії будувати нове життя, залишивши доньку на грізну баберу, яка хоч і доводиться ріднею дівчинці, але почуттів немає узагалі 🥲.

Дуже добре описує книжку ще один уривок із анотації: Це багатошарова історія про травмування війною, відстоювання власних кордонів, булінг і стосунки. Стосунки між батьками і дітьми на відстані тисяч кілометрів. Стосунки між підлітками, які потребують самовираження й любові.

Книжечка невелика, але справді має в собі дуже багато закладено важливого. Раджу прочитати ❤️‍🩹.