What do you think?
Rate this book
Усього по два
У маленькому трансильванському містечку всього по два.
Дві річки, дві головні вулиці, два кладовища — і двоє друзів, що бігають швидше за вітер.
Це Елі та Лулі. Вони весь час разом, та настає день, коли Лулі змушена їхати до Америки.
Вона обіцяє писати, але листів нема й нема. Замість них у життя Елі вривається Друга світова війна.
Настають страхотяні часи, особливо для євреїв. Для Елі та його родини, адже вони євреї.
Сильна й дуже тепла розповідь про зворушливу дружбу двох дітей у тяжкі часи життєвих випробувань.
Дві річки, дві головні вулиці, два кладовища — і двоє друзів, що бігають швидше за вітер.
Це Елі та Лулі. Вони весь час разом, та настає день, коли Лулі змушена їхати до Америки.
Вона обіцяє писати, але листів нема й нема. Замість них у життя Елі вривається Друга світова війна.
Настають страхотяні часи, особливо для євреїв. Для Елі та його родини, адже вони євреї.
Сильна й дуже тепла розповідь про зворушливу дружбу двох дітей у тяжкі часи життєвих випробувань.
110 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
24 people want to read
About the author
Rose Lagercrantz
77 books33 followersRose Lagercrantz is a popular Swedish author of books for children as well as for adults. Her first book was published in 1973. She has received many of the top Swedish literary awards, including the August Prize and the Astrid Lindgren Prize.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 14 of 14 reviews
August 24, 2025
Максимально дитяча книга, з мінімум тексту і купою малюнків, яка розповідає про Голокост. В маленькому гірському селищі десь у Трансильванії живуть дві родини, в яких ростуть Елі та Лулі. Але Лулі вирушає до Америки, а в життя Елі вривається Друга світова війна.
▫️ Якщо вам треба максимально обережно розповісти дітям про Голокост (але не тільки), то це дуже вдала книжечка для цього. ▫️
▫️ Якщо вам треба максимально обережно розповісти дітям про Голокост (але не тільки), то це дуже вдала книжечка для цього. ▫️
February 14, 2022
Ein Buch für Kinder ab 9 Jahren, um ihnen die Shoah nahe zu bringen und zu erklären. Es ist wichtig, es ist wunderschön, sehr lieb illustriert und einfühlsam geschrieben. Ich habe es auch als erwachsene Person sehr gerne gelesen und kann es auch allen Eltern empfehlen.
August 26, 2023
"Zwei von jedem" ist als eine Art Märchen konzipiert, dass für Kinder den Holocaust und die damit verbundene jüdische Geschichte schildern soll. Hauptfiguren sind die Freunde Luli und Eli, die während des Krieges getrennt werden.
Dabei schildert sie die Gräueltaten so einfühlsam und kinngerecht wie nur eben möglich und zeigt eben auch, dass es einen Weg gibt, Kinder darüber zu informieren, statt dieses Kapitel der Geschichte totzuschweigen - wie es ja gerade in der Überlebendengeneration üblich war.
Dabei schildert sie die Gräueltaten so einfühlsam und kinngerecht wie nur eben möglich und zeigt eben auch, dass es einen Weg gibt, Kinder darüber zu informieren, statt dieses Kapitel der Geschichte totzuschweigen - wie es ja gerade in der Überlebendengeneration üblich war.
June 28, 2024
Книга про двох єврейських дітей - хлопчика Елі та дівчинку Лулі, чиє дитинство проходить в Трансильванії і як Друга світова війна змінила їхнє життя.
Через цю оповідь авторка Рус Лаґеркранц розповідає історію своє сім'ї, її мама пережила Голокост і змогла вижити в концтаборі.
Розповідь дуже лайтова, без зайвого травматизму/драматизму для дітей.
Чудовий варіант для ознайомлення дитини з цією важкою темою.
Через цю оповідь авторка Рус Лаґеркранц розповідає історію своє сім'ї, її мама пережила Голокост і змогла вижити в концтаборі.
Розповідь дуже лайтова, без зайвого травматизму/драматизму для дітей.
Чудовий варіант для ознайомлення дитини з цією важкою темою.
March 19, 2022
Wie erzählt man Kindern von den Schrecken des Holocaust?
Rose Lagercrantz hat ein märchenhaftes Buch geschrieben, über Eli und Luli, die zusammen in einem kleinen Dorf in Siebenbürgen aufwachsen. Sie führen ein armes, aber glückliches Leben - denn sie haben einander. Doch dann erhalten Luli und ihre Schwester von ihrem Vater Fahrkarten nach Amerika, während Eli und seine Familie den wachsenden Antisemitismus in Europa miterleben, der schließlich für sie in Auschwitz endet.
"Schließlich hielt der Zug an, die Türen wurden aufgeschoben und Soldten brüllten, dass wir aussteigen sollten ...
Hier muss ich eine Pause machen." (S.76)
Diese Pause wirkt.
Lagercrantz versucht mit wenigen Worten und ohne großes Drama im Folgekapitel über die Zeit in den KZs zu schreiben. Eli und sein Bruder überleben, gehen nach Schweden und beginnen dort ein neues Leben - bis eines Tages ein Brief von Luli aus New York eintrifft, mit einer Einladung. Eli spart und macht sich schließlich auf den Weg, er heiratet Luli, die beiden gründen eine bakery in New York, haben Kinder, leben.
"In meinem Leben gibt es zwei von jedem. Ein Leben vor dem Krieg und ein neues Leben danach mit Luli und den Kindern. Ich bin so glücklich, dass es mich noch gibt. Wenn ich nur nicht von dem spreche, was ich erlebt habe, ist alles gut. [...] Ich hoffe, meine Erinnerungen verschwinden, wenn ich nicht über sie spreche.
Aber manchmal wache ich nachts von Albträumen auf." (S.100f.)
Bis seine Frau ihm eines Abends Papier und Bleistift in die Hand drückt, denn worüber man nicht sprechen könne, das müsse man aufschreiben. So fängt Eli schließlich an, seine Geschichte zu erzählen - sie beginnt und endet mit der Liebe, mit seiner Luli.
Eine große Stärke des Buches ist genau diese Konzentration auf die Liebesgeschiche und das Happy End, das es für Eli und Luli gibt.
Welche Schrecken und Grausamkeiten durch die Nazis verübt wurden, kommt jedoch in der Erzählung nicht zum Ausdruck. Sie sind offensichtlich für die Autorin in einer Geschichte für Kinder auch nicht notwendig.
Wiewohl ich ihr zustimme, dass man Kindern beim Lesen keine Albträume bereiten muss, so bleiben die Geschichte und auch die Hauptpersonen für mich beim Lesen an der Oberfläche, sie berühren ich mich nicht. Das ist wahrscheinlich gewollt, denn die Autorin wurde gebeten, ein Märchen über diese Zeit zu schreiben - und auch im Märchen leidet man nicht mit Aschenputtel oder Hänsel und Gretel mit. Der Erzählton ändert sich nicht, egal ob man sich im Königsschloss oder im Hexenhäuschen befindet. Als Leser weiß man, dass die Geschichte gut ausgehen wird.
Deswegen lege ich das Buch mit gemischten Gefühlen zur Seite. Ein bisschen mehr Emotion und ein paar Tränen wären auch Kindern beim Lesen zumutbar gewesen - besonders bei diesem Thema, das uns einfach nicht kalt lassen darf.
Rose Lagercrantz hat ein märchenhaftes Buch geschrieben, über Eli und Luli, die zusammen in einem kleinen Dorf in Siebenbürgen aufwachsen. Sie führen ein armes, aber glückliches Leben - denn sie haben einander. Doch dann erhalten Luli und ihre Schwester von ihrem Vater Fahrkarten nach Amerika, während Eli und seine Familie den wachsenden Antisemitismus in Europa miterleben, der schließlich für sie in Auschwitz endet.
"Schließlich hielt der Zug an, die Türen wurden aufgeschoben und Soldten brüllten, dass wir aussteigen sollten ...
Hier muss ich eine Pause machen." (S.76)
Diese Pause wirkt.
Lagercrantz versucht mit wenigen Worten und ohne großes Drama im Folgekapitel über die Zeit in den KZs zu schreiben. Eli und sein Bruder überleben, gehen nach Schweden und beginnen dort ein neues Leben - bis eines Tages ein Brief von Luli aus New York eintrifft, mit einer Einladung. Eli spart und macht sich schließlich auf den Weg, er heiratet Luli, die beiden gründen eine bakery in New York, haben Kinder, leben.
"In meinem Leben gibt es zwei von jedem. Ein Leben vor dem Krieg und ein neues Leben danach mit Luli und den Kindern. Ich bin so glücklich, dass es mich noch gibt. Wenn ich nur nicht von dem spreche, was ich erlebt habe, ist alles gut. [...] Ich hoffe, meine Erinnerungen verschwinden, wenn ich nicht über sie spreche.
Aber manchmal wache ich nachts von Albträumen auf." (S.100f.)
Bis seine Frau ihm eines Abends Papier und Bleistift in die Hand drückt, denn worüber man nicht sprechen könne, das müsse man aufschreiben. So fängt Eli schließlich an, seine Geschichte zu erzählen - sie beginnt und endet mit der Liebe, mit seiner Luli.
Eine große Stärke des Buches ist genau diese Konzentration auf die Liebesgeschiche und das Happy End, das es für Eli und Luli gibt.
Welche Schrecken und Grausamkeiten durch die Nazis verübt wurden, kommt jedoch in der Erzählung nicht zum Ausdruck. Sie sind offensichtlich für die Autorin in einer Geschichte für Kinder auch nicht notwendig.
Wiewohl ich ihr zustimme, dass man Kindern beim Lesen keine Albträume bereiten muss, so bleiben die Geschichte und auch die Hauptpersonen für mich beim Lesen an der Oberfläche, sie berühren ich mich nicht. Das ist wahrscheinlich gewollt, denn die Autorin wurde gebeten, ein Märchen über diese Zeit zu schreiben - und auch im Märchen leidet man nicht mit Aschenputtel oder Hänsel und Gretel mit. Der Erzählton ändert sich nicht, egal ob man sich im Königsschloss oder im Hexenhäuschen befindet. Als Leser weiß man, dass die Geschichte gut ausgehen wird.
Deswegen lege ich das Buch mit gemischten Gefühlen zur Seite. Ein bisschen mehr Emotion und ein paar Tränen wären auch Kindern beim Lesen zumutbar gewesen - besonders bei diesem Thema, das uns einfach nicht kalt lassen darf.
March 28, 2025
Två av allt är skriver av Rose Lagercrantz vars mormor (och andra släktingar) dog i Auschwitz. Hennes egen mamma, Ella, var döende i tyfus när engelsmännen kom och befriade människorna i Begen-Belsen. Ella och hennes syster Rosalia hamnade så småningom i Sverige och då visade det sig att en av deras bröder, Victor, också hade överlevt.
Under sin uppväxt frågade Rose sin mamma och morbror om vad som hände under kriget, men de var förtegna. Det lilla hon fick veta skrev hon ner och när Sveriges Radio hörde av sig till Rose Lagercrantz och bad henne skriva en saga för barn om andra världskrigets fasor var hon tveksam: "En saga? Det kan jag inte, tänkte jag. Nazismen är ingen saga. Antisemitismen är ingen saga. I sagor händer det visserligen fasansfulla saker, men där finns det ofta något annat också: kärleken. Jag tog fasta på den" s. 104
Två av allt handlar om Eli och Luli. De bor på samma ställe som Dracula och övar sig på att spring ifall det skulle dyka upp några vampyrer. De vill vara tillsammans alltid, men Luli måste åka till Amerika där hennes far väntar. Hon lovar dock att skriva. När hon åker kommer det dock något värre än vampyrer till den lilla byn i Transsylvanien, soldater. Andra världskriget är i full gång och Eli är jude.
Som vuxen tror jag en bok som Två av allt berör. Det är en till hemsk bok om andra världskriget, men... Elis upplevelser i koncentrationslägren utgör fem luftiga sidor på en bok på över hundra. För mig "gör det ingenting" eftersom jag fyller på med allt jag vet, sett och läst förut men hur är det för barn på 6-8 år som den här boken är tänkt för? Jag menar så klart inte att en bok för så små ska innehålla detaljerade beskrivningar av avrättningar, men blir det här väl lätt? Kommer budskapet fram? Eller är det så att Lagercrantz ambition att skildra kärlek ska trumfa berättelsen om Auschwitz?
Vi får se om Två av allt får vara med på mitt bokprat om andra världskriget. Kan kanske behövas en bok med kärlek som huvudfokus..?
Under sin uppväxt frågade Rose sin mamma och morbror om vad som hände under kriget, men de var förtegna. Det lilla hon fick veta skrev hon ner och när Sveriges Radio hörde av sig till Rose Lagercrantz och bad henne skriva en saga för barn om andra världskrigets fasor var hon tveksam: "En saga? Det kan jag inte, tänkte jag. Nazismen är ingen saga. Antisemitismen är ingen saga. I sagor händer det visserligen fasansfulla saker, men där finns det ofta något annat också: kärleken. Jag tog fasta på den" s. 104
Två av allt handlar om Eli och Luli. De bor på samma ställe som Dracula och övar sig på att spring ifall det skulle dyka upp några vampyrer. De vill vara tillsammans alltid, men Luli måste åka till Amerika där hennes far väntar. Hon lovar dock att skriva. När hon åker kommer det dock något värre än vampyrer till den lilla byn i Transsylvanien, soldater. Andra världskriget är i full gång och Eli är jude.
Som vuxen tror jag en bok som Två av allt berör. Det är en till hemsk bok om andra världskriget, men... Elis upplevelser i koncentrationslägren utgör fem luftiga sidor på en bok på över hundra. För mig "gör det ingenting" eftersom jag fyller på med allt jag vet, sett och läst förut men hur är det för barn på 6-8 år som den här boken är tänkt för? Jag menar så klart inte att en bok för så små ska innehålla detaljerade beskrivningar av avrättningar, men blir det här väl lätt? Kommer budskapet fram? Eller är det så att Lagercrantz ambition att skildra kärlek ska trumfa berättelsen om Auschwitz?
Vi får se om Två av allt får vara med på mitt bokprat om andra världskriget. Kan kanske behövas en bok med kärlek som huvudfokus..?
May 10, 2024
У маленькому місті, десь в Трансільванії, неподалік від високих гір і двох річок (одної чистої, а іншої - ні), жив хлопчик на імʼя Елі із мамою та братом та дівчинка Лулі із сестрою і тітонькою. Елі та Лулі були найкращими друзями, вони найшвидше в світі бігали від уявного Дракули. Елі годував подругу своїми бутербродами і зі страхом чекав, поки дівчинка муситиме поїхати з міста. Елі та Лулі - євреї. Їм випало на долю бути дітьми в часи початку другої світової війни. І хоча їх містечко було далеченько від центру розвитку подій, але одного разу військові прийдуть і по них...
"Усього по два" прочитала на одному подиху. Ця книжечка дуже простими словами розповідає про Голокост, концтабори, розлученя сімʼї та втрату близьких у війні. Але не акцентує уваги на страшному, лиш легенько торкається складних тем. Основне в книзі - це любов, якої дуже багато. Батьківська любов, дружня і любов вже дорослих людей, які багато пережили в своєму житті.
Щемка, ніжна, сумна історія, яку Рус Лаґеркранц написала, звівши докупи історію своєї власної родини.
Мені дуже відгукнулися думки героя, який, будучи уже дорослим, переживши жах концтабору і виживши, роздумує над тим, чи треба йому розповідати своїм дітям історію свого життя.
"Малою Ґолда часом просила мене розповісти, як було тоді, коли я був дитиною, і я відповідав їй, що не памʼятаю."
"- Я не хочу розповідати дітям про ті жахіття, - сказав я. - Вони однак не зрозуміють."
Але такими книгами, які говорять про складне дуже делікатно, обовʼязково треба розповідати. Тому щиро рекомендую для #читач_9 та далі.
"Усього по два" прочитала на одному подиху. Ця книжечка дуже простими словами розповідає про Голокост, концтабори, розлученя сімʼї та втрату близьких у війні. Але не акцентує уваги на страшному, лиш легенько торкається складних тем. Основне в книзі - це любов, якої дуже багато. Батьківська любов, дружня і любов вже дорослих людей, які багато пережили в своєму житті.
Щемка, ніжна, сумна історія, яку Рус Лаґеркранц написала, звівши докупи історію своєї власної родини.
Мені дуже відгукнулися думки героя, який, будучи уже дорослим, переживши жах концтабору і виживши, роздумує над тим, чи треба йому розповідати своїм дітям історію свого життя.
"Малою Ґолда часом просила мене розповісти, як було тоді, коли я був дитиною, і я відповідав їй, що не памʼятаю."
"- Я не хочу розповідати дітям про ті жахіття, - сказав я. - Вони однак не зрозуміють."
Але такими книгами, які говорять про складне дуже делікатно, обовʼязково треба розповідати. Тому щиро рекомендую для #читач_9 та далі.
September 22, 2024
Чудова книга, щоб поговорити із дітьми про важливе і складне
April 21, 2025
2.5 stars
December 3, 2025
Зворушлива і тепла історія.
February 27, 2021
Uma história bonita, mas contada de uma forma pouco rica. Faltou-me a magia da verdadeira literatura.
October 18, 2022
🟠🟡 Чи можливо написати історію про геноцид так, щоб розповісти дітям і не налякати водночас? Виявляється - можливо і Рус Лаґеркранц із цим добре впоралася. Як їй це вдалося? Вона адаптувала історію своєї родини під героїв книги, тому вийшло дуже щиро і щемко.
🟠🟡 У маленькому містечку в Трансильванії усього по два: дві річки, дві центральні вулиці, два кладовища і двоє друзів: Елі та Лулі. Вони разом ходять до школи, разом бігають і граються, святкують свята і хворіють разом. Прикро, але життя цих двох також поділилося. На до і після. Спочатку Лулі вимушена емігрувати до Америки, а потім замість очікуваних листів від подруги, в життя Елі вривається війна та Аушвіц.
🟠🟡 На жаль, ми далеко не перше покоління, яке проживає страхіття війни. Це непроста книга і її варто читати разом з дітьми, щоб пояснити, поговорити і відповісти на запитання. Водночас, це добра книга, яка дарує надію і сили пережити те, що відбувається з нами просто зараз. Сама ж історія доповнена післямовою авторки та списком книг, які варто прочитати на тему голокосту. Багато з них уже були мені знайомі, і навіть читалися разом з дітьми, але знайшлися дві, про які я не чула.
🟠🟡 У маленькому містечку в Трансильванії усього по два: дві річки, дві центральні вулиці, два кладовища і двоє друзів: Елі та Лулі. Вони разом ходять до школи, разом бігають і граються, святкують свята і хворіють разом. Прикро, але життя цих двох також поділилося. На до і після. Спочатку Лулі вимушена емігрувати до Америки, а потім замість очікуваних листів від подруги, в життя Елі вривається війна та Аушвіц.
🟠🟡 На жаль, ми далеко не перше покоління, яке проживає страхіття війни. Це непроста книга і її варто читати разом з дітьми, щоб пояснити, поговорити і відповісти на запитання. Водночас, це добра книга, яка дарує надію і сили пережити те, що відбувається з нами просто зараз. Сама ж історія доповнена післямовою авторки та списком книг, які варто прочитати на тему голокосту. Багато з них уже були мені знайомі, і навіть читалися разом з дітьми, але знайшлися дві, про які я не чула.
October 20, 2022
Heute hab ich für Euch das Kinderbuch, Zwei von jedem von Rose und Rebecka Lagercrantz.
Hier kurz zum Inhalt von Zwei von jedem:
Eli und Luli sind neun Jahre alt und unzertrennlich. Doch irgendwann folgt Luli ihrem Vater in die USA. Elis Weg hingegen führt ihn ins Konzentrationslager. Er überlebt knapp und zieht nach Schweden. Dort kommt eines Tages ein Brief aus New York an…
Es geht wie man lesen kann um Eli (Elias) und Luli. Die beiden gehen zusammen zur Schule und kommen sich durch Laufen/Rennen irgendwann „näher“.
Anfangs erfährt man das trotz der unbeschwerten Zeit die die beiden miteinander verbringen, jeder schon sein Päckchen zu tragen hat. Trotzdem genießen sie die Zeit die sie miteinander verbringen können. Die Kindheit ist eigentlich unbeschwert. Luli zieht irgendwann weg und Eli bleibt mit seiner Familie „zurück“. Auch er hat ein recht unbeschwertes Leben. Bis irgendwann der Krieg auch in seinem abgelegenen Heimatdorf ankommt.
Wie man dem Klappentext entnehmen kann überlebt Eli. Das Trauma aber bleibt und begleitet ihn den Rest seines Lebens.
Ein kleines Happy End gibt es auch. Der Brief auf New York stammt von Luli, wodurch die beiden Jahre nach ihrer Trennung wieder zueinanderfinden.
Trotzdem, wie für ein Kinderbuch üblich, ist es in großer Schrift und kurzen, leicht verständlichen Sätzen gehalten. Noch dazu gibt es auf vielen Seiten immer wieder größere und kleinere Illustrationen die, die Geschichte visuell Unterstützen.
Vordergründig geht es um die Liebe zweier Menschen, die auch viele Jahre nach der Trennung überlebt hat. Durch die behutsame Erzählweise und die freundliche Gestaltung des Buches werden aber auch die Themen 2. Weltkrieg, Konzentrationslager, Holocaust und die Geschichte von Überlebenden für kleine Kinder (ab 9-10 Jahren vllt) zumutbar dargestellt und erzählt.
Ein wunderschönes, kurzweiliges Buch, das mich mit Tränen in den Augen zurückließ. Ein Highlight und wirklich empfehlenswert, falls das Thema von den Kindern daheim mal aufgegriffen wird oder auch für den Unterricht!
Hier kurz zum Inhalt von Zwei von jedem:
Eli und Luli sind neun Jahre alt und unzertrennlich. Doch irgendwann folgt Luli ihrem Vater in die USA. Elis Weg hingegen führt ihn ins Konzentrationslager. Er überlebt knapp und zieht nach Schweden. Dort kommt eines Tages ein Brief aus New York an…
Es geht wie man lesen kann um Eli (Elias) und Luli. Die beiden gehen zusammen zur Schule und kommen sich durch Laufen/Rennen irgendwann „näher“.
Anfangs erfährt man das trotz der unbeschwerten Zeit die die beiden miteinander verbringen, jeder schon sein Päckchen zu tragen hat. Trotzdem genießen sie die Zeit die sie miteinander verbringen können. Die Kindheit ist eigentlich unbeschwert. Luli zieht irgendwann weg und Eli bleibt mit seiner Familie „zurück“. Auch er hat ein recht unbeschwertes Leben. Bis irgendwann der Krieg auch in seinem abgelegenen Heimatdorf ankommt.
Wie man dem Klappentext entnehmen kann überlebt Eli. Das Trauma aber bleibt und begleitet ihn den Rest seines Lebens.
Ein kleines Happy End gibt es auch. Der Brief auf New York stammt von Luli, wodurch die beiden Jahre nach ihrer Trennung wieder zueinanderfinden.
Trotzdem, wie für ein Kinderbuch üblich, ist es in großer Schrift und kurzen, leicht verständlichen Sätzen gehalten. Noch dazu gibt es auf vielen Seiten immer wieder größere und kleinere Illustrationen die, die Geschichte visuell Unterstützen.
Vordergründig geht es um die Liebe zweier Menschen, die auch viele Jahre nach der Trennung überlebt hat. Durch die behutsame Erzählweise und die freundliche Gestaltung des Buches werden aber auch die Themen 2. Weltkrieg, Konzentrationslager, Holocaust und die Geschichte von Überlebenden für kleine Kinder (ab 9-10 Jahren vllt) zumutbar dargestellt und erzählt.
Ein wunderschönes, kurzweiliges Buch, das mich mit Tränen in den Augen zurückließ. Ein Highlight und wirklich empfehlenswert, falls das Thema von den Kindern daheim mal aufgegriffen wird oder auch für den Unterricht!
Displaying 1 - 14 of 14 reviews