Химороди

by Володимир Кузнєцов

Химороди – то дванадцять історій від похмурого минулого до химерного майбутнього. Сповиті чарами Карпати та охоплений чумою 1630-х Мілан, травень 1945-го у Берліні та Шанхай часів індустріального апокаліпсису в недалекому пост-кіберпанк майбутньому. Розорена Тридцятирічною війною Німеччина та потойбічне українське полісся часів Сагайдачного.

Володимир Кузнєцов, відомий читачеві передусім як автор лавкрафтіанської космоопери «Закоłот: Невимовні культи» та темного фентезі «Вогневир», тут відкривається як автор історичного горору. Вас чекає жаске переплетення реальних імен, місць та фактів із химерами потойбіччя.

Жах цих творів не полягатиме в питанні «А що якби все так і трапилося?» Він ховатиметься в усвідомленні «А що як все трапилося саме так?».

Genres: Horror

272 pages, Hardcover

First published April 4, 2024

Reviews

[Юлія Бернацька]

Трошки неочікувано, бо мені дуже сподобався "Заколот" пана Володимира, а тут щось взагалі жодне оповідання не зачепило. Було не страшно, а нудно, на жаль. Хочеться сказати, що якщо раптом хтось почне знайомство з автором з цієї книжки і розчарується, то спробуйте краще "Заколот", там все набагато краще.

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Як виглядають інвестиції у світі тих, хто ніколи не мав грошей, а однією з найскладніших проблем буття вважає відсутність у реальному світі шостої частини "Пісні льоду та полум'я" Джорджа Р.Р. Мартіна?

Колись дуже давно, ще мабуть під час або й до пандемії коронавірусу, так давно, що навіть не пам'ятаю в якому видавництві, я передзамовив збірку оповідань Володимира Кузнєцова. Коштувало це тоді якихось смішних грошей — в наші дні їх навряд чи вистачило б навіть на двотижневу оренду книги в додатку Librarius, але рівно стільки ж зараз, до прикладу, коштує менший фільтр і вівсяне печивко у кав'ярні Black Swan. 

Окрім розкішно ілюстрованого видання, з чарівною, оздобленою вибірковим лаком обкладинкою, передзамовники (а серед них і я) отримали стікерпак з довговічними наклейками і симпатичну закладинку. А це дуже непоганий клієнтський досвід у виконанні юного Видавництва 333, яке успадкувало деякі проєкти та зобов'язання видавництва, назву якого я зовсім забув.

"Химороди" Володимира Кузнєцова — це збірка з дванадцяти оповідань, написаних у жанрі історичного горору. Кожне з оповідань проілюстроване стильними чорно-білими ілюстраціями. Разом вони — і тексти, і зображення — створюють жаску атмосферу, яка охоплює всеньку нашу планету не лише в просторі — від українських Карпат до Шанхаю, від Мілану до океанічного дна, але й поширена в часі — від сплюндрованих "чорною смертю" середньовічних європейських міст, через жахи Другої світової до пост-кіберпанкового майбутнього, яке — і це мусить бути очевидним кожному — не обіцяє нам нічого хорошого...

Я не палкий фанат горору, нехай і розпочинав читацьку кар'єру з книги "Гори, відьмо, гори!" Абрагама Мерріта, яка на початку 90-х друкувалася з продовженням в журналі "Однокласник" та оповідання Стівена Кінга "Поле битви" (Battleground) в совєцькому журналі "Юний тєхнік", знайденому на горищі батьківської хати. Але я ціную і люблю гарно написані, чіпкі, атмосферні історії, після яких страшно виходити у вбиральню надворі, повертатися з клубу в сусідньому селі або спускатися в льох без світла. 

А ці оповідання — саме такі. Насолоджуйтеся. 😈

[Alla Komarova · Rating 5 out of 5]

І це дійсно був якісний горор!

🫀 От здавалося б, стандартні "страшилки" — мавки та щезники, вовкулаки, канібали, древні кровожерливі боги, що знайшли собі нове втілення, чума, привиди, що викликають божевілля, бодімодифікації заради смертельних турнірів у далекому майбутньому, застрягання у лімбі, де знову і знову герой проходить жахи війни.

🫀 Сюжетно, можливо, дійсно нічого нового під сонцем (як писали ще античні поети), але як же це прекрасно зроблено. Знаєте, як отой масажер для голови, схожий на вєнчік для міксера: сам береш - нічого, а як тільки це робить хтось інший... 🫦

🫀 Горор, в якому жодних маніпуляцій чи спекуляцій із "жалослівими" темами. Похмура реальність (нехай й вже давно минулих часів або теоретично надто віддалених, аби перейматися їх настанням). Історична база, інтелектуальна насиченість, банально — володіння словом та ритмом оповіді 🪶

🫀 Шикарні ілюстрації до кожного з 12 оповідань. Соковитий переспів "Венери в хутрі" (оу, це було вельми hot місцями).

🫀 Звісно, це збірка оповідань, а значить, щось зайшло більше, щось менше. І знаєте, тут в нас із рештою блогерів (а це ж був спільночит, нагадую) виникло прям світоглядне розходження. Всі кажуть, що найкраще — це "Щуролови". Я кажу, що найкраще — це "Знаряддя".

✝️ "Щуролови" чудові, але надто попсові. "Знаряддя" — чистий екстракт страху. Бо не містично-потойбічні створіння жахають нас, а звичайні люди, що оточують кожного.

[Yaroslav Nazarenko · Rating 2 out of 5]

Це було погано. Так, всі навколо (окрім однієї знайомої мені адмінки) його хвалять, але ні. Повірте мені, це було погано.

Не те щоб я раніше мав якесь несприйняття Кузнєцова як автора, мені дуже сподобався його Заколот і тексти які він публікував в Бабаї теж мені більш-менш заходили. Але Химороди — ні.

Ця збірка горору (як її подає сам автор та видавництво) мало того, що не рівна, ще й не лякає взагалі, ні краплі, навіть напруги нема. Я оце зараз читаю збірку Бірса і його твори яким років під сто породжують в мені більше емоцій ніж ця збірка.

Як я вже сказав вище — Химороди це дуже нерівна збірка, але всі її нерівності лежать в межах від погано до ніяк. Хоч якось позитивно я можу відзначити хіба що "Прихисток сповна злодіїв", котрий є таким собі домашнім Конаном. Але далі ніж "домашній Конан" це оповідання не йде і нічого сильно не приносить, просто непогане sword&magic на один вечір. Все ж інше або не цікаве, або банальне, або передбачуване і я не розумію чого їх хтось звалить, а головне за що.

Додатково збиває те не внормованість збірки, оповідання стрибають з тематики на тематику, з сетингу на сетинг. І це трохи вибиває з загального сприйняття книжки. Також збиває різниця в якості написання, не знаю як насправді, але мені видавалось, що ці твори написані в абсолютно різні роки та з абсолютною рідною майстерністю і ці стрибки доволі помітні.

Окрема штука зі зґвалтуваннями. На моїй пам'яті їх два на всю збірку, про перший я писав вже на каналі, що породило певну суперечку в одному чатику де мені сказали, що я не чуствую, такі сцени без долі співчуття в горорі це окей і взагалі я не правильно поняв текст. Хоч, як на мене, відсутність емпатії та в принципі непотрібність цих сцен в оповіданні все ще редфлеґ. Друге зґвалтування — в оповіданні "Щуролови", — викликає в мене менше питань. Ось там власне ця сцена має місце, бо показує жорстокість дітей в дитбудинках, що спричинене певними закономірними факторами не те щоб повністю пов'язаними з дітьми (без жодного шейму в сторону дітей та дитбудинків). Проте навіть якщо ця сцена має місце у творі на відміну від зґвалтування в оповіданні "Знаряддя" мене все ще напрягає той факт, що нема жодного попередження про ці сцени. Бо ю ноу, ці сцени можуть стати великим триґером для читачок збірки, особливо враховуючи з якою відсутністю емпатії автор їх розписує. І на це не лишають жодного попередження, хоча б на звороті титулу.

І поки на ґудрідс люди пишуть, що Химороди були їхнім гарним трирічним капіталовкладенням. Я скажу, що Химороди були моїм найгіршим трирічним капіталовкладенням. Я дуже розчарований, що ось на цю посередню збірку я чекав цілих три роки.


P.S. Окремо хочу зазначати, посередню верстку книжки. Так, на технічні сторони видань середньостатистичний читач мало зважає, якщо це тільки не туалетний папір фоліо, чи коли випадають зошити/тріскаються корінці. Але я, так вже сталось, людина що розбирається в цих питаннях і верстка тут жахлива, верстальник допускає базові помилки рівня другого курсу видавничо-поліграфічного інституту. І поки ви мені скажете: "Йой, та це просто в тебе профдеформація. Нам все норм було". Я скажу вам, що якість верстки так само як і загальна якість оформлення видання (до котрого в мене теж є питання, бо, як на мене, обкладинка переповнена невидимий лакованими елементами) це про повагу видавця до своїх читачів. І якщо видавець вважає, що він може загрожувати своїм читачам верстку з базовими помилками в ній, то так само він і поважає свою читацьку аудиторію.

[Renata Dzherhalova · Rating 2 out of 5]

Окей, я знаю, що цю збірку багато хто чекав роками, але я просто взяла її з полички "книга тижня" в Сенсі. Як купила - подивилась на відгуки, а вони були дуже різними: від пʼятизіркових і супер залюблених до негативних і розчарованих. Мій попадає в другу категорію. Негативні відгуки я розтягувати не люблю, тому це буде швидко.

Химороди - збірка горор-розповідей, кожна з яких відбувається в різних сеттінгах і історичних епохах.
Перша історія вселила в мене надію. В тексті відчувався вайб козацьких часів, інтрига, жахітливі створіння, гарні ілюстрації. Жорстка розвʼязка, але ну це горор, можу зрозуміти.
Але потім в наступній історії теж була жорстока розвʼязка, ґвалтування і насилля. І в ще одній. І в ще.
Одна з історій була повністю сфокусована на насиллі і доволі графічно згадувала групове зґвалтування жінок.
Майже одразу це стало дуже важко читати. І не важко в форматі "важко, але про це треба знати, це треба бачити". Важко в форматі "а можна прочитати ще про щось, що не розповідає про фізичне насилля над жінками".

Розповіді наповнені тропами, хоча в деяких є цікаві нові ідеї. На жаль, до середини книги мені так заблюрило очі неприємними сценами, що я вже погано помічала позитивні моменти.

Горор може бути не тільки про жорстокі вбивства! Не тільки про насилля! Будь ласка!!! Або бути про все це і більше, але мати в цих сценах більше сенсу. Просто гор-порно - це не страшно, це бридко.

В нашій літературі поки нечасто використовують практику додавання trigger warnings на початку книг, але думаю, що враховуючи війну і травми, які можуть бути в людей, які просто беруть книги з поличок, вже настав час взяти це за норму.

Плюс зірка за ідеї, які мали потенціал, і за гарні стилізовані ілюстрації.

[каркадет · Rating 1 out of 5]

Я дочитала тільки тому що я витратила на книгу 450 грн і мені було шкода грошей. Повелась на гарну обкладинку. Хотіла ознайомитись з твором українського письменника. Як висновок я простраждала всю книгу.

Зараз буде грубо і неприємно:
(Взагалі, це я так свій подальший відгук описала, але це чудово описує книгу)

Книга від чоловіка для чоловіків, які ненавидять жінок. Це те що кидалось мені в очі, бісило і тригерило весь текст. Жінок в цій книзі б'ють, роздягають, ґвалтують, сексуалізують, об'єктивізують, а потім зображують чудовиськами і хтонями. Наче автор отримує від цього приниження і ненависті задоволення.

Більшість головних героїв це чоловіки, які знаходять свою manic pixie dream girl. Жінка в тексті це інструмент, об'єкт самоствердження для чоловіка. Кожна історія йде по цьому шаблону і від цього ще більш гидко читати. Навіть в "Ініціації" де жінка не в пасивній ролі, а навпаки, вона просто об'єкт, вона нагорода для жалюгідного псевдоінтелектуального чоловіка нездари. Також автор вбив секс недоречними порівняннями під час тих БДСМ описів. Я крінжанула люто і я хочу моральну компенсацію.

Про сам текст: це було затягнуто, душно і не цікаво. Я намагалась вчитуватись, але стрибала з абзацу на абзац, щоб це скоріше закінчилось. Це щось, що мало бути відрефлексовано в особистому щоденнику, а не видано книгою за такі гроші.

[Pavlo · Rating 3 out of 5]

Насправді, більшість оповідань збірки хоч і сповнені страхом і містикою, та автор не переслідує мети налякати і жанрово історії скоріше тяжіють до фентезі, а ніж до горору і це мені сподобалося.

Ключовою особливістю Кузнєцова-письменника є те, що в якій би формі він не писав, він завжди приділяє багато уваги деталям, що формують атмосферу історії. Красномовні звороти з описом лору, саме цей аспект і формує левову частку того самого мандражу та виводить на прогулянку “сиріт” по вашій шкірі.

Всі оповідання різні, якісь більше схожі на стару, забуту казку, якісь на жахастик, розказаний біля лісового вогнища, та не можна не згадати про розмаїття диспозицій та лору, якими послуговується автор. Володимир, сповна користується всіма доступними часовими проміжками, локаціями, історичними контекстами та не обмежується жанровими рамками.

Зважаючи, що оповідання писалися в різний час відповідно і рівень письменницької майстерності Володимира різнився, все в купі виглядає дійсно непогано. Загалом мене збірка потішила, я справді готувався до гіршого, та різноманіття тем та контекстів не дали засумувати і мені дійсно було цікаво слідкувати за польотом авторської думки.

[Olga · Rating 3 out of 5]

Прочитано в рамках персонального експерименту почитати незвичний жанр. Хоча декілька оповідань були непогані, більше горорних книжок читати не хочеться.

[Lena St · Rating 4 out of 5]

Я б дуже хотіла, щоб в нас було більше жанрових авторських збірок. "Химороди" чудово підтверджують, що це, по-перше, красиво. Серйозно, книга дуже класно видана, оригінально, із увагою до деталей і вона просто фотогенічна, якби в мене був блог та прямі руки, я б все там заспамила фоточьками.

Втім, звісно, головне те що у середині, і тут теж все у порядку. В цілому основна моя претензія, котру я можу сформулювати - це навіть не те, що оповідання не завжди рівні, це абсолютно нормально, а те, як воно складено у збірку. Перше та останні оповідання, то найважливіше.

Перше - традиційно, то "лице" збірки, останнє - це те враження, "післясмак", який вона по собі залишить. Скажу так, першим оповіданням я б поставила щонайменше "Вовкулачу сльозу", бо перші два оповідання, вони не те щоб аж зовсім погані, але дещо слабкіші за інші - і не настільки просякнуті авторським стилем. До останнього оповідання в мене питань, до речі, немає, то вдалий вибір.

Так от, щодо авторського стилю. Кузнєцов - це автор, за яким я слідкую попри те, що не всі аж оповідання мені до вподоби і не всі авторські інструменти мені до вподоби (так, я про той самий male gaze, я звикла, що горор та його різновиди це все ще доволі сексистський жанр із всіма неприємними атрибутами, на жаль, тому в мене є певна броня від цього) - саме через його впізнаваний стиль. На мою думку, це велике напрацювання для письменника, сформувати такий свій "оповідачевий" голос, який буде так вирізнятися та матиме свій характер. Як на мене, це круто, і я пробачаю "Химородам", що мені там не сподобалося, зрештою, гадаю, кожна історія знайде "свого" читача, а задоволення від читання я маю.

Що мені не сподобалося. Так, я вже казала про male gaze, його багато. Звісно, коли я беру книжку, написану автором, я розумію, що це буде, то природно. Ну і взагалі сексизму боятися, до горорів та сплаттеру не ходити, але це не означає, що я це вітатиму те як щось апріорі ок.

Його втілення - це "Знаряддя", який мені не сподобався взагалі, саме через те, що він дуже мізогінний. Під мізогінним я не маю на увазі, що автор, зловісно хихоча, думав, щаз як принижу отих жіночок, ні. Я вірю, що це "фонове". Та сюжет "Знаряддя", він просто цілком розбудований довкола жінки, як шмата м'яса, і хоча я розумію, що контекст, сеттінг тощо - читати це було неприємно. Гадаю, не тільки мені. Ще хорошим прикладом є "Прихисток сповна злодіїв" - непогане, насправді, оповідання у Роберт-Говард-стайл (так, вони в нього всі сексистські, лол, із ретельними описами молодих відьом із розкішними принадами), але чесно, це не той вайб, який потрібний сучасному автору, хоча саму стилізацію я оцінила.

Далі коротенечко, що саме мені сподобалося найбільше.

1945-2-V - сюреалістична подорож есесовця зруйнованим Берліном в останні дні Другої Світової війни, коли все було вже кінчено. Так, власне, і для нашого персонажа, бо це його остання подорож - а може й ні. Ну, взагалі про оповідання Кузнєцова складно писати відгук, бо навіть сказати, що саме сподобалося - то вже спойлер. Але історія вартісна.

Il Medico e la Peste - о, ну це така витончена історія, щось в напрямку "Маски Червоної Смерті" із дрібочкою "Декамерону".

"Щуролови" - один з моїх улюблених у збірці. Він важкий, складний, шокуючий, - і сповнений такого притаманого Кузнєцову символізму, мені це завжди подобається. Та в цілому він дуже моторошний, історія жертв Гаммельнського Щуролова, але щуролов тут не один, і він не людина, він навіть не особистість, він система.

"Темура" - хороший своєю атмосферністю, він гарно написаний, хоча історія дещо простіша, ніж у інших моїх улюбленчиків збірки, проте враження він лишає просто відмінне. До речі, іще щодо того, про що я писала - нерівномірність складення збірки, коли перша половина є дещо слабшою за другу. Тому "Темурі" складніше, він "оточений" сильними оповіданнями, а якби його пересунути до першої половини - він б там "заграв". Але то таке, мої міркування.

Ну і "Джаггернаут". Це такий фінальний ефектний аккорд, яким завершується збірка.

Антиутопічна історія з майбутнього, де процвітає кривавий спорт на теренах занепалого людства в урбаністичних нетрях Пекіну, і джаггернаут - новий гладіатор тих буремних часів.

Це якраз те, що мені подобається, бо я маю слабкість, по-перше, до всього, що стосується смертельних ігор, по-друге, містить кровкішки, бо зрештою все чого я потребую - це горор у всіх його проявах. Ну, добре, най буде трохи із елементами горору, бо "Джаггернаут" все ж таки скоріше жанровий кіберпанк в дусі класики 90-х на кшалт The Running Man із Шварценеґґером.

Тож, що можу сказати, мені приємно писати перший відгук нового року саме для цієї книги.

[Oleksii Pedorenko · Rating 5 out of 5]

Рідкий випадок, коли всі оповідання в збірці сподобались. Ще більше сподобалось перемикатись між контекстами та світами, переключаючись від історії до історії.

Намагався традиційно складати топ для оповідань, але він постійно перемішувався і перезважувався. В результаті трійку обрати не виходить, все чудове, чудове за різні ознаки, все варте уваги і ознайомлення.

[Олександр · Rating 4 out of 5]

Не фанат малої прози, хоча загалом збірка сподобалась.
Мінусом можу назвати хіба різницю в якості, бо деякі оповідання все таки просідають на фоні інших.
Найбільше зацікавили Джаггернаут (хоча воно певно найменше підпадає до жанру хорор серед збірки), Абісаль (захотілось перечитати Храм Лавкрафта), Щуролови, Ініціація та Вовчі Діти.
Давно такий крінж не ловив як від аналогій з сексом в Знаряддя.

Загалом бажаю успіху автору з жанром та Бабаєм, хочеться щоб український хорор розвивався і жахав.

[Kate Squirrel · Rating 5 out of 5]

«Химороди» — збірка коротких історій про все на світі і з різних часів. Знайдеться тут й історична оповідка, і фантастичне майбутнє, і фентезійні герої. Краса короткий оповідань в тому, що вам не потрібно читати 100500 сторінок світобудови, лише кілька штрихів тут і там — і ось ви вже розумієте, де перебуваєте і які правила тут діють. У цих оповіданнях ці деталі прописані майстерно, суцільне задоволення. Моя улюблена оповідка зі збірки — «Прихисток сповна злодіїв» — тому що я обожнюю такі історії, де безліч розрізнених частинок врешті допасовуються одна до одної в ідеальний пазл 😊 Велика майстерність так продумати і нічого не загубити.
У всіх оповідках ви побачите барвисту, насичену українську мову, яку одне задоволення читати. Усі книги цілковито різні, тож ви точно знайдете щось для себе (якщо знайдете самі книги, бо «Вогневир» поки невловимий)). Читайте й підтримуйте українське! 💙💛

[Roman · Rating 4 out of 5]

А от мені більше сподобались оповідання "1945-2-V" (через сюрреалістичні видіння головного героя) та "Щуролови" (через образ вихователя та отой контекст, що нам залишився невідомий, але натяки на який дає вихователь). І саме ці моменти чимось нагадують "БТБ!ЧГ" Олексія Жупанського, тільки там увесь роман такий насичено-моторошно-гротескний, і вже після нього ці оповідання із Химородів здаються вже не такими страшними. А, і зірочка жеж! Одна й та сама жовтенятська зірочка на обкладинці "БТБ!ЧГ" та на ілюстрації до "Щуроловів", якщо це співпадіння, то дуже влучне)
А ще "1945-2-V" нагадало серію "Білий ведмідь" із Чорного дзеркала, така ж сама безнадійна безкінечність.
І ще я би виділив "Ініціацію" (ідея та кінцівочка там класні, хоча одна сцена там була геть неприємна, бр-р-р..) і "Темуру" (але чомусь мені не вистачило тут глибини, занадто швидко якось все скінчилось, хоча контекст - Дрогобич середини ХІХ ст., Каббала, дух чаклуна, втілення - давав сподівання на більше).
Решта оповідань, на мій погляд, поступаються наведеним. Але геть трішечки)

[Kate · Rating 5 out of 5]

В цій збірці прекрасно все: від тексту до ілюстрацій! Я очікувала, що це буде фентезі горорні оповідання, та насправді в них криються цілком реальні жахи людського існування. Хоч кожне оповідання по-своєму прекрасне, найбільше мене зачепило 1945-2-V, після нього я вирішила навіть зробити перерву в читанні, бо дуже мозколамним виявилось. Однозначно вартісне поповнення в мою бібліотеку.

[Naya · Rating 4 out of 5]

Не погано, за виключенням деяких моментів (відкриваюча сцена в Знаряддя це, ем, все ще знаю навіщо так) але хоррору мало, більше грає на атмосферу.

[Vladyslav Ieliashevskyi · Rating 3 out of 5]

Візуально, збірка чудова. Стильні Ч/Б ілюстрації, що супроводжують кожнісіньку з 12-ти історій. Лаковані цитати на обкладинці, що проявляються при певному нахилі книжки - ну, ВАУ. Кросівоє.

Також немає абсолютно жодних питань до авторського стилю - історичний горор котрий охоплює різні епохи та географію, щедро приправлений відповідними елементами, алюзіями та відповідною лексикою, що гарно впливає на сприйняття та світобудову. Велика кількість деталей, що охоплюють найрізноманітніші сфери діяльності людини, підкреслюють інтелектуальність кожної з робіт, і хоч більшість з них не є чимось новим, усі вони відчуваються доволі автентичними та є цікавими до прочитання. Автор явно знає з чим бавиться, і вміє це робити.

Деякі з цих історій навіть викликали певні емоції, хоча більшість для мене залишились "історія, заради, історії", та не принесли мені жодного емоційного фону.

[Anna Popova]

Не буду оцінювати, бо мені самій шкода, що книга мені не зайшла. Арти надзвичайні, сюжети цікаві, об'єктино, і мені таке загалом подобається. Але чомусь було критично тяжко читати, загадка

[Igor Mogilnyak]

#ebook
Без оцінки, це десь між 3-4⭐️

Це написано точно добре, але не все сподобалось і під кінець вже листав… мав бути лютий горор, а я його не помітив.

[Kate · Rating 4 out of 5]

Я збіса рідко читаю книги одразу після покупки. Вони мають вистоятись на моїх полицях, якісь по кілька місяців, якісь довше. Значно довше. Та що там, я "Вогневир" все ще не прочитала. Але маринувати "Химороди" серед непрочитаних подружок було б просто знущанням. Бо ми цю книгу чекали дванадцять років в Азкабані. І якщо це й перебільшення, то не надто серйозне, скажу я вам.
Це, звісно, не могло не вплинути на очікування від кінцевого результату, вони були надзвичайно високими. Чи виправдались вони врешті? Ну, радше так. У нас тут збірка з дванадцяти оповідань, різних за жанрами та атмосферою. Від сільської містики у стилі Гоголя та Стороженка до неонового кіберпанку. Написано чудово, образи дуже яскраві і картинка сама виникає перед очима. Я вже читала оповідання пана Кузнєцова у різних збірках, тож знала, що тут проблем не буде, він вміє в коротку прозу.
Шо по сюжетам? Сюжети різні, але всі цікаві. Ну майже. Одне оповідання я таки не дочитала. А саме - "1945-2-V". Надто вже абсурдно на мій смак. Через те і не поставила 5 зірочок. Але я влізла в кінець, тож знаю, що майже точно зрозуміла, до чого те все було) З тих, що сподобались і запам'ятались найбільше, можу назвати "Щуроловів" про сліпих сиріт у ДУЖЕ суворих реаліях одного дитбудинку, "Абісаль" про зустріч із чимось гігантським в глибинах мертвого океану, і "Джаггернаут" про хлопця, що займається дуже жорстоким спортом і отримує пропозицію, від якої в його становищі важко відмовитись.

Оформлене видання також на високому рівні. Палітурка з дуже оригінальним частковим лакуванням, папір, цупкий на стільки, що книга здається в добрих півтора рази більшою за свої реальні 265 сторінок, ілюстрації, намальовані відомими в мальописній тусовці художниками.
Тобто перед нами якісна робота. Як за оформленням, так і за змістом. Дуже рекомендую всім, хто любить фантастичну коротку прозу.

[Andriy · Rating 5 out of 5]

Я люблю коротку прозу. Хороше оповідання для мене - це особливий вид мистецтва, коли автор обмежений вузькими рамками, мусить занурити та утримати читача у світ історії, зав'язати сюжет, досягти кульмінації та донести головне послання. Чи вийшло "химородним" оповіданням зробити це? На мою скромну думку - таки вийшло.

Оповідання у збірці дуже різні: одні розгортаються в історичних декораціях, інші в вигаданих футуристичних світах, фантастичних лісах Карпат ��бо в дитячих будинках. Що ж об'єднує разом таке різноманіття під однією обкладинкою? Людські страхи, скелети в шафі та темна сторона душі.

Деякі історії викликають моторошні відчуття та огиду, деякі страх присутності чогось, деколи дивуєшся жорстоким, жахливим та неймовірним вчинкам персонажів. Тексти затягують та тримають в напрузі до останнього знаку та видиху. І хочеться далі поринати в ці фантастичні, химерні, темні всесвіти, які перемістились з голови автора на папір.

Рекомендую збірку до прочитання, якщо ви не боїтесь темряви ;)

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

За вікном сонце, у вухах бурлескове радіо, в руках Химороди.

Я би сказала, що під читання цієї книги має вити заметіль, завивати тривога, а колонки мають грати мінор з шарудінням радіопоміх.

Але я б обісралась.
І так по діагоналі читаю місцями, бо мені моторошно занадто.

Кузнєцов оспівав в Химородах все те гидке, що є в людині. Зло. Смерть. Наруга. Чума. Гниття.

Коли пишу початок відгуку - ще третину дочитати треба.
І я не знаю, чого я чекаю більше - катарсису і надії чи ж ескалації і тліну.

І тут я дочитала. І не розчарувалась. Бо якщо вся череда для мене про те, що робить з людини монстра, то останнє - що ж робить з людини людину, попри все.

Книга на смак одночасно як Чемберс, відкритий для мене не так давно, і як пильні книжки-збірки фантастичних і космічних оповідань, які таскала все дитинство в батька. І щось таке окремо унікальне, своє.

[Andrii Korpalo · Rating 4 out of 5]

Важко оцінювати збірники, деякі оповідання подобається деякі ні, але оцінка за всі одна. Оповідання написані гарно, світи цікаві, історії жахаючі, кожна по своєму. Найбільше сподобалась остання історія «Джагернаут» думаю було б цікаво і повноцінну книгу в цьому всесвіті почитати.

[Oksana · Rating 4 out of 5]

Деякі історії прохідні, а деякі ну прямо дуже хороші, аж було би добре почитати ще щось в тих же світах

[Наталия · Rating 4 out of 5]

Мій топчик: «Прихисток сповна злодіїв» та «Абісаль» (ці два оповідання хотілося б прочитати більше ніж як оповідання) а також «Джаггернаут».

[rybkaponi · Rating 2 out of 5]

Нє, ну читати можно, пару оповідань навіть хороші.
Але надто багато порно, деяким речам не вистачає обʼєму.
Ну але так, читати можна

[Ігор Антонюк · Rating 5 out of 5]

Володимир Кузнєцов «Химороди»
Збірка оповідань, горор (2024)
«Немає іншого шляху, що виводить за межі цього світу, який був би в руках людських. Тільки вбивство може наблизити людину до Бога»
Атмосферно, соковито та колоритно…

Історичний горор незвичне явище для української спільноти. Ми згадуємо декілька химерних оповідок ХІХ – поч. ХХ ст. Неможливо оминути історію «Гегемон» із збірки «Перший кошмар» теж авторства Кузнєцова. Тому книга «Химороди» стає ще однією брилою у будівництві «темної» української літератури.

Історії з «Химородів» ведуть нас кривавими стежками від пізнього Середньовіччя і губляться у непевному майбутньому. Ми подорожуємо українськими Карпатами та Поліссям, революційним Львовом і просоченим нафтою Дрогобичем, німецькою землею, що кровить Тридцятилітньою війною та ранами 1945-го, чумним Міланом та апокаліптичним Пекіном. Вигаданими світами та найглибшими прірвами, однак не такими темними, як справжня людська душа.

В своїх історіях автор непомітно пригадує нам тисячі інших оповідок. Про вічне кохання та кару з «Лісової пісні» («Вовкулача сльоза»), майрінкового героя з «Ґолема» – Вассертрума та каабалістичними знаннями («Темура»), лавкрафтіанський жах перед глибинами невідомого («Абісаль»), жінку-божество фон Захер-Мазоха («Ініціація») та брутальну атмосферу «Конаніади» Говарда («Прихисток сповна злодіїв»).

Звичайно, не всі оповідки з «Химородів» можна назва «монолітним горором», адже автор частує читача і темним фентезі, кібер-панком та просто старими добрими «дивними історіями» («weird tales»), що надає розповіді соковитості та атмосфери.

Мабуть, нікого не здивує, що вважаю історію із «Щуроловів» найтемнішою, психологічно важкою та перш за все справжньою. Автор на прикладі «сліпих-зрячих-вихователів» притулку зусів показати весь жах тоталітаризму Радянської Імперії. Де сліпота – це люди, що існують в комуністичному світі/таборі, зрячі – це червоні наглядачі і партійники (які теж можуть отримати кулю), а вихователі – крива верхівка монстра, що зламала мільйони життів.

Проте, втекти з цієї червоної в’язниці можливо. І вкотре переконуємося, що люди — найстрашніші чудовиська.

[Дар‘я Артамонова · Rating 5 out of 5]

🔥 «Війна - наполегливий вчитель. Вона вчить тебе силоміць, без перепочинку. Кожного твого дня»

🔥 «Ніхто в світі так тебе не випробує, як ти сам»

🔥 «У когось вони ближчі, у когось дальші... Але у всіх людей вони є. Межі, за які не пускаєш»

🔥 «Злоба, жадоба, боягузтво - ось справжні боги, яким від початку вклонялося людство»

🔥 «Чи не тому ми так чіпляємося за життя - бо розуміємо, що в забутті кожна душа лишається цілком самотньою?»

👉🏻 12 оповідань, пронизані війною та химерністю. Написані у різному стилі, у різний час. Історичний горор, який дійсно вражає.

Це моє перше знайомство з творчістю автора, не беручи до уваги невеличкого оповідання з Фензіну Бабая, і це 100% не останнє. На мене вже на поличці чекає «Заколот», і дуже хочу прочитати «Вогневир», бо те як пише автор, дійсно, захоплює.

🔥 Наскільки автор майстерно володіє деталями - як павук затягує читача у тенета сюжету, надаючи все для занурення у створену ним атмосферу та простір для фантазії. Маленькі, але такі важливі деталі, лежать на поверхні. Варто лише бути уважним.

Обожнюю книги, які не просто дають інформацію, розкладену по поличках, а дають поштовх для роздумів, вивчення матеріалу та пошуку прихованих сенсів та знаків. І «Химороди» такою є! Навіть імена персонажів у деяких оповіданнях - подвійний сенс, який натякає на певний факт або створює потрібну атмосферу. Володимире, це майстерно! Моє вам найщиріше захоплення 🥰

Мій ТОП-4 оповідань з цієї збірки:
🔥 «1945-2V»
🔥 «Прихисток сповна злодіїв»
🔥 «Ініціація»
🔥 «Джаггернаут»

Окремо варто зупинитися на ілюстраціях - це вогонь, який розпалює фантазію читача, максимально круто передає атмосферу оповідання.

Мені дуже сподобалася збірка. Настільки ґрунтовна праця з купою «великодок», відсилок на історичні реальні факти, літературу, релігію… скільки в ній прихованих сенсів та метафор. Це окрема насолода для читача тримати таку книгу в руках та мати її на поличці. Колись я обовʼязково повернусь до неї!

Книга, яка на 100% потрапила в мій особистий ТОП 2024 року!

[Twojays · Rating 2 out of 5]

Мені сподобалися фентезі елементи деяких оповідань, але не можу поставити більше за 2 зірочки, бо весь час страшенно бісив "мейл гейз" з точки зору якого вони всі були написані. Згвалтування як сюжетний елемент-рушій - є. Опис сосків героїні тричі на 30 сторінок - є. Я впевнена, що якби у тому оповіданні відьмою був чоловік - то автор би не писав щось на кшталт "його соски затверділи в очікуванні" або про "сяйво лилося з його сосків"

Ця книжка би дуже виграла від хорошого літредактора.

[Дімка Ужасний · Rating 5 out of 5]

Я давно казав, що Кузнєцов - мій улюблений український автор горору.
Більшість оповідань читав іще до виходу цієї збірки, тому моя оцінка доволі-таки настоялася.

[фортуна · Rating 4 out of 5]

людина всередині наповнена суцільною пітьмою