П’ять цілковито різних історій, як за настроєм, так і за жанровим наповненням, розмістилися під обкладинкою. Тут герої проводять свої життя, осмислюючи помилки, будуючи плани на майбутнє, простежуючи невблаганний зв’язок між дрібницями особистого і великими наслідками суспільного. Через усі історії прозирає спільний герой — місто Луцьк — десь натяком, десь прямою згадкою. Місто огортає своїм теплом усіх персонажів, та радо запрошує до себе читачів.
Ця збірка — результат роботи Луцької літературної резиденції «Місто натхнення». Кожного з учасників безперечно можна назвати автором, який знайшов шлях до сердець своїх читачів. І ця книжка не стане винятком.
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 р. в Луцьку в родині філологів. 1968 р. переїхала з батьками до Києва.
Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 р. (вірші).
Закінчила: Київську середню школу №82 (1977), філософський факультет Київського університету ім.Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету (1986). 1987 р. захистила дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук.
В 1986-1988 рр. викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім.Чайковського. З 1988 р. - співробітник Інституту філософії Академії Наук України. В 1992-1994 рр. перебувала в університетах США (Пенсильванському, Гарвардському, Пітсбурзькому) як “запрошений письменник” та Фулбрайтівський стипендіат. Від 1996 р., коли було видано «Польові дослідження з українського сексу» в Україні та «A Kingdom of Fallen Statues» у Канаді, провадить кар’єру професійного літератора. Багато подорожує (див. Календар). Має низку громадських навантажень - Віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.
Неймовірно красиво оформлена збірка, яку, на жаль, абсолютно не вдалося сприйняти цілісною.
⬇️ П'ять творів. П'ять дуже різних творів від п'яти дуже різних митців та мисткинь. Єдине, що їх мало б об'єднувати (але щось пішло не так) — Луцьк. Прекрасний, затишний, войовничий, історичний, домашній, ностальгічний, сучасний, неповторний, знаний та незвіданий.
🚘 Так, відвідати місто знову захотілося, тут питань нема. Але...
💔 Есе Забужко, як завжди, дає відразу стільки, що перетравлювати цього слона треба по шматочку й поступово. Дуже інтимно і водночас світобудівничо. Оксана Стефанівна показує вам той Луцьк, який не покаже ніхто й ніколи. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
💔 Оповідка Лаюка максимально драйвова. Перші підліткові поцілунки, перші "серйозні" рішення кинути усе й дременути покоряти Київ (без грошей та з однією парою мешт), якась дуже світла та тепла історія дідового кохання. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
💔 Калитко обійшлася недбалим копіпастом окремих статей вікіпедії і спробою пов'язати Луцьк та Харків воєдино, але вийшло то недолуго та штучно. ⭐️⭐️
💔 Дереш вивернувся сподом назовні, розвісив пен'юари, використані презервативи та пахкі амбіції, притрусив то фотонами, невизначеністю Гейзенберга і заполірував зверху цей шмурдяк Світлим Шляхом до Бога. Такоє. ⭐️⭐️⭐️
💔 А Кідруку взагалі було піхуй на концепт збірки, на те, що у тексті мав бути Луцьк, роздуми, особисте і просто впердолів там шматочок "Колонії" 🤡 ⭐️
От і думай тепер, як її оцінити в цілому?
Окрема подяка ілюстраторці Валерії Печеник. Колажі просто чудові.
Книжка — частина проєкту резиденції. Тобто кожен з авторів й авторок давав щось своє, а до купи у збірку воно не вʼяжеться. Якби ж всі тексти були про Луцьк, або всі тексти були фрагментами поточної роботи письменників, якби ж воно складалося в щось єдине. Підсумки резиденції мають фіксуватися, безумовно, але всі досвіди варто концептуалізувати.
Мені сподобалося оповідання Лаюка про підлітків, бо воно динамічне, на тлі Луцька, вигадливе, дотепне.
Ця книжка виникла в межах Луцької літературної резиденції «Місто натхнення» як спроба за допомогою літератури привернути більше уваги до міста як непересічної туристичної локації.
Автори і авторки зобразили в своїх невеличких оповіданнях (чи то фрагментах чогось більшого) нариси про Луцьк, де це місто постає не як безформне тло для оповіді, а ледь не дійовою особою. Вийшли дуже теплі, сповнені любові до рідних місцин тексти. Написано настільки живо, що часом відчувається, ніби підглядаєш за особистим життям персонажів.
На фоні решти кардинально вирізняється текст Макса Кідрука, що по суті є вступом до його «Колонії» - теж класно написано, але мені невтямки, яким боком тут Луцьк (ну хіба якщо на рівні метафори згадано Гущу і 55й мікрорайон - там дійсно щось космічне відбувається). Хоч з загального обсягу слів лише 5% не є різного роду термінами - тепер мені хочеться прочитати її повністю.
Вежа князів ЧÓрторийських, названа на честь місцевого шляхетського роду, лише нещодавно позбулась зросійщеного «акання» силами місцевої громади. Попри всі намагання совка і росії запевнити, що урбаністичної української літератури не існує - ця книжка впевнено доводить, що в неї ще й неабияке майбутнє.
В середньому 4,8 Збірка короткої прози 5 сучасних українських письменників. На літературній резиденції у Луцьку. Твори повинні бути пов'язані з містом, бо це був проєкт промоції Луцька. І я б радив іншим містам придивитися до цього кейсу. Він працює. Я тепер точно планую відвідати це місто. 1. Забужко - 5. Ну тут просто. Спочатку думав, що лише ця повість витягне для мене всю збірку. Неймовірні спогади про дитинство в Луцьку, наповнені потужною антиколоніальною, антиросійською глибиною. 2. Лаюк - 4. Написано добре, просто не мій троп. Зазвичай я таке не читаю. 3. Калитко - 5. Здається це було знайомство і тепер хочу продовження. Дуже душевно і пізнавально про Визвольні змагання початку ХХ ст. 4. Дереш - 5. Це якийсь геть інший Дереш, я такого ще не читав. Але надзвичайно потужно. Давно не зустрічав таких розповідей про кохання і життя. Навіть "релігійне осяяння" наприкінці написано так майстерно, що нічого не зіпсувало. 5. Кідрук - 5. Я не зрозумів до чого тут Луцьк, але це був уривок зі світу Колонії і це було фантастично. Єдине зауваження - навіщо робити українців та ірландців ворогами, в них же більше спільного. Тож якщо ще не читали - дуже раджу. Вона маленька, читається легко і швидко.
Цікава збірка, ніколи не була в Луцьку, але в кожному оповіданні можна знайти щось притаманне саме тобі. Як на мене оповідь Кідрука дуже різко вирізняється поміж інших текстів.
Я вирішила читати цю збірку від найменшого оповідання. І не прогадала. Оповідання Лаюка вийшло найдинамічнішим та з закінченою думкою.
Далі Калитко - така собі спроба розказати щось про людей Луцька, яка більше була схожа на параграф підручника історії. І незважаючи на спроби поєднати їх зі своїми подорожами, прочитала її по діагоналі.
Любку читала цю історію із захопленням, але закінчення вийшло якимось змазаним, і, напевно, з не зовсім завершеною думкою.
Після прочитання Кідрука - одне питання: що це було. І яке відношення до цього уривку Колонії має Луцьк?
Ну і найдовше я бралася за Забужко. І відверто, то найкраща частина книжки. Не знаю як пані Оксана так добре пам'ятає своє дитинство, але крім того що вона мені розказала більше про моє місто до мого народження, цей текст ще й буде хорошою скринею для дослідників життєвого хляху письменниці в майбутньому.
Загалом, здається не все автори сумлінно віднеслися до резиденції. Власне й тому оцінка відповідна.
Це неймовірна мандрівка, натхненна містом Луцьк. Десь він головний герой, десь згадується побіжно, а десь просто надихнув на історію. Ця збірка це результат Луцької літературної резиденції. Письменники відвідували місто і в процесі прогулянок містом надихнулись і написали ці історії.
Деякі історії мені не сподобались взагалі, але є ті, які вплинули на мою оцінку. Особливо сподобалась історія Оксани Забужко. Вона дала змогу подивитись на місто її очима та й багато цікавих фактів відкрила про Луцьк. Також виникли питання до історії Макса Кідрука, адже в історії немає прив'язки до міста. І моя оцінка окремо кожної історії:
Вартові руїни. З біографії одного двору. Оксана Забужко ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ Орли. Мирослав Лаюк ⭐️⭐️⭐️⭐️ Так триває розмова. Катерина Калитко ⭐️⭐️ Все світло світу. Любко Дереш ⭐️⭐️⭐️⭐️ Нові темні віки. Макс Кідрук ⭐️⭐️⭐️
Офіційний опис книги радісно повідомляє “П’ять цілковито різних історій, як за настроєм, так і за жанровим наповненням, розмістилися під обкладинкою.”, у відповідь на що хочеться спитати, нахуя вони тоді розмістилися в одній книзі, коли вони такі різні. Бо це абсолютно не відчувається як єдина збірка про Луцьк, а, скоріше, просто пʼять творів від і без того популярних сучасних письменників. Якщо вже хочеться оспівувати місто і дати шанс плодам літературної резиденції, то треба і курувати якісніше і обирати когось, хто не мав останні 10-20 років і без того потужну карʼєру.
Щодо самих історій, вони різні також і за якістю. У Забужко це розпливчаті спогади про дитинство, свідомсіть, що фонтаном бʼє з перших сторінок, і це, мабуть, на любителя, але я, як виявилося, любитель. Дуже сподобалося, хоч місцями і є відчуття надуманості, яке сама Забужко лає у цьому ж уривку.
У Лаюка досить проста, але приємна історія, ледь не єдина, яка справді яскраво змальовує місто, так, що аж захотілося його відвідати. Не можу сказати, що в захваті від деяких моментів в прозі, але все одно це доволі вдале оповідання.
Моя улюблена Калитко тут нахалтурила, це якась просто колонка з газети і тут немає ані сліду її поетичної майстерності, вправного оперування словами.
Не читав раніше Дереша, тому не знаю, чи такі йобнуті описи жінок це у нього норма, чи це таке "бачення героя", але, ну, воно дуже псує враження від не прямо жахливого оповідання.
Кідруку просто похуй на вашу тематику збірки і на якісь там стилі, він просто ліпить уривок свого роману, перевантажений інформацією, і це читати абсолютно не цікаво, бо це як реклама, що вилізає посеред перегляду відео на ютубі. Шоб шо?
Коротше, красиві колажі, Забужко і Лаюк молодці, до всіх інших питання, але найбільше питань до кураторки збірки. Не вірю, що в Луцьку немає молодих авторів, чи немає їх за межами міста, але готових приїхати до Луцька.
Цікава ідея книги. Найбільше мені сподобалися уривок із роману Забужко, про двір, де вона росла, та ніжне світле оповідання Любка Дереша. Не дуже зрозуміла, чому у збірку увійшов уривок із "Колонії" Кідрука. Точніше, розумію, чому – бо, скоріш за все, він його писав на цій резиденції. Але в тексті жодного слова чи натяку на Луцьк.
Цікава книга, читається на одному диханні. Особливо коли читаєш своїх улюблених письменників сучукрліту. Кожного-кожну щось поєднувало з Луцьком: Оксана Забужко описує свої спогади від батьківської хати та будинку офіцерів, описує напищених малих російськомовних потвор, батьки яких співпрацювали з "органами"; а ще підкреслює стан українських ігор типу "вожатий, вожаий подай піонєра", або "внімає вніманіє, говоріт Гєрманія" (який тотальний мілітарі стайл!), на яких на жаль, виросло моє покоління. Мирослав Лаюк розказує про тяглість родоводу і як його дідо, тато, а пізніше й він продавали орлів, таких деревяних, красивих. На жаль, забутий, декому взагалі незнаний український символ. Сподобалось як міліціонер навіть взятку орлом взяв :) Любко Дереш описує свої кохання і самопошуки, ще раз утверджуючи на думці, що життя все розставляє на свої місця скільки б ти не намагався боробиться зі своїми пристрастями чи страхами. Словом, книга цікава і як ніколи потрібна. Ми на стільки мало знаємо про наші міста, що іноді не можемо розказати іноземцям, що тут жили і їхні пращури, і що українська міська традиція варта глибших досліджень і поціновувачів
Мені сподобалась ідея зі збіркою оповідань про місто. Я би ще почитала так про інші регіони. Всі оповідання абсолютно різні, що мені сподобалось, так як немає єдиної лінії і настрою. Але хотілося б більше самого Луцька в історіях. Наприклад, в історії від Кідрука взагалі нічого пов'язаного не знайшла. Гарне оформлення видання від Комора, красиві та цікаві ілюстрації. Поїхати в Луцьк захотілось :)
Найбільше сподобались есеї Забужко та Лаюка. Особливо вразила деталізація Оксани Стефанівни безпосередньо колонізації життєвого простору завезеними кагебешниками, військовими та їхніми сім'ями. Ніколи про це не думав з такої перспективи.
Погоджуюсь з іншими коментаторами з приводу того, що незрозуміло чому Кідрук додав у збірку уривок з Колонії. З Луцьком воно геть не в'яжеться.
Чудові оповідання про одне з найулюбленіших міст України з яким у мене пов'язано багато теплих почуттів. Однозначно хочу відмітити оповідання Забужко та Лаюка вони чудові, усі інші теж непогані, але не так сильно зачепили.
Хочу таку збірку про кожне міс то України. Не зовсім зрозуміла, чому деякі оповідання (частини тексту) додано до збірки. Але 2-3 оповідання були просто неймовірними.