What do you think?
Rate this book
Без стерна
Олесь Досвітній (справжнє ім’я Олександр Скрипаль-Міщенко) — маловідомий і неординарний український письменник початку ХХ століття. В роки Першої світової він за поширення революційних ідей був заарештований, але зміг утекти через Киргизстан і Китай до Америки, і згодом повернувся вже до підрадянської України. Досвід подорожі, незнайомих країв заклали основу багатьох його текстів, а нові теми екзотики і східних народів хвалили й колеги-письменники, як-от Микола Хвильовий. У прозі Досвітнього проглядаються пошуки власної ролі в омріяній революції і неоднозначні почуття після неї. Навіть дрібні нотки сумнівів не залишилися непоміченими з боку радянської влади, тож письменник поповнив списки жертв Сталінського терору. До книжки входять повісті «Гюлле» й «Алай», а також оповідання «Місіонери», «На плавнях» і «Жебрачка».
336 pages, Hardcover
Published April 25, 2024
33 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
January 5, 2026
Олесь Досвітній – маловідомий український письменник початку ХХ століття, який в роки Першої світової за поширення революційних ідей був заарештований, проте зміг втекти через Киргизстан і Китай до Америки.
Саме досвід подорожей через незнайомі краї та зустрічі з іншими культурами надихав автора на екзотичні та неординарні тексти. В повістях гучно мені лунала тема пошуків власної ролі в омріяній революції і неоднозначні почуття після неї.
До збірки «Без Стерна» входять кілька знакових творів Олеся Досвітнього, тому розповім про кожен з них детальніше:
«Гюлле» — повість про (як я зрозуміла) українського хлопця, що втікав на схід через Середню Азію та потрапив, так би мовити, в полон до тюрків, де він закохався в сестру багатого чоловіка, що його утримував. Потім містяни стали його дуже поважати, він навчився їхньої мови, став мусулманином, але не міг змиритись з жорстоким поводженням щодо своєї коханої і вони вирішили втекти. Така собі пригодницька історія з елементами психологізму втікача “хто я? чому я тут? що робити далі?”
«Алай»— ще одна повість, у якій юний революціонер втікає до Памірських гір. Мені сподобалось, як майстерно Досвітній демонструє характери тих небагатьох узьких, які все що можуть лише бухати та знущатись з іншого народу. Для мене ця втеча була дуже напружена, навіть трохи кафкіанська (згадала, як Карл тинявся по Америці і шукав своє місце під сонцем) – переповнювала сторінки не стільки зовнішня, скільки внутрішня напруга головного героя.
«Місіонери» — оповідання, від імені китайського бідного хлопця про його намагання вижити, збудувати будинок та викупити свою сестру і її подругу, яку він кохає від французьких місіонерів. Досвітній тут дуже просто та гарно порушив тему релігій, морального вибору та людяності в екстремальних ситуаціях.
«На плавнях» та «Жебрачка» — короткі, але глибокі за змістом оповідання. Перше дуже загадкове (про полювання на птахів на херсонських лиманах, вино та глухого музику) та навіть феміністичне. Друге оповідання висвічує спогади про залізничну катастрофу поблизу Запоріжжя 1920 року та такий собі хеппі енд жінки-жебрачки, яка втратила там чоловіка і одного з очевидців, який відчув громадський обов’язок їй допомогти.
У ніч із 23 на 24 грудня 1920 року біля Олександрівська сталася аварія поїзда “Більшовик” імені Сталіна. У катастрофі, що сталася на залізничному мосту через Мокру Московку (в районі майбутнього селища Чкалова), загинуло 29 людей. Останки загиблих поховали поряд із місцем події. Причому це були тіла лише шести загиблих. Інші 23 людини згоріли практично до тла.
*після прочитання книги мені було мало і я взяла до рук ще збірку мандрівної прози “Екзотика і хитрощі”, проте там мене зустрів зовсім інший Досвітній. Він подорожував Латвією, Німеччиною, Чехією та Парижем. Але це також було цікаво, дуже раджу (там ще й неймовірні ілюстрації!).
Загалом, в мене хороші враження про автора, це щось дуже нове та кожен твір відрізняється від попереднього. Проста, але витончена мова, екзотичні та неочікувані образи, розкриття внутрішніх конфліктів героїв.
Саме досвід подорожей через незнайомі краї та зустрічі з іншими культурами надихав автора на екзотичні та неординарні тексти. В повістях гучно мені лунала тема пошуків власної ролі в омріяній революції і неоднозначні почуття після неї.
До збірки «Без Стерна» входять кілька знакових творів Олеся Досвітнього, тому розповім про кожен з них детальніше:
«Гюлле» — повість про (як я зрозуміла) українського хлопця, що втікав на схід через Середню Азію та потрапив, так би мовити, в полон до тюрків, де він закохався в сестру багатого чоловіка, що його утримував. Потім містяни стали його дуже поважати, він навчився їхньої мови, став мусулманином, але не міг змиритись з жорстоким поводженням щодо своєї коханої і вони вирішили втекти. Така собі пригодницька історія з елементами психологізму втікача “хто я? чому я тут? що робити далі?”
Цей нерозплутаний клубок питань застилав перед Ремо ясність розгадки свого сучасного і майбутнього… Що він таке є і ким має бути?
«Алай»— ще одна повість, у якій юний революціонер втікає до Памірських гір. Мені сподобалось, як майстерно Досвітній демонструє характери тих небагатьох узьких, які все що можуть лише бухати та знущатись з іншого народу. Для мене ця втеча була дуже напружена, навіть трохи кафкіанська (згадала, як Карл тинявся по Америці і шукав своє місце під сонцем) – переповнювала сторінки не стільки зовнішня, скільки внутрішня напруга головного героя.
«Місіонери» — оповідання, від імені китайського бідного хлопця про його намагання вижити, збудувати будинок та викупити свою сестру і її подругу, яку він кохає від французьких місіонерів. Досвітній тут дуже просто та гарно порушив тему релігій, морального вибору та людяності в екстремальних ситуаціях.
Ні... нема ніякої віри кращої. Ні Будда не мій бог, ні християнство не є віра. Щось інше, а не бог, повинно десь тут бути.
«На плавнях» та «Жебрачка» — короткі, але глибокі за змістом оповідання. Перше дуже загадкове (про полювання на птахів на херсонських лиманах, вино та глухого музику) та навіть феміністичне. Друге оповідання висвічує спогади про залізничну катастрофу поблизу Запоріжжя 1920 року та такий собі хеппі енд жінки-жебрачки, яка втратила там чоловіка і одного з очевидців, який відчув громадський обов’язок їй допомогти.
У ніч із 23 на 24 грудня 1920 року біля Олександрівська сталася аварія поїзда “Більшовик” імені Сталіна. У катастрофі, що сталася на залізничному мосту через Мокру Московку (в районі майбутнього селища Чкалова), загинуло 29 людей. Останки загиблих поховали поряд із місцем події. Причому це були тіла лише шести загиблих. Інші 23 людини згоріли практично до тла.
*після прочитання книги мені було мало і я взяла до рук ще збірку мандрівної прози “Екзотика і хитрощі”, проте там мене зустрів зовсім інший Досвітній. Він подорожував Латвією, Німеччиною, Чехією та Парижем. Але це також було цікаво, дуже раджу (там ще й неймовірні ілюстрації!).
Загалом, в мене хороші враження про автора, це щось дуже нове та кожен твір відрізняється від попереднього. Проста, але витончена мова, екзотичні та неочікувані образи, розкриття внутрішніх конфліктів героїв.
January 17, 2025
Досить неочікувана збірка, розумію, чому хай трохи забутий, але майже класика.
"Гюлле": дивненька і трохи позачасова історія, яка вочевидь стається десь на початку 1920-х у так званій майбутній республіці Середньої Азії. Зайда ніби з України, прекрасна і затворена сестра його рятівника, любов, пристрасть і втеча, ніби ми це все знаємо (а якщо вона завагітніє? хотілося іноді заволати). Але Гюлле повнокровніша за героя, і у продовженні точно вивчилася б і покинула його, ставши незалежна десь у Америці. На те й сподіваймося.
"Алай": юний офіцер-революціонер втікає в азійські степи, але там його знаходить і затягує в себе імперська бюрократія, а закінчиться все дуже неприємно. Співчувати нікому і читати важко, бо прекрасно передана і оця трясучка "піймають чи ні", і як можна перейти на іншу сторону, навіть коли в голові суцільне співчуття і найкращі наміри. Хабарництво і пиятики обстановку теж не вдосконалюють; трохи Конрада нагадало.
"Місіонери": коротенька замальовка про китайського хлопця і його сестру і наречену, які живуть в місіонерів. І якщо ви думаєте, що місіонерки гендлюють людьми, то правильно думаєте. Взагалі вражає, що Досвітній однаково і сучасний, і зараз добре відгукується. Хоча не найлегший письменник.
"На плавнях": Двоє дядьків у плавнях зустрічаються з сімейною парою революціонерів, але воно більше про сексуальний потяг (а ще про місцину, птахів і вино). І Досвітній ще й такий... фемініст, як на ті часи. Плюс чудові описи.
"Жебрачка": ну такоє. Про те, як комуністична революція освітила шлях усім неписьменним і упослідженим. В цілому, для контрасту навіть корисно, хоча здається, взяли цю оповідь у збірку через шикарно-кривавий опис катастрофи на залізниці, за горором сюди.
"Гюлле": дивненька і трохи позачасова історія, яка вочевидь стається десь на початку 1920-х у так званій майбутній республіці Середньої Азії. Зайда ніби з України, прекрасна і затворена сестра його рятівника, любов, пристрасть і втеча, ніби ми це все знаємо (а якщо вона завагітніє? хотілося іноді заволати). Але Гюлле повнокровніша за героя, і у продовженні точно вивчилася б і покинула його, ставши незалежна десь у Америці. На те й сподіваймося.
"Алай": юний офіцер-революціонер втікає в азійські степи, але там його знаходить і затягує в себе імперська бюрократія, а закінчиться все дуже неприємно. Співчувати нікому і читати важко, бо прекрасно передана і оця трясучка "піймають чи ні", і як можна перейти на іншу сторону, навіть коли в голові суцільне співчуття і найкращі наміри. Хабарництво і пиятики обстановку теж не вдосконалюють; трохи Конрада нагадало.
"Місіонери": коротенька замальовка про китайського хлопця і його сестру і наречену, які живуть в місіонерів. І якщо ви думаєте, що місіонерки гендлюють людьми, то правильно думаєте. Взагалі вражає, що Досвітній однаково і сучасний, і зараз добре відгукується. Хоча не найлегший письменник.
"На плавнях": Двоє дядьків у плавнях зустрічаються з сімейною парою революціонерів, але воно більше про сексуальний потяг (а ще про місцину, птахів і вино). І Досвітній ще й такий... фемініст, як на ті часи. Плюс чудові описи.
"Жебрачка": ну такоє. Про те, як комуністична революція освітила шлях усім неписьменним і упослідженим. В цілому, для контрасту навіть корисно, хоча здається, взяли цю оповідь у збірку через шикарно-кривавий опис катастрофи на залізниці, за горором сюди.
December 19, 2024
Щось у творах Досвітнього нагадувало Кафку: манера оповідання, страждання та бажання молодих гарячих розумів юнаків, що романтизують революцію, і живуть в дійсності лише в своїй уяві.
Важко не проводити паралелі між життям автора, та героями його творів, адже Алай і Гюлле це ніби автобіографії, переслідування та втеча автора від сталінських репресій. Чи це особливість літератури 1920 років, але жіночі персонажі змальовані карикатурно, прослідковується бажання головних героїв до фізичного контакту із протилежною статтю і шаблоне «захистити квіточку від усього погано у своїх сильних чоловічих руках».
Читалось важко і довго.
Важко не проводити паралелі між життям автора, та героями його творів, адже Алай і Гюлле це ніби автобіографії, переслідування та втеча автора від сталінських репресій. Чи це особливість літератури 1920 років, але жіночі персонажі змальовані карикатурно, прослідковується бажання головних героїв до фізичного контакту із протилежною статтю і шаблоне «захистити квіточку від усього погано у своїх сильних чоловічих руках».
Читалось важко і довго.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews