Авантюрні пригоди дружини відставного поліціанта — Софії Нрієвської — тривають! Маленька справа-абищиця зі зниклою каблучкою перетворилася для Софії на небезпечну дуель із нещадним ворогом. Пролити світло на загадкові вбивства й шпигунські ігри допоможе лише повернення в минуле та у власні страшні сни, з яких немає вороття. Пані слідча кидає виклик усій імперії та її жорстоким слугам, аби відвернути небачену досі загрозу.
Всі чесноти попередніх книжок у цій частині серії на місці. Автор — історик і дуже обережно, ненав’язливо вводить у книжку історичне тло та патріотичні ідеї. В нього так само багато пречудово описаних персонажок і глибокого розуміння жіночих проблем. І так само хвацько він ошукує читача. Наприклад, у першій частині серії Нрієвська часто журиться, бо її чоловік постійно їздить у гості до своєї колишньої нареченої. І читач резонно думає, що справа в свого роду ревнощах. Але виявиться, що причина геть інша, і те, що здавалося цілком зрозумілим, ми насправді зрозуміли неправильно. І таких моментів багато. Це класно. Крім того, автор демонструє нам гумор достоту того штибу, як я люблю. Але не в тому сенсі, що книжка пересипана жартами, анітрохи. Я на початку книжки реготала; от уявіть. Пані Нрієвську запрошує до себе пані міністрова та розповідає: у нас із чоловіком шлюб — радше ділова кооперація, любови між нами немає, і ми спокійно дозволяємо одне одному інтрижки, але ж ясно, що вони не повинні виходити назовні скандалами, це кепсько для репутації. Аж тут мій коханець поцупив у мене каблучку та шантажує нею, може статися таки скандал. Нрієвська питає: а чоловік ваш знає про цю прикру подію? Ні, ні, я йому ніц не казала. Тим часом (описується одночасно) Нрієвського припрошує до себе міністр. Розповідає те саме про діловий шлюб і каже: моя коханка, аби її грім побив, поцупила каблучку дружини та хоче мені цим шантажувати. А дружина знає? Ні, ні, я Миросі нічого не казав! Потім подружжя Нрієвських регоче, переповідаючи одне одному ці історії, а я регочу, читаючи це все. У книзі дві сюжетні лінії, відділені шістьма роками. Одна оповідає про найпершу справу Софії Нрієвської, тоді ще Софії Вільчек, юної і закоханої, нещодавно осиротілої. Події другої лінії відбуваються невдовзі після смерті Марти Андріяш, що сталася в «Порцеляновому погляді», та, по суті, продовжують ту історію. Ми нарешті дізнаємося, що означають слова «янгол Олександр», що саме сталося між Софією та Олександром Аскаковим і до чого тут Тиміш Нрієвський. Те, що раніше можна було хіба приблизно уявити, нарешті розкажуть нам у подробицях і повністю. Або не повністю, зважаючи на те, що пишеться четверта книга.