«Місяцеслов за Сковородою» – це вибрані й упорядковані (за світським і новим церковним календарями) фрагменти з переважної більшості творів найвідомішого українського філософа. Добірку задумано і скомпоновано так, аби книжкою було зручно й приємно користуватися для щоденного читання Григорія Сковороди, поступового занурення й залюблення у світ його мислення, несподіваних чарівливих образів і незрідка парадоксальних іронічних висновків. А якщо вам сподобається мати у своїй бібліотечці цю книжку і ваша рука потягнеться по твори Сковороди у повнішому обсязі, тоді буде виконано і завдання-максимум нашого «Місяцеслова...»
Gregory Skovoroda also known as Grigory Skovoroda (Russian: Григорий Сковорода) and Hryhory Skovoroda (Ukrainian: Григорій Сковорода) was a Ukranian philosopher of Cossack origin who lived and worked in the Russian Empire. He was also a poet, teacher and composer of liturgical music. His significant influence on his contemporaries and succeeding generations and his way of life were universally regarded as Socratic, and he was often called a "Socrates." Skovoroda's work contributed to the cultural heritage of both modern-day Ukraine and Russia.
Skovoroda wrote his texts in a mixture of three languages: Church Slavic, Ukrainian and Russian, with a large number of Western-Europeanisms, and quotations in Latin and Greek. Most of his preserved letters were written in Latin or Greek, but a small fraction used the variety of Russian of the educated class in Sloboda Ukraine, a result of long Russification but with many Ukrainianisms still evident.
He received his education at the Kyiv Mohyla Academy in Kyiv (Ukraine). Haunted by worldly and spiritual powers, the philosopher led a life of an itinerant thinker-beggar. In his tracts and dialogs, biblical problems overlap with those examined earlier by Plato and the Stoics. Skovoroda's first book was issued after his death in 1798 in Saint Petersburg. Skovoroda's complete works were published for the first time in Saint Petersburg in 1861. Before this edition many of his works existed only in manuscript form.
His literary work include a collection of 30 verses-songs composed from 1753 to 1785 and titled Sad bozhestvennykh pesnei (eng. Garden of Divine Songs), his collection of 30 fables composed between 1760 and 1770 and titled Basni Khar’kovskiia (eng. Kharkiv Fables), his dozen or so other verses-songs, his letters to friends written mostly in Latin, and his translations from Latin and Greek of Cicero (106 BC – 43 BC) Plutarch (46–119) and Sidronius De Hossche (1596 - 1653). His philosophical works consist of a treatise on Christian morality and 12 dialogues.
Формат це й сильна, й слабка сторона збірки. Частина творів були плюс мінус самодостатні й сприймались дуже добре, але були й фрагменти, які без контексту давались важко. Список розкритих тем широкий, тому лише під кінець почав втрачати цікавість. Січень і Лютий сподобались найбільше. Найбільший плюс - можливість ознайомитись, щоб розуміти чи варто взагалі братись за збірку-цеглину всіх академічних творів Сковороди, це фактично вона в мініатюрі.
То була нелегка, але пам'ятна мандрівка, довжиною в рік. Як і з іншими творами, старшими за 19 століття, звісно, дистанція дуже відчувається, але багато ідей були мені близькими й захотілося почитати повні тексти без перекладу) І точно почуваюся на безліч біблійних відсилок розумнішою (я не надто християнка, але слідкувати за плином думок і відсилками було дуже захопливо). Ну, і перечитати всіх стоїків ще раз захотілося :) "Якщо хтось у якусь науку закохався, здобув успіх і уславився, тоді гадає, що будь-яке відання віддано йому нареченою в посаг. Кожен художник про всі ремесла суддівську виголошує сентенцію, не роздумуючи, що й однієї науки добре навчитися ледве вистачить цілого віку людського." "...тілу треба поступатися настільки, наскільки цього вимагає необхідність, а не настільки, настільки цього бажає слуга плоті — хотіння" "Світські книги, безперечно, всілякою користю і красою переповнені. Якби вони запитали Біблію: чому самі, порівняно з нею, навіть десятої частки чести й ціни не мають?...Й сама не знаю, — відповіла би вона. — Я складаюся з тих самих слів і речень, що й ви, та й зі значно гірших і варварських. Але в несмачних мови моєї водах, як у дзеркалі, боголіпно сяє невидиме." "Але коли цей початок і цей центр усюди, а окружности його ніде немає, тоді бачу в цьому світі два світи, які один світ складають: світи видимий і невидимий, живий і мертвий, цілий і руйнований. Цей риза, а той тіло. Цей тінь, а той дерево. Цей речовина, а той іпостась, тобто основа, що втримує речовинний бруд так, як малюнок тримає свою фарбу... І так світ у світі — то Вічність у тліні, Життя у смерті, Пробудження вві сні, Світ в пітьмі, у брехні Істина, у плачі Радість, у відчаї Надія."
Зрозуміла процентів пʼять з прочитаного. Начебто українською написано, а так складно, що плакати хотілося. Домучила все ж. Може допомогло б, якщо я б була християнкою.