What do you think?
Rate this book
Летті Ґвінґілл. Цитадель друїдів. Книга 2
Друга книга неймовірної фентезійної історії про Летті Ґвінґілл занурить у світ друїдів, сповнений не лише магією, а й небезпечними таємницями. На Летті сипляться питання. Чому Герман враз перемінився? Що це за пророцтво, про яке всі говорять? Ще й Верховний Друїд вочевидь щось приховує… Що ж, тепер у дівчини немає іншого шляху, окрім як з усім цим розібратися.
384 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
1 person is currently reading
9 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
February 16, 2025
Найстрашніша безодня, у яку здатна зазирнути людина, - її власна душа
❗️Підліткове фентезі
🔷Про сюжет
Летті зробила перший свій вибір: тепер вона в іншому світі: вона гостя(?)/заручниця(?) в Цитаделі друїдів🧙♂️
Які таємниці доведеться розкривати дівчині?🧐
Які випробування на неї чекають?🧐
І ким же насправді є Летті Ґвінґілл?🧐
🔷Про враження
І знову це не читання, а суцільна насолода♥️
Реальна історія Уельсу вміло переплетена авторкою з кельтською міфологією та легендами - ІДЕАЛЬНИЙ поєднання♥️
Чи не вперше я свідомо відтягувала початок читання історії й спеціально максимально сповільнювала цей процес, бо сам текст неймовірний: кожне слово, фраза, речення, абзац настільки красиві й образні, що хотілося перечитувати й перечитувати, щоб якомога довше смакувати й тим, про що, і тим, яяяяк це написано ♥️♥️♥️
Знову в мене не відгук, а ода книзі😇
Ця історія здалася мені дуже кінематографічною: я ніби бачила Чарівний ліс, древовежі, древодоми, друїдські ескалатори, світлоцвіти, ночецвіти, зерцала, квіткові годинники, древодзвін, хмаровий острів, камʼяну спіраль😍
Книга сповнена символів: імена, кольори, числа, рослини, огами (читайте, щоб дізнатися, що воно таке😉), стихії, амулети😍
Тут є згадки й про Мерліна😏
За всіма балами, ініціаціями, битвами, таємницями, інтригами дорослішає, змінюється й шукає себе підлітка Летті☺️
Дуже помітно, що авторка обожнює кожного персонажа♥️
До речі, у книзі, як і в першій, є сторінки з QR-кодами🎶
P.S. Як же тепер дочекатися фінальної частини трилогії?🫣
❗️Підліткове фентезі
🔷Про сюжет
Летті зробила перший свій вибір: тепер вона в іншому світі: вона гостя(?)/заручниця(?) в Цитаделі друїдів🧙♂️
Які таємниці доведеться розкривати дівчині?🧐
Які випробування на неї чекають?🧐
І ким же насправді є Летті Ґвінґілл?🧐
🔷Про враження
І знову це не читання, а суцільна насолода♥️
Реальна історія Уельсу вміло переплетена авторкою з кельтською міфологією та легендами - ІДЕАЛЬНИЙ поєднання♥️
Чи не вперше я свідомо відтягувала початок читання історії й спеціально максимально сповільнювала цей процес, бо сам текст неймовірний: кожне слово, фраза, речення, абзац настільки красиві й образні, що хотілося перечитувати й перечитувати, щоб якомога довше смакувати й тим, про що, і тим, яяяяк це написано ♥️♥️♥️
Знову в мене не відгук, а ода книзі😇
Ця історія здалася мені дуже кінематографічною: я ніби бачила Чарівний ліс, древовежі, древодоми, друїдські ескалатори, світлоцвіти, ночецвіти, зерцала, квіткові годинники, древодзвін, хмаровий острів, камʼяну спіраль😍
Книга сповнена символів: імена, кольори, числа, рослини, огами (читайте, щоб дізнатися, що воно таке😉), стихії, амулети😍
Тут є згадки й про Мерліна😏
За всіма балами, ініціаціями, битвами, таємницями, інтригами дорослішає, змінюється й шукає себе підлітка Летті☺️
Дуже помітно, що авторка обожнює кожного персонажа♥️
До речі, у книзі, як і в першій, є сторінки з QR-кодами🎶
P.S. Як же тепер дочекатися фінальної частини трилогії?🫣
February 1, 2025
🍀Я просто провалилася в цю книжку! Для тих, хто шукає, куди б провалитися, вона ідеальна. Спочатку мені здавалось, що красивий і цікавий світ — її головний плюс, але за кілька розділів підтягнулася і мораль, важливі думки, що підняло книгу на ще кілька щаблів для мене.
Тут прекрасна кельтська атмосфера, яку я здавна люблю. Радісно було зустріти пісню Deanta, бачити імена богів в приказках на кшталт “ви викапана Ріаннон”. Я не буду описувати всі чарівні красоти друїдського світу. Деякі з них є відповідниками наших приладів, і таке очуднення цікаве: тут є друїдський ескалатор, квіткочас, світло- і ночецвіти, водне зерцало... Шматочок лісу, відділений від обох світів, в якому живуть друїди, дуже красивий, хоча за цю красу є плата, бо він стоїть на межі катастрофи. Тут тільки деякі одружуються за покликом серця, а загалом є правило, що старші сини мають шлюбити молодших доньок — щоб всім вистачило місця в Цитаделі. А за її межами — таємничі похмурі вороги...
І, як водиться часто в фентезі, саме героїня має врятувати всіх. Летиція виявляється Дівою з пророцтва (на що чекали) і отримує багато магічних сил (на що не чекали). Це робить її чи то гостею, чи то бранкою Цитаделі, а також бажаною здобиччю для її ворогів (як я і думала, читаючи першу частину, і білі друїди, і їхні противники хочуть її отримати для себе). Але навіть такі великі, навіть для друїда, дари — володіння кількома стихіями — через які вона потроху починає переставати відчувати себе людиною, не вбили в ній людяності. У момент істини Летті вибирає не дар, а живу людину, яку може врятувати, і це дуже цінно.
Лінія кохання цього тому мені більше сподобалась. Герман тут не тільки таємничий незнайомець і закоханий у Летті, а і жива людина зі своїми слабкостями і силами, обов’язками і захопленнями. Другий хлопець, веселий Ріс, провідник Летті по Цитаделі, мені сподобався, може, і більше. Їхнє спілкування живе і щире (і він навіть показав їй свою дитячу схованку! І зробив власноруч амулет). Жаль, що дівчина, скоріше за все, йому не дістанеться. Може, в третій частині він міг би закохатися в Дебору? Я б хотіла, щоб у фінальній книжці зійшлися два світи і зустрілися герої всіх частин.
Також скажу, що ця книжка дуже динамічна, тут є багато подій і екшну. Під одну обкладинку влізли два календрарні свята, два ритуали, атмосферні бал під зорями і весняний ярмарок, кілька битв, лікування і викрадення, а ще багато загадок і сімейних таємниць... Але це все на місці і не перегружує історію. Фінал був несподіваний, хоча і передбачений подіями раніше, і змусив переживати. Також скажу, що у мене є теорії, як і після першої частини, хоча їх менше і я не напишу їх тут. Але я впевнена, що здогадалась, чия ж Летті дочка! Це навіть прямо говориться в тексті — ось мій доказ. Чекаю на останню частину, щоб упевнитися, і гадаю, якого ж кольору буде її обкладинка?
До речі, про першу частину. “Колиска друїдів” була більш домашня (події у нашому світі, багато школи), а “Цитадель” — наскрізь фентезійна. В першій були загадкові сни (не дуже пов’язані між собою, тому їх мені читати було не так цікаво, як основний сюжет), тут їх нема, зате вони пояснюються: стає відомо, кого ж бачила Летті. І ще один плюс — персонажі не такі однобокі. У першій частині є вредний вчитель і перша красуня класу, які не люблять героїню. Тут теж є перша красуня-суперниця Меві Рікхан, але вона несподівано доволі нейтральна. Так, вони з Летті не люблять одна одну, але Меві має подругу, котру щиро любить і віддає їй свій приз на змаганні, і це мило. І вона дуже серйозна дівчина, котра переживає за Германа, свого нареченого, і навіть вичитує Летті за його образу (хоча Меві його не кохає; зате, певно, поважає). Це робить другу частину більш дорослою і глибокою. Тому якщо вам сподобалась “Колиска”, то “Цитадель”, певно, сподобається ще більше!
Тут прекрасна кельтська атмосфера, яку я здавна люблю. Радісно було зустріти пісню Deanta, бачити імена богів в приказках на кшталт “ви викапана Ріаннон”. Я не буду описувати всі чарівні красоти друїдського світу. Деякі з них є відповідниками наших приладів, і таке очуднення цікаве: тут є друїдський ескалатор, квіткочас, світло- і ночецвіти, водне зерцало... Шматочок лісу, відділений від обох світів, в якому живуть друїди, дуже красивий, хоча за цю красу є плата, бо він стоїть на межі катастрофи. Тут тільки деякі одружуються за покликом серця, а загалом є правило, що старші сини мають шлюбити молодших доньок — щоб всім вистачило місця в Цитаделі. А за її межами — таємничі похмурі вороги...
І, як водиться часто в фентезі, саме героїня має врятувати всіх. Летиція виявляється Дівою з пророцтва (на що чекали) і отримує багато магічних сил (на що не чекали). Це робить її чи то гостею, чи то бранкою Цитаделі, а також бажаною здобиччю для її ворогів (як я і думала, читаючи першу частину, і білі друїди, і їхні противники хочуть її отримати для себе). Але навіть такі великі, навіть для друїда, дари — володіння кількома стихіями — через які вона потроху починає переставати відчувати себе людиною, не вбили в ній людяності. У момент істини Летті вибирає не дар, а живу людину, яку може врятувати, і це дуже цінно.
Лінія кохання цього тому мені більше сподобалась. Герман тут не тільки таємничий незнайомець і закоханий у Летті, а і жива людина зі своїми слабкостями і силами, обов’язками і захопленнями. Другий хлопець, веселий Ріс, провідник Летті по Цитаделі, мені сподобався, може, і більше. Їхнє спілкування живе і щире (і він навіть показав їй свою дитячу схованку! І зробив власноруч амулет). Жаль, що дівчина, скоріше за все, йому не дістанеться. Може, в третій частині він міг би закохатися в Дебору? Я б хотіла, щоб у фінальній книжці зійшлися два світи і зустрілися герої всіх частин.
Також скажу, що ця книжка дуже динамічна, тут є багато подій і екшну. Під одну обкладинку влізли два календрарні свята, два ритуали, атмосферні бал під зорями і весняний ярмарок, кілька битв, лікування і викрадення, а ще багато загадок і сімейних таємниць... Але це все на місці і не перегружує історію. Фінал був несподіваний, хоча і передбачений подіями раніше, і змусив переживати. Також скажу, що у мене є теорії, як і після першої частини, хоча їх менше і я не напишу їх тут. Але я впевнена, що здогадалась, чия ж Летті дочка! Це навіть прямо говориться в тексті — ось мій доказ. Чекаю на останню частину, щоб упевнитися, і гадаю, якого ж кольору буде її обкладинка?
До речі, про першу частину. “Колиска друїдів” була більш домашня (події у нашому світі, багато школи), а “Цитадель” — наскрізь фентезійна. В першій були загадкові сни (не дуже пов’язані між собою, тому їх мені читати було не так цікаво, як основний сюжет), тут їх нема, зате вони пояснюються: стає відомо, кого ж бачила Летті. І ще один плюс — персонажі не такі однобокі. У першій частині є вредний вчитель і перша красуня класу, які не люблять героїню. Тут теж є перша красуня-суперниця Меві Рікхан, але вона несподівано доволі нейтральна. Так, вони з Летті не люблять одна одну, але Меві має подругу, котру щиро любить і віддає їй свій приз на змаганні, і це мило. І вона дуже серйозна дівчина, котра переживає за Германа, свого нареченого, і навіть вичитує Летті за його образу (хоча Меві його не кохає; зате, певно, поважає). Це робить другу частину більш дорослою і глибокою. Тому якщо вам сподобалась “Колиска”, то “Цитадель”, певно, сподобається ще більше!
Displaying 1 - 2 of 2 reviews