Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами.
Український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», п’єси «Хлібне перемир’я», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та ін.
Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більш як двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. 2017-го року заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана».
Я знаю, як вам усім зараз важко. Яким невтішним видається смарагдовий космос зими. Як беззахисно ви почуваєтесь, як самотньо. Головне – як вам заважають ті, хто береться гоїти ваші душі. О, безкінечно печальний дорослий світ самотніх людей! Не можна нічого виправити, не можна нічому зарадити, нікого не витягти з зашморгу, нікого не повернути до тями. Можна лише одне: все це зафіксувати, перетворюючи на літературу. І перш ніж я почну заперечувати твоє існування, Господи, перш ніж обпалю сірчаним скепсисом твої небеса, перш ніж назовсім відмовлюся від твоїх немудрих дарунків, – дозволь піднести подяку за вигадування рими. Дякую тобі за те, що з поєднання випадкових слів раптом виникає щось непорушне й тривке, мов стіни шпиталю, в якому лежать твої невиліковні пацієнти, мов сухий сніг, який засипає їхні теплі сліди.