Проктологи класні! І їх важко чимось здивувати! Їх не лякає жодна дупця, хай у які пригоди вона потрапить. Вони вас не засуджуватимуть, ні з чого не сміятимуться й нікому нічого не розкажуть.
У медицині немає табуйованих тем? Так, але при цьому поскаржитися на проблеми із серцем людям зазвичай простіше, ніж на свою попу. Тому, замість планової роботи, проктологам часто доводиться ставати учасниками екстрених операцій.
Лікарка Анастасія Пристая переконана: люди не повинні страждати через сором.
У книжці Анастасія відверто розповідає про все: нічні чергування, втрати й погрози, операції, помилки та складні діагнози. Проте ця книжка — не енциклопедія.
«Живіть і наповнюйте кожен день сенсом, аж поки хтось не вимкне світло»
Я дуже вдячна за те, що у нас з'являються такі книжки, що ми не тільки перекладаємо досвід іноземних медиків, які готові говорити з читачем відверто, а й по-троху можемо читати й своїх. Погляд медика на пацієнтів, на хвороби, на помилки та провали руйнує стіну між нами і сподіваюся, дозволяє побачити лікарів людьми та долати власні страхи.
Пам’ятаю, коли пані Анастасію на презентації запитали, чи очікувати на продовження, вона сказала, що спочатку їй треба назбирати історій на другу книгу. Оскільки люди точно ніколи не припинять коїти дурниці, то продовження ми матимемо.
Надзвичайно крута книга, яку я прочитала за три дні на одному диханні - це і фікшн, і нон-фікшн, це «Відьмак» у реальному світі медичних реалій, міфів та страшилок, які, якщо розібратись, не такі вже й страшні, коли ти вчасно піклуєшся про себе та людей навколо. Тонка іронія, гострий сарказм і захоплюючі історії, від яких неможливо відірватися, в яких впізнаєш медичну систему, типових її персонажів та клієнтів, і, звісно, трішки себе. Пані Анастасія створила шедевральні медичні хроніки, дуже раджу не терпіти і якомога швидше приступати до прочитання 🩵
Мені сподобалось 👌доволі делікатна тема, але лікарці вдалося дуже здорово та тонко розповісти про особливості роботи проктологом, ще й в українському контексті 💪 Взагалі ця серія мемуарів від наших лікарів у Віхоли мені дуже подобається
цікаві історії про лікарську сферу. і навіть у такому форматі можна для себе почерпнути трошки корисних знань.
що не завжди подобалося, так це кодові назви для медичних термінів і гумор. також думаю варто додати попередження, що тут є дуже важкі для сприйняття історії на тригерні теми.
проте загалом – хороша книга на нетипову тему. подобається ця серія у Віхоли)
Мені було цікаво і легко читати. Лікарка дуже відверто, як на мене, розказує про життя лікарень, лікарок і лікарів. Особлив повеселили історії пацієнтів, з чим люди приходили і як самолікувалися до того, або ж у "крутих приватних клініках". Змотивувало піти на профілактичний огляд до проктолога і взагалі дізналася багато про те, що може бути "там". А авторки дуже феміністичні погляди (ну, крім фемінітивів, але то вже вищий пілотаж). Гумор у авторки переважно дотепний, але на 4 зірочки, не 5 :) і особливо мені не подобається, коли про молодих жінок чи дівчат говорять "дівча", "дівчатко" - це трохи принизливо, у середньому роді про молоду жінку говорити. У цілому - дуже і дуже раджу.
Багато вже книжок писано на медичну тематику, ця, на жаль, нічим не вирізняється поміж інших. Вподобала деякі трешові історії пацієнтів. Кілька частин таке враження ніби були написані в приступі "палаючої дупці" (ехехе), нуль змістовності, батато тексту та суб'єктивного негативізму, прогортала через невимовну нудність. Когось ця книжка налякає і вони побіжать гуглити найближчого проктолога (а можливо і захочуть потрапити на прийом до авторки), хтось буде обурений (той хто явно нічого не знає про медицину і далекий від реальності). Розмовна мова викладу тексту мене частенько тригерила (особливо періодичне зловживання "ніт"). Місцями авторка досить вдало передала свої найжахливіші переживання, що змусили проникнутись. Але скоріше за все, ви прочитаєте цю книгу і ніколи більше про неї не згадайте. Це не погано і не добре, саме тому для мене це 3 зірочки з 5.
P.S. І ще одна важлива деталь - на ст 11 вказано, цитую "...текст книжки - художня вигадка...". Це, навпевно, убезпечило авторку від можливих юридичних неприємностей, але, як на мене, повністю знецінило все, що написано в книжці. Медичні хроніки та художня вигадка це щось непоєднуване. Авторці варто було визначитись, що саме вона хотіла зробити зі своєї книги - вигадану казку чи все-таки власне описаний досвід на сторінках.
Це супер! І сленг, і подача інформації і жвавий настрій книги. Абсолютний топ - це говорити вільно і популяризувати в суспільстві, аж таку табуйовану і «соромницьку» тему, як людська дупця (як пише авторка). Сподобалось, як побудована книга: різні історії і розповіді з практики лікарки. Ніби і не перевантажена термінологією і порівняннями міф-факт, проте багато нових медичних слів з поясненнями і дійсно, закриваючи книгу залишаєшся з хорошим розумінням важливості вчасно звернутись по допомогу.
Для загального розвитку і розширення кордонів - точно рекомендую!
“До чого ці уточнення? Я стільки років граю в кіно під назвою «хірургічний стаціонар» і клянуся, просто атвічаю — операції не роблять піструнами! Їх роблять руками, які прикручені до туші (з мізками в комплекті). Первинні статеві ознаки — взагалі не фігурують! Тож якщо хто не знає, як визначити, чоловіча якась професія чи жіноча, — запитайте себе: «Чи використовується при цьому прутень або вульва?» Якщо ні - спеціальність унісекс. Так, так”
"Знаєте, в чому проблема відносно здорових людей? Їм здається, що так буде завжди".
Це дуже помічна книга, щоб пережити цю зиму, бо це класний текст, який дозволяє хоч на кілька годин відключити мозок від зовнішніх обставин. Тому спершу кілька слів про те, ЯК це написано:
1. Книга максимально легко і приємно читається: оповідь динамічна, медична термінологія доречна, специфіка роботи у медзакладі пояснена рівно тією мірою, якою це необхідно для розуміння історії. На мою думку, це дуже якісний текст, написаний для людей про людей та ще й людською мовою. А це і є найвищий знак якості для профі - коли можеш простими словами пояснити, що ти взагалі робиш на тій своїй роботі. З цією метою авторка зумисне вживає слова "дупця" і "кишуні", щоб зруйнувати дистанцію з читачем, десакралізувати таємничість медицини загалом і проктології зокрема, адже знання про людське тіло - це не лише робота для "обраних", а й щоденна відповідальність за своє власне здоров'я ("дуже боляче дивитися на страшні страждання від дурості"). Тому ця книга для мене - насамперед про турботу і любов до людини і її тіла. І все це з добрим гумором та тверезим поглядом на життя ("бережи кишуню змолоду, бо жити серед людей важко, якщо функція її порушена").
2. До початку читання чомусь боялася, що текст буде рваний (бо авторка ж веде блог) або дидактичний (бо профдеформація), але на щастя, мої побоювання виявилися безпідставними. Тут кожна історія на своєму місці, кожна попередня оповідь плавно переходить у наступну - відірватися майже неможливо (якщо ви дивилися "Доктора Хауса", то пам'ятаєте це відчуття). І дуже тішить, що тут немає ані реклами, ані закликів підписатися на блог...
3. Також мені дуже імпонує відсутність пафосу та ідеалізації лікарів. Навпаки. Авторка легко розвіює міф про "світил", бо лікарі бувають різні (до речі, як і пацієнти), але у будь-якому разі "лікарі - просто люди, не супергерої й не боги". Звісно, ми очікуємо від лікаря професійності, людяності, співчуття та відповідальності. Але не дива. Бо дуже зручно спершу ігнорувати здоровий спосіб життя та наражати себе на ризики, а потім вимагати від лікарів повернути собі здоров'я...
Тепер кілька про слів ПРО ЩО ця книга:
1. Звісно, тут багато медичних сюжетів. Вони однаково цікаві, хоча по настрою різні (треба бути готовим до того, що не всі історії легкі і кумедні, бо таке життя...). У цій книзі особисто для мене було багато цікавих моментів і про будову тіла, і про медичні процедури, і про організацію системи охорони здоров'я... Звісно, не варто розраховувати, що після цієї книги ви станете гуру проктології (на щастя), але точно з більшою повагою ставитиметеся до свого здоров'я і тіла. А це вже надзвичайно велика цінність. Не знаю, чи всі прототипи описаних історій були щасливі потраплянню на сторінки цієї книги (так-так, всі історії "вигадані", я пам'ятаю), але воно того варте у цілях просвітництва, бо деякі випадки прям дуже яскраві)
2. Окрім власне медичних історій про лікування, тут також дуже цікаві міркування про: - досвід виживання у токсичному колективі (справжня свобода полягає у тому, аби "не працювати там, де від тебе нічого не залежить"); - становлення як спеціаліста і отримання досвіду ("я не вірю в удачу. Її просто не існує. Все, що ми отримуємо в житті, є результатом щоденної праці та правильно прийнятих рішень"); - наполегливість ("якщо пливти не за течією і не проти неї, а туди, куди тобі треба, - ти допливеш"), обережність та іноді хитрість на шляху до своєї мети; - готовність ризикувати та експериментувати (те, що видавалося для інших карою, достатньо було організувати і диджиталізувати); - вміння брати гору над емоціями ("от чого я справді навчилася за роки в медицині, то це робити голос упевненим і заспокійливим, попри внутрішні протиріччя") і бути трошки психологом ("вони повинні помірно перелякатись і зробити все правильно, а не відчути полегшення й знову забити болт на всю цю історію"); - протидію ейджизму та сексизму ("якщо хто не знає, як визначити, чоловіча якась професія чи жіноча, - запитайте себе: "Чи використовується при цьому прутень або вульва?" Якщо ні - спеціальність унісекс"); - професійну деформацію ("постійне життя серед болю, горя й страждань змінюють саму суть"); - сміливість мріяти, брати своє життя у власні руки і руйнувати шаблони, бо "треба дозволити собі не обирати, а брати все".
3. Окремо виділю міркування авторки про важливість освіти та самоосвіти. "Якщо ти дурко - ти дуже вразливий до брехні... і щоб не бути дурком - треба вкладати у свою освіту гроші". Це і про самоповагу, і про повагу до професії. Дуже цінно для будь-якої спеціальності. При цьому якщо міркування авторки про медичну освіту накласти на будь-яку іншу (наприклад, мою юридичну), то на жаль, маємо ідентичні проблеми: "медична освіта не передбачає навчання медиків учитись... Студентам банально не пояснюють, як орієнтуватись у світі медичної інформації". Це системна проблема, яку не можна ігнорувати. До речі, ілюзія "світила" передбачає "руки від Бога", звільняючи від необхідності вчитися, бо навіщо? Саме тому так важливо ставитися до лікаря як і до будь-якого іншого фахівця і не вестися на токсичну рекламу (до речі, дуже повеселив епізод про шлаки - я пам'ятаю рекламу чудо-ліків для очищення організму ще з 90-х).
Звісно, це не настільна книга. І мабуть не зовсім та книга, яку хочеться перечитувати. Але це точно книга, яку хочеться порадити іншим. Ну бо я люблю, коли люди класно роблять свою роботу, а ця книга написана класно - професійно і по-доброму водночас. І хочеться більше таких книжок. Радію, що знайшла її і прочитала у слушний момент.
"Ми стаємо дедалі голоднішими до істини та розвитку. Суспільство змінюється, росте й розвивається... Головне - не зупинятися! Навколо - цілий світ, повний досвіду та інформації. Ми обов'язково осягнемо все та передамо наступним поколінням. Але нам передує важкий шлях до успіху, тож треба трошки потерпіти всі незгоди й труднощі, яких не оминути. Байдуже, хто ви на старті. Байдуже, якого ви роду. Байдуже, якої ви статі. Ви можете абсолютно все, і вам не потрібна удача. Не раджу слухати застарілі догми. Живіть і наповнюйте кожен день сенсом..."
Книжка просто чудова. Дуже смішна (історія про підбитого орла це щось, я реально сміялась хвилин п’ять 🙈), але водночас і про серйозне: медичні будні, несправедливість і справедливість, багато важливих нюансів української медичної системи. Плюс купа кумедних історій із проктології (а це тема про яку всі соромляться говорити, хоча вона насправді суперцікава). Читається легко, буквально на одному диханні. А в кінці з’явилося відчуття, ніби я вже подружилась з авторкою. Дуже рекомендую, це найкраще, що я читала в цьому жанрі.
Книга дуже інформативна і смішна, її легко читати. Постійно хочеться дізнатися, які ще історії авторка підготувала.
Хоч більшість з них далеко не веселі, а деякі викликають сльози, вони завжди змушують задуматися. Одні події стаються через людську дурість, інші — через бюрократію чи бажання заробити грошей і відсутність принципів.
Цікаво, як показана "внутрішня кухня" медицини — стосунки між лікарями та боротьбу за місце, особливо для жінок у хірургії.
Книга вчить, але з гумором, без засудження. Класно, що авторка відкрито говорить про проктологію й важливі деталі цієї сфери. Наголошує бути уважною до свого здоровʼя і мати базове розуміння що таке медицина, а що розводняк.
Медичний нон-фікшн - давайте два, а якщо такий - то все, що є). Зайшла як вода в суху землю).
Що може бути краще за реальність, яка подана в іронічно-сатиричній манері? З одного боку - це дуже чіпляє, з іншого це легко "заходить". Якісь нові факти осідають в голові, деякі історії розбивають сердце, а деякі лікують і підкріплюють віру.
«Коли ти молодий і дуже тупий — світ здається простим і зрозумілим. Але реальність виявляється беззаперечною та безапеляційною, неначе цеглина, що летить у голову».
«Знаєте, в чому проблема відносно здорових людей? Їм здається, що так буде завжди».
«Байдуже, хто ви на старті. Байдуже, якого ви роду. Байдуже, якої ви статі. Ви можете абсолютно все, і вам не потрібна удача. Не раджу слухати застарілі догми. Живіть і наповнюйте кожен день сенсом, аж поки хтось не вимкне світло».
Чудова книга, у авторки неймовірне почуття гумору. Я б сказала, що це книга про те, що треба опікуватись своїм тілом і не боятись звертатись до спеціалістів. А головне робити це вчасно. Взагалі тут багато тем піднято: і проблема медицини як системи, і шарлатани, і дурість пацієнтів, і наведені абсолютно жахливі історії з практики авторки.
Хороша книга, відкриває завісу роботи проктолога - багато почерпнула і трохи розвіяла страхи. Класно написана, з гумором, але, звісно, є і дуже сумні розділи. Загалом щиро рекомендую
Найбільше мене здивувало, що коли щось термінове - то тільки швидка, а не самостійно в вибрану клініку і що в класних клініках може не бути можливості на термінове + скільки складностей це для чергового лікаря, який хоч толковий, але нічого не зробить.
Дуже гарно, з гумором про делікатні теми. А останні розділи - най най. І про помилки лікарів, і про переживання. Про колег в той момент-найприкріше.
Розсмішив розділ пр пацієнтів -жайворонків о 5:30 і тим хто пише на особистий в 1 ночі, типу щоб ти зранку прочитала) ага) насправді, чому люди так собі дозволяють не ясно.
А історія з підписницею - я так і думала що так закінчиться. Це треба мати велику силу вести блог і якось поєднувати привітність і дистанціювання, бо це ствроює дивний віртуальний ефект дружби, на яку ти наче погодився, бо тебе ж вже люблять) і ще й домішати професійне - завжди будь ласка, найкраще зненацька, коли максимально віддалений і трошечки планував відпочити
Лав сторі наприкінці - вау яка гарна: «я гуляла нічним Копенгагеном, слухаючи в навушниках “mad about you” і не мріяла з кимось розділити цю мить, бо була mad about myself.» а потім стала вдвічі щасливіша ❤️ це дуже гарно
Я прочитала цю книгу за день. Варто прочитати кожному, хто має дупцю ))) дуже відверта і цікава книга. Є деякі тригери. Але ж тут стільки цінної інформації! Дуже раджу. Віхола, просто молодці, що видають такий актуальний нон-фік.
Дуже делікатна тема, але водночас книга наповнена хорошим гумором та цікавими історіями із лікарської практики Багато просвітницьких тем піднято, тому читати дуже раджу
Дочитавши не вагаючись ставлю 4 зірки, бо інформація важлива, цікава і корисна. Трохи підпортили враження спроби жартувати і використання цих тушка-шкурка-попець-какулічки. Та це варто пробачити, бо книга в першу чергу вчить не соромитися, а вчасно звертатись за допомогою якщо у вас щось не так з ректальними проблемами.
На початку книжки я сміялась, під кінець мало не розплакалася. Не художка, і не нон-фік в класичному розумінні, щось ближче до нарисів з життя, де головна сюжетна арка - у авторки. Потужно. Боляче, смішно, місцями гидко (від людей переважно, а не від описаних хвороб), але потужно. Ця книжка вибила мене з колії на два дні й не певна, коли прийду до тями. Дякую авторці.
Читається на одному диханні. Багато доброго гумору, трішечки медичної "чорнухи" й величезна кількість корисної інформації, котру краще освоїти з чужого досвіду й ніколи не повторювати. Це велика робота по нормалізації відношення до проктології й зняття стигми з цього питання.
Просто в захваті! Справжні медичні хроніки, без прикрас, з чудовим гумором, часом зі страшними деталями, іноді зворушливі, але такі захоплюючі! Кого не лякають важкі медичні випадки, раджу сміливо йти в цю читацьку пригоду. Дуже багато пізнавального теж гарантовано 🫶
Люблю читати медичні байки, тому зайшло. Хоча однозначно не найкраще з прочитаного на цю тему, чогось не вистачило. Самоіронії, мабуть. Але останніми роками я все рідше бачу її що в житті, що в книжках...