Убивче зілля. Історії (не)вигаданих отрут

by Володимир Саркісян

Від мишʼяку та стрихніну до ціаніду та зарину. У своїй новій книжці хімік Володимир Саркісян розповідає історії отрут і вбивств, скоєних з їх допомогою.


Як загинув Сократ і чим отруїли Гамлета-старшого? Чи можна отруїтися водою? Як убивць викривав Еркюль Пуаро та в якому тексті Флобера шукати абсолютно коректний опис смерті від миш’якового отруєння?


Автор занурюється у відомі детективні тексти та поліцейські хроніки, препарує реальні й вигадані отрути, пояснюючи механізм їхньої дії. Від жертв славнозвісної міледі з романів Дюма до постраждалих від звичайної солі. Фронти Першої світової війни, атака в токійському метро, бойові отрути і масові само&#

Genres: Nonfiction, Science

137 pages, Kindle Edition

Published February 13, 2024

Reviews

[Alina Sikach · Rating 4 out of 5]

На мою думку це скоріше 4,5/5. Книга написана цікаво і доволі легко читається але не зовсім відповідає заявленій анотації. Або ж це для мене було замало пояснень дій отрут. Однак для людей далеких від хімії та фармацевтики це хороший варіант знайомства з темою: починаючи від історій отруєння стародавніх часів до пояснення того що робити в разі хімічної атаки росіян.

Мінус книги також у спойлерах до детективів але загалом якщо ви не фанат Крісті та Конан Дойла можна спокійно читати. За декілька днів ви забудете хто ж був вбивцею в «Убивстві Роджера Екройда»)

[Kseniia ✨️ · Rating 5 out of 5]

~~~~~
"Усе - отрута і все - ліки, ідеться лише про дозу."
~~~~~

Цікавий нонфікшн, читається досить легко. Тут і історичні приклади, і приклади з літератури, і корисний в сучасних реаліях розділ про те, як діяти в разі хімічної атаки.
Дуже цікаво, що в залежності від дозування та ступеня отруйності одна рослина є знаряддям вбивства, а інша використовується в медицині.
Несподіванкою було дізнатися, що рицинова олія на моїй тумбочці - продукт однієї з найсильніших отрут.

[Rita · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава і пізнавальна книга) читалась на одному диханні. Останній розділ буде корисним для багатьох.

[Наталія Домерецька · Rating 4 out of 5]

"Знаменитий лікар Теофраст Парацельс якось сказав: «Усе — отрута і все — ліки, ідеться лише про дозу»."

Цікава й пізнавальна книга.
Читається легко, попри наповненість науковими термінами.
Останній розділ - дяка, що є) Сподіваюсь, що ці знання не знадобляться) ☢️

[Олена Осіпова · Rating 5 out of 5]

Перший додатковий плюс - це перша і поки єдина книжка з присвятою до ЗСУ.
Другий додатковий плюс - референси до українських популяризаторів науки, таких як Олексій Коваленко 🥰
Третій плюс - за тверезий погляд на гомеопатію. Хоча було б дуже дивно, якби хімік ставився до неї інакше.
Загальне враження дуже позитивне. Попри наявність спеціальної термінології, книгу дуже легко читати навіть настільки віддаленій від хімії людині, як я. Автор дуже вдало поєднує наукову інформацію із сюжетами відомих детективних історій чи реальних злочинів, в яких фігурували отруйні речовини.
Дуже імпонує рівень русофобії в книзі, визначаю його як задовільний.
Тому загалом: 8 з 5
Тепер хочу прочитати інші книги пана Саркісяна.

[sofulyasha · Rating 4 out of 5]

цікаво було дізнатися, наскільки правдоподібно автори художніх, переважно детективних творів описували дію отрут і як це співвідноситься з наукою. вподобала також і згадки про реальні випадки. приміром, про подію «революційного самогубства» ідейної громади на північному-заході Гаяни, де як стверджувалося усі були отруєні ціанідом. здавалося б - прорахувалися, але де?

зізнаюся, що я не маю до пуття розуміння у фармацевтичній галузі, а також не достатньо обізнана в античній міфології та інших суміжних темах. тож подекуди я потребувала додаткового пошуку інформації. утім повертатимуся до цієї книги ще не раз аби поглибити вже набуті знання

[А. Achell · Rating 4 out of 5]

написано легко й доступно, дає загальні поняття отрут і токсикології

останній розділ про хімічну зброю нормально так загрузив :/

[Олександр Грозов · Rating 5 out of 5]

Автор стисло і більш-менш зрозуміло розповідає про отрути з літературних творів та реальних кримінальних справ. Також торкається теми хімічної зброї, та способів захисту власного життя.
Єдине, що хочеться сказати після прочитання, - "Мало." Хочеться, щоб ця книжка була більшою на кілька сотень сторінок.
Завдяки цій книзі, я тепер знаю: та красива квітка, що я постійно зривав біля лісу та грався, насправді дуже сильно отруйна

[Marian · Rating 4 out of 5]

В мене все дуже зле з хімією і біологією. Тому багато незрозумілого, хоча автор і намагався донести суть простими словами. Загалом непоганий нонфік, з класними фактами та роздумами.

[Vic Dora · Rating 5 out of 5]

Чудово, пізнавальної й весело. Тепер хочу прочитати книгу про злочини)

[Lady Lex · Rating 2 out of 5]

За наявності стількох реальних випадків отруєнь в історії людства, зокрема декількох отруювачок, автор чогось приколупався до художньої літератури й творів Дюма, Шекспіра й Крісті, і навіщось спробував рознести їх як то кажуть в хлам. З більш сучасними випадками на кшталт справи Скрипалів або теракту в Токійському метро теж не все добре - інформації по ним можно знайти багато, а вони представлені геть стисло, без жодного детального розгляду і подробиць, й авторського погляду на ці випадки. Це було нудно, не надто пізнавально і більше скидалося на методичку з ЦО або реферат аніж на якісний нон-фік. І за цей реферат я ставлю двійку.

[Nat Reads · Rating 3 out of 5]

"До міфологізації отрут доклалися античні філософи, середньовічні лікарі, письменники часів наукової та культурної революцій. На превеликий жаль, ці вигадки переповідають і прикрашають новими домислами нинішні митці, журналісти й блогери."

Чула багацько позитивних відгуків на цю книгу і була впевненою, що вона мені неодмінно сподобається, бо я обожнюю медичну тематику.

Але сталося не так, як гадалося.
Можливо, я читала цю роботу не в той час і не з тим настроєм, чи вона занадто складно чи науково написана.
Складалося враження, що я читаю підручник, а не художню літературу. Хоча насправді тут жанр якраз відноситься не до художки, але хотілося більшої легкості тексту і самих історій.
Місцями було відверто нудно. З середини стало більш-менш цікаво.

Дякую за фото і таблиці.

Вразили дані щодо можливості отруїтися сіллю чи аспірином. Хоча це логічно, бо будь-яке передозування може зашкодити.

А ще шокувала історія про теракт у Токійському метро.
Тепер в мене з'явився новий страх.
І знову назріли думки щодо релігійних угрупувань: ну які віруючі люди бажатимуть sмерtі інших і тим паче vбиvаtимуть когось? Релігія ж зовсім не про це, а навпаки про всепоглинаючу любов та прощення.

Вибачте, трішки відійшла від теми книги, але саме цей момент вразив мене найбільше.

А, якщо чесно, то більш цікаво чомусь було дізнатися не конкретно про отрути і їх дію, а про людей, які їх використовували та мотиви. Мати, яка труїла сина, відправила мене в нокаут.

А от про художню літературу і її перебільшення щодо отрути були очевидними.

Якось так.

Тож я трішки розчарована, але це нормально, не можна догодити всім.

До речі, у самому кінці була корисна інформація про хімічну зброю і як можна захиститися від неї.

Пригадався момент, як ми під час ковіду шукали батьків новий за��акований респіратор ще з часів аварії на ЧАЕС. То фільтри в ньому розсипалися і стали порохом. Ми так засмутилися.
А потім, коли почалося широкомасштабка, ми теж жалкували, що немає робочого респіратора, зате запаслися дощовиками і водою із розчинами якимись для змочування маски, щоб бути готовими до хімічних атак ворога.
Зараз чомусь смішно, а тоді було моторошно.

Ну що ж, дякую автору за поради, але сподіваюся, що вони не знадобляться у житті.

[Daria Bezzub · Rating 4 out of 5]

Це вже друга книга Володимира Саркісяна, що була мною прочитана. "Убивче зілля" можна читати як окремий нон-фік, але я б радила все ж розпочати з "Дослідники смерті", бо кілька разів автор посилається на цю книгу.

Книга поділена на чотири частини:

1. "Античні отрути" і тут згадуватимусься випадки отруєнь, що дійшли до нас міфами і легендами. Часто в ті часи, навіть, не було запису чим отруйник користувався задля вбивства, тому пан Володимир, за описаними симптомами жертви і дією отрути намагатиметься вирахувати, що ж то могло бути. Один із цікавих випадків "розвінчення міфу" - це записи Ктесія Кнідського, лікаря Артаксеркса ІІ, про стосунки матері царя Парісатиди з її невісткою Статірою. Якщо коротко мати отруїла невістку за обідом подавши птицю на стіл. Птицю розрізала ножем на дві частини, одга сторона леза біла вимащена тонким шаром яду, інша - ні. Невістці була подана отруєна сторона птиці. За описаними симптомами в тексті, приблизними розрахунками площі ножа і підбором можливих на той час ядів, пан Саркісян припустив хибність всієї розповіді. Бо не було такого яду на той час, аби він тонким і не помітним шаром ліг на ніж і майже митттєво привів би до смерті.

2. Друга частина - "Драматичні вигадки", достатньо спойленра частина для багатьох відомих детективів ХХ-го століття. Тут аналізуються отрути, що використовували
книжкові антагоністи і наскільки точно автори передали дію і наслідки отрут.

3. Третя частина - "Невигадані історії", де приводилися випадки реальних отруєнь, що відбулися як у світі, так і в Україні. На мій погляд деякі історії були описані доволі скупо і хотілося б більше детайлей.

4. Заключна частина - "Небезпечна іграшка диктаторів" писалася в умовах російської збройної агресії проти України. Тому розділ книги присвячено хімічній зброї та захисту від неї. Важкий розділ, особливо, коли були описані події хімічного отруєння в Україні, які спричинила росія. Особливо вразила історія масового отруєння зарином в метро Токіо у 1995 році.

В планах у мене ще придбати і прочитати "Хімію повсякдення" Володимира Саркісяна, бо окрім того, що атор пише дуже цікаво, ще й багато корисного можна винести з його книжок.

[KrisBooks · Rating 4 out of 5]

🐍«Сила сучасної цивілізації полягає в невпинному поступальному русі пізнання законів природи.»

Книга, яка стала моїм знайомством з автором. Але у видавництві Віхола виходило ще 2 його книги:

🧪«Хімія повсякдення» та 🦠«Дослідники смерті»

Мене лякали тим, що тут важкі хімічні слова, що я важко щось зрозумію. Але я здивую вас, бо книга читалась легко. Мені було цікаво з першого рядка і до останнього. Чи на це вплинуло те, що я в школі обожнювала хімію, чи справді книга легка дізнаєтесь тільки після прочитання самі.

Ця книга нам розповідає про різні отрути цікаво і з гумором. Нам відкриваються отрути від античності і до сьогодні. Мені сподобалося, що автор пояснює все це не як у шкільних підручниках, а через цікаві приклади з життя, історії та літератури. Саме на таких прикладах автор пояснює як діє та чи інша отрута. Щось мені було відомо, але деякі факти мене вразили. Тому поділюся з вами декількома цікавими відкриттями:

🧪якими були останні години Сократа
🦠у чому помилявся А. Дюма у книзі «Граф Монте-Крісто»
🧪як викривав вбивць герой книги Агати Крісті
🦠які є вигадки у творах Шекспіра
🧪які є отруйні рослини про які ми не знаємо, і від яких немає протиотрути

Але я хочу вас застережити, бо в деяких прикладах з художньої літератури є спойлери. Комусь це буде норм читати, а комусь ні. Тому я попереджаю.

І найважливіший був останній розділ. Він про хімічну зброю. І дивлячись на наші реалії, таку інформацію потрібно знати кожному.

Що ж, цей нонфік мені сподобався. Це було цікаво, повчально і щось новеньке точно.

🦠«Ця книжка замислювалася й писалася в умовах російської збройної агресії проти України.»

#krisbaobooks

[Kate · Rating 4 out of 5]

Я обрала цю книгу, бо саме під час гелловінських читань прокинулось бажання почитати нон-фікшн. І мені здалось, що отрути - це непогана тема для цієї пори.
Як і практично увесь нон-фікшн від Віхоли, книга виявилась доволі простою для сприйняття. Автор розповідає про смерті від отрут відомих історичних постатей, пояснює, хто з письменників правильно описував смерть від отрут на сторінках своїх творів, а хто графоманив без будь-якого занурення в матеріал, розказує про застосування отрут під час війни, як на фронті, так і проти цивільного населення. Він навіть дає рекомендації, як діяти, якщо московити застосують проти наших міст хімічну зброю, як робив їхній дараґой друґ Башар Асад, який зараз складає компанію нашому колишньому лєґітімнаму в Ростові, а на момент написання цієї книги був сирійським диктатором.
І хоч це цікаво і захопливо описано, але мені не вистачило якоїсь цілісності. Це все могли б бути окремі статті, які я прочитала б з великим інтересом, але і не подумала б, що їх можна помістити під одну обкладинку. Ну, звісно, всі розділи тут так чи інакше розповідають про отрути, але вони прямо дуже несхожі. Тому від мене тверда четвірка.

[Daria Lohinova · Rating 5 out of 5]

Володимире, якщо ви будете це читати, то єдине що мені не подобається в цій книжці що я її так швидко закінчила. Мені подобається як ви презентуєте інформацію, просто та логічно пояснюєте складні речі, знаходите цікаві кейси та зсилаєтесь на них. Буду з нетерпінням чекати наступну книгу, бо "Дослідники смерті" я вже прочитала 🤝🤝🤝

Дякую вам за класну роботу

[Олександра Зірниця · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава книга. Зрозуміло написано навіть для тих, хто зовсім не розбирається в отрутах. Автор використав як старі, так і нові приклади. Попри серйозність та розмір теми, стиль тексту легкий і не навантажує.
Мої очікування більше ніж справдилися. Було приємним сюрпризом побачити в кінці список літератури (як наукової, так і художньої) для допитливих.

[Kateryna Zhavoronok · Rating 5 out of 5]

Люблю видавництво Віхола за такі книги!

Відчуття, ніби в тебе є друг-хімік і він за вечерею розповідає «кул сторі» про різні отрути, чи є правда в детективах і як працює хімічна зброя. Така собі «все що вам потрібно знати про отрути за 200 сторінок» у дуже легкій формі. Раджу всім, хто любив хімію в школі а в детективах найбільше любить читати про вбивство через отрути! 🧪⚗️

[Karolina Kompaniets · Rating 4 out of 5]

Дуже приємний нон-фікшен про отрути. Читається за пару годин, бо всього 184 с., не нудний, автор був судмедекспертом, тобто добре знає цю тему. Живий текст з розбором відомих детективів чи міфів. Буду читати інші книжки автора.

[Вікторія Дудин · Rating 5 out of 5]

Цікаво, хоча було б добре десь попередити що у книзі будуть спойлери до Аґати Крісті (зрештою може і добре що не дуже ч��сто читаю детективи, то мені воно до лампочки). У цілому непогана книжка, щоб почати досліджувати отрути. Думаю письменникам детективів зайде 👍

[Bones Green · Rating 4 out of 5]

Досить барвиста мандрівка по особливостям застосування і дії різноманітних отрут, котра зробить вас приспікливішим до отруйників у літературі та більш підготовленим до можливих надзвичайних ситуацій у житті.

[Anna · Rating 5 out of 5]

Цікаво і доступно написано. Були частини тексту з купою хімічних термінів, які читались як абракадабра 🫣
Але вони чудово компенсовані прикладами з літератури та історії. Читається легко і з задоволенням.
Дякую 💚

[Iryna Donchenko · Rating 4 out of 5]

Цікава, легка книга; без зайвої води. Відкрила для себе багато нових фактів. І тепер зацікавилась токсикологією!

[Georhos · Rating 4 out of 5]

Можливо трохи популістська, але доступна, цікава, легко читається та сповнена фактами та раціонально обгрунтована сфера їх використання або ж недоцільність використання в тих чи інших умовах

[Olga · Rating 4 out of 5]

мені було цікаво про розбори отрут з детективів та реальні кейси з 19 та 20 століття :)

[bookish stuff and more ✨ · Rating 5 out of 5]

Гарна науково-популярна книга👩‍🔬
Дуже сподобалися приклади отруєнь з детективів та їх пояснення. Було цікаво та пізнавально.

[Olesia · Rating 4 out of 5]

Ця книга є своєрідним продовженням Дослідників смерті. Проте, на відміну від Дослідників, Убивче зілля цілком і повністю зосереджене на отрутах.

☠️ Кураре, барбітурати, цианід, сулема, діаморфін, бруцин, коніїн - це далеко не повний перелік назв, які зустрічаються в тексті. Саркісян коротко й зрозуміло пояснює загальні поняття токсикології, наприклад, що таке терапевтична широта і якою є летальна доза для ряду речовин.

☠️ Як виникли відомі отрути, хто їх використовував і детальні описи дії цих отрут на організм. Текст охоплює як політичні інтриги давнини, так і події останніх років: імператори античних часів, останні години життя Сократа та зілля Локусти; деякі діяння НКВС; трагедія 1978 р. - масова загибель членів секти "Храму народів" від отруєння; резонансна справа про жінку, яка систематично труїла свого сина заради "лайків"; ряд історій про книжкових і реальних лікарів-убивць.

☠️ Окремий розділ присвячено бойовим отруйним речовинам, тут же згадано Конвенцію про хімічну зброю та Женевський протокол і тд, отрути на фронті та випадки використання отут проти цивільних. І нагадування, як діяти в разі хімічної небезпеки.

Легкий та захопливий нонфікшн, який цілком можна прочитати за вечір-другий😌 Стислий виклад і легкий гумор у поєднанні з цікавими темами та книжковими прикладами - чого ще бажати?😏

[sova · Rating 5 out of 5]

цікава і, головне, зрозуміла книга.
автор, як і обіцяв у передмові, написав книгу менш схожою на підручник і якомога більш розважальною.

попри таку складну тему отрут, автор доволі просто все пояснює для звичайного читача, додаючи дуже влучні приклади як з реального життя різних часів, так і з художніх творів.

корисна книга для загального розвитку і базового розуміння як все працює. також автор додав главу про захист від хімічної атаки, що зараз на часі.

4,5/5

[Olha · Rating 5 out of 5]

Цікава книга, яка розкриває і в моментах навіть препарує відомі художні й історичні отруєння. Я виділила для себе багацько моментів. Про щось чула раніше, щось доповнила. Дуже слушний розділ про хімічну зброю, яку додав автор.
Мене трохи збивали терміни та розрахунки, тому будьте готові)
Окрема подяка за влаштовану паперову закладинку, це вкрало моє серденько з першого розвороту)

[Oleksandra · Rating 4 out of 5]

Моя перша нон-фікшн книжка, як і написано в анотації це смішно і неймовірно цікаво. Але не впевнена що я все зрозуміла і запам'ятала