Травень 1945 року, Литва. Завершується Друга світова війна. Однак Сакалас, командир загону литовського збройного опору, переконаний: святкувати перемогу литовцям зарано. Адже з розгромом нацистської Німеччини державну незалежність Литви не відновлено. Територію знову контролює радянська влада. Замість визволення й свободи вона принесла терор, репресії, насильство. Литовські села змушені годувати армію окупанта. «Лісові брати» — так називають себе партизани, які стають регулярною армією підпільної литовської держави. Герої роману, Сакалас, Лютас, Тарзанас, Ажуолас, Шарунас і українець Іван Мартинюк, названий Йонасом, являють читачам колективний портрет повстанців, що кинули виклик російській окупаційній владі. Вони раз по раз доводять: всесильна радянська держбезпека на чужій землі може виявитися безсилою…
Andriy Kokotiukha (b. 1970) is a Ukrainian author, screenwriter and journalist. Having graduated from the Faculty of Journalism of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, he has authored more than 50 novels, children’s books, crime fiction, documentaries and science fiction books. His novels have been made into films. He is a winner of several prestigious literary awards for many of his works.
"Підпільна держава" Андрія Кокотюхи - це от така книга, у якої немає виражених особливостей та переваг, але захопила вона мене з перших сторінок і не відпускала. Вдома сидів - і хотілось дочитати.
Андрій Анатолійович тут розповідає історію литовського підпілля, яке активно діяло на території Литовської Республіки в другій половині 40-их років минулого століття.
Автор використав історію реальних бійців тв командирів національно-визвольного руху та оформив її у форматі військового роману.
Текст непогано передає дух того часу, гнітючу атмосферу встановлення тоталітарного червоного режиму на землях, які вже після Першої Світової Війни здобули незалежність та відчули нестримний дух свободи та вільного вибору.
Сподобались персонажі. Андрій Анатолійович передав мотивацію та погляди і повстанців, і представників совєтьських каральних органів. А, найголовніше - герої не подані однозначно білими та однозначно чорними. Всі вони різні, всі вони люди.
Що ще цікавого побачив - Кокотюха майстерно вкладає читачеві передісторію персонажів під час їх дії, активності. Багатьом молодим українським авторам варто повчитись, бо часто спогади героїв схожі на сухий виклад біографії, стенограму засідання. Тут - все інакше.
Дуже несподіваною, попри обставини, видалась кінцівка.
Чому ж тоді не найвищий бал?
Я вже написав вище. "Підпільна держава" Андрія Кокотюхи - чудова книга, але їй не вистачає плюшки, крутої особливочті, фішки.
Дуже цікава історія. Це що я не знав про підпільну боротьбу литовців мені мінус. Такі історії багато що розказують і вчать, тому цю матьчасть треба знати. До прикладу наші з півдня та сходу країни свого часу цей урок не вивчили, є печальні наслідки зараз, хоча терорист #уйло у любому випадку напав би. А там де дають р##й###% москалям і совєтам завжди цікаво читати.
Нічого не очікував від книги, особливо коли прочитав опис і такий: зараз буде важке історичне чтиво. А виявилося якраз навпаки. Це дуже цікавий роман, який описує боротьбу литовців проти радянської окупації в районі Другої світової війни. Автор також згадає Україну та українців, вміло порівнюючи Литву та Україну в ті часи. Ніби й роман, але він показує відмінности та схожости: агентура, добровольчі загони агітованих місцевих, підпільна боротьба та її наслідки, НКВД і так далі далі далі.
Ця історія ще й невелика, лиш якихось 300 сторіночок. В загальному, раджу всім прочитати.
Нічого не очікувала від цієї книги, придбала на розпродажі. Але це розрив! Дуже крута історія про боротьбу литовського народу, тут і кохання, і зрада, моменти розчарування у всьому та моменти піднесення. Прочитання викликало бурю емоцій, а це, як на мене, суперовий показник для книги. Тому раджу 100%%%