Кий і морозна орда

by Нік Лисицький

Епічні пригоди міфічних героїв у Багатосвіті
На Явний світ впала біда – зима не закінчується. Зловорожий чаклун Чорнокнижник з ордою лютих почвар прагне заморозити прекрасну квітучу землю й перетворити на рабів її мешканців.

Кий – юний мрійник, що живе в маленькій хатині на околиці села Калинове разом зі своїм опікуном, домовиком Дідо. Одного дня юнак вирушає в дальню й небезпечну подорож на край світу, щоб відкрити двері весні.

Які небезпеки й випробування чекають на Кия та його товаришів? Хто з міфічних героїв прийде їм на допомогу? Чи вдасться їм здолати ворога та повернути весну? Про все це можна дізнатись, замовивши цю книгу!

272 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

About the author

Нік Лисицький – письменник, креативний продюсер, популяризатор української міфології. Автор та ведучий YouTube-шоу “Чарівний світ української міфології”.

У 2020 році Нік поставив за мету зробити українських міфічних героїв відомими у всьому світі та започаткував громадську організацію зі збереження та популяризації української міфології «Чарівний світ UA».

За підтримки Українського культурного фонду у 2020-2023 роках під керівництвом Ніка було створено мобільний додаток з доповненою реальністю, настільну гру «Чарівний світ. Джерело сили», сценарій анімаційного серіалу та YouTube-шоу.

У творчому доробку Ніка філософське фентезі «Казки для дорослих дітей» (2015) та політичний детектив «Цезарі» (2019).

Нова книга, «Кий і морозна орда» (2024), розпочинає серію епічних фентезі, дія яких відбувається у фантастичному всесвіті, де поряд з людьми живуть герої міфів та легенд.

Reviews

[KrisBooks · Rating 4 out of 5]

⭐️9/10

Закохатися в обкладинку, а потім полюбити історію, що ховалася під нею. Це ось про цю книгу, яка точно змогла мене здивувати.

✨«Бо то лиш кажуть, що кожному випробування по силі даються, але трапляються шляхи, якими тільки обрані можуть пройти. І там, де одному вдається дійти до кінця, тисячі зазнають невдачі.»

Історія, яка мене вразила, адже це захопливе підліткове фентезі, де є українська міфологія різних епох і місць України, неймовірні пригоди і магічні істоти. А скільки тут легенд і звичаїв українського народу. І це все в поєднанні вийшло в цікаву і захоплюючу книгу, яка просто робить тебе її частиною.

Кий — головний герой і той самий Кий, який і заснує нашу столицю. Це звичайний хлопчик, який жив у будинку домовика, який його прихистив свого часу і виховав. Але набравшись сміливості, хлопець вирушає у неймовірні, але небезпечні пригоди, які його очікують по дорозі в пошуках потрібних відповідей.

Хоча навколо зима, все засніжене й огорнуте холодом, але тут є стільки тепла і затишку, що це не може не радувати. Усі ці моменти передаються тут через:

✨дружбу
❄️гідність
✨відвагу
❄️силу волі
✨обов’язок

Я люблю тему міфології у книгах. Свого часу моє серденько вкрали книги Дари Корній про українських міфічних істот і Павла Деревʼянка про характерників. Тому як ця міфологічна історія могла бути без своїх істот і героїв? Тут є богатирі, боги, триголові змії, характерники, чугайстер і багато міфічних істот. І це робить цю історію такою магічною і прекрасною, що ти просто поринаєш у неї з головою.

Як можна було не полюбити цю історію, коли автор так розкрив її та героїв, що просто відчувала себе її частиною. Це дивовижно, адже моє знайомство з автором було прекрасним. Та попереду ще стільки цікавого, ще стільки нових відкриттів, що я в очікуванні того, що буде далі.

І хоча ця книга підліткова, але доросла я насолодилася історією і дуже її полюбила. Тому в будь-якому віці ця книга відкриє щось нове для вас і зможе вразити.

#krisbaobooks

[Olena Brazhnyk · Rating 4 out of 5]

Довго підступалися до цієї книжки, бо фентезі і зима, а це не зовсім те, до чого зараз тягнеться рука😅
Проте коли почала читати, зрозуміла, наскільки комфортно написана історія. Українська мова автора приправлена подекуди архаїчними слівцями. Тут можна зустріти істот з українських міфів - Чугайстер, Ох, Хуха, мавки, характерники, навіть богатирі й парочка триголових зміїв.

І це фентезі шляху, де герої постійно в дорозі й хочуть врятувати явний світ від Морозу та повернути весну.

Мені все подобалось, особливо теплі, подекуди з гумором, діалоги між персонажами. Але моя увага загубилась на останніх 50 сторінках, коли відбувається безпосередньо протистояння світлих та темних сил. Битви - не моє 🫠

Ще підтримав мою увагу до історії епізод, де між іншим Кий бачить одного персонажа у майбутньому, можливо це наш час🤔, тобто явно в одній з 6 майбутніх книжок серії події розгортатимуться ближче до нас.

Книжка написана як така насичена персонажами казка, де є особливий герой, що об‘єднує усіх з метою порятунку світу. У мене були питання, чому саме підліток має вирішувати такі важливі конфлікти чи розробляти військові стратегії, навіть якщо він обдарований (хоча у цьому світі усі не прості)

Тому з одного боку «Кий та морозна орда» - не зовсім те, що люблю зазвичай читати, але з іншого боку заінтригована подальшим розвитком подій) Тим паче звати його Києм не просто так 😉

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Де були такі книжки, коли мені було 9?
На жаль, вони були ще не написані, але, на щастя, вони є зараз і їх можна рекомендувати сучасним дітям!

Захопливе, динамічне, насичене подіями та українською міфологією фентезі, котре надихає зануритись у всю цю міфологічну тему. @lysytskiy вправно створює словом магічний світ, наповнюючи його колоритними героями та елементами, котрі роблять історією привабливою не лише для дітей, підлітків, але і для дорослих. Я читала і рахувала, скільки з цих міфічних героїв мені знайомі і що я про них знаю:

Домовик
Чугайстер
Повітруля
Хуха
Ох
Мавки

Цей список – лише дрібка з того, що ви зустрінете на сторінках, надзвичайно самобутній роман та створений автором всесвіт.

Сюжет – типовий казковий: юний герой рятує світ, проходить різні випробування, зустрічає друзів та ворогів. Але ось цей український міфологічний контекст – це не то щоб родзинка тексту, це його вау-особливість, що наділяє історію не просто захопливістю у читання, а і пізнавальністю🤗

[Alona Salona · Rating 3 out of 5]

Книга яка викликала у мене дуже різні відчуття від "що це взагалі за ванільно рафінадна історія де всі такі добрі і допомогають" до "оце пацан, він же реально крутий!" Так, звісно книга сама підліткова, тому тут водночас багато і казкового і дорослого сенсу, і навіть попри "ой як зручно, у нього є чарівні чоботи" та "ну і випендрьожник цей Перун в книзі є один дуже важливий на мою думку посил: ти можеш все життя бути звичайною людиною, але якщо в скрутні часи ти не залишився сидіти на дивані а пішов щось робити - ти вже герой! Там десь в тексті є такий вислів навіть. І мені дуже відгукнулося скільки зараз простих хлопців та дівчат, не роблять із себе героїв, не піарять себе у соцмережах, не бьють в груди які вони урапатреоти - вони просто встали і пішли, захищати, не чекаючи що хтось там піде і завершить цю довгу зиму ...

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 4 out of 5]

_ 7/10 _

_ Я купив книжку через дві причини: неймовірний відгук Atmosfernits-і й малюнок на палітурці, який сильно сподобався. І тут справді дуже вправно описаний український побут, страви й міфічні персонажі. Ілюстрації всередині також дуже атмосферні але попри все, як і очікувалось, це й справді дитяча книжка. І тому саме історія мені здалась примітивною, хоча й із хорошими сенсами. Але закінчення приємно здивувало, після чого продовження історії може стати дуже навіть цікавим.

[Valeriia Tkachenko · Rating 4 out of 5]

Це захопливе пригодницько-підліткове фентезі з купою української мітології різних епох і різних місцин України. Наприклад, тут є і характерники, і чугайстер, і домовики, і мара, і мольфар, і триголовий змій, і багато-багато інших істот і персонажів з нашої мітології.

Кий — головний герой книги — це той самий, який заснував Київ. І, можливо, як сказав автор, у наступних книгах буде показано, як він заснує столицю😍

Мені дуже сподобалася ця книга, як наповненням, так і за зовнішніми характеристиками, адже якість друку та ілюстрації просто неймовірні! Проте в якийсь момент, десь на середині, мені дещо набридли ці походеньки туди-сюди. Але це лише перша частина циклу з семи книг, завʼязка історії, тому я розумію, чому герой стільки ходив і шукав когось та/або щось. А ще хочеться, щоб жіночих персонажок стало більше.

Якщо ви любите пригодницькі фентезі та українську мітологію, тоді це маст рід для вас! А я чекаю на продовження цієї мандрівки, адже дуже цікаво дізнатися, що там буде далі🥹🥰

[Alina Kutsenko · Rating 4 out of 5]

Це гарна книга, але для дітей +/- до 13 років.
Сподобалось різномаїття казкових героїв, я б з захопленням дивилась мульт. серіали про пригоди Кия

[Volodymyr Hlushchenko · Rating 5 out of 5]

Розкрита тема про те, як влаштований всесвіт, про його багатовимірність і паралельні всесвіти, як відбувалося його зародження і розвиток, про баланс між темрявою і світлом. Сподобалися персона��і, у кожного свої таланти і надздібності. Дуже гарний посил, що кожен має внутрішню силу, яку важливо розкрити, значення і свою роль в загальній справі, як важлива сгуртованність для досягнення великої мети і віра в те, що це здійсниться.
Що кожен, хто зустрічається на шляху в житті з'вляється не просто так, а для чогось, що відразу може бути незрозумілим, але згодом все стане на свої місця і мозаїка складеться в правильну картину.
Що той, хто виглядає на перший погляд поганим може насправді прийти на допомогу, адже якщо сієш добро, то те й повернеться назад до тебе.
Висвітлене питання про спокуси, які є внутрішнім випробуванням і наслідками вибору.
Дуже чекаю на продовження серії.

[Olexiy · Rating 5 out of 5]

Не книга, а чисте захоплення!
Дуже цікавий сюжет із яскравими та незабутніми головними героями, один Чугайстер чого вартий. Книга читається дуже легко та захоплююче. Читаєш-читаєш, а потім дивуєшся, коли це встиг так багато прочитати. Рекомендую

[Yuliia Ive · Rating 4 out of 5]

Це було цікаво! Сподіваюся, що наступна книга буде ще кращою)
Фінал заінтригував

[Olha Feidak · Rating 5 out of 5]

як доросла , що читала казку, я залюбки почитаю наступні. В ситуації інформації , в якій живемо в 2025 році, це саме те що потрібно було. без саморозвитку, психології, новин, історії, детективів. Просто історія з елементами фентезі на основі карпатських духів. сподобалося.

[Oksamytka · Rating 5 out of 5]

Коли закінчиться зима?

Усі ми мріємо про швидке настання довгоочікуваної весни. А якщо зима не хоче покидати землю? Що тоді робити? Саме з такою проблемою стикнулися всі істоти у Явосвіті у книжці Ніка Лисицького "Кий і морозна орда". Юнак Кий вирушає у мандри, щоб з’ясувати, чому зима не завершується.

Ще коли я тільки бачила анонс цієї книги, то думала, що вона пов’язана з князем Києм, одним із засновників Києва, але ні, кий - це палиця, з якою знайшов хлопчика домовик Дідо. Хоча, мені здається, в наступних частинах може бути, бо є натяк. Так, це перша частина великої історії.

Через великий формат читалася не дуже швидко. Спочатку було небагато героїв, а потім як понеслося - купа героїв, динаміка, стільки відкриттів, що читати було дуже цікаво. Ще й книжка наповнена істотами з української міфології, які промальовані синім кольором, і це дуже радувало.

Ця історія - не лише про те, як подолати зиму і повернути усім весну, а й про пошук себе, відкриття внутрішньої сили і перемогу над злісним ворогом. І для цієї перемоги потрібно об’єднати зусилля багатьох. І стати на чолі великого війська. Дуже відгукнулося, зважаючи на ту ситуацію, в якій ми зараз.

Та й якось зими справжньої зі снігом і морозом цього сезону не було, читала і хоч якось відчувала зимовий вайб, а от після прочитання якраз і почалася справжня зима у лютому. Дуже сподобалося, як у книжці закликали весну🌿

Ось кілька цитат із книжки:

❄️Читати думки - то нехитре діло: кожен зможе, якщо захоче.

❄️То лиш кажуть, що кожному випробування по силі даються, але трапляються шляхи, якими тільки обрані можуть пройти. І там, де одному вдається дійти до кінця, тисячі зазнають невдачі.

❄️Головне - не звідки ти походиш, а ким ти станеш! І це залежить тільки від тебе!

❄️Усе на світі перебуває в рівновазі... А якщо рівновага порушується, то вже неважливо, де причина, а де наслідок.

❄️Лише той, хто володіє блискавкою, зможе зупинити зиму.

❄️У багатьох є сила, про яку вони й не підозрюють. Живуть собі звичайним життям, займаються буденними справами.

❄️Відчуй, що блискавка виходить із твоїх грудей, проходить крізь руку, через палицю виривається назовні й б’є прямо в ціль.

❄️Блискавками гатити - не горщики ліпити!

❄️Та й не в палиці сила - сила у тобі! І сила велика!

❄️Примусь ворогів битися не з тобою, а один з одним!

❄️Війна. Це слово в Явному світі давно забули. Воно було одним із тих, які вживають лише у казках, оповідаючи про події сивої давнини. Війна здавалася чимось далеким, невідомим і страшним, таким, що може відбуватися десь-інде - в інших світах, в інших часах.

❄️Щоби ворога перемогти, потрібне світло!

❄️Герой - це той, хто зробив щось таке, на що інші неспроможні.

❄️Як казали древні, чим більше у світі радості й веселощів, тим яскравіше Іскра освітлює темні куточки Хаосу.

❄️Для однієї великої перемоги тисяча малих діянь потрібна!

❄️Одне діло бачити, а інше - перемогти.

❓Читали?

#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Нік Лисицький "Кий і морозна орда", ілюстрації Еліни Флерової, Фантастичні українці, 2024, 272 с., 12+.

[Julia Lisnyak (Feanor Spirit of fire ) · Rating 3 out of 5]

Автор: Нік Лисицький
Жанр: Слов'янське епічне фентезі
Враження:
На жаль, "Кий і морозна орда" не зуміла мене зацікавити. Як шанувальниця фентезі, зокрема циклу книг про Середзем'я, я очікувала знайти в цій книзі подібні елементи, які роблять епічне фентезі таким захопливим:
Продуманий всесвіт: "Кий і морозна орда" не ґрунтується на детально опрацьованому світі, який би занурив мене в атмосферу й змусив повірити в реальність подій.Масштабність: Історія не відчувається масштабною й епічною, як, наприклад, у моєму улюбленому циклові книг про Середзем'я. Глибокі персонажі: Герої книги не викликали в мене емоційного зв'язку. Їм не вистачає глибини й складності, щоб зацікавити читача.Різноманіття архетипів: У книзі відсутні знайомі й улюблені архетипи персонажів, такі як лучники, вогняні маги, які роблять історію більш динамічною й захопливою.Цікавий сюжет: Немає боротьби за території, артефакти, що робить сюжет дещо передбачуваним. Взаємозв'язок з читачем: Мені не вистачало персонажа, з яким би я могла себе співвіднести, як, наприклад, з Феанором з "Сильмариліона" з яким в мене багато чого спільного. Загалом:
"Кий і морозна орда" не відповідає моїм очікуванням епічного фентезі.
Рекомендації : Я не рекомендую цю книгу шанувальникам епічного фентезі, які шукають захопливу історію з глибокими персонажами й детально опрацьованим світом до яких належу я.

[Farida Mestek · Rating 3 out of 5]

Відгук для блогу " Книжкові дискусії двох авторок":

Ганна: Знаєте, я почуваюся трохи винуватою, що хоч якось критикувала «Драконів, вперед!» Катерини Штанко. Зараз ця книжка здається мені бездоганною у порівнянні з «Києм і морозною ордою» Ніка Лисицького. Ну не можу я з власної волі отаке читати. Зав’язаю у ньому наче мурашка у полумиску з вінегретом. І недарма такі книги нагадують мені саме цей салат, бо вони наче намішані з різнорідних шматочків, які не липнуть один до одного, як ти їх не перемішуй. Декілька разів я поривалася вам подзвонити і запропонувати переключитися на якусь іншу книгу. Але потім якось втягнулась. Та й надто шкода було вже витраченого часу. Отож я і вирішила витратити ще чимало годин, а таки дочитати оту різнокольорову мішанину. І чого я там тільки не відшукала. Були там і міфічні істоти, і богатирі, і козаки-характерники, і змій з трьома головами, і бог Перун власною персоною. І наче цього було замало – усе це було приправлене народними звичаями та забобонами, і ще різноманітними традиційними стравами, і прискіпливими описами національної одежі. Здавалося, що автор намагався згребти до купи усе, що колись було створене у українській національній культурі. Може він таким чином сподівався показати незламний національний дух, чи може щось інше. Але впевнена, щоб автор не мав на увазі, воно йому не вдалося. У мене тільки голова йшла обертом від тієї різнокольорової круговерті.

Що не кажіть, але є якась магія у тому, як слова складаються у речення. От дивіться самі, деяким авторам вистачає декількох абзаців, щоб створити незабутній характер, а іншим навіть цілої книги недостатньо. Пам’ятаєте Нат��лію Матолінець, яка так полюбляє набивати у свої книжки безліч одновимірних та блідих героїв, що їх так важко відрізнити один від одного? До речі, ви мабуть помітили, що мені, на відміну від вас, подобається, коли міфічні чи то магічні істоти  схожі за своїми характерами на людей. Тим-то мені і сподобалися дракони Катерини Штанко. Але, на жаль, у сучасній літературі навіть люди рідко бувають схожими на людей. У книзі «Кий та морозна орда», правда, людей серед героїв було не так вже й багато. Проте і люди і всі інші істоти були такими різнорідними, що їх не важко було відрізнити одне від одного, за що я була їм дійсно вдячна. Що ж до характерів, то в них їх майже не було. Усі ті істоти більш за все нагадували роботів з дуже різноманітними, але доволі примітивними програмами.

А все так гарно починалось, і перша глава мене дійсно зацікавила. Мрійливий хлопчик Кий у парі з метушливим і гострим на язик домовиком Дідо, здавалося обіцяли безліч захоплюючих пригод. Але як тільки хлопець покинув рідну домівку, усе якось невловимо змінилося. Сюжет наче загруз серед отих нескінченних снігів, і головний герой доволі бездумно блукав серед них, майже не виявляючи своєї індивідуальності. А ті істоти, що траплялися йому по дорозі, теж не вражали своїми характерами. От тільки двоє домовичків та трьохголовий змій вийшли у автора живими і симпатичними. А чому це так, того й він сам, напевне, не зміг би пояснити.

Це прям якась хвороба серед сучасних авторів — зазвичай в них вистачає натхнення тільки на першій розділ. Ну, іноді — ще на останній. Мабуть вони дійсно щасливі, коли пишуть останній розділ отої клятої книжки, у яку їм довелося напхати всякої всячини аби досягти потрібного розміру. Принаймні так виглядає наче головна їхня мета – це впіймати на гачок головного редактора та читачів, а що буде далі їх ніяк не обходить.

Втім, дещо мене таки вразило у цій книзі окрім змія та домовичків. У першій главі, яка мені так сподобалась, мені різануло слух, чи точніше око, те що мрійливий хлопчик спекотними літніми днями “полюбляв сидіти під дубом зранку до самої ночі” і “споглядати, як довкола грає барвами світ”. Правда, сидів він, спершись  на міцний стовбур, але все ж таки мене непокоїть як ото те місце, на якому сидять в нього не заболіло? Якщо чесно, то така непорушність мене скоріше лякає. Одразу нагадує, як їду я бувало у маршрутці та нишком споглядаю скільки ж ото людей різного віку сидять нерухомо і безтямно тупляться у їхні телефони.

Проте більш за все мене збила з пантелику фінальна битва. Вона теж дуже гарно починалась. Я навіть трошки розчулилася, коли люди та інші істоти зібралися до купи і усім гуртом вдарили по морозній орді. І хоча не ясно як, але вони майже перемогли. Вже й пташки заспівали і квіточки почали розквітати, як раптом з’явилася страшна почвара Мороз і здійняла таку хуртовину, що від відвойованої весни і сліду не лишилося. Тому не зовсім зрозуміло з якого дива оте всемогутнє страховисько під кінець виявилось маленьким та миршавим боягузом. Сміятися над Морозом, звичайно, можна, коли ти сидиш в безпеці біля теплого радіатора, але коли треба в супермаркет за хлібом збігати, а хуртовина гуде і заліплює снігом очі, то тобі вже точно буде не до сміху. Начебто, всі знають, як це небезпечно недооцінювати супротивника. Тож навіщо тоді дурити людей отими казочками про слабенького та жалюгідного Мороза?

Фаріда: А мені навпаки «Кий та морозна орда» сподобався набагато більше ніж «Дракони, вперед!» – принаймні вже тим, що автор цієї книги (на відміну від попередньої) не вдавався до “театру абсурду” та пустих балачок, щоб начинити свою книгу бодай чимось у відсутності справжнього сюжету. І читалося мені дуже швидко і легко та й вельми цікаво було мандрувати різноманітними куточками Явного Світу та знайомитися з персонажами з української міфології з якими наш головний герой, Кий, постійно зустрічався на шляху до Перуна. І кого тут тільки не було! Домовики, лісовики, хухи, мавки, повітрулі, богатирі, козаки-характерники, песиголовці, нави, триголові змії… Чугайстер, Мольфар, Шубін, Ох, Веселка, Мара, Морок, Чорнокнижник, Мороз, Хаос…

Я ж бо і зацікавилася цією книгою саме тому що вона основана на українській міфології, проте інколи мені здавалося, що я читаю не художній твір, а міфологічний словник. Ну то таке. Правду кажете, що персонажі були настільки різноманітними, що сплутати їх було просто неможливо, тож це добре. Бо я пам’ятаю як, читаючи «Варту у грі» (яка мені, до речі, все одно сподобалась), я переплутала двох персонажів і до самого кінця книги думала на одного замість іншого і навпаки. Але зараз не про це. Описи тут були гарними, а чисельні розповіді чисельних персонажів достатньо стислими, щоб не занудьгувати. (Пригадуєте як воно було у «Світі у вулкані» – розповіді без кінця та краю?) Це з плюсів.

Проте також були мінуси – і їх було чимало. Наприклад, мені не дуже сподобалося, що сюжет постійно йшов за одним і тим самим сценарієм, а отже подальший розвиток подій можна було легко передбачити, через що я зовсім не переймалася за долю головного героя, бо знала, що все буде добре. Щоб не траплялося, все миттєво вирішувалося завдяки втручанню багаточисельних персонажів книги, які миттєво приходили на допомогу головному герою чи то словом чи то ділом. Загалом, я давно помітила, що головний герой в сучасній українській дитячій літературі є пасивним персонажем, який чекає на допомогу від інших та покладається на чарівні дарунки долі, тому в цьому сенсі сюжет цієї книги є абсолютно традиційним, типовим та стереотипним в межах сучасної української дитячої літератури.

А ще мене весь час не полишало відчуття того, що я читаю сценарій до комп’ютерної гри чи то до мультфільму, створений вправною командою експертів. Більш того, я зовсім не відчула індивідуального стилю та голосу автора, чи то навіть його присутності у тексті, тому книга, незважаючи на легку та гарну мову і чарівні картинки, видалася мені якимось стерильним продуктом виготовленим у штучних умовах – така собі грамотно розроблена комп’ютерна програма. І навіть таке багате начиння з української міфології, стародавніх традицій, вірувань та побуту відчувалося суто на поверхні. Я наче покуштувала бісквітним тортом в який забули додати крем. Також неодноразово виникало відчуття, що творці цього продукту поставили собі за мету зробити з Кия такого собі українського Гаррі Поттера: сирота, володіє силою про яку не знає, обраний, пророцтво, має врятувати світ… Хоча іноді, з інших причин, які мають стосунок до його походження, він мені більше нагадував Персі Джексона.

Щодо фінальної битви, то це відчувалося як така собі авторська проекція щодо ситуації в нашій країні, і в цьому немає нічого поганого. Бо хто ж не хоче, щоб ця жахлива та безглузда війна нарешті закінчилася? А оте відчуття огиди до справжньої сутності Мороза як до чогось малого та миршавого – гадаю нам всім воно добре знайоме. Чи не те саме ми відчуваємо, коли бачимо того злісного карлика, що пішов на нас війною зі своєю ордою?

“Здоровенна потвора кудись поділася. Натомість у розсипу моромарських діамантів стояла жалюгідна, згорблена істота, на якій, мов на городньому опудалі, висіла делія з білого вовчого хутра. Злісно й водночас із острахом істота зиркала з-під лоба колючими очицями.”

Якби ж тільки життя було хоч трохи схожим не казку! Мені здається, що справжня подоба Мороза тут радше символічна, щоб показати, що нема чого його боятися. Бо, як кажуть, страх має великі очі – ось він їм усім здавався таким великим і страшним і начебто непереможним, а коли Кий побачив його справжнього, без того щита, що його захищав, то зрозумів, що він суцільне ніщо.

Загалом, книжка мені сподобалася, тому залюбки прочитаю наступну частину про пригоди Кия та його друзів: Чугайстра, Хухи, Дідо, Найди, Возила, богатирів та інших. А наостанок, залишу цитату, яка мені припала до душі: “Бо на війні не так чисельність війська важлива, як бойовий дух воїнів. Чим довше вони споглядатимуть наше святкування, тим слабкішими ставатимуть.

[Арсен Гребенюк · Rating 4 out of 5]

✊❄❄❄«Кий і морозна орда» — це дитяче фентезі на тему української міфології, зроблене за класичною, перевіреною схемою. Сюжет відбувається точно за етапами «подорожі героя» і часто передбачуваний, але і не банальний. У книзі є чимало вже відомого, та автор очевидно робив її для популяризації міфології, тому регулярно знайомить то з якоюсь маловідомою істотою, то з легендою. Втім, якби персонажі мали інакші імена та вигляд, все одно лишається подорож підлітка та низка інтриг.

Кий — хлопчик-сирота, який живе в світі (радше на великому острові), де поєднані різні епохи та традиції українських земель. Тут нікого не дивує домовик, богатирі живуть поруч із козаками, а чарівні предмети хоч і не лежать у кожній скрині, одразу йдуть у діло. В мові регулярно трапляються архаїзми, які щоразу пояснено у примітках.

Насправді Кий, як дізнаємося наприкінці, непростий підліток і його сила походить не зовсім із самої волі та відповідальності. Але — повторюю — Нік Лисицький використав класичний сюжет, не маючи наміру внести в нього якесь переосмислення. Кий веде здебільшого пасивне життя (згадаймо Іллю Муровця, що лежав на печі 30 років), проте зрозумівши, що щось навколо «не так», саме Кий піднімається та йде цю проблему вирішувати. Спершу він довідується, що повинен знайти Перуна, а потім стикається з негативними персонажами, проти яких збирає спротив. Однак, оскільки він підліток, то йому допомагають різні більш досвідчені, але не такі цілеспрямовані герої. Натяки на російько-українську війну зрозумілі, коли вчитатися в описи Мороза, що веде морозну орду, яка складається з духів полеглих воїнів («дєди ваєвалі»).

В цілому відчувається, що Нік Лисицький хотів навчити читачів, знайомлячи з істотами української міфології та різними давніми словами й побутовими речами. В цьому він досягнув успіху, але треба розуміти, що в книзі співіснують традиції різних епох і регіонів. Якщо домовик або Ох — персонажі достеменно давні, то хуха або Шубін — витвори значно пізніші, можливо, вже XX століття. Тут криється також малопомітний, але кумедний недолік: імена деяких персонажів збігаються з їхньою видовою належністю. Наприклад, хух у світі роману багато, але Кия супроводжує одна Хуха. Тобто, це якби собаку звали Собака. Також масштаби подій не відчуваються вельми великими. Весь описаний світ розміром десь із область. Не покидало враження, що він зроблений спеціально під подорож Кия. Цей світ доволі мальовничий і нерідко затишний, але надто мініатюрний. Тут книга програє деяким народним казкам. Окрім того подорож після середини стає одноманітною, а фінальній битві бракує напруги. Вона сприймається як заставка у відеогрі, де все вже заскриптовано і лишається просто дивитись.

Кінець формально завершує сюжет, але фактично відчиняє пряму дорогу до продовження. Тепер ми знаємо, що існує Багатосвіт, у якому росте якась велика загроза, і для її подолання потрібні герої. Але у випадку з Києм це той випадок, коли продовження хочеться чекати заради цікавої історії, з якої можна дізнатися щось ще крім сюжету.

Дорослих «Кий і морозна орда» навряд чи вразить, але для підлітків років 12-и це книга, яку я рекомендую. Треба додати, що книга розвиває починання проєкту «Чарівний світ UA», в межах якого вже вийшли серія відео та настільна гра. Тож є із чого вибирати, але найкраще — сприймати все це як частини цілого.

[Adriana Vashchynska · Rating 5 out of 5]

4.5/5

Книга в саме серденько.
Чи ідеальна? Мабуть, ні. Але як для підліткового українського фентезі вийшло дуже гідно і захопливо.
Наша українська міфологія у всій своїй красі з діалектизмами, які мені такі близькі, з мотивами дружби, відваги, кмітливості.
Хочете вчити своїх дітей нашого автентичного і цікавого? Купіть їм книгу про Кия ❤️