Камінний Господар. Драма: Скарбниця Української Літератури (письменники XIX-XX століть)

by Леся Українка

Драма «Камінний господар» – українська версія світового сюжету. Сама Леся Українка так визначила задум драми: «Ідея її – перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї – ї над Дон-Жуаном, «лицарем волі». Традиційний спокусник жінок у Лесі Українки сам стає до певної міри жертвою жінки, яка зломила його волю.

Genres: Fiction

134 pages, Paperback

Published April 26, 2024

About the author

Леся Українка, справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія - 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія) - українська поетеса, письменниця, перекладачка. Яскрава представниця українського революційного романтизму та критичного реалізму.

Писала в найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, драмі, прозі, публіцистиці; працювала в галузі фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу); брала активну участь в українському національному русі.

Відома завдяки своїм збіркам поезій "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), поемам "Стара казка" (1893), "Одне слово" (1903), драмам "Бояриня" (1913), "Кассандра" (1903-1907), "У катакомбах" (1905), "Лісова пісня" (1911) та іншим.

Reviews

[Roman Trukhin · Rating 4 out of 5]

Вопєрвих, це тупо батл між письменниками довжиною в 400 років за те, хто найліпше інтерпретує сюжет «El burlador de Sevilla y convidado de piedra» Тірсо де Моліни. Вовторих, Леся, по ходу, виграла, бо ще до Нетфліксу інтерпретувала його так, що оці ваші європейські суфражистки до сих пір не годні нічого ліпшого по темі протиставити. Ну, може, якби й годні, але потяг уже поїхав. Лиш цих двох обставин досить, щоб нашу Лесю вважати міцним містком в європейську модерну традицію, а не просто жіночкою з плакату в шкільному кабінеті літератури чи обличчям банкноти в двісті гривень. Те, що і як вона написала, — це найкращий доказ безперервної європейськості української культури, і це треба троха викупати, нє?

Так от, в її інтерпретації Дон Жуан перестає бути банальним одновимірним ідеальним коханцем. О, нє, він тепер переживає метаморфози Прометея, повстанця номер один, що приносить іспанцям не вогонь, а злам спадкових суспільних норм, які ніхто навіть не намагається поставити під сумнів. Сіє сумнів, сум’яття і запитання без відповідей. Долорес — Лесин спін-оф в архетип «жінки цінностей», що не керується, але керує власним життям, навіть ціною власної свободи. Причому Долорес була б неможлива без Дон Жуана, і навпаки.
Але саме донна Анна — ключова героїня у своєму розвитку від третьорядного персонажа другого плану до осердя твору, навколо якого тісно закрутились усі траекторії дійових осіб та історій. Вона — важіль усіх змін, а Дон Жуан — просто точка опори, яка до останнього моменту не усвідомлює своєї ролі. Причому донна Анна в рази сильніший агент змін, ніж Долорес, бо її амбіції виходять далеко за межі особистого щастя. Далеко-далеко за межі… Від ненавмисного вбивства до насильницького захоплення влади.

І кінцівка — бароково-прекрасна… така, трохи з гамлетівським післясмаком. І прикінцевим повідомленням, що за формою залишилось оригінальним, але зміст якого докорінно змінила Лесина інтерпретація попереднього сюжету. Тепер це не Молінове «я ж вам казав, що зло буде покаране», а попереджувальне «вважайте, змінотворці, самі не перетворіться на драконів».

[Sasha Bazelevska · Rating 5 out of 5]

Сила постаті Анни заслуговує на окрему увагу. Потужно, і як для 1912 дуже гарно викарбовано феміністичні образи.

[Daria · Rating 5 out of 5]

У цьому творі прекрасно все! Не перестаю дивуватися геніальності Лесі Українки. Вона просто неймовірно обіграла історію про Дон Жуана у своїй п'єсі.
Донна Анна - це топ. Те, що і як вона говорить, дуже прогресивно для часу, коли була написана книга.
Дон Жуан постає в новому неочікуваному амплуа, що не може не забавляти.

[kadym · Rating 4 out of 5]

мені сподобалось, стиль і мова чудові, але сюжет не мій, історичні декорації іспанії дуже незвичні, як для українського письма, тому за це окрема повага, але великих сентиментів саме ця пʼєса не лишила, хоча часу не шкодую на неї, бо ж майстерність Лесі, як письменниці виводить це все на абсолютно інший рівень, повернусь до цього тексту з часом