Спадок на кістках

by Юлія Чернінька, Анастасія Старко (illustrator)

У це важко повірити. Але це — правда. У містичному трилері «Спадок на кістках» головні не люди, а історія радянського терору 1941 року в Західній Україні. Поклик — це незвідана сила. Поклик висмикує з буденного життя нащадків убивць. Поклик лунає завжди, але чують його лише одиниці. У цій історії дуже багато героїв. Усі вони різні, але об’єднує їх одне — вони намагаються зрозуміти події, що не мають жодного раціонального пояснення. Минуле намертво переплелося із сьогоденням. І лише старі фотокартки не дають забути людей, які в дуже дивний спосіб вирішили нагадати про себе.

Genres: Fiction

232 pages, Hardcover

Published May 1, 2024

Reviews

[Ivan Skyba · Rating 2 out of 5]

Більше дописів та інфи в моєму авторському блозі - "Ласкаво просимо в Касл-Рок, штат Мен"

"Спадок на кістках" Юлії Чернінької - це книга з потенційно дуже крутим сюжетом, але слабкою реалізацією.

Читаючи, я аналізував історію та автоматом порівнював її з "Барні-613".

Ідея пов'язати між собою витвір мистецтва з минулими трагічними подіями та реальністю реально захоплює. Тим більше, коли мова йде не про банальну драму сторічної давнини, а про криваве знищення мирних жителів радянським спецслужбами напередодні відступу червоної армії з Львову у червні 1941 року.

Але...у авторки, на моє скромне переконення, не все вийшло.

Діалоги. Реальні люди так не говорять.

Текст сухуватий, не вистачає гри слів, влучних слів та фраз.

Сюжетні ниточки. Всьо ніби логічно, але запрограмованість рішень героїв відчутна.

Трилерна і містична складова. Мені жодного разу не було моторошно. Я не відчував реальної напруги та небезпеки тут. Ну трошки холодок пробігся по спині в одному епізоді - і це максимум.

Персонажі. Жоден не викликав в мене емоцій. Ніхто не підчепив. Чому? Я вважаю, що розкривати героя треба через його дії та вчинки, а не довгими та нудними досьє.

Але...прогрес в порівнянні з "Барні-613" відчутний. Історія має сенс, має потенціал. Складається враження, що, якби у авторки було більше часу на редагування та допрацювання, то вийшло би набагато краще.

Результат: книга з великим потенціалом, яка могла б зайняти достойне місце серед популярних українських трилерів, але реалізація...могла б бути кращою.

[Понкратова Людмила · Rating 5 out of 5]

Сподобався роман. Відкрила для себе ще одну сучасну українську авторку, за творчістю якої буду спостерігати і чиї твори читати.
Дуже цікава задумка Юлії щодо поєднання сучасних подій з історичним тлом, з цією жахливою і містичною картиною, жорстокою загибеллю стількох людей у 1941 році в Салінах
від рук совєтів... Містична складова також змусила відчувати напругу, яка зростала протягом читання...

[Tetiana Samila · Rating 5 out of 5]

Соромно признатись, що про трагедію Саліни (НКВД зробило львівську шахту братською могилою) я дізналась саме з цієї книги. Дякую Юлії, що підняла в цьому трилері таку важливу для кожного українця тему💔

[Alina_play_and_learn · Rating 4 out of 5]

Цю книгу мені подарували. Вона особливо зачепила мене тим, що події відбуваються у Львові — місті, яке для мене має особливе значення (ми нещодавно там побували, хоч і з неприємних причин).
Хотілося б, щоб авторка довше тримала інтригу та напругу, але загалом сюжет вийшов колоритним і цікавим. Єдине, що не сподобалося — любовна лінія.

[Анна · Rating 4 out of 5]

3.5

[Olesia · Rating 3 out of 5]

Сюжет побудований навколо трагедії, що сталася 1941р. в урочищі Саліна на Львівщині, де комуністичний режим вбuв тисячі українців.

Це містичний трилер, в якому є кілька звичних тропів: привиди, фатум, помста з того світу, психіатрична лікарня. Мені здається, що містика з дітьми завжди працює👌🏻 Є дві часові лінії: далекий 1941 і сучасний 2020. Люди пов'язані між собою, але хто яку саме роль грає, ми дізнаємось ближче до кінця. Окремий плюс за картину та її особливості, вдалий хід👌🏻

Персонажів багато і майже всі вони не є хорошими чи поганими, вони.. Звичайні люди, які живуть життя, вирішують проблеми, роблять помилки та шукають кращої долі. Декого з минулого мені було шкода, а от з людьми з 2020 справа інша. Я не відчула до них особливої симпатії, включно зі старшою жінкою, яку авторка показує патріоткою, що все життя відстоювала мову й свободу українців. Але впадає в очі, що вона це робила в першу чергу назло батьку, в чому полягає ключова різниця.

Загалом книга йшла непогано, та не дотягнула. Наче помахали їжею перед носом і прибрали. Тема Поклику взагалі не розкрита. Дуже шкода, адже авторка мала справді чудову ідею: про події в урочищі Саліна мало говорять і це могла бути ідеальна можливість розповісти світу про цю трагедію. Але ми маємо надшвидку розв'язку й кілька розмитих натяків. А далі авторка повністю переключається на романтичну лінію, що тут було абсолютно зайвим. Беручи містичний трилер на основі реальної трагедії, менше за все я очікую читати про чиїсь любовні справи, що не мають жодного стосунку до тієї трагедії. Тим паче анотація говорить, що головними тут є не люди, а історія🤔

Загалом книга непогана, крінжових моментів мало + вони не критичні (хоча питання все ж є😁). Містичні елементи теж норм, саспенсу можна було й побільше, бо все швидко відбувається й напруги практично немає. Гарний задум, але до кінця він не розкритий + мені не зайшла кінцівка, хоча я впевнена, що багатьом вона сподобається, - хепі-енд є хепі-енд😉

[Steffi B · Rating 3 out of 5]

На жаль , книга мене не зачепила . Чогось персонаж мені здавались ніякими , без родзинки ,а діалоги картоні і без сенсу .
Ідея неймовірно цікава , але підкачала реалізація , особливо фінал , коли все так закрутили , а в результаті просто прошмигнули ( ніби авторка втомилась і вирішила хоч якось закінчити книгу , щоб не було марно витрачено на неї час )
Я вдячна авторці і книзі , що дізналась про цю страшну ситуацію з Саліна , оскільки раніше про неї не чула . І заради цього , щоб більше людей дізнавались про страшні реалії історії , і має існувати ця книга , тому 3 зірочки

[Марія Кондратьєва · Rating 1 out of 5]

Книга, яку я не змогла дочитати та вирішила не мучитись. На неї зустрічала тільки гарні відгуки, шукала їх вчора по своїх читацьких групах. Лише в рорку деякі відгуки вказують на скомкане і погано прописане закінчення.

Зараз спробую пояснити, що для мене в книзі не так.

Почалося все з маленьких дрібниць, які з часом накопичилися вже до такої міри, що я на кожній сторінці почала бачити недоліки в тексті.
Відразу я не відмічала те, що дивувало, тому напишу те, що пам'ятаю.

Дівчинка в лісі крізь дерева стежить, як ведуть колону людей. Її знаходить священник і , щоб відправити її додому, дає їй свій хрестик та каже віднести його своїм батькам. Вона обіцяє це і збирається йти. У неї розвівалося волосся.

А для чого тут це речення про волосся?

Є клініка чи санаторій, де лікують психічні розлади. Він дуже дорогий, престижний, 100 доларів за добу. Його представляють як дуже багатий, порівнюють з відомим готелем. Але на подвір'ї могильні плити з часів другої світової війни. Що? А ще Олеся, яка малює картини в цьому ж приміщені, дивиться на стіни, не пофарбовані ще з часів будівництва (а це десь ті ж часи війни) і бачить там тріщину з палець товщиною. Як? То воно гарне чи розвалюха?

Тут знаходяться на лікуванні люди, які мають підписати договір, згідно якого вони не можуть покинути заклад без дозволу. І тут один чоловік, який ще не підписав договір, на другий день свого перебування вирішує звідси поїхати, а на виході його зупиняє охоронець. Тут з'являється головна лікарка і каже, що він не може покинути лікарню, а він такий ‐ можу, я не підписав договір. А вона така - опа, і в руці цей договір, дивиться його і каже, а точно, можете йти. Ну що це? Ну така награна сцена.

Веро, яка "елегантно вискочила з трамвая", Маркіян, який ніколи не заклеював на зиму вікна, бо любив свіже повітря (а просто провітрювати не пробував?), жінки, які не змінюють прізвища після заміжжя, бо вони вище цього (інші нижче цього чого?), в дитинстві вона не їла кролятини, а зараз їсть, бо як не вона, то хтось інший це зробить (що за фігня?), добре напрасовані спортивні костюми (просто цікаво, багато людей прасують спортивні костюми? ), двоє людей їдуть вперше разом в автомобілі і тут слова "Вони як завжди їхали дуже швидко" (коли завжди? За текстом ніби вперше).

Взагалі діалоги якісь непереконливі, героїв купа, але вони не прописані так, щоб справді їх уявляти. А ще чомусь в книзі жінку, яка має двох дітей, постійно називає авторка дівчиною. Ну вже ж не дівчина, а молода жінка.

А ще були сцени, які дослівно повторювались . Наприклад, діалог про продаж картини.
На питання, коли чекати продажу картини, герой відповідає:
- ви хочете швидко та дешево або довго та дорого?
- довго та дорого - отримує відповідь. Цей діалог відбувається двічі. Чоловік два дні не шукає продавців, події ніби описуються поденно, в тоді бац, пройшло 5 днів, він знайшов покупця і починає вмовляти продати дешевше,бо якщо дорожче, то треба везти картину в США і робити експертизу. То нащо про це питати було два рази і потім отаке?

Далі момент ще один. Коли знесли картину з горища, то вночі почали чути якісь звуки, ніби барабашка, але ні в кого не виникло думки заперти ту картину на горище назад?

[Grandma · Rating 4 out of 5]

Це десь 3,5
Загалом мені сподобалося: задум цієї книги- оцей мікс минулих трагедій, теперішнього і містики- досить міцний хребет і все це могло би бути на пʼять
Не вистачило мені «мʼяса»: деталізації, глибини і ширини історії
Не вистачило життя - такі собі замальовки олівцем, і потім- на хіба знайомити з персонажами? розповідати їх біографію?
Це здешевлює історію
Але все ж були не поодинокі моменти, коли мене захоплювало і затягувало

[Yuliia Zadnipriana · Rating 3 out of 5]

Потенційно класний сюжет розчинився у ніякій реалізації. От ніби і всі потрібні елементи для успіху тут є, навіть реальна історія в основі, а ефекту від того немає. Навіть не моторошно, я навіть забула, поки читала, що це трилер.🙄

[Trepanatsya · Rating 3 out of 5]

3,5

[Tatyana Nemtseva · Rating 5 out of 5]

📖 "– Галю, як із цим жити – нарешті заговорив.
– З чим, любий?
– Як із цим жити? – повторив він. – Усі ці дні я ховався в лісі. Шукав Стефу. Галю, я таке бачив...
– Розкажи, поділися. Тобі стане легше...

Петро повернув до жінки обличчя й довго дивився на неї прозоро-сірими очима.
– Там у костелі крові по кісточки. Усе в крові. І в лісі також. Там таке...
– Постарайся забути, – прошепотіла Галя.
– Там у костелі...Там отця Степана розіп'яли...Як Христа...", – уривок із книги Юлії Черніньки "Спадок на кістках"

🕯Ця історія про радянський терор 1941 року в Західній Україні. Трагедію, яка трапилася в урочищі Саліна, що біля Добромиля. Так наприкінці червня 1941 року в Саліні органи НКВС вбили приблизно 3600 осіб. Під час екзекуції весь час працювали двигуни, аби заглушити постріли і крики мордованих. Коли каральним органам не вистачило набоїв, людей били дерев'яними молотами і напівживими скидали в соляну шахту. Вона була заповнена вщерть людськими тілами❤️‍🩹Так шахта перетворилась на могильник для невинних душ

🖇У канву "Спадку на кістках" майстерно вплетено сьогодення і минуле. Так, що межа між першим і другим як тоненька, ледь помітна рисочка. Місцями вона стирається і читач опиняється десь в іншому, неназваному часопросторі.

● Головний герой – журналіст і мистецтвознавець Маркіян. У його шухляді – натільний хрестик від дідуся Янцьоня, а на важливі події прикраса була з ним, на ланцюжку біля сонячного сплетіння. Одначе доля зводить його із колегою по цеху – Яною. А також її бабусею Стефою, яка веде сторінку на тік-тоці, перевдягає елеґантні капелюшки й вражає глибиною знань з історії України, мамою-йогинею Веро. У Яни – донька, яку вона виховує сама. Саме дівчинка, чисте серце якої мов лакмусовий папірець, першою помічає в їх домі духів. Для дорослих вони стають її уявними друзями, бо ж хіба повіриш у таке?!

🔷️Далі пазликів збільшується. Який зв'язок між полковником НКВС і шалено відомим у Штатах художником Сванціцьким? Що означають подаровані колись останнім жаскі полотна під назвою "Пороги до вічності", триптих з яких нагадує біблійний Судний день? Про це читайте самостійно, а ще відчувайте цю книгу. Бо вкінці темінь все ж перетворять на попіл!

[Inna Oleshchenko · Rating 5 out of 5]

Цікава і трохи моторошна історія, коли сьогодення переплітається з
минулим, а саме з терором якого зазнали наші пращури.
Переплетіння долі різних людей, на перший погляд здавалося б не пов’язаних
один з одним.
Та коли занурюєшся у минуле стає зрозумілим лінія роду веде і вміло
переплітає долі нащадків між собою.
Маркіян, ведучий вечірнього ефіру, Яна молода журналістка
прибиральниця Іра, яка працює у них обох.
Історія закручується навколо триптиху, намальованого художником Свинцицьким.
Картина дивним чином показує обличчя людей які невдовзі помирають.
Коли довго в неї вглядаєшся, наче фарби містичним чином починають рухатись
і приймати обриси знайомих облич.
Яна її мати та бабуся хотіли б продати цей триптих, дуже він їх лякає.
Вони його тримають на горищі накритим покривалом.
Маркіян береться продати цей триптих за непогану суму, і походу справи
спливає цікавий медичний заклад, де далеко не бідні люди можуть поправити
своє психологічне здоров’я.
Яна і Маркіян беруться за репортаж цього дивного закладу, і щось їм дуже не
подобається в цьому закладі. Поки що не зрозуміло що, Маркіяну навіть вдається
відмовити свого знайомого від лікування там.
Як виявляється згодом не даремно. Всі хто там так чи інакше перебував
потрапляють у жахливу пожежу, де гине 50 людей.
Таке враження що минуле спіткало нащадків тих, батьки кого катували людей в
минулому. Ось така цікава розплата.
Спочатку наче багато персонажів, іноді ти з ними провалюєшся в минуле.
Та потім починаєш розуміти, пазл нарешті складається.
Мені сподобалось, хоч там і відкритий фінал з натяком
на те, як могло все скластися.

[Adelais · Rating 2 out of 5]

Зібрання персонажів намагається обманути долю, але доля каже: я краще чайку вип'ю, самі розбирайтеся, бо щось ані таємниці, ані інтриги для мене немає.
І воно справді якось все одним клубком, але нитки нормально не витягуються. Є ведучий-естет-музейник, якому б тільки випендрюватися, є колега-ведуча-мама-і-донька, в якої життя не дуже щасливе і родина прибахана, є карикатурний кгбшник, що хлистає горілку і бере хабар незрозумілими картинами (подвійна часова лінія), є художник, який емігрував і в Америку, і в тонкі астральні матерії, а десь між цими всима готично мандрують начальниця психлікарні з холодними ногами і прибиральниця з трояндою. А зрештою закидається на горор з тими висновками, що за скоєне відповідати і дітям, і онукам, але виходить пшик і можлива вагітність (з натяком, що заради неї можна все простити у житті особистому).
Я не прихильниця відповідальності до сьомого коліна (це дуже тупа концепція взагалі), але в горор-жанрі вона має право на існування, якщо нормально прописати, однак з цим проблеми. Все накреслено уривками, і ні туди, ні сюди. Вже ж або давайте кров на стінах, або деконструюйте, а не "був жах, але все вже зникло". Куди зникло, що зникло, дивні ці питання.
Пів зірочки за історичне підгрунтя, яке заслуговує на краще використання.

[Tasha · Rating 5 out of 5]

Маркіян — ведучий передачі про мистецтво на телеканалі, справжній експерт у своїй галузі. Одного дня колега Яна просить його оцінити картину-трипт��х, спадок, що міг би суттєво покращити родинне фінансове становище, якби виявилося, що автором справді є знаменитий художник Рональд Свенціцький, якому вдалося втекти від радянщини до Америки. Поступово, крок за кроком, Маркіян втягується в заплутану містичну історію, що сягає корінням в не таке й далеке минуле — 1941 рік.

Поки читала, в мене було багато претензій до тексту: уривчастість, недостатня пропрацьованість, поверхневі персонажі, самоповтори, однакові реакції нібито різних людей, сюжетні лінії, що виринають нізвідки і нікуди не ведуть (Іра, скажімо); розповідь радше атмосферна ніж наповнена сенсом, тощо, тощо.

Але потім я дочитала книгу і пішла гуглити Саліну.

І якщо про Сандармох і тюрму на Лонцького я знаю вже кілька років (насправді не так багато, як могла б), то про цю сторінку української і польської історії дізналася лише сьогодні завдяки книзі.
Дякую вам, пані Юлія за це! Мені це важливо. Нам, українцям, це важливо.

[Данило Депутат · Rating 4 out of 5]

Першою книжку прочитала мама. Мало не за день. Їй сподобалося.

Мені це також хороший містичний трилер. Без детективної лінії, зате зав'язаний на темі історичної пам'яті.

Щоправда, спочатку мені було забагато персонажів. Потім, звісно, мені стало зрозуміло, що вони тут роблять; певною мірою, це передбачив. Але все одно добре інтегрували. Читалося також досить легко і захопливо.

Деякі містичні моменти здалися кіношними, як-от зникнення якогось із персонажів і поява його на триптиху. Хоча в межах саме жанру «трилер», мені здається, то цілком ок.

Окрім згаданих моментів із плитами, підписом і волоссям мене смішили моменти, коли один із героїв повністю голий зник у темряві, а в одного двічі не встало й один раз упав рушник. Але на сюжет то не впливає; поза ним народило смішну цитату: «З дурною головою нема хєру покою». Рівновага як вона є. Ну і фінали такі не люблю, але то смакове. Ну, і певні події також повторювались, як-от ніження в ліжку. Хоча, можливо, то говорить нам про рутину.

Словом, пробуйте читати. Мені сподобалося. Бо атмосферність недоліки відтінила.

[Tania Pozdniakova · Rating 3 out of 5]

Загалом я залишилась з приємними враженнями від книжки. Іноді мені не вистачало динамічності сюжету. Але правда було кумедно читати опис Іри, бо таку людину я знаю наживо. І вона повністю відповідає опису. Кумедний збіг.

Сучасний Львів переплітається зі страшною подією 1939 чи 1941 року. Та точно має вплив на окремих теперішніх мешканців цього місця, маючи містичний зв’язок між собою. Тільки вони чують «поклик»

Як на мене, історія залишилась відкритою. З одного боку надто простий фінал, з іншого він точно може мати продовження. Текст читається легко, ідеальний варіант для швидкочитання.

Деякі моменти відгукуються і зараз. Ми намагаємось звільнитись від російського впливу. Так, як це робила Софія.

«Далі настала Незалежність, і пані Софія зробила собі подарунок.
Прибрала огидне закінчення «ва» у прізвищі. Це було нескладно. Так
вона і стала Софією Рушно.»

За всі вчинки прадідів нести покарання доведеться нащадкам. Тому і назва така - Спадок на кістках.

[Tanya I · Rating 2 out of 5]

Ідея і сюжет були досить цікаві, реалізація була м’яко кажучи не дуже. Авторка намагалась ввести чимало героїв, але через це жоден із героїв не розкритий повністю. А деяких взагалі не зрозуміло навіщо було вписувати. Так і головні герої вийшли не дуже цікавими, не було кому поспівчувати або посимпатизувати.
Цікавий момент із використанням картини. Додавало сюжету окремої міфічної чи магічності, але не більше. Потім з’являлись привиди, які начебто й не привиди і поклик, який усіх пов’язує, але чомусь зовсім не був розкритий. І закінчення книжки також було розпливчасте і після прочитання залишилось більше питань.
Анотація говорить, що це містичний трилер. Але мені здавалось, що від трилерів мають бути мурашки по тілі або відчуття страху, але від цієї книжки подібних емоцій я не відчула. Ця книжка ніяка.

[Eugenia · Rating 4 out of 5]

Що ж. Я хотіла горор. Я отримала дуже лайтовий натяк на горор, але залишилась задоволена. Варто відзначити, що анотація пише правду. Це книга про савєцький терор. І про кару за нього.

Але мені не вистачило дуже важливого: описів страждань винних. Не було саспенсу. А ніби просто поміж іншим у кінці відмітили, що там ото щось трапилось. Герої цього навіть не засвідчили і навіть натяку на спробу щось змінити не було.

Але весь текст мені дуже зайшов. Певно я вернулася у свій комфортний жанр. Тому раджу. Ця книга описує реальну історичну подію минулого і не одну. За це добрий плюс.

[Mila_Zorina · Rating 4 out of 5]

Дуже цікава ідея, але мені не вистачило об'єму для повноти історії та почуття її закінченості. Хотілось значно більше дізнатись історій людей, як в минулому так і в теперішньому.
Сама помста прописана дуже швидко і не викликала очікуваних емоцій. Наче це відбулось між іншим, десь на третьому плані.

Стиль написання авторки не зачепив, здався занадто простуватим, якби не сама ідея, то я б не змогла прочитати книгу до кінця.
Але я всеодно поставлю 4* і дякую авторці за нагадування про події в урочищі Саліна.

[Vi · Rating 3 out of 5]

Потенційно цікавий сюжет, але погана реалізація.

В основу роману лягла історична дуже жахлива трагедія з ноткою звичайно, містики, про неї доречі я дізналася з цієї книги вперше і була дуже здивована, що про це так мало говорять

Сюжет трохи комканий, головні герої дуже швидко проводять зв’язки між подіями (от наприклад між пансіонатом і картиною) без якихось зусиль чи як, ну ніби так і потрібно, а це дуже псує враження від книги, бо все виглядає не по справжньому.

Задум класний, а от те що вийшло в результаті це вже інше питання, мені на 3 але 3,5 через задумку і реальну подію на якій будується сюжет.

[Ivanka Voytsekhovych · Rating 3 out of 5]

Ех, а так добре все йшло! Авторка довго нагнітала історію, але замість кульмінації ми отримали похапцем написаний фінал, де всі жили довго й щасливо. Дивне рішення, коли працюєш над містичним трилером. Та й містичного трилера особливо не вийшло - проте для мене це швидше перевага, бо я не хотіла ще й за вигаданих людей переживати. 

Проте більшість тексту написана динамічно й цікаво, я прочитала книгу буквально за кілька годин. Я вдячна, що тлом для сюжету вибрана реальна історія, про яку мало хто знає. Сподіваюся, наступна книга письменниці буде такою ж захопливою, але все ж дещо роздогішою.

[Tetyana T · Rating 4 out of 5]

Динамічний сюжет тримає читача з перших сторінок книги. Особисто для мене, було відкриттям, про трагедію в Саліні ( поблизу Добромиля), коли у 1941 році радянська влада відступала, нкведисти розстріляли та закатували 3500 українців. Головна думка твору, що зло завжди буде покаране, навіть, на наступні покоління.

[Kateryna Tkachenko · Rating 4 out of 5]

Цікавий твір. Мене не розчарував сюжет, хоча він і не був наповнений подіями та відкриттями. Дуже сподобалися описи персонажів, історичний екскурс. От єдине, що прям дратувало, це діалоги. Неприродні фразочки та нікнейми. В принципі цікаво, але нічого особливого.

[Alice Wonderlandovna · Rating 4 out of 5]

Хороший містичний трилер. Читати вночі в порожньому домі було моторошно. Засмутила абсолютно недоцільна і відверто крінжова любовна лінія. Залишилося багато відкритих питань щодо містичної сторони книги. В цілому вийшло цікаво, читається на одному диханні.

[Lena Smolina · Rating 1 out of 5]

Страшна історія розправи НКВС із мешканцями Львівщини мала величезний потенціал, але авторка не впоралась. Невиразні герої, нудні діалоги, сюжетні лінії, які раптово обриваються, герої, які були введені в історію і просто ніяк на неї не впливають.

[Ярослав · Rating 5 out of 5]

Дуже класна книжка! Моє. Занурення повне

[Oleksandra Malynych · Rating 1 out of 5]

Це відверто погана книжка, а написана ще гірше

[Olya Chepurna · Rating 5 out of 5]

Скільки в нас спадку на кістках😪💔