What do you think?
Rate this book
Битись не можна відступити
Учитель української мови з Кривого Рогу, установник вікон із Дніпра, бандит із Херсона, водій зерновоза з невеличкого полтавського села, власниця кав’ярні на узбережжі Каховського водосховища, письменник із Києва, зварювальник з металургійного комбінату, автослюсар, колишній студент — ніхто з них не планував ставати військовим. Але почалося велике вторгнення російських військ в Україну, і всі вони взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну. Тепер вони — бійці окремого штурмового батальйону ЗСУ. Разом із героями ви пройдете шлях від формування підрозділу до боїв із ворогом. Перші штурми, визволені села та їхні мешканці, суворий окопний побут, поранення і смерті товаришів, розчарування і втрати, крихке військове щастя, кінець минулого життя і початок нового.
Книжка автобіографічна і чесна, як і вся проза Белянського. Буде смішно, буде страшно, комусь прочитане може показатися незручним та занадто відвертим, але навряд когось залишить байдужим.
Книжка автобіографічна і чесна, як і вся проза Белянського. Буде смішно, буде страшно, комусь прочитане може показатися незручним та занадто відвертим, але навряд когось залишить байдужим.
384 pages, Hardcover
First published May 16, 2024
7 people are currently reading
215 people want to read
About the author
Павло Паштет Белянський
4 books7 followersРосійськомовний профіль: Павел Паштет Белянский
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 44 reviews
January 13, 2025
"Усі без винятку зачинателі будь-якої без винятку війни — горіть у вічному пекельному вогні". Павло "Паштет" Белянський "Битись не можна відступити"
У Белянського талант складати слова у речення, які торкаються твоїх найпотаємніших струн душі. Ніби якась невидима сила проникає усередину, змушуючи жадібно ковтати рядки, перегортати сторінку за сторінкою. І от на годиннику друга ночі, у скронях стугонить, серце, калатаючи, відбиває барабанний дріб, спиною сповзає неприємний липкий холодок, що шириться кінцівками та вкриває тіло сиротами, а ти все не можеш зупинитися… читаєш й читаєш, впиваєшся у ті слова та речення, а тоді завмираєш, нажахано усвідомлюючи, що усе це відбувається насправді.
Можливо, головний секрет цієї книжки у чесності та щирості автора. У його небажанні здаватися кращим, правильнішим, більш героїчним. У його життєствердності попри усі жахи війни. А ще у реальних героях, простих хлопцях і дівчатах, які полишили колишнє комфортне життя та свої мрії, промінявши їх на холод і вогкість окопів передової.
Якщо ви емпат, якщо ви пропускаєте усе прочитане крізь себе, то буде важко. Буде боляче. Буде сумно. І будуть сльози. Але цю книгу потрібно прочитати. Її ВАЖЛИВО прочитати. Щоб розуміти, щоб знати, щоб памʼятати. І бути вдячними.
Низький уклін до землі усім захисникам і захисницям України.
У Белянського талант складати слова у речення, які торкаються твоїх найпотаємніших струн душі. Ніби якась невидима сила проникає усередину, змушуючи жадібно ковтати рядки, перегортати сторінку за сторінкою. І от на годиннику друга ночі, у скронях стугонить, серце, калатаючи, відбиває барабанний дріб, спиною сповзає неприємний липкий холодок, що шириться кінцівками та вкриває тіло сиротами, а ти все не можеш зупинитися… читаєш й читаєш, впиваєшся у ті слова та речення, а тоді завмираєш, нажахано усвідомлюючи, що усе це відбувається насправді.
Можливо, головний секрет цієї книжки у чесності та щирості автора. У його небажанні здаватися кращим, правильнішим, більш героїчним. У його життєствердності попри усі жахи війни. А ще у реальних героях, простих хлопцях і дівчатах, які полишили колишнє комфортне життя та свої мрії, промінявши їх на холод і вогкість окопів передової.
Якщо ви емпат, якщо ви пропускаєте усе прочитане крізь себе, то буде важко. Буде боляче. Буде сумно. І будуть сльози. Але цю книгу потрібно прочитати. Її ВАЖЛИВО прочитати. Щоб розуміти, щоб знати, щоб памʼятати. І бути вдячними.
Низький уклін до землі усім захисникам і захисницям України.
May 15, 2024
Як люблю читати книги Белянського. Це завжди боляче, несподівано, на межі.
Ця історія про світ, в якому ми живемо зараз, про нашу війну. Про людей, яких ми возвеличуємо і в яких віримо, але в один момент все може змінитися. Історія про вибір і відсутність вибору. Любов і самотність. Життя і смерть.
Раджу.
Ця історія про світ, в якому ми живемо зараз, про нашу війну. Про людей, яких ми возвеличуємо і в яких віримо, але в один момент все може змінитися. Історія про вибір і відсутність вибору. Любов і самотність. Життя і смерть.
Раджу.
September 23, 2024
"Дощова крапля торкнулася чола, як у малолітньому дитинстві його легко торкалися тривожні мамині губи, ловлячи поцілунком перші ознаки липкого ангінного жару."
це так майстерно, так гарно написано, що жоден фільм не передав би ті відчуття.
але це й не фільм.
це життя.
те життя, яке проживають вчорашні цивільні, а сьогодні вони вже військові.
і те життя, яке "тилові" ніколи не зможуть осягнути.
за словами самого ж Паштета - це та книга, яка не мала б бути написана.
на жаль, росія, як і все населення цієї країни - гній, тому й причина з'явилась.
на жаль.
це та книга, яка розіб'є серце і назавжди залишиться в пам'яті.
але це й не книга.
це життя
це так майстерно, так гарно написано, що жоден фільм не передав би ті відчуття.
але це й не фільм.
це життя.
те життя, яке проживають вчорашні цивільні, а сьогодні вони вже військові.
і те життя, яке "тилові" ніколи не зможуть осягнути.
за словами самого ж Паштета - це та книга, яка не мала б бути написана.
на жаль, росія, як і все населення цієї країни - гній, тому й причина з'явилась.
на жаль.
це та книга, яка розіб'є серце і назавжди залишиться в пам'яті.
але це й не книга.
це життя
September 15, 2024
Моя книга з автографом автора і написом «Я б хотів щоб цієї книги не було», автор повторював цю фразу на презентації багато разів і я розумію чому. Події там описані страшні і краще б їх ніколи не було, але люди описані там герої і я щиро дякую їм зате що вони зробили і продовжують робити і що такі люди є, були і сподіваюсь завжди будуть. А русня має вимерти.
April 19, 2025
Хух, каждий раз кажу собі «та не так сильно мене накриє книга про війну». І каждого разу я помиляюсь. Цю книгу я слухав, і був захоплений багатоголосною озвучкою від Абук. Озвучка дуже сильно посприяла занурила в атмосферу книги, особливо в діалоги та емоційні сцени.
Щодо самої книги, то важко щось сказати: автобіографічний твір про війну, написаний простою зрозумілою і емоційною мовою. Гарно структурована паралельна різних персонажів, доля яких переплетена спільним середовищем.
Тяжка і емоційна книга, що точно варта уваги.
Щодо самої книги, то важко щось сказати: автобіографічний твір про війну, написаний простою зрозумілою і емоційною мовою. Гарно структурована паралельна різних персонажів, доля яких переплетена спільним середовищем.
Тяжка і емоційна книга, що точно варта уваги.
March 16, 2025
Я хотів би, щоб ця автобіографічна книга не була настільки страшною, але правда полягає в тому, що українці проживають ці сюжети, а не вигадують їх.
March 28, 2025
Одна з найкращих книг цього року для мене.
#Мастрід
Прочитайте або прослухайте. Воно вам треба.
Якщо ви емпат і пропускаєте прочитане через себе — беріть серветки. Але ця книга допоможе вам краще зрозуміти тих, хто щодня захищає наші життя ціною власного.
Військові ЗСУ — це звичайні люди, як і ми з вами. Зі своїми страхами, мріями, сумнівами, почуттями та надіями.
Ця книга чесна, місцями незручна, але вкрай необхідна. У ній — історії тих, кого ми маємо знати й пам’ятати. Про людей різних професій, які опинилися в одному бліндажі: вони воюють, отримують поранення, втрачають розум, гинуть, кохають, сподіваються вижити — і продовжують нас боронити.
«Дивно, як багато людина хоче. Ще дивніше, як мало їй насправді треба».
Я плакала й сміялася разом із героями цієї книги. Але найбільше мені хотілося, щоб вона не була автобіографічною. Щоб це не було реальністю.
Слухала в аудіо на АБУК — розкішна двоголоса озвучка. Але обов’язково куплю паперовий примірник.
Більше відгуків на каналі Літературна кома
#Мастрід
Прочитайте або прослухайте. Воно вам треба.
Якщо ви емпат і пропускаєте прочитане через себе — беріть серветки. Але ця книга допоможе вам краще зрозуміти тих, хто щодня захищає наші життя ціною власного.
Військові ЗСУ — це звичайні люди, як і ми з вами. Зі своїми страхами, мріями, сумнівами, почуттями та надіями.
Ця книга чесна, місцями незручна, але вкрай необхідна. У ній — історії тих, кого ми маємо знати й пам’ятати. Про людей різних професій, які опинилися в одному бліндажі: вони воюють, отримують поранення, втрачають розум, гинуть, кохають, сподіваються вижити — і продовжують нас боронити.
«Дивно, як багато людина хоче. Ще дивніше, як мало їй насправді треба».
Я плакала й сміялася разом із героями цієї книги. Але найбільше мені хотілося, щоб вона не була автобіографічною. Щоб це не було реальністю.
Слухала в аудіо на АБУК — розкішна двоголоса озвучка. Але обов’язково куплю паперовий примірник.
Більше відгуків на каналі Літературна кома
November 25, 2025
Ця книга розбере вас на запчастини, але її все одно треба обов'язково читати.
September 8, 2024
Давно не тримала в руках книгу, від якої неможливо було відірватись. Книга про війну, яку ми живемо щодня. Про те, що військові ЗСУ - такі самі звичайні люди, зі своїми страхами, сумнівами, почуттями. Що це люди, які захищають те, що люблять. Що відчувають життя вони гостріше та яскравіше. Книга про те, як спілкуватись і як не спілкуватись з військовими.
Читала - і, наче, сама була там. Дуже чітко уявляла села Харківщини та всіх героїв, як фільм дивилась. Боляче, соромно, закохано, страшно - пережила бурю емоцій.
Перша ночі. В Києві тривога. Звично працює ППО. Я закриваю книжку і не можу заснути. Не полишає відчуття, що, як сказав один з героїв книги, "ми перебуваємо в центрі однієї суцільної помилки".
Читала - і, наче, сама була там. Дуже чітко уявляла села Харківщини та всіх героїв, як фільм дивилась. Боляче, соромно, закохано, страшно - пережила бурю емоцій.
Перша ночі. В Києві тривога. Звично працює ППО. Я закриваю книжку і не можу заснути. Не полишає відчуття, що, як сказав один з героїв книги, "ми перебуваємо в центрі однієї суцільної помилки".
January 8, 2025
Це третя книга автора, яку я прочитала.
Добротна така книга про військових, написана військовим. Про те, як на початку Великої війни формувався один з підрозділів 3-ї Штурмової бригади та виконував перші свої бойові виходи.
Написано правдиво і дуже страшно (бо правдиво, знову ж таки).
Головне в цій книзі - Люди, які пліч-о-пліч стали на захист України: зварювальник з металургійного комбінату, письменник, власниця кафе, вчитель, установник вікон.
Вони змінюються, бояться, сумніваються, хочуть жити, вмирають. Вони у пташиному співі чують звук мінометного обстрілу.
Написано так реалістично, що я ніби сама жила з ними місяць у тій посадці та рахувала ранкові обстріли.
!!!Цю книгу дуже б радила читати усім. Особливо тим, хто вважає що військовим на «нулі» добре, бо їм 100 тисяч «бойових» платять.
Мені місцями здавалось що я читаю Мозамбік Сайгона. Що Чорний це Шансон, який змінив позивний та розвідку на штурмові війська.
🌿Цитата:
Це любити Батьківщину завжди розумників вистачає, а захищати її дурнів постійно не вистачає (командир відділення Чорний).
Добротна така книга про військових, написана військовим. Про те, як на початку Великої війни формувався один з підрозділів 3-ї Штурмової бригади та виконував перші свої бойові виходи.
Написано правдиво і дуже страшно (бо правдиво, знову ж таки).
Головне в цій книзі - Люди, які пліч-о-пліч стали на захист України: зварювальник з металургійного комбінату, письменник, власниця кафе, вчитель, установник вікон.
Вони змінюються, бояться, сумніваються, хочуть жити, вмирають. Вони у пташиному співі чують звук мінометного обстрілу.
Написано так реалістично, що я ніби сама жила з ними місяць у тій посадці та рахувала ранкові обстріли.
!!!Цю книгу дуже б радила читати усім. Особливо тим, хто вважає що військовим на «нулі» добре, бо їм 100 тисяч «бойових» платять.
Мені місцями здавалось що я читаю Мозамбік Сайгона. Що Чорний це Шансон, який змінив позивний та розвідку на штурмові війська.
🌿Цитата:
Це любити Батьківщину завжди розумників вистачає, а захищати її дурнів постійно не вистачає (командир відділення Чорний).
May 19, 2025
Брала цю книгу в літак, з надією, що хоч трошки почитаю, а в результаті просто ковтнула за два перельоти. Книжка про війну, що триває зараз, про долю окремих людей, які зустрілися в певний період часу в певній штурмовій бригаді. Про неприємну сторону перебування на нулю. Все чесно, відкрито, страшно.
January 11, 2025
Дуже складна книга, але написана настільки майстерно, що ти разом з героями подорожуєш з ТЦК в частину, а потім в окоп на Камчатку. Відчуваєш, як на твоїх руках встає дибки волосся під час обстрілу. Віриш, що найважливіше в житті - це ковток води, суха галета і залишитися живим...
December 7, 2025
Про теперішню війну. Місцями важко і до сліз.
December 1, 2024
Ну це найкраще про нашу війну з того, що я до цього читала. Максимально чесний і відвертий текст, написаний надзвичайно добре (мені достатньо було першого речення прологу, щоб сказати - ого, угу, воу).
Якщо вас не розфігачать на друзки останні глави і слова - ви не людина, ви цю перевірку не пройшли.
Якщо вас не розфігачать на друзки останні глави і слова - ви не людина, ви цю перевірку не пройшли.
May 29, 2025
«Дивно, як багато всього людина хоче і як мало їй насправді треба: вода, пачка галет і щоб не стріляли»
Сьогодні відкрився Книжковий Арсенал і я хочу розказати про важливу книгу, яку ви там зустрінете: «Битись не можна відступити» Павла «Паштета» Белянського.
Ця книга про те, що зазвичай читаєш у короткій безликій новині, де наші відбили в росіян село чи провели штурм російських позицій, але ти не розумієш докладно, що там відбувалось. Тут це майстерна оповідь з реальними людьми, їхніми думками, почуттями, страхами, жартами та втратами, що дає усвідомлення високої ціни кожного клаптика української землі.
Тут йдеться про людей, які так само народжені не для війни, а для життя, як і всі ми, але після недовгої «учебки» вони приймають свій перший бій і опановуючи переляк та розгубленість вже посеред цього пекла дають відсіч ворогу. Шоковані першим боєм вони усвідомлюють себе тут і зараз, людиною в сьогоденні і без майбутнього, як героїня книги Таня Тигра. Цей персонаж магнітом притягує увагу, дуже цікаво стежити за її перетворенням із затюканої всіма жінки, що не вірить в себе у важливу людину, яка рятує побратимів, вміє і знає, як треба.
При такій непростій темі це надзвичайно захоплюючий текст, де посеред жорстокої війни, важких ситуацій чи трагічних подій знаходиться місце для кумедного. І тобі вже смішно від соловʼя, який навчився імітувати політ міни і весь ранок кошмарить співом посадку. Або ось хлопці, що в непроглядну дощову ніч шукають шлях і припускають, що вони давно померли і це їхні душі бродять по позиціях:
- Так нам же на небо, чого нам тут ходити?
- Так там напевно черга, як в столовій.
- Чого ж них тут нема пристойної кавомашини?
Про ветеранську прозу непросто говорити, бо хто я така, щоб оцінювати наскільки добре передано відчай чи мужність людини на передовій? Тому я розкажу, чому важливо цю книгу прочитати: вона допомагає краще уявляти, в яку глибоку розгубленість і дезорієнтацію пірнають бійці, коли опиняються посеред цивільних людей, де не треба тримати посадку під щільним обстрілом, тиждень не знімаючи взуття. Це як два різних світи, де в одному лягаєш спати і починається найзахопливіше і найчарівніше за день - це нічого. В іншому блищать хромовані виделки, є гаряча вода і чисті шкарпетки. Це може допомогти зрозуміти, бути терплячими і хоча б не балакати зайвих дурниць.
Сьогодні відкрився Книжковий Арсенал і я хочу розказати про важливу книгу, яку ви там зустрінете: «Битись не можна відступити» Павла «Паштета» Белянського.
Ця книга про те, що зазвичай читаєш у короткій безликій новині, де наші відбили в росіян село чи провели штурм російських позицій, але ти не розумієш докладно, що там відбувалось. Тут це майстерна оповідь з реальними людьми, їхніми думками, почуттями, страхами, жартами та втратами, що дає усвідомлення високої ціни кожного клаптика української землі.
Тут йдеться про людей, які так само народжені не для війни, а для життя, як і всі ми, але після недовгої «учебки» вони приймають свій перший бій і опановуючи переляк та розгубленість вже посеред цього пекла дають відсіч ворогу. Шоковані першим боєм вони усвідомлюють себе тут і зараз, людиною в сьогоденні і без майбутнього, як героїня книги Таня Тигра. Цей персонаж магнітом притягує увагу, дуже цікаво стежити за її перетворенням із затюканої всіма жінки, що не вірить в себе у важливу людину, яка рятує побратимів, вміє і знає, як треба.
При такій непростій темі це надзвичайно захоплюючий текст, де посеред жорстокої війни, важких ситуацій чи трагічних подій знаходиться місце для кумедного. І тобі вже смішно від соловʼя, який навчився імітувати політ міни і весь ранок кошмарить співом посадку. Або ось хлопці, що в непроглядну дощову ніч шукають шлях і припускають, що вони давно померли і це їхні душі бродять по позиціях:
- Так нам же на небо, чого нам тут ходити?
- Так там напевно черга, як в столовій.
- Чого ж них тут нема пристойної кавомашини?
Про ветеранську прозу непросто говорити, бо хто я така, щоб оцінювати наскільки добре передано відчай чи мужність людини на передовій? Тому я розкажу, чому важливо цю книгу прочитати: вона допомагає краще уявляти, в яку глибоку розгубленість і дезорієнтацію пірнають бійці, коли опиняються посеред цивільних людей, де не треба тримати посадку під щільним обстрілом, тиждень не знімаючи взуття. Це як два різних світи, де в одному лягаєш спати і починається найзахопливіше і найчарівніше за день - це нічого. В іншому блищать хромовані виделки, є гаряча вода і чисті шкарпетки. Це може допомогти зрозуміти, бути терплячими і хоча б не балакати зайвих дурниць.
January 25, 2025
«Нехай усе буде недаремно»
Не так давно я буквально жив спогадами із селища на Донбасі («Моя бабуся не любила помирати»), а тепер Паштет затягнув мене у щілину однієї із траншей на лінії фронту. Там де по коліно у воді живуть страх, мужність, взаємопідтримка, армійський гумор і вони - людські долі захисників/ць, які цинічно перемелює війна.
Довго не наважувався читати цю книжку, але почавши - було важко відірватись. Такий собі досвід 360, багатофокусний погляд на побут та перебіг подій.
Говорять, що наші обставини мають породити українського Ремарка. У віршах - можливо це Макс Кривцов, а у прозі - найближчий для мене Белянський. Так щиро, так правдиво, так виразно і водночас щемко. «Що менше ми знайомі з пораненими й загиблими, то смерть від нас далі» - і так близько.
Одна з героїнь книжки каже, що не варто витрачати своє коротке життя на те, що не подобається, тих кого не любиш. «Битись не можна відступити» - це як раз те, що потрібно для усвідомлення ціни життя і миру, досвіду ветеранів, але - й пошуку відповідей на вічні питання.
Не так давно я буквально жив спогадами із селища на Донбасі («Моя бабуся не любила помирати»), а тепер Паштет затягнув мене у щілину однієї із траншей на лінії фронту. Там де по коліно у воді живуть страх, мужність, взаємопідтримка, армійський гумор і вони - людські долі захисників/ць, які цинічно перемелює війна.
Довго не наважувався читати цю книжку, але почавши - було важко відірватись. Такий собі досвід 360, багатофокусний погляд на побут та перебіг подій.
Говорять, що наші обставини мають породити українського Ремарка. У віршах - можливо це Макс Кривцов, а у прозі - найближчий для мене Белянський. Так щиро, так правдиво, так виразно і водночас щемко. «Що менше ми знайомі з пораненими й загиблими, то смерть від нас далі» - і так близько.
Одна з героїнь книжки каже, що не варто витрачати своє коротке життя на те, що не подобається, тих кого не любиш. «Битись не можна відступити» - це як раз те, що потрібно для усвідомлення ціни життя і миру, досвіду ветеранів, але - й пошуку відповідей на вічні питання.
March 12, 2025
Я ніколи не любила книги про війну. Ніколи до моменту, коли росія напала на мою країну. Не розуміла людей, котрі читають Ремарка. Навіщо мені знати, що відчували люди під час війни? Я цього знати не хочу, бо я ніколи не буду цього переживати.
Never say never😏
Чи полюбила я читати книги про війну тепер? Жартуєте? Звичайно ні, це боляче! Навіщо ж я тоді це роблю?
Щоб розуміти. Щоб пам’ятати. Щоб бачити правду і хоч трішки осягнути, що відчувають люди в окопах, під обстрілами, на передовій, в тилу, в житті.
Книга Павла Белянського - це таблетка від і для реальності. Ми звикли співпереживати персонажам в книзі, хвилюватись за них, опиратись їхній смерті на сторінках. Коли в цій книзі помирає герой, хочеться кричати, плакати і закрити її назавжди. Бо тут це все справжні живі люди. Ті хто був, ті хто є і ті, хто можливо ще будуть.
Тут немає позитивних чи негативних (окрім русні, але вона білий шум, як і має бути), тут всі із плоті і крові, прості люди. Військові.
Книга читається на дивно легко завдяки особливому стилю автора. Легко до моменту обстрілу, моменту розчарування системою, моменту смерті. Паштет (а саме такий позивний у автора) пообіцяв під час одного зі штурмів, що якщо виживе, напише книгу про війну і людей на війні. Він вижив, я тримаю книгу у руках. Чи потрібен ще якийсь аргумент на користь читати?
Але якби ви мене запитали, то я б точно сказала, що ніколи і нізащо не хотіла б мати цю книгу у своїй бібліотеці. If only..
«І хай будуть прокляті всі, хто розпочинає війни, хоч би якими справедливими ці війни їм здавалися. Усі без винятку зачинателі будь-якої без винятку війни — горіть у вічному пекельному вогні.»
Старший стрілець 2-го відділення
І-го взводу 3-ї роти окремого батальйону Збройних сил України
солдат Павло Паштет Белянський
Never say never😏
Чи полюбила я читати книги про війну тепер? Жартуєте? Звичайно ні, це боляче! Навіщо ж я тоді це роблю?
Щоб розуміти. Щоб пам’ятати. Щоб бачити правду і хоч трішки осягнути, що відчувають люди в окопах, під обстрілами, на передовій, в тилу, в житті.
Книга Павла Белянського - це таблетка від і для реальності. Ми звикли співпереживати персонажам в книзі, хвилюватись за них, опиратись їхній смерті на сторінках. Коли в цій книзі помирає герой, хочеться кричати, плакати і закрити її назавжди. Бо тут це все справжні живі люди. Ті хто був, ті хто є і ті, хто можливо ще будуть.
Тут немає позитивних чи негативних (окрім русні, але вона білий шум, як і має бути), тут всі із плоті і крові, прості люди. Військові.
Книга читається на дивно легко завдяки особливому стилю автора. Легко до моменту обстрілу, моменту розчарування системою, моменту смерті. Паштет (а саме такий позивний у автора) пообіцяв під час одного зі штурмів, що якщо виживе, напише книгу про війну і людей на війні. Він вижив, я тримаю книгу у руках. Чи потрібен ще якийсь аргумент на користь читати?
Але якби ви мене запитали, то я б точно сказала, що ніколи і нізащо не хотіла б мати цю книгу у своїй бібліотеці. If only..
«І хай будуть прокляті всі, хто розпочинає війни, хоч би якими справедливими ці війни їм здавалися. Усі без винятку зачинателі будь-якої без винятку війни — горіть у вічному пекельному вогні.»
Старший стрілець 2-го відділення
І-го взводу 3-ї роти окремого батальйону Збройних сил України
солдат Павло Паштет Белянський
November 10, 2024
Самого себе не обманеш, якби сильно цього не хотілось...
Історії тих, про кого ми маємо памʼятати і про найвищу ціну, які вони платять. І тих, хто загинув на війні, і тих, хто повернувся і намагається відбувати своє цивільне життя.
Книга, завдяки якій можна побувати символічно на передовій, від якої перехоплює подих і болить. Але теж від якої й затишно, і близько до всіх, хто нас захищає.
Лише відкрила цією книгою для себе Белянського. Але точно прочитаю ще.
Історії тих, про кого ми маємо памʼятати і про найвищу ціну, які вони платять. І тих, хто загинув на війні, і тих, хто повернувся і намагається відбувати своє цивільне життя.
Книга, завдяки якій можна побувати символічно на передовій, від якої перехоплює подих і болить. Але теж від якої й затишно, і близько до всіх, хто нас захищає.
Лише відкрила цією книгою для себе Белянського. Але точно прочитаю ще.
December 6, 2024
«Одного разу Чорний сказав мені, що зловити блідого – це лише питання часу. Бути пораненим – питання часу. Бути вбитим – питання часу. На війні все найгірше, що може з тобою трапитися, – питання часу.»
Ця книга прийшла до мене в один із найважчих моментів життя. Дуже вчасно, і дуже боляче. Дякую автору за чесність.
Бути пораненим - питання часу. Бути вбитим - питання часу. На жаль, це так і є
Ця книга прийшла до мене в один із найважчих моментів життя. Дуже вчасно, і дуже боляче. Дякую автору за чесність.
Бути пораненим - питання часу. Бути вбитим - питання часу. На жаль, це так і є
December 18, 2024
Бажаю кожному прочитати цю книжку, щоб не забувати, яку ціну ми платимо на цій війні. Безмежна шана, повага і вдячність воїнам💔
January 29, 2025
Це чудова книга! Літературна знахідка для мене. Автор чудово володіє словом. Текст насичений метафорами, порівняннями, авторськими крилатими висловами. Персонажі - яскраві і дуже справжні. Як і справжнє все в цій книзі.
Читається - легко і смачно.
На 22-ій сторінці я плакала, а на 23-й вже сміялась.
Сюжет - для нас, на жаль, звичайний на сьогодні: про війну, події в тч лютого 2022.
Для мене книга була особливо цікавою тим, що крім просто опису подій та різних історій, гарно змальовано психологічні портрети головних героїв - що мали всередині, як та з чим опинились на війні.
Автор не пояснює їхні емоції, а дає зрозуміти їх.
Цей текст, на мою думку, претендує на екранізацію.
Читається - легко і смачно.
На 22-ій сторінці я плакала, а на 23-й вже сміялась.
Сюжет - для нас, на жаль, звичайний на сьогодні: про війну, події в тч лютого 2022.
Для мене книга була особливо цікавою тим, що крім просто опису подій та різних історій, гарно змальовано психологічні портрети головних героїв - що мали всередині, як та з чим опинились на війні.
Автор не пояснює їхні емоції, а дає зрозуміти їх.
Цей текст, на мою думку, претендує на екранізацію.
Read
April 19, 2025поки що — найкраща книжка про велику війну.
більше писав тут:
https://kultkrytyky.com/bytys-ne-mozh...
4.3/5
більше писав тут:
https://kultkrytyky.com/bytys-ne-mozh...
4.3/5
December 11, 2024
Павло "Паштет" Белянський "Битись не можна відступити"
"Саме тоді, того обстрілу, під тим нескінченним мінним виттям, на п'ятдесят якомусь близькому вибуху, я пообіцяв Богові чи комусь там, угорі або внизу, де вже мене було чути, що як виживу, то щодня писатиму про нашу війну - чесно і відверто"
⚔ Війна, якої не повинно було бути, і книга, якої також за словами автора він не хотів би, як і війни.
"На війні все найгірше, що може з тобою трапитися, - питання часу. Будь-яке лайно, щось би як ховав, хоч би як намагався забути, на війні все вилізе з тебе і стане відомо всім і кожному"
🇺🇦 Історія одного маленького підрозділу - вчитель української мови з Кривого Рогу, установник вікон із Дніпра, бандит із Херсона, водій зерновоза з невеличкого полтавського села, власниця кав’ярні на узбережжі Каховського водосховища, письменник із Києва, зварювальник з металургійного комбінату, автослюсар - у кожного був свій шлях на війну.
⚔ Це книга не про героїв, це книга про простих людей, які вимушені були стати героями.
"До військкомату він приїхав одразу, як почув із новин про велике російське вторгнення, не розуміючи, як можна не йти захищати від ворона те, що тобі подобається. І до війни він поставився як до великої та потрібної справи, такої роботи, важкої, але важливої, яку треба добре виконувати..."
"Дивно, як багато людина всього хоче. Ще дивніше, як мало їй насправді треба. Вода. Почата пачка кам'яних галет. І щоб не стріляли. Щастя, хулі"
📌 Без жодного штучного пафосу, практично без лірики та сентиментальності, без героїчних вчинків і самолюбовання - про війну як вона є - з багнюкою, несправедливістю, лайном і головне зі всеохоплюючим страхом
"Дисципліна, почуття обов'язку, присяга - це все теж може спрацювати, але страх завжди працює краще"
"Мій страх спочатку копошився під ребрами, поліз вище, позбувся в грудях, підступив до горла, завібрував, скрутився вузлом у животі, у прямому сенсі, до гострого болю, до нудоти, до свинцевого присмаку в пересохлому роті"
"Не може бути, щоб життя закінчилось ось так, у нікому не відомій посадці, і просто зараз... Побачити б ворога і стрільнути у відповідь. У того, через якого ти тут... Злість. Який же я злий... Як же не хочеться вмирати. Пожити б. Пожити. Страшно. Як же я розлючений. Як де мені страшно"
⚔ І дуже часто, непропорційно часто автор описує події одним словом: "пощастило"
"Знаєш у чому проблема везіння?, - запитав Марс і сам одразу ж відповів. - Одного разу вдача обов'язково закінчується"
📚 Але три чверті книги це був не той Белянський, якого я очікував після "Бабуся вмирати не любила" та "Я працюю на цвинтарі" - книг, що колись відкрили мені нову яскраву і неймовірно талановиту зірку на літературному Олімпі нашої країни - він був відвертий, був простий, чесний, самокритичний, але не такий, якого я пам'ятав.
💔 Проте за останні три глави автор просто порвав мене на шматки - це був той самий Паштет, у попередні книги якого я закоханий несамовито - були і апогей, і катарсис, і сльози на очах...
"І хай будуть прокляті всі, хто розпочинає війни, хоч би якими справедливими ці війни їм здавалися. Усі без винятку зачинателі будь-якої без винятку війни - горіть у вічному пекельному вогні"
https://t.me/knygitelegram
"Саме тоді, того обстрілу, під тим нескінченним мінним виттям, на п'ятдесят якомусь близькому вибуху, я пообіцяв Богові чи комусь там, угорі або внизу, де вже мене було чути, що як виживу, то щодня писатиму про нашу війну - чесно і відверто"
⚔ Війна, якої не повинно було бути, і книга, якої також за словами автора він не хотів би, як і війни.
"На війні все найгірше, що може з тобою трапитися, - питання часу. Будь-яке лайно, щось би як ховав, хоч би як намагався забути, на війні все вилізе з тебе і стане відомо всім і кожному"
🇺🇦 Історія одного маленького підрозділу - вчитель української мови з Кривого Рогу, установник вікон із Дніпра, бандит із Херсона, водій зерновоза з невеличкого полтавського села, власниця кав’ярні на узбережжі Каховського водосховища, письменник із Києва, зварювальник з металургійного комбінату, автослюсар - у кожного був свій шлях на війну.
⚔ Це книга не про героїв, це книга про простих людей, які вимушені були стати героями.
"До військкомату він приїхав одразу, як почув із новин про велике російське вторгнення, не розуміючи, як можна не йти захищати від ворона те, що тобі подобається. І до війни він поставився як до великої та потрібної справи, такої роботи, важкої, але важливої, яку треба добре виконувати..."
"Дивно, як багато людина всього хоче. Ще дивніше, як мало їй насправді треба. Вода. Почата пачка кам'яних галет. І щоб не стріляли. Щастя, хулі"
📌 Без жодного штучного пафосу, практично без лірики та сентиментальності, без героїчних вчинків і самолюбовання - про війну як вона є - з багнюкою, несправедливістю, лайном і головне зі всеохоплюючим страхом
"Дисципліна, почуття обов'язку, присяга - це все теж може спрацювати, але страх завжди працює краще"
"Мій страх спочатку копошився під ребрами, поліз вище, позбувся в грудях, підступив до горла, завібрував, скрутився вузлом у животі, у прямому сенсі, до гострого болю, до нудоти, до свинцевого присмаку в пересохлому роті"
"Не може бути, щоб життя закінчилось ось так, у нікому не відомій посадці, і просто зараз... Побачити б ворога і стрільнути у відповідь. У того, через якого ти тут... Злість. Який же я злий... Як же не хочеться вмирати. Пожити б. Пожити. Страшно. Як же я розлючений. Як де мені страшно"
⚔ І дуже часто, непропорційно часто автор описує події одним словом: "пощастило"
"Знаєш у чому проблема везіння?, - запитав Марс і сам одразу ж відповів. - Одного разу вдача обов'язково закінчується"
📚 Але три чверті книги це був не той Белянський, якого я очікував після "Бабуся вмирати не любила" та "Я працюю на цвинтарі" - книг, що колись відкрили мені нову яскраву і неймовірно талановиту зірку на літературному Олімпі нашої країни - він був відвертий, був простий, чесний, самокритичний, але не такий, якого я пам'ятав.
💔 Проте за останні три глави автор просто порвав мене на шматки - це був той самий Паштет, у попередні книги якого я закоханий несамовито - були і апогей, і катарсис, і сльози на очах...
"І хай будуть прокляті всі, хто розпочинає війни, хоч би якими справедливими ці війни їм здавалися. Усі без винятку зачинателі будь-якої без винятку війни - горіть у вічному пекельному вогні"
https://t.me/knygitelegram
November 10, 2024
«Дивно, як багато людина всього хоче. Ще дивніше, як мало їй насправді треба».
✨ Одна з головних книг року для мене. Довго ходити околяса не буду: вам вона дуже потрібна, прочитайте!
⚡️ Думаю, існує стереотип про автобіографічні книжки від наших воїнів, що це або щось страшне, або радше рефлексія, ніж література, щось таке, ну зізнаймося. ЗАБУДЬТЕ ПРО ЦЕ. Забудьте про снобізм і питання «де ваші Ремарки і Гемінґвеї». Час розсудить, але нам є що читати про нашу війну, прямо зараз.
📖 У цій книзі — історії та передісторії декількох воїнів, блискуче написані Белянським. Це як причепити на кожного з них камеру, подивитися трохи з минулого життя, а потім — вже кадри з війни, з різних перспектив. Зроблено міцно. Тут є комічні ситуації, є драми, є справжнє життя з його радостями і нещастями, і справжня війна.
Ця
Книга
Потрібна
Всім.
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
✨ Одна з головних книг року для мене. Довго ходити околяса не буду: вам вона дуже потрібна, прочитайте!
⚡️ Думаю, існує стереотип про автобіографічні книжки від наших воїнів, що це або щось страшне, або радше рефлексія, ніж література, щось таке, ну зізнаймося. ЗАБУДЬТЕ ПРО ЦЕ. Забудьте про снобізм і питання «де ваші Ремарки і Гемінґвеї». Час розсудить, але нам є що читати про нашу війну, прямо зараз.
📖 У цій книзі — історії та передісторії декількох воїнів, блискуче написані Белянським. Це як причепити на кожного з них камеру, подивитися трохи з минулого життя, а потім — вже кадри з війни, з різних перспектив. Зроблено міцно. Тут є комічні ситуації, є драми, є справжнє життя з його радостями і нещастями, і справжня війна.
Ця
Книга
Потрібна
Всім.
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
August 10, 2025
Ох, ця книга неймовірна! Це найкраща книга, прочитана цього року, тому, якщо думаєте, чи варто її читати - варто!
Вона болить, вона радує, вона засмучує, вона, як мозоль, нагадує, що ти ще живий, але попереду довгий шлях, на якому болітиме і нариватиме ще більше.
Рефлексія на досвід, який я хотіла б, щоб ніхто з нас не мав, досвід, який вимушено отримують наші захисники і захисниці.
Книга привідкриває завісу душевних переживань тих, хто повертається з війни, вона допомагає, якщо не зрозуміти, то хоча б трооошечки відчути, як проживають цей досвід різні люди, в чому знаходять силу, де дозволяють собі слабкість.
Це історії про вибір без вибору, про долю, сміливість, страх і чужих людей, які так швидко стали найближчими. А ще ця книга про життя, розбите і понівечене війною.
Історії живі і болючі, а фінал книги розмазав мене остаточно.
Окреме захоплення тим, як автор від книги до книги складає слова в історії, які надовго знаходять місце в моєму серці.
#сучукрліто
Вона болить, вона радує, вона засмучує, вона, як мозоль, нагадує, що ти ще живий, але попереду довгий шлях, на якому болітиме і нариватиме ще більше.
Рефлексія на досвід, який я хотіла б, щоб ніхто з нас не мав, досвід, який вимушено отримують наші захисники і захисниці.
Книга привідкриває завісу душевних переживань тих, хто повертається з війни, вона допомагає, якщо не зрозуміти, то хоча б трооошечки відчути, як проживають цей досвід різні люди, в чому знаходять силу, де дозволяють собі слабкість.
Це історії про вибір без вибору, про долю, сміливість, страх і чужих людей, які так швидко стали найближчими. А ще ця книга про життя, розбите і понівечене війною.
Історії живі і болючі, а фінал книги розмазав мене остаточно.
Окреме захоплення тим, як автор від книги до книги складає слова в історії, які надовго знаходять місце в моєму серці.
#сучукрліто
April 8, 2025
«Ласкаво просимо, в найдовший день твого життя. Інших на передовій не буває» - цитує автор слова свого командира, сказані йому на позиції.
І сторінка за сторінкою знайомить тебе з одним відділенням. Знайомить з людьми. З цивільними, які стали військовими. Відкриває тобі історію, яку б ти ніколи не хотів читати. Яка б ніколи не мала статись. Яка має бути розказана і почута.
Де є люди. Де є впевненість і розгубленість, страх і байдужість, сміх і нерозуміння, гучні вибухи і страшна тиша, дискомфорт і біль, багато болю, дружба і любов. Де за кожним стоїть історія і мрії.
Автор неймовірно майстерно передає емоції, характери, події і настрій. Не прикрашає рішення інших та свої. Правдиво до сліз. Правдиво до крику, який хоче вирватись з тебе на усе, що сталось з ними, на усе, що сталось з нами.
Я раджу прочитати її кожному і кожній.
І сторінка за сторінкою знайомить тебе з одним відділенням. Знайомить з людьми. З цивільними, які стали військовими. Відкриває тобі історію, яку б ти ніколи не хотів читати. Яка б ніколи не мала статись. Яка має бути розказана і почута.
Де є люди. Де є впевненість і розгубленість, страх і байдужість, сміх і нерозуміння, гучні вибухи і страшна тиша, дискомфорт і біль, багато болю, дружба і любов. Де за кожним стоїть історія і мрії.
Автор неймовірно майстерно передає емоції, характери, події і настрій. Не прикрашає рішення інших та свої. Правдиво до сліз. Правдиво до крику, який хоче вирватись з тебе на усе, що сталось з ними, на усе, що сталось з нами.
Я раджу прочитати її кожному і кожній.
November 5, 2024
Це одна з найкращих книг, які я читав цього року. Жодного пафосу, мінімум лірики, фронтове життя без прикрас і облудного романтизму, представники різних професій, що через війну опинилися в одному окопі або бліндажі, разом захищають Україну від російських загарбників, гинуть, дістають поранення, втрачають розум, але все одно продовжують воювати, хто як може. Ця книга - історія одного відділення, від початку війни приблизно до Харківського наступу, наповнена щемкими розповідями про фронтову буденність на тлі чарівної української природи. Сумна, важка та місцями весела, гірка та гнітюча, сповнена оптимізму та здорового (і іноді і нездорового) фаталізму. Must read, як на мене.
February 22, 2025
Це моя перша книжка про війну після повномасштабного вторгнення. Здавалося, що я про цю війну і так все знаю з новин та дописів у мережах. Але виявилося, що нічого не знаю. Коли живеш в тилу з комфортним ліжком, гарячою водою, магазинами, ��ав'ярнями та іншим, ти наче в бульбашці. Начебто уявляеш, як там на фронті. Але на справді - ніщого не знаєш. Це неймовірна і дуже відверта книга про людей, які на передовій. Про звичаних людей, які ще вчора були серед нас, але пішли туди. Про їх почуття та вчинки, через що доводиться проходити. Кожна історія берез за живе. Я плакала і сміялася. Але більше плакала. Це дуже болюча, але правдива книга про те, як насправді.
March 15, 2025
Багато років читаю Белянського на Фейсбуці, бачила там уривки майбутньої книги, які сподобалися мені неймовірно. Тому з нетерпінням чекала, поки з'явиться непаперова версія, бо не живу в Україні. Щойно автор повідомив, що аудіокнига доступна в Абук, завантажила та прослухала за лічені дні. Класно начитано - за це особлива подяка. Книга чіпляє справжністю, а також тим, як Белянський складає, здавалося би, прості слова в речення, що доходять до самого серця й відгукуються там дуже емоційно, до сльоз, до болю.
December 6, 2024
Книга, яка довго не відпускає. Про те, що війна не змінює нас, вона тільки показує, хто є ким. Про те, як звичайні люди у цивільному житті - вчитель української, водій зерновоза, будівельник, власниця кафе - з початком великої війни роблять очевидний для себе вибір і беруть до рук зброю. Про те, яку непомірно високу ціну вони платять за те, щоб їхня країна вистояла. Дуже сильний пролог і не менш сильна кінцівка. Ми ніколи і нічим не віддячимо тим, хто тримав і тримає для нас небо на фронті.
Displaying 1 - 30 of 44 reviews