Отже, довгий відгук про + і - другої частини трилогії. Текст більше для авторки, спойлерів мало.
Без сумніву, серед сучасного українського фентезі твоє, Ашель, якісно виділяється, тому такі старання заслуговують усіх зірочок.
З топу того, що зайшло найбільше:
+ Алріка та її страждання;
+ схема кількох сюжетних ліній;
+ інтриги з Азорою;
+ подорожі новими місцями;
+ авторський стиль;
+ ілюстрації.
Мінуси, як завжди, описую розлогіше:
- Малкія. Якщо під ручку з мамою її проблеми ще куди не йшли, то на фоні цілого світу, як на мене, концентрат бід на одну дівчинку занадто великий. Характер складний ще сприймався родзинкою, але постійні травми й пляшка аж почали різати очі. Особливо в сценах, де всіх наче луплять, а описуються лише її побої. Розумію, життя тяжке, але на її фоні аж зблідли всі.
- Другорядні персонажі. У першій не було так помітно, як ключові грім-дами перетягли на себе все найцікавіше. Ейнор мав таємну ауру, Мейв не тільки панькалася. Тут же сімейні мелодрами відібрали в них голоса, а всіх наближених зробили демо-версією Малкії. Відчуття, що концентрат її буйства розбавляли й сипали всім по трохи. Особливу дозу отримав, на жаль, зовсім не цікавий ельф-новачок, який у подобі сюжетного повороту став Малкією на мінімалках і почав огризатися як вона всю першу книжку. Тобто, ти або її дзеркало, або банальний персонаж. Так для мене втратили харизму Ейнор із Мейв, Азора теж перестала дивувати діалогами з дуже схожою на неї Алрікою. За ельфа забули, всі повороти його життя не вразили. Близнюки розмазалися під каблуком чужого контролю. До кінця трималася Біара, але й та, здалося, плила по течії без великої мети.
- Чоловічі персонажі. Жодного гідного чоловіка, на жаль. Хитрого та підступного. Крутих жінок, які правлять від країн і магії до шпигунських лазівок стільки, що їхня оригінальність і постраждала так, як описано в попередньому пункті. Чоловіки або безхребетні, або буйні й згодом мертві. Бракувало когось потужного для класних інтриг, дуже.
- Компанія Малкії з корабля. Я розумію, ця тусовка мала ознайомити нас із народностями, але то дуже затаскана схема. Для мене це різновид інфодамп на ніжках. Тебе змушують тусити з ельфом купу сторінок, аби він встиг розповісти тобі проблеми свого народу. І наче не авторський опис, але суть одна. Це затягування часу й те саме жування інформації одним ротом замість того, щоби показати глобальне. І, як це стандартно буває, нові друзі зливаються з сюжету як тільки все розповіли.
- Затягування. Глобальна проблема цієї історії. Авторка володіє даром опису предметів і людей, тому гріх скаржитися на таке. Інша біда в неправильній роздачі карт. Маючи такий світ і стільки епічних твістів, нас годують газетними новинами. Найцікавіше, що є в цьому всесвіті, або розповідається кількома абзацами, або взагалі винесено в той довідниковий словник. Тебе аж пре від бажання знати історію тих країв, а натомість пів книжки лазиш із торбами то з однією компанією, то з другою. Такий життєвий опис виграв лише в історії Алріки, адже ми прийшли саме за цими деталями. Подорожі Малкії і Ейнора з Мейв, як і в першій частині, тре було безбожно тяти. Здавалося, наче авторка тягнула час до наступної епічної події, але в це аж не віриться, бо в неї в кишені стільки тих події. І що натомість? Ми просто слухаємо про них за пивком, а не гасаємо полем бою...
- Словник-довідник. Біда бід, яка все палить. Він показує, що ми могли отримати, а натомість профукали в таверні. Я прочитала його аж у кінці, користувалася тільки картами. Нічого не втратила й навіть менше заплуталася. Героїв не перевіряла, бо ключових дам не забути так легко, нових місць на карті багато не вивчила, бо за купу сторінок облазили тільки один материк. І, що найгірше, нічого не проясніло стосовно магії та релігій. Знання загальної картини не дало мені фору у впізнаванні потоків енергії різних персонажів, я далі сприймаю всіх звичайними магами. А обрані зірками тільки дотисли ту величезну купу святих і не дуже, які вже чекали нас із першої частини. У словнику скарб, який не знати чим викопувати. І це сумно, але дає надію на подальші твори.
Дякую усім, хто дочитали. Дякую Ашель за незабутню історію. Бажаю здоров’я та грошей, аби спокійно дописати цю епічну трилогію.