What do you think?
Rate this book
Крах блакитної імперії
Леонід Данільчик – це нове потужне ім’я серед строкатого ландшафту сучасної української прози, а його роман «Крах блакитної імперії» наділений тим особливим свіжим голосом, якого інколи так бракує в оповідях про нашу найновішу історію. Різкий, відвертий, разючий, інколи жорстокий, цей роман усе ж сповнений оптимізму щодо нашого майбутнього і фіналу боротьби з давнім ворогом.
Це альтернативна історія зі значними алюзіями на сьогодення, сюжет якої розгортається на тлі визвольної боротьби Батьківщини проти Спільнонародної Євразійської Федерації. Щойно здобувши незалежність, молода держава постає перед загрозою нового поневолення і балансує між збереженням демократичних цінностей та ефективним опором загарбникові, що вимагає нехтування свободами та перейняття від агресора його тоталітарного устрою.
Усі події роману зав’язуються на долях трьох героїв, чиї шляхи постійно переплітаються у нескінченному коловороті буремних часів, позначених революціями та війнами. Несхожі за світоглядами, вони все одно прагнуть однієї мети – вільної Вітчизни.
Стара імперія руйнується, і крізь утрамбовану репресіями асфальтну сірість пробиваються перші паростки ідей свободи. Богдан, Льова і Валентин – троє абсолютно несхожих героїв – дорослішають серед руїн тоталітаризму. Долі хлопців вплітаються спершу у визвольну боротьбу, а потім в агресивно розв’язану колонізатором війну.
У карколомних подіях, сміливих рішеннях, неймовірних вчинках та жорстких дискусіях проглядають краї прірви, в яку може провалитися суспільство, а молода несформована держава маневрує поміж катастрофою опинитися знову в неволі або вистояти, але перетворитися на такого ж антигуманного монстра, як колишня метрополія.
Шляхи героїв звиваються серед воєнних стежок, міністерських крісел та тюремних нар, щоб, пройшовши всі кола війни, полону та тоталітарного пекла, вони, врешті-решт, стали свідками остаточного краху імперії.
Це альтернативна історія зі значними алюзіями на сьогодення, сюжет якої розгортається на тлі визвольної боротьби Батьківщини проти Спільнонародної Євразійської Федерації. Щойно здобувши незалежність, молода держава постає перед загрозою нового поневолення і балансує між збереженням демократичних цінностей та ефективним опором загарбникові, що вимагає нехтування свободами та перейняття від агресора його тоталітарного устрою.
Усі події роману зав’язуються на долях трьох героїв, чиї шляхи постійно переплітаються у нескінченному коловороті буремних часів, позначених революціями та війнами. Несхожі за світоглядами, вони все одно прагнуть однієї мети – вільної Вітчизни.
Стара імперія руйнується, і крізь утрамбовану репресіями асфальтну сірість пробиваються перші паростки ідей свободи. Богдан, Льова і Валентин – троє абсолютно несхожих героїв – дорослішають серед руїн тоталітаризму. Долі хлопців вплітаються спершу у визвольну боротьбу, а потім в агресивно розв’язану колонізатором війну.
У карколомних подіях, сміливих рішеннях, неймовірних вчинках та жорстких дискусіях проглядають краї прірви, в яку може провалитися суспільство, а молода несформована держава маневрує поміж катастрофою опинитися знову в неволі або вистояти, але перетворитися на такого ж антигуманного монстра, як колишня метрополія.
Шляхи героїв звиваються серед воєнних стежок, міністерських крісел та тюремних нар, щоб, пройшовши всі кола війни, полону та тоталітарного пекла, вони, врешті-решт, стали свідками остаточного краху імперії.
182 pages, Hardcover
Published May 2, 2024
24 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
May 29, 2024
І все було б прекрасно в цьому постапокаліптичному деліріумі, якби фрази, написані російською, мали переклад. Рівно так само, як мають переклад фрази з ідіша та азербайджанської. Бо знаєте, моє покоління, яке не по своїй волі знає російську, колись таки помре, а книга залишиться. Незрозумілою (частково) мовою.
Нема сенсу розповідати сюжет, адже це той самий варіант, коли шлях самурая не має мети, бо важить тільки шлях. Але якщо таки спробувати загнатися у рамки "тема, мета і основна ідея твору", то можна зупинитися на
повість-дорослішання на фоні повзучої окупаційної загрози та гострої соціальної напруги між носіями різної культури.
👁 Маємо трьох героїв, які живуть, ростуть, отримують життєвий досвід та вибудовують власні принципи на теренах держави, яка скукожується, наче та шагренева шкіра, під тиском окупантів. Так, ви все правильно зрозуміли — Україна, що протистоїть русні, тільки жодних тобі геройсько-позитивних реляцій. Все буде тільки гірше і жодних тобі драконів, що палять негідників.
👁 Всі три героя абсолютно різні, але своєрідні, колоритні і знову ні, на 100% позитивного серед них нема. Є калібрований покидьок, але не поспішайте його ненавидіти. Є класичний урка, але не поспішайте ним гидувати. І є ідеалістичний патріот, але не поспішайте за нього вболівати.
👁 І є безліч другорядних героїв різного ступеня мерзенності — от їх можете зневажати!
Колись шляхи всіх трьох перетнуться і навіть з'явиться надія на майже позитивний фінал, але ні. Постапокаліпсис не передбачає сприятливих фіналів, тим і цінний.
🫀 Мені сподобалося і це #Дафа_радить
🔪 Тільки дві речі попсували враження. Про мову я вже написала на початку. А другою стало редагування. Може це, звісно, авторський стиль такий, але за графоманські речення на кшталт "загинути у фекальному місиві понівеченого соціуму" хотілося виписати по 20 канчуків. Кожного разу, тобто, через сторінку.
Нема сенсу розповідати сюжет, адже це той самий варіант, коли шлях самурая не має мети, бо важить тільки шлях. Але якщо таки спробувати загнатися у рамки "тема, мета і основна ідея твору", то можна зупинитися на
повість-дорослішання на фоні повзучої окупаційної загрози та гострої соціальної напруги між носіями різної культури.
👁 Маємо трьох героїв, які живуть, ростуть, отримують життєвий досвід та вибудовують власні принципи на теренах держави, яка скукожується, наче та шагренева шкіра, під тиском окупантів. Так, ви все правильно зрозуміли — Україна, що протистоїть русні, тільки жодних тобі геройсько-позитивних реляцій. Все буде тільки гірше і жодних тобі драконів, що палять негідників.
👁 Всі три героя абсолютно різні, але своєрідні, колоритні і знову ні, на 100% позитивного серед них нема. Є калібрований покидьок, але не поспішайте його ненавидіти. Є класичний урка, але не поспішайте ним гидувати. І є ідеалістичний патріот, але не поспішайте за нього вболівати.
👁 І є безліч другорядних героїв різного ступеня мерзенності — от їх можете зневажати!
Колись шляхи всіх трьох перетнуться і навіть з'явиться надія на майже позитивний фінал, але ні. Постапокаліпсис не передбачає сприятливих фіналів, тим і цінний.
🫀 Мені сподобалося і це #Дафа_радить
🔪 Тільки дві речі попсували враження. Про мову я вже написала на початку. А другою стало редагування. Може це, звісно, авторський стиль такий, але за графоманські речення на кшталт "загинути у фекальному місиві понівеченого соціуму" хотілося виписати по 20 канчуків. Кожного разу, тобто, через сторінку.
August 1, 2024
Леонід Данільчик «Крах блакитної імперії»
Альтернативна історія (2024)
«Вот тобі сьодня і початок ядерного апокаліпсиса – крах блакитної автократії»
Динамічно, жорстко та відверто.
Доля кожної Імперії визначена наперед.
Блакитної вона крові, криваво червона, як прапор комуни чи білосніжна, немов шкіра на обличчі зхибнутої імператриці. Вона загине, згниє та розвалиться. Розлетиться на шматки строкатих народностей, що лиш очікують сигналу. Ангельської сурми Апокаліпсису, чи міражу ядерного вибуху.
В романі замашисто, але філігранно автор подає історії трьох хлопців, які ростуть/виживають в «тих самих 90-х», виховуються революцією/вулицею/жорстокістю та живуть ідеєю/«по поняттях»/за принципом «проти. Існують в часи скаженої Спільнонародної Євразійської Федерації, яка поглинає їх Батьківщину, молодість та життя.
Леоніду Данільчіку вдалося створити яскраві, живі образи, жваву, справжню та жаргонну мову і депресивну атмосферу зневіри. Історію в яку ніколи не хочеться вірити, але ти віриш. Історію, яка затягує читача своєю химерність хитросплетінь, вивертів оповіді та бездушною відвертістю. Історією про справжню дружбу, безкомпромісну патологічну відданість ідеї та люту ненависть, що пожирає зсередини системи. Про людське життя кинуте у жорстоке горнило тоталітаризму.
Від цієї історії не слід очікувати піднесеної «геройської перемоги та лаврів слави», бо вона справжня. Кривава, з неймовірними втратами та відсутністю світлого майбутнього. Головне мета – Батьківщина мусить вижити, а Імперія зазнати краху. І цьому «танку смерті» немає виправдань, рахунку втрат і часу давності. І ми живемо у такі ж часи занепаду, тому чекаємо кінця.
Так що, вимкни wi-fi, читай книги.
Альтернативна історія (2024)
«Вот тобі сьодня і початок ядерного апокаліпсиса – крах блакитної автократії»
Динамічно, жорстко та відверто.
Доля кожної Імперії визначена наперед.
Блакитної вона крові, криваво червона, як прапор комуни чи білосніжна, немов шкіра на обличчі зхибнутої імператриці. Вона загине, згниє та розвалиться. Розлетиться на шматки строкатих народностей, що лиш очікують сигналу. Ангельської сурми Апокаліпсису, чи міражу ядерного вибуху.
В романі замашисто, але філігранно автор подає історії трьох хлопців, які ростуть/виживають в «тих самих 90-х», виховуються революцією/вулицею/жорстокістю та живуть ідеєю/«по поняттях»/за принципом «проти. Існують в часи скаженої Спільнонародної Євразійської Федерації, яка поглинає їх Батьківщину, молодість та життя.
Леоніду Данільчіку вдалося створити яскраві, живі образи, жваву, справжню та жаргонну мову і депресивну атмосферу зневіри. Історію в яку ніколи не хочеться вірити, але ти віриш. Історію, яка затягує читача своєю химерність хитросплетінь, вивертів оповіді та бездушною відвертістю. Історією про справжню дружбу, безкомпромісну патологічну відданість ідеї та люту ненависть, що пожирає зсередини системи. Про людське життя кинуте у жорстоке горнило тоталітаризму.
Від цієї історії не слід очікувати піднесеної «геройської перемоги та лаврів слави», бо вона справжня. Кривава, з неймовірними втратами та відсутністю світлого майбутнього. Головне мета – Батьківщина мусить вижити, а Імперія зазнати краху. І цьому «танку смерті» немає виправдань, рахунку втрат і часу давності. І ми живемо у такі ж часи занепаду, тому чекаємо кінця.
Так що, вимкни wi-fi, читай книги.
June 5, 2024
Новинка! Таких книжок нам треба більше: жанрових, щоб пірнати у них з головою. Мені сподобався заплив, хоч я жодної цитати не виписав.
🤗 Це роман наших контекстів, що важливо! І тут можна знайти як те, від чого вас може знудити, так і те, про що ви найбільше мрієте у реальному житті. Чесно, тут таке є, хто читав – зрозуміє!
📖 Книжка абсолютно не претензійна, вона не намагається здаватися занадто складною або неоднозначною, вона чесна. І динамічна: за 180 сторінок герої де тільки не опинялися — від школи до армії, від партизанських загонів до тюрми і навіть більше.
Продовження відгуку тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
🤗 Це роман наших контекстів, що важливо! І тут можна знайти як те, від чого вас може знудити, так і те, про що ви найбільше мрієте у реальному житті. Чесно, тут таке є, хто читав – зрозуміє!
📖 Книжка абсолютно не претензійна, вона не намагається здаватися занадто складною або неоднозначною, вона чесна. І динамічна: за 180 сторінок герої де тільки не опинялися — від школи до армії, від партизанських загонів до тюрми і навіть більше.
Продовження відгуку тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
June 7, 2025
вибачте всі дуже, але це більше літературне вираження нашого копіуму, ніж література. такі книжки також мають право існувати, ясно, але ну таке
September 24, 2025
потужно. людина має силу волі незалежно від обставин та оточуючого середовища. а якщо зібрати декілька таких сильних людей...
June 13, 2025
Мене засмутила ця книга, бо це не повноцінний твір, а якась чернетка майбутньої великої книги тривалістю в життя головних героїв. Дуже багато питань, дуже багато нелогічних моментів, обірвані сюжетні лінії. Сум.
Якщо шлях Льови прописаний чітко та поетапно, то з Богданом нічого не зрозуміло. Він грає на скрипці, інтелегент, вчиться в інституті, переїжджає до Києва і привозить націоналістичний стяг (звідки він в нього і чому?). Потім до нього підсідає Ігор та вербує кудись. Потім Богдан сотник невідомої організації й організовує мітинг, а далі командувач різних видів ополченців.
Чому Лев і Богдан друзі? Лев глузував, підставляв Богдана - це все що ми знаємо про їх "дружбу".
Коли і чому Валентин долучився до визвольців?
Ніштряк 37 с - кажуть "ніштяк".
Туристичний підсрачник 41 с - підсрачник це зовсім не про засіб для сидіння.
Немічна бабуся нетерпляче тупала, притиснута важкими дверима під'їзду 43 с -двері під'їздів відкриваються назовні, значить бабуся була на вулиці. То як далі по тексту вона пальцем показувала у квартирі який диван винести? Бабуся "Ванпіс"?
Потяглимайбутнюскладовуоборонноговалу 44 с - пробіли загубилися.
Конфлікт з колегами по ремеслу вичерпався 46 с - для чого ця сцена була у книзі? Вона ніяк не впливає на сюжет.
Замислов припалив з рук товариша 50 с - до цього Валентин це Валентин і ніколи не писали його прізвища. Тому певний момент не зрозуміло - цей Замислов новий персонаж?
Сум'яття паніки втопило сизі камуфляжі в прймі зелених 50 с - сизі то "Беркут", а в зеленому хто? В реальності на Майдані не було військових і в книзі теж.
Виносилися з лісопосадки 51 с - це сільсько-господарський термін недоречний до визначення росту дерев у парку в місті.
Богдан гриз заслинений бетон 53 с - О_о
54 с Богдан пише пояснювальну записку - авторе, ну то дайте вже назву організації та деталей сюжету, а не три крапки ...
54 с - починається текст російською мовою без перекладу, хоча до цього російська писалася українськими літерами.
А як інакше? Потім забрати? 63 с - перед цим у Валентина з рук випала сигарета, то ж було сприйняття що це про сигарету, але аж на наступній сторінці таки уточнили що про мишу.
67 с Льова допомагає Валентинові втікти, але як вони познайомилися і організували це - хз, самі придумайте.
- Як довго ми протримаємося?
- До останнього бійця.
- Конкретніше.
- Два дні щонайбільше. 73 с - О_о
Мружачись, Льова охопив долонею потилицю Богдана і практично вмасажував губами йому в ухо решту задуму. 76 с - О_о зараз блєвану.
Пригнічені тривалим перебуванням у неприйнятному для їхньої психіки положенні 95 с - чому для психіки? Це для хребта важке положення.
Соціопат з емпатією до тварин 98 с - ....
Окорений 98 с - лісничний термін, означає очищати від кори (для такого має бути примітка).
Протекторат і репресивна вертикаль влади утворювали міцну драбину для швидкого просування Валентина 123 с - як? Його неодноразово визнавали неблагонадійним, невже в його справі нема цих записів чи ніхто особисту справу не перевіряє?
Повторністю репродукції 125 с - "потворністю".
Чиї м'які волохаті мошонки покоїлися у стальних пазурах Валентина. 128 с - О_о
Глава 14 - розповідає про монархіста Сєргєя щоб що? Він з'являється лише в цій главі. Речі з цієї глави ніяк не впливають на подальший розвиток подій. Навіщо витрачено 8 сторінок?
Далі розгледіти йому завадило щось м'яке. 145 с - що?
- Як ви тут опинилися?
- Не сам, звичайно. Але відповісти не можу. Не тому, що не хочу. Просто не знаю. 152 с - мені здається, що це примітка автора, яку він використав як частину тексту, бо не міг придумати як же мужики там опинилися )) А шкода, мені було б цікавіше дізнатися як вони там опинилися, ніж витрачати час на ознайомлення із Сєргєєм із 14 глави.
Цього разу здриганню грудей акомпанував іржавий туберкульозний хрип легень. 137 с, а потім Гноїли в карцерах. Вот кашляю тепер. Бронхіт. По ходу, хронічний. 171 с -так в Льови туберкульоз чи бронхіт? ))
Свій останній танок УН-22 (Богдан) танцював уже без рук... 163 с, потім Богдан підняв очі на жартівника, що перев'язував ганчір'ям передпліччя. 164 с, а потім Відділився від бійців, стрімко пройшов через залу і коротко вгатив кулаком Льові у ніс. 168 с - як Богдан вдарив Льову, якщо йому вибухом раніше відірвало обидві руки??
Агресивні людські маси перетікали з вулиці на вулицю, влаштовуючи безглузді побойовиська. 173 с - як так? Тобто всім пофіг що підірвали атомну станцію? Люди не рятуються, а безсенсовно ходять вулицями і б'ються?
Своєї мети він досяг. 178 с - окей, імперію розвалено, але чому Валентин, недосоціопат, все це робив? Які причини? Що його привело до цього плану? Питання без відповіді........
Якщо шлях Льови прописаний чітко та поетапно, то з Богданом нічого не зрозуміло. Він грає на скрипці, інтелегент, вчиться в інституті, переїжджає до Києва і привозить націоналістичний стяг (звідки він в нього і чому?). Потім до нього підсідає Ігор та вербує кудись. Потім Богдан сотник невідомої організації й організовує мітинг, а далі командувач різних видів ополченців.
Чому Лев і Богдан друзі? Лев глузував, підставляв Богдана - це все що ми знаємо про їх "дружбу".
Коли і чому Валентин долучився до визвольців?
Ніштряк 37 с - кажуть "ніштяк".
Туристичний підсрачник 41 с - підсрачник це зовсім не про засіб для сидіння.
Немічна бабуся нетерпляче тупала, притиснута важкими дверима під'їзду 43 с -двері під'їздів відкриваються назовні, значить бабуся була на вулиці. То як далі по тексту вона пальцем показувала у квартирі який диван винести? Бабуся "Ванпіс"?
Потяглимайбутнюскладовуоборонноговалу 44 с - пробіли загубилися.
Конфлікт з колегами по ремеслу вичерпався 46 с - для чого ця сцена була у книзі? Вона ніяк не впливає на сюжет.
Замислов припалив з рук товариша 50 с - до цього Валентин це Валентин і ніколи не писали його прізвища. Тому певний момент не зрозуміло - цей Замислов новий персонаж?
Сум'яття паніки втопило сизі камуфляжі в прймі зелених 50 с - сизі то "Беркут", а в зеленому хто? В реальності на Майдані не було військових і в книзі теж.
Виносилися з лісопосадки 51 с - це сільсько-господарський термін недоречний до визначення росту дерев у парку в місті.
Богдан гриз заслинений бетон 53 с - О_о
54 с Богдан пише пояснювальну записку - авторе, ну то дайте вже назву організації та деталей сюжету, а не три крапки ...
54 с - починається текст російською мовою без перекладу, хоча до цього російська писалася українськими літерами.
А як інакше? Потім забрати? 63 с - перед цим у Валентина з рук випала сигарета, то ж було сприйняття що це про сигарету, але аж на наступній сторінці таки уточнили що про мишу.
67 с Льова допомагає Валентинові втікти, але як вони познайомилися і організували це - хз, самі придумайте.
- Як довго ми протримаємося?
- До останнього бійця.
- Конкретніше.
- Два дні щонайбільше. 73 с - О_о
Мружачись, Льова охопив долонею потилицю Богдана і практично вмасажував губами йому в ухо решту задуму. 76 с - О_о зараз блєвану.
Пригнічені тривалим перебуванням у неприйнятному для їхньої психіки положенні 95 с - чому для психіки? Це для хребта важке положення.
Соціопат з емпатією до тварин 98 с - ....
Окорений 98 с - лісничний термін, означає очищати від кори (для такого має бути примітка).
Протекторат і репресивна вертикаль влади утворювали міцну драбину для швидкого просування Валентина 123 с - як? Його неодноразово визнавали неблагонадійним, невже в його справі нема цих записів чи ніхто особисту справу не перевіряє?
Повторністю репродукції 125 с - "потворністю".
Чиї м'які волохаті мошонки покоїлися у стальних пазурах Валентина. 128 с - О_о
Глава 14 - розповідає про монархіста Сєргєя щоб що? Він з'являється лише в цій главі. Речі з цієї глави ніяк не впливають на подальший розвиток подій. Навіщо витрачено 8 сторінок?
Далі розгледіти йому завадило щось м'яке. 145 с - що?
- Як ви тут опинилися?
- Не сам, звичайно. Але відповісти не можу. Не тому, що не хочу. Просто не знаю. 152 с - мені здається, що це примітка автора, яку він використав як частину тексту, бо не міг придумати як же мужики там опинилися )) А шкода, мені було б цікавіше дізнатися як вони там опинилися, ніж витрачати час на ознайомлення із Сєргєєм із 14 глави.
Цього разу здриганню грудей акомпанував іржавий туберкульозний хрип легень. 137 с, а потім Гноїли в карцерах. Вот кашляю тепер. Бронхіт. По ходу, хронічний. 171 с -так в Льови туберкульоз чи бронхіт? ))
Свій останній танок УН-22 (Богдан) танцював уже без рук... 163 с, потім Богдан підняв очі на жартівника, що перев'язував ганчір'ям передпліччя. 164 с, а потім Відділився від бійців, стрімко пройшов через залу і коротко вгатив кулаком Льові у ніс. 168 с - як Богдан вдарив Льову, якщо йому вибухом раніше відірвало обидві руки??
Агресивні людські маси перетікали з вулиці на вулицю, влаштовуючи безглузді побойовиська. 173 с - як так? Тобто всім пофіг що підірвали атомну станцію? Люди не рятуються, а безсенсовно ходять вулицями і б'ються?
Своєї мети він досяг. 178 с - окей, імперію розвалено, але чому Валентин, недосоціопат, все це робив? Які причини? Що його привело до цього плану? Питання без відповіді........
September 12, 2024
Почну про автора. Книга Крах Блакитної імперії - дебют автора Леоніда Данільчика. Але насправді це не зовсім так, мабуть це перший роман, чи перший виданий роман. Якщо піти в інтернет чи на ютуб - і написати Леонід Данільчик (або Данило Чик, минулий псевдонім) - там буде безліч книг автора, в основному оповідання, коротка на середня форма. Тексти автора жорсткі, оригінальні. Хеппі енди - не його фішка.
Тож крах блакитної імперії не порадує солодкою романтичною лінією чи однозначним зрозумілим позитивним персонажем. Зате порадує альтернативною Україною, брутальними персонажами та подіями, кримінальним жаргоном та сценами, що викличуть будь яку емоцію, от тільки не бажання опинитись на місці героя.
Три головних героя ох які не прості. І якби мене з ними познайомили дорослими - я б їх вневажала. Але автор почав з дитиниства. І тому мені просто болить разом з ними. Дитинство - такі наші 90ті. Зрозумілі, рідні, неприємні. Ще не альтернативні, просто фактичний історичний період.
А от доросле життя пішло зовсім не туди, куди б хотілось нормальній людині. В альтернативному світі не зайшов Майдан, не зайшла незалежність. Зате зайшла війна та повна окупація нашим всім відомим сусідом. Те, що життя пішло шкереберть - те не слово.
Окремо хочу зазначити кінцівку або ж Епілог. По-перше я не очікувала такого. По-друге це зовсім інакше розкрило для мене Валіка і взагалі зробило головним героєм. По-третє, я цю кінцівку переварювала ще довго, натягувала на нашу реальність.
Рекомендую. 5\5 коли хочеться не затишного фентезі, а подумати і порефлексувати про нашу непросту сучасну реальність.
P.S. Книга є в аудіоформаті на Ютубі на інших платформах.
Тож крах блакитної імперії не порадує солодкою романтичною лінією чи однозначним зрозумілим позитивним персонажем. Зате порадує альтернативною Україною, брутальними персонажами та подіями, кримінальним жаргоном та сценами, що викличуть будь яку емоцію, от тільки не бажання опинитись на місці героя.
Три головних героя ох які не прості. І якби мене з ними познайомили дорослими - я б їх вневажала. Але автор почав з дитиниства. І тому мені просто болить разом з ними. Дитинство - такі наші 90ті. Зрозумілі, рідні, неприємні. Ще не альтернативні, просто фактичний історичний період.
А от доросле життя пішло зовсім не туди, куди б хотілось нормальній людині. В альтернативному світі не зайшов Майдан, не зайшла незалежність. Зате зайшла війна та повна окупація нашим всім відомим сусідом. Те, що життя пішло шкереберть - те не слово.
Окремо хочу зазначити кінцівку або ж Епілог. По-перше я не очікувала такого. По-друге це зовсім інакше розкрило для мене Валіка і взагалі зробило головним героєм. По-третє, я цю кінцівку переварювала ще довго, натягувала на нашу реальність.
Рекомендую. 5\5 коли хочеться не затишного фентезі, а подумати і порефлексувати про нашу непросту сучасну реальність.
P.S. Книга є в аудіоформаті на Ютубі на інших платформах.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews