Кінцуґі — японське мистецтво лагодження розбитої кераміки лаком та золотом. Ця техніка вшановує історію предмета, адже замість маскування зламу, оприявлює його і робить красивим. Тож розбита річ стає ще ціннішою.Ця ілюстрована книга пояснює, що таке традиційне кінцуґі та як воно робиться. Бонні Кемске, яка народилась в Окінаві, виросла в США, а зараз проживає в Британії, заглиблюється в історію техніки, її метафоричну силу зцілення, спілкується з традиційними й сучасними майстрами, досліджує розповсюдження кінцуґі на Заході, зокрема в мистецтві.
Прекрасна книга, яка дарує окрім естетичної та інтелектуальної насолоди, ще й духовний катарсис. Кінцуґі - тут розглядається не тільки як техніка лагодження розбитого посуду, але як ціла філософія та світогляд.
Кожну сторінку я з захватом розглядала, на кожній сторінці я дізнавалась щось нове та цікаве, кожна сторінка дарувала важливі сенси та цінності.
Дуже сподобався мені цей читацький досвід, після якого хочеться дізнаватись цю тему й надалі. Багато метафор та глибини. Багато якісних ілюстрацій. Виписала багато крутих цитат та метафор.
"Кінцуґі: поетичне лагодження" Бонні Кемске Переклад з англійської Андрія Накорчевського
"Тріщини в тілі її, ніжні органи опадають білими попелястими сніжинками. (Хто ж сцілить рани ці злотом й лаком?) Співай, Судзумуші, співай, комахо з чорного золота, сьогодні є кому тебе слухати і подякувати, співай свою оду всохлій сакурі."
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T. Друге пришестя"
Я прочитав цю книгу для того, щоб написати новий розділ для "Тетраморфеуса" і признаюся щиро, що це було дуже медитативне і розтягнуте на місяці приємне читання. Зробив десятки фото, виписав багато цитат. І збагатився і отримав унікальний досвід.
"Коли тяван вийняли з печі, його одразу ж кинули й розбили. Про нього сказали, що це невдалий витвір. Ним жодного разу не скористалися. Уламки поливав дощ, обвівав вітер, і одного разу їх закопали в землю. Вони пролежали 400 років. Одного дня на них натрапила мотика, і вони виринули на поверхню землі. Їх називали завадою на полі. Якийсь чоловік підібрав їх. І вперше їх омив. Наступного разу, коли я прокинувся, шматки й черепки були акуратно з'єднані між собою. Мене ніжно огортали долоні. Всі дбайливо ставилися до мене. Вирішили, що я житиму як тяван. Житиму наступні сто чи двісті років."
– Міяуті Тонао
"Розбиті посудини, з'єднані золотими жилками кого 6 не привабила така концепція?"
Кінцугі (з'єднання золотом), або кінцукуроі (лагодження золотом) - це японська техніка ремонту, яка розбиту керамічну річ перетворює на новий об'єкт. Ця техніка створює чіткі, сміливі, видимі лінії, що виглядають як щире золото. Використовуючи якісний лак і золото для підкреслення розломів, вона ніколи не приховує історії ушкодження об'єкта. Кінцугі простежує історію, поєднуючи момент нищення та золоті шви лагодження, завдяки відточеній майстерності та кропіткій, багатогодинній праці у створенні нової посудини зі старої, яка може бути міцнішою та навіть красивішою за оригінал. Кінцуґі може зробити тріснуту посудину знову придатною для використання, а саме місце лагодження буде міцним, водостійким і довговічним."
"Коли наші очі стежать за лініями руйнації, нині заповненими золотом, ми усвідомлюємо, що кожна тріщина, кожний відкол має свою історію, яку можна розповісти. Ця історія неминуче розкриває найбільшу цінність кінцуґі: інтимну метафоричну розповідь про втрату та віднайдення, руйнування та відновлен-ня, трагедію та здатність її подолати."
"Золоті лінії: товсті або тонкі, ледь помітні або сміливі, ніжні або сильні, єдине пряме річище або павутиння. Золота може бути багато, а може бути лише один шматочок, щоб полагодити відкол. Золоте покриття може бути яскравим і життєрадісним або тьмяним. Кожна розбита посудина комусь дорога, а кінцугі лише примножить її цінність. Вона заслуговує на час і роздуми при виборі шат для свого нового життя."
Кінцуґі або кінцукуроі — метод єднання золотом, покликаний зберегти історію виробу і навіть підкреслити сліди, які лишив час.
Ви певно вже не раз чули про цей спосіб лагодження, однак я б хотіла зауважити на іншому. Кінцуґі — це значно більше за просте ремонтування, це ціла філософія. До того ж, завдяки своїй метафоричності, термін вже просочився у чимало сфер і став всеосяжним.
Аби у повній мірі збагнути, що мається на увазі під цим поняттям, треба відслідкувати витоки. Японці навчилися цінувати та зробили частиною своєї естетики тріщини. Цьому зокрема сприяло місцерозташування країни, у якій щороку відбувається понад 1500 землетрусів. Якщо навіть світ навколо постійно руйнується, до цього треба призвичаїтися і розпочати цінувати, віднаходячи прекрасність у цій особливості.
Важливо також відзначити, що кінцуґі це аж ніяк не про повернення до попереднього стану речей. Це радше створення нового, з залишків переосмисленого старого. Не рідко, відновлений об'єкт стає набагато ціннішим за першопочатковий.
Завдяки цій праці ви дізнаєтесь, що кінцуґі насправді має чимало різновидів, а також подібних до себе технік, що для кожної роботи застосовується індивідуальний підхід, який підійде саме їй, що відбувається у сучасності, як ця техніка розвивається і знаходить себе у різних проявах (наприклад арт-терапії та приверненні уваги до соціально важливих тем).
"Прагнення до досконалості властиве незрілим. Недосконалість слід цінувати"
Хороша книга, котра дарує багато естетичного задоволення та дозволяє глянути на кінцуґі, не лише, як на спосіб полагодити зламану кераміку, а й як на філософію, що тісно переплітається з іншими аспектами японської культури.