Набої для розстрілу

by Гелій Снєгірьов

Навесні 1930 року у Харківському оперному театрі відбувся судовий процес над учасниками «Спілки визволення України». Їх — провідних українських інтелектуалів, культурних і громадських діячів — звинуватили в антирадянській діяльності і засудили до ув’язнень. Та чи існувала насправді «СВУ»?

Лірико-публіцистична розвідка «Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько…)» — це приголомшливе розслідування Гелія Снєгірьова, в якому автор доходить висновку: справу «СВУ» було сфабриковано радянськими спецслужбами, щоб дискредитувати українських інтелектуалів та обґрунтувати гоніння та репресії. За це автор поплатився здоров’ям і зрештою життям.

Genres: Nonfiction, Ukraine, History

475 pages, Hardcover

Published May 1, 2024

About the author

Гéлій (Євген) Іванович Снєѓирьов (14 жовтня 1927, Харків, Українська СРР — 28 грудня 1978, Київ, Українська РСР) — радянський письменник, кінорежисер, кіносценарист та журналіст; радянський дисидент. Перший чоловік поетеси Катерини Квітницької, близький друг Віктора Некрасова. Свої твори писав російською мовою.

Reviews

[Liudmyla]

Прочитала на одному диханні.
Г. Снєгірьов у формі діалогу з нами, прийдешніми поколіннями, аналізуючи доступні йому відкриті джерела, розповідає про сфабриковану совками справу СВУ. Переконливо доводить, що не було в ґпу і суду жодних доказів контрреволюційної діяльності чи тероризму, чи державної зради тих, кого посадили на лаву підсудних, а результат процесу був визначений наперед, ще до початку цього "театру в театрі". 60 років знадобилося, щоб "правоохоронні" органи у 1989 р. переглянули справу, закрили її за відсутністю у діях підсудних складу злочину та реабілітували їх. Але всього за 10 років до перегляду справи СВУ за публікацію цієї книги за кордоном кґб тягало й самого Снєгірьова, витягнувши з хворої і знесиленої людини "каяття" і "засудження" власних поглядів.
Читати обов'язково, щоб знати і памʼятати, бо ж "І де твоя впевненість, що ти - або діти твої - завтра не будете подавати патрони для власного розстрілу?"

[Oleksandra Kryvonos]

У 1930 році в Харкові відбувся великий судовий процес. Радянська влада вигадала організацію «Спілка визволення України», щоб засудити українських інтелектуалів.

Для автора це не тільки історія країни — це дуже особиста тема. Його мама була свідком на цьому суді. І вся книга — це спроба зрозуміти: чому вона погодилась на це? Зі страху? Через тиск? А може, через щось інше?

Це непроста читання. Книга змушує думати, ставити собі важкі запитання. І найголовніше — вона показує, як важливо не мовчати, коли намагаються знищити правду. Гелій Снєгірьов поєднує художній стиль і документальні факти, щоб показати, як саме це сталося і які наслідки мало.

Видавництво «Комора» видало книгу з доповненням у вигляді трьох передмов і післямови — ці тексти допомагають побачити обсяг трагедії ще ширше, крізь призму часу й нових архівних відкриттів.

Більше відгуків на тг каналі: https://t.me/knygonos
https://t.me/+yk2pnwUZHMEyOWYy

[Nastiia]

Спілка визволення України, організація, за ніби-то створення і існування якої було проведено показовий судовий процес в ХНАТОБі, за результатами якого відомих українців - науковців, культурних діячів - було засуджено здебільшого до увʼязнення.

Книга поєднує в собі і художню частину, де автор звертається до читача і проводить такий наче власний судовий процес, і публіцистику, з дослідженням наявних на момент написання джерел і власного аналізу цих джерел автором.

Дуже зачепила розповідь про Віру Матушевську, непересічну жінку з багатьма талантами, яка стала жертвою сталінського терору.
Також сумним відкриттям стала інформація про Рону (Вероніку) Черняхівську - хоч в книзі була зовсім невелика згадка про неї в контексті її батьків, вже мої власні пошуки в інтернеті відкрили для мене її долю.

Хоч читається моментами дещо складно, але в цілому цікаво, і, на жаль, актуально.

[Yuliia Razinkova]

Не змогла дочитати, і врешті кинула(((
Автор намагався оживити історію за допомогою діалогу з читачем, натомість мені вона видалась мішаниною із фактів, документів, свідчень і людей 🤷‍♀️

Потребую вочевидь більш структурованої розвідки

[Anna-Mariia]

Дуже страшні часи. Я не знаю як люди пережили 1930-ті, але дуже сподіваюсь в нас таких часів не буде. Спершу ще намагались показати якийсь театр, а потім без перебору забирали і розстрілювали, забирали і розстрілювати.

В виданні комори три передмови і післямова. Але вони дають можливість глянути на текст Снігерьова під різними кутами. Зокрема, десь розширюють інформацію матеріалами до яких він не мав доступу. Десь — показують зміну акцентів уваги в різні десятиліття.

Окремо відмічу, що Наталія Собко (мама Гелія) була чудовою поетесою. Мені шкода, що ми не отримали шансу побачити розквіт її потенціалу.

[Oksana Efgre]

«І бринить, не змовкає в мені тоскне:
- Як ви могли, хлопці? Що ж ви накоїли?»

«Останній порожній стілець – для тебе».

«Опера «СВУ» - музика ГПУ».

Я довго хотіла прочитати цю книгу і ось нарешті я її закінчила. Продиратися на 100 років назад було складно, а ще важче – занурюватись саме у контекст подій, не оцінювати вчинки та характер людей того часу і пам’ятати про те, що передувало і чим закінчилось у 1978.

Це розслідування написане київським кінорежисером та письменником, який частково з особистих причин захотів розібратися у справі «СВУ». Докопуючись до правди, шукаючи живих свідків суду 1930-го року, читаючи газетні зведення та розшифровку процесу, пан Гелій поплатився життям і це здавалося б у вже мирному 1977.

Головний дискусійний наратив – автор аргументовано обвинувачує не катів, а обвинувачених і підкреслює це у кожній главі. Хіба що, здається, потім дещо пом’якшує свою точку зору.
___________________________________
Помер після ув’язнення та тортур у 1978.
Похований на Байковому кладовищі, йому було 51.

[Evgeniya]

Яка ж важка книга. Сльози ллються , безсилля якесь. Розумієш що історія циклічна і зараз проходимо знову це коло, і переживаєш за долю дітей і не хочеться думати про онуків, що їм доведеться відчути і пережити.
Коли агресор захоплює країни, фальфісикує справи, винищує інтелігенцію....
Єдине що було промінчиком в цій справі, що більшість людей які були причетні до фальсифікації цієї справи, були покарані собі подібними ....
Гелій Снєгірьов піднімав газетні архіви, знайшов кілька свідків які пережили цей фіктивний процес і пройшли через тюрми і табори.... Проробив колосальну роботу, і за цю "в тому числі" книгу отримав засудження, тюрму і смерть.
Читати усім