What do you think?
Rate this book
Поіменник
Ця книжка – ще одна перлина зі скарбу, який автор збирає роками, камінчик до камінчика. Це енциклопедія людського життя, де зібрані досвід і мудрість, щедро присмачені емоціями та почуттями, подеколи болем і стражданнями, але неодмінно й любов'ю в її різноманітних проявах, що є рушійною силою всіх описаних подій. Вона нікого не залишить байдужим, а, можливо, навіть допоможе комусь наважитись і почати змінювати світ на краще.
248 pages, Hardcover
Published January 1, 2022
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 1, 2025
Прочитала "Поіменник" Горового за декілька вечорів. Почала в автобусі, їдучі у справах в Дублін. То була помилка - не можна в публічних місцях читати цю книгу, бо емоції будуть все всередині перевертати. Не витримала - написала Горовому (ми не друзі і не знайомі), мол, як так можна без фільтрів писати, мені ж туш не можна розмазувати... А він як ні в чому не бувало: "Дякую за відгук, їду до вас в Каван" 🙂 .
Емоції в сторону, по суті: досить короткі, але насичені переживаннями оповідання у простому розмовному стилі, про буденність і цінності, які деякі люди навіть цінностями не називають, бо не оперують таким словниковим запасом, проте у втіленні тих цінностей можуть дати фору найкрасномовнішим філософам. І про внутрішні орієнтири - аби тільки їх не збити...
Мене особисто зачепила повість "Вовченя". Хочу якось дати почитати тому азовцю, з яким потоваришувала і якому навіщось подарувала "На Західному фронті без змін" Ремарка. Не треба йому Ремарка. Треба Горового. Виправлюсь.
І зворушило оповідання "Пролітаючи над Донбасом, журавлі завжди плачуть" - бо про рідне місто, про аеропорт. Я не дуже далеко там жила... Не прям біля, але не далеко.
А головне - це вже зі сторінки Руслана в соцмережі, напишу своїми словами: "Ми ж вижили для чогось. То треба визначитися, для чого". - Щось змінювати на краще. Допомагати. Наближати перемогу. Розраджувати тих, хто страждає, або страждає більше, ніж ми.
Емоції в сторону, по суті: досить короткі, але насичені переживаннями оповідання у простому розмовному стилі, про буденність і цінності, які деякі люди навіть цінностями не називають, бо не оперують таким словниковим запасом, проте у втіленні тих цінностей можуть дати фору найкрасномовнішим філософам. І про внутрішні орієнтири - аби тільки їх не збити...
Мене особисто зачепила повість "Вовченя". Хочу якось дати почитати тому азовцю, з яким потоваришувала і якому навіщось подарувала "На Західному фронті без змін" Ремарка. Не треба йому Ремарка. Треба Горового. Виправлюсь.
І зворушило оповідання "Пролітаючи над Донбасом, журавлі завжди плачуть" - бо про рідне місто, про аеропорт. Я не дуже далеко там жила... Не прям біля, але не далеко.
А головне - це вже зі сторінки Руслана в соцмережі, напишу своїми словами: "Ми ж вижили для чогось. То треба визначитися, для чого". - Щось змінювати на краще. Допомагати. Наближати перемогу. Розраджувати тих, хто страждає, або страждає більше, ніж ми.
May 21, 2024
Книга від якої неможливо було відірватися. Було про що посміхнутися, але і було з чого пустити сльозу. З цієї книги сталася моя любов до Горового і в черзі тепер ще 3 книги.
January 17, 2026
ПОІМЕННИК
Руслан Горовий, 2022, 246 с.
У книзі 7 оповідань. За кожним з них чиєсь ім'я, за іменем - життя. Чи то кілька днів з нього, чи кілька десятиріч. Сюжети розповідають про реальних людей і реальні історичні події. Про непрості 90-ті, обидва Майдани, пандемію, війну. Складні життєві обставини, - випадкові чи закономірні, доленосні рішення, - виважені або зовсім необдумані.
Чесно кажучи, після прочитання можна писати відгук за кожним з оповідань, а не за книгою загалом. Усі історії проживаєш з героями, від деяких рядків мурахи, від деяких усмішка на обличчі, інші важкі і про них згадуєш ще якийсь час, а поки читаєш, то думаєш "Чи не забагато цього всього для однієї людини?“
Великдень.
Ірка, Лєнка, Пушкін і молодість.
Пролітаючи над Донбасом, журавлі завжди плачуть.
З життя Марії.
Літо.
Вовченя.
Нінка.
"— Якби не знала, що ви з Донецька, ніколи б не повірила.
— Чому?
— Ну... Ви українською говорите, не схожі ви на місцевого.
— О, дитино. А хто такі місцеві? Молоді спеціалісти, які приїхали по війні підіймати край? Чи ті, кого кинули на Донбас із в'язниць на поселення? А може нащадки тих, кого переселяли з Тернопільщини і Волині на Схід і кому доводилося обирати Сибір, Казахстан чи Донбас? Чи ті, хто в голод вижив? Хто місцеві?
— Ого, — хитнула головою попутниця. —Та виходить, що я нічого про Донбас і не знаю
..."
Дуже рекомендую.
Напишете потім, яка історія найбільше сподобалася)
p. s. мені - про Марію і про журавлів
Руслан Горовий, 2022, 246 с.
У книзі 7 оповідань. За кожним з них чиєсь ім'я, за іменем - життя. Чи то кілька днів з нього, чи кілька десятиріч. Сюжети розповідають про реальних людей і реальні історичні події. Про непрості 90-ті, обидва Майдани, пандемію, війну. Складні життєві обставини, - випадкові чи закономірні, доленосні рішення, - виважені або зовсім необдумані.
Чесно кажучи, після прочитання можна писати відгук за кожним з оповідань, а не за книгою загалом. Усі історії проживаєш з героями, від деяких рядків мурахи, від деяких усмішка на обличчі, інші важкі і про них згадуєш ще якийсь час, а поки читаєш, то думаєш "Чи не забагато цього всього для однієї людини?“
Великдень.
Ірка, Лєнка, Пушкін і молодість.
Пролітаючи над Донбасом, журавлі завжди плачуть.
З життя Марії.
Літо.
Вовченя.
Нінка.
"— Якби не знала, що ви з Донецька, ніколи б не повірила.
— Чому?
— Ну... Ви українською говорите, не схожі ви на місцевого.
— О, дитино. А хто такі місцеві? Молоді спеціалісти, які приїхали по війні підіймати край? Чи ті, кого кинули на Донбас із в'язниць на поселення? А може нащадки тих, кого переселяли з Тернопільщини і Волині на Схід і кому доводилося обирати Сибір, Казахстан чи Донбас? Чи ті, хто в голод вижив? Хто місцеві?
— Ого, — хитнула головою попутниця. —Та виходить, що я нічого про Донбас і не знаю
..."
Дуже рекомендую.
Напишете потім, яка історія найбільше сподобалася)
p. s. мені - про Марію і про журавлів
Displaying 1 - 3 of 3 reviews