«Літопис українського дизайну» — нове періодичне друковане видання про історію та розвиток українського дизайну за ініціативи дизайн-бюро Spiilka. Журнал є спробою побачити й показати, як народжувалася та змінювалася українська дизайн-ідентичність.
Від часів Київської Русі й до теперішніх масштабних міжнародних партнерств — українські професіонали креативної сфери розказують, яким функціональним, уважним до традиції та водночас новаторським є дизайн в Україні.
Серед тем першого числа Літопису: Василь Кричевський, Герб УНР, Шрифт e-Ukraine, Держава в смартфоні, Володимир Побєдін, велосипед Еней та інші.
Типографіка, графічний дизайн, промисловий та продуктовий дизайни, цифровий дизайн — «Літопис українського дизайну» охоплює ці напрямки й розповідає про проєкти та дизайнерів, що вплинули на Україну та українців і були помічені у світі.
Перший випуск створений командою Spiilka у співавторстві та партнерстві зі школою популярної культури SKVOT. А також з підтримкою української IT-компанії MacPaw, EdTech компанії Headway та провідної юридичної фірми Василь Кісіль і Партнери.
це дуже красивий журнал із водночас багатоколірною і стриманою палітрою, цікавою версткою, гарним папером (мені навіть обкладинка дуже да! вона не така марка, до речі, як здається), вдалими шрифтовими рішеннями, не завжди вдалими рекламними інтеграціями (юр. контора — жах, макпов — норм, петкуб — вау) і здебільшого цікавими текстами, у які влити трошки більше б функціонального візуалу, а не дизайну заради дизайну. про шо мені йдеться: це дизайнерський журнал для дизайнерів, кофі тейбл бук, яку хочеться почитать, але не завжди зручно це зробить. імхо: той випадок, коли гарна верстка і стильний стиль шкодять… я б радше для наочності додала кілька робіт охріма судомори чи триптих із уставом, півуставом і скорописом, ніж дуже стильні, але такі необовʼязкові перетини ліній, шо формують ромбики… воно рілі прегарне, але можна було б і корисні матеріалі в не менш гарну композицію зібрати.
доволі швидко я попустилася з тим, щоб ставитися до «літопису українського дизайну», як до книги, а не журналу (це і є журнал, просто коштує і виглядає, як книга), тож стало легше, навіть сторінки з рекламою майже не курвили. зрештою, гріх не промотнути макпов, петкуб чи сквот… але зацініть цей рівень пафосу реклами юридичної контори🤌🤌: Культура єднає минуле з теперішнім, проєктує майбутнє. Вона є тим грунтом, на який спираються історики, щоб писати історію перемог. Збіднений ґрунт добрий лише для сусідських бурʼянів. Тому підтримувати культуру — це вирощувати українські квіти на своїй землі. Якщо право — це мистецтво добра і спра-ведливості, то актом творення для правника є застосування права з добром і для торжества справедливості. Що у праві, що в дизайні, світло просвітництва долає темряву невігластва. Коли невігласи вбираються як генії, знання знімає лушпиння із зерен. Гайда гортати Літопис й струшувати свою полову!
мені сподобалося, як зроблено окремі статті: є загальна інформація і додаткові цікаві детальки, які хочеться комусь переповісти. але я не зрозуміла спільного концепту випуску. чому він присвячений? тут у нас шрифтова історія, сквот, кричевський, макпов, таврія, нарбут, велосипед еней, герб унр, дія…
ідея ж була така: «Від часів Київської Русі й до теперішніх масштабних міжнародних партнерств — українські професіонали креативної сфери розказують, яким функціональним, уважним до традиції та водночас новаторським є дизайн в Україні.» але чи то це вже пізніше придумалося, а на випуск шо зібралося, те зібралося, чи то я не вловила( коротше, магії не сталося, бажання придбати наступні випуски — теж, але я все ще фанатка подкасту, і якщо вийде випуск про weird дизайн — все одно куплю 🫡.
Сподобалось максимально - читати та пишатись українцями! Було немало історичних фактів про які не знали - наприклад, велосипеди-всесвітні переможці, або 6 наших українських авторських шрифтів, парфуми Бекхема та ще інші історії. Чекаю на наступне видання!
Єдине враження - аж шкода, що ist publishing пішов на таку співпрацю.
Максимально інструментальне ставлення до читача. Можна було просто видати «Список спонсорів нашої кантори», а не називати це літописом українського дизайну. Непрофесійно, без цілісного підходу, з поганим папером, претензійно. Відчуття, що купив дорогі парфуми, які виявились підробкою.
Аж шкода, що друковані видання не підлягають поверненню.
Перший випуск журналу справив на мене дуже сильне враження. Це видання — спроба простежити тяглість українського дизайну від минулих століть до сьогодення, і, як на мене, вона більш ніж успішна.
Особливо запам’яталися історії про Василя Кричевського та розвиток українських шрифтів. Окреме здивування викликав матеріал про велосипед ЕНЕЙ, який, виявляється, тестували в аеродинамічній трубі — це звучить як щось неймовірне, майже фантастичне.
Не менш цікаво було читати й про сучасні кейси. Розробка застосунку «Дія», Petcube, нове пакування парфума для Девіда Бекхама — усе це викликає величезну повагу до українського дизайну як ремесла і як індустрії. Це надихає створювати щось своє і якісне.
З нетерпінням чекатиму на наступний випуск — обов’язково придбаю, щойно він з’явиться у продажу.
Цікавий та змістовний текст, простою мовою про важливе: ідеально для тих, хто хоче «підтягнути хвости» в історії дизайну України. Великий мінус - якість друку: білі сторінки зафарбовуються сусідніми чорними, обкладинка також марка і через кілька днів у вас вже потертий зошит, а не журнал🫠