What do you think?
Rate this book
Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала
«Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» — це одночасно й автобіографічний роман, і метафорична історія першого покоління української незалежності на Донбасі. Якщо ви хочете відчути атмосферу Макіївки та Донецька або згадати її — то ця книга для вас.
Це дуже відверта книга. І ця відвертість вражає.
Це про мрії, бідність, торгівлю валютою, вищу гуманітарну освіту та повну відсутність можливостей її застосування. Автор цієї книги — випускник факультету філософії, який копає могили та працює вантажником; ось і вся філософія.
На обкладинці ви бачите стоптані кеди — головний герой мріє служити у Французькому іноземному легіоні і збирає гроші на поїздку кілька років. Він знає, що його не візьмуть в Легіон, але відчайдушно, маніакально прагне мети, адже три дні у Парижі — це найяскравіша подія його життя.
Це книга про батька-алкоголіка, з яким ніколи не було й вже не буде можливості поговорити.
Але автор має, що йому сказати.
Це дуже відверта книга. І ця відвертість вражає.
Це про мрії, бідність, торгівлю валютою, вищу гуманітарну освіту та повну відсутність можливостей її застосування. Автор цієї книги — випускник факультету філософії, який копає могили та працює вантажником; ось і вся філософія.
На обкладинці ви бачите стоптані кеди — головний герой мріє служити у Французькому іноземному легіоні і збирає гроші на поїздку кілька років. Він знає, що його не візьмуть в Легіон, але відчайдушно, маніакально прагне мети, адже три дні у Парижі — це найяскравіша подія його життя.
Це книга про батька-алкоголіка, з яким ніколи не було й вже не буде можливості поговорити.
Але автор має, що йому сказати.
362 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
21 people want to read
About the author
Станіслав Асєєв
8 books37 followersStanislav Aseyev is a Ukrainian writer and journalist, and he also writes in Russian.
In May 2014 his native city of Donetsk fell under control of pro-Russian militants and he remained there. During the period of 2015–2017 Aseyev was publishing his reports (writing under the pen name Stanislav Vasin) for Ukrainian newspaper Mirror Weekly and other Ukrainian media, up until 2 June 2017, when he disappeared. On 16 July 2017, an Russian-installed official of the occupational “Ministry of State Security” confirmed that Aseyev was kidnapped by Russian-installed collaborators in Russian-occupied eastern region of Donetsk.
Among Aseyev's best known Russian works is a Russian novel 'Melhiorovyi slon' (2016) and a Russian non-fiction book 'Svetlyi put': istoriya odnogo konzlageria' (2020).
Among Aseyev's best known Ukrainian works is non-fiction book 'V izoliatsiyi: dopysy pro Donbas' (2017).
You can find his Russian-language profile: Станислав Асеев and English-language profile: Stanislav Aseyev
In May 2014 his native city of Donetsk fell under control of pro-Russian militants and he remained there. During the period of 2015–2017 Aseyev was publishing his reports (writing under the pen name Stanislav Vasin) for Ukrainian newspaper Mirror Weekly and other Ukrainian media, up until 2 June 2017, when he disappeared. On 16 July 2017, an Russian-installed official of the occupational “Ministry of State Security” confirmed that Aseyev was kidnapped by Russian-installed collaborators in Russian-occupied eastern region of Donetsk.
Among Aseyev's best known Russian works is a Russian novel 'Melhiorovyi slon' (2016) and a Russian non-fiction book 'Svetlyi put': istoriya odnogo konzlageria' (2020).
Among Aseyev's best known Ukrainian works is non-fiction book 'V izoliatsiyi: dopysy pro Donbas' (2017).
You can find his Russian-language profile: Станислав Асеев and English-language profile: Stanislav Aseyev
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
May 22, 2025
Не знаю, чи правильним було рішення почати знайомство з бібліографією пана Асєєва саме з цієї книги, але мені хотілося дізнатися трохи більше про автора перед тим, як братися за Світлий шлях - книгу, про яку давно знаю і маю чітке уявлення про її контент. Думалося, чому б не почати з автобіографічного твору? Та ще й написаного у 2024 році! Свіженьке! Але на мене чекав сюрприз. Виявилося, що оригінальний текст з’явився значно раніше - понад десять років тому.
Очевидно, це означає, що ми читаємо про життя людини, яка ще не пройшла крізь пекло концтабору, тортури, ще не розпочала свою надзвичайно важливу громадську діяльність і, що найсуттєвіше, ще не взяла до рук зброю, ставши на захист нашої землі. І знаєте, це відчувається. Для мене також стало несподіванкою дізнатися вік Станіслава - нині йому всього 35. Хоч він і не виглядає старшим за свій вік, у моїй уяві йому мало бути десь на десять років більше. Відповідно, цю книгу написала дуже молода людина.
До чого я це веду. Читати було легко. Передати атмосферу пострадянської Донеччини, гадаю, вдалося. Мені здається, цей регіон часто описують навіть у більш тьмяних тонах, але мова не про це. Це не історія Людини з великої літери, якою Станіслав став з роками. Це історія молодого хлопця, який вірить, що його коротка поїздка до Парижа й спроба вступити до Французького легіону - найвизначніша подія в його житті.
Серед рецензій хтось побачив у книзі неприязнь до ідей Майдану, але для мене слова молодого Станіслава звучали інакше. Він здався мені розчарованим тією прірвою, яка виникла між рештою українців і його рідними, друзями, сусідами - людьми з найбільш зросійщеного, депресивного регіону, яких ще й переконували в їхній особливості, намагаючись створити тих самих "росіян" - нещасних людей, які живуть у злиднях, але вірять у свою абсолютну обраність та унікальність.
Пан Асєєв - приклад людини з Донеччини, яка з роками стала повною протилежністю тому, у що її намагалися перетворити. І таких людей дуже багато. Важливо про це пам’ятати.
А сам роман - 3,5.
Приємно було познайомитися, молодий Станіславе. Але тепер хочу дізнатися більше про вас дорослого.
Очевидно, це означає, що ми читаємо про життя людини, яка ще не пройшла крізь пекло концтабору, тортури, ще не розпочала свою надзвичайно важливу громадську діяльність і, що найсуттєвіше, ще не взяла до рук зброю, ставши на захист нашої землі. І знаєте, це відчувається. Для мене також стало несподіванкою дізнатися вік Станіслава - нині йому всього 35. Хоч він і не виглядає старшим за свій вік, у моїй уяві йому мало бути десь на десять років більше. Відповідно, цю книгу написала дуже молода людина.
До чого я це веду. Читати було легко. Передати атмосферу пострадянської Донеччини, гадаю, вдалося. Мені здається, цей регіон часто описують навіть у більш тьмяних тонах, але мова не про це. Це не історія Людини з великої літери, якою Станіслав став з роками. Це історія молодого хлопця, який вірить, що його коротка поїздка до Парижа й спроба вступити до Французького легіону - найвизначніша подія в його житті.
Серед рецензій хтось побачив у книзі неприязнь до ідей Майдану, але для мене слова молодого Станіслава звучали інакше. Він здався мені розчарованим тією прірвою, яка виникла між рештою українців і його рідними, друзями, сусідами - людьми з найбільш зросійщеного, депресивного регіону, яких ще й переконували в їхній особливості, намагаючись створити тих самих "росіян" - нещасних людей, які живуть у злиднях, але вірять у свою абсолютну обраність та унікальність.
Пан Асєєв - приклад людини з Донеччини, яка з роками стала повною протилежністю тому, у що її намагалися перетворити. І таких людей дуже багато. Важливо про це пам’ятати.
А сам роман - 3,5.
Приємно було познайомитися, молодий Станіславе. Але тепер хочу дізнатися більше про вас дорослого.
September 26, 2024
«Я вивів для себе самого думку, що людина повинна працювати у своєму житті якомога менше, а за можливості — не працювати зовсім. Але якщо вже робота для неї неминуча, то вибір має падати на найважчу і найдурнішу працю, яку тільки можна уявити в її місцевості. Тільки це залишає шанс на свободу».
У цій дивній автобіографії для мене погано все. Від відразливо-інфантильної поведінки героя-автора до його антимайданної позиції, яка м’яко декларується ближче до кінця. Наприклад, автор вживає таку метафору: «бої Майдану, наче засохлий будяк, перекотилися з часом на землю Донбасу».🤮
🤦♂️ Вже дослухавши, я дізнався, що цей твір був написаний у 2013-2014 роках під час важких, героїчних і трагічних для моєї країни подій, написаний російською і опублікований у москальському журналі. «Чудова» картинка стражденного Донбасу. 🤬
Вибачте, але треш. В кінці там ще є м’яка незгода з Майданом, і приписка з 2022 року, що автор за цей час багато разів змінився. Але все, що тут написано — дуже дивно і гнилувато.
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
У цій дивній автобіографії для мене погано все. Від відразливо-інфантильної поведінки героя-автора до його антимайданної позиції, яка м’яко декларується ближче до кінця. Наприклад, автор вживає таку метафору: «бої Майдану, наче засохлий будяк, перекотилися з часом на землю Донбасу».🤮
🤦♂️ Вже дослухавши, я дізнався, що цей твір був написаний у 2013-2014 роках під час важких, героїчних і трагічних для моєї країни подій, написаний російською і опублікований у москальському журналі. «Чудова» картинка стражденного Донбасу. 🤬
Вибачте, але треш. В кінці там ще є м’яка незгода з Майданом, і приписка з 2022 року, що автор за цей час багато разів змінився. Але все, що тут написано — дуже дивно і гнилувато.
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
July 18, 2025
відверто кажучи, у мене досить неоднозначні відчуття стосовно цієї книги, можливо, це більше через те, що я мала трохи інші очікування.
книга стовідцотково варта до прочитання, хоча б заради чисто наукового інтересу до донеччини двохтисячних. з іншого боку, мене напрягали періодичні згадки р*сіянських письменників, чи тейки про якусь «відокремленість» донбасу, але можливо, таким чином автор намагався показати деякі суспільні настрої в передмайданий період, ху ноус.
для мене ця книга — це така собі відверта спроба пояснити травмованому собі себе, спроба зрозуміти це дивне важке життя, чому воно таке, яким є, та що з цим робити.
p.s. можливо я помиляюсь й інтерпретую все не так, як воно є, але були пару таких неочікуваних стронг моментів гомоеротизму, особливо ота сцена з ногами. :)
книга стовідцотково варта до прочитання, хоча б заради чисто наукового інтересу до донеччини двохтисячних. з іншого боку, мене напрягали періодичні згадки р*сіянських письменників, чи тейки про якусь «відокремленість» донбасу, але можливо, таким чином автор намагався показати деякі суспільні настрої в передмайданий період, ху ноус.
для мене ця книга — це така собі відверта спроба пояснити травмованому собі себе, спроба зрозуміти це дивне важке життя, чому воно таке, яким є, та що з цим робити.
p.s. можливо я помиляюсь й інтерпретую все не так, як воно є, але були пару таких неочікуваних стронг моментів гомоеротизму, особливо ота сцена з ногами. :)
December 21, 2024
Подобалося, як це починалось: сім'я, своя оцінка, наче оповідач народився із знанням who is who і зараз усе розкаже.
Далі ж міркування наростають, та мало прояснюються, читання схоже на інсайт десь на ожеледиці, бо ще, може, не падаєш, а якось так складно пересуватись, і почасти зринає: нащо?
Гарні деталі: прізвище лікаря, скромне обличчя повії, вазонок із плямкою та ін.
Не збагну призначення російської версії тексту, хоч розумію, що вона первинна, бо українську ще можна було б покращити (спотикаєшся на сухенькому перекладі)
Книга не з найрекламованіших, але номінована на премію Шевельова.
Далі ж міркування наростають, та мало прояснюються, читання схоже на інсайт десь на ожеледиці, бо ще, може, не падаєш, а якось так складно пересуватись, і почасти зринає: нащо?
Гарні деталі: прізвище лікаря, скромне обличчя повії, вазонок із плямкою та ін.
Не збагну призначення російської версії тексту, хоч розумію, що вона первинна, бо українську ще можна було б покращити (спотикаєшся на сухенькому перекладі)
Книга не з найрекламованіших, але номінована на премію Шевельова.
September 5, 2024
Як на мене, опис книги бреше. Ця книга грунтовний звіт про хронічний депресивний стан із філософськими думками. Наскіки тягучим було буття автора і як він ожив під час перебування у Франції. А потім знов падіння в депресію.
До речі, Станіславе, хріново було всім людям у 90ті, не тіки у Макєєвці. І працювали вантажниками за копійки, і на 10 різних роботах одночасно. Просто поговоріть з людьми з інших областей.
До речі, Станіславе, хріново було всім людям у 90ті, не тіки у Макєєвці. І працювали вантажниками за копійки, і на 10 різних роботах одночасно. Просто поговоріть з людьми з інших областей.
July 28, 2025
Асєєв - дуже цікава і непересічна особистість. Навіть не хочеться давати чомусь субʼєктивних оцінок (тобто ставити діагноз).
Відчувається, що це було написано давно, зараз - думаю - писалось би інакше.
(Ставлю високий рейтинг, бо ці трійки - абсолютно незаслужені)
Відчувається, що це було написано давно, зараз - думаю - писалось би інакше.
(Ставлю високий рейтинг, бо ці трійки - абсолютно незаслужені)
June 28, 2024
Сумна життєва історія, але не вистачило якоїсь надії на краще в фіналі і трохи погляду в те, що сталося в житті автора далі
Displaying 1 - 7 of 7 reviews