Бікфордова кров

by Олександр Лисак

Ця книжка — свідчення очевидця війни й учасника бойових дій, чоловіка й офіцера. Олександр Лисак розгортає перед читачем справжній калейдоскоп війни — брудний, холодний, кривавий і дуже несправедливий. Це літопис люті й ненависті, злості та розпачу, віри й любові. І голос автора має бути почутим разом із голосами тих поетів і прозаїків, які зараз на бойовищах. Це чесно, це справедливо, це гідно.

Чому варто прочитати:

“Бікфордова кров” — це книга, яка пронизує душу. Вона не лише розповідає про війну, але й дозволяє відчути її через слова та образи. Читачі занурюються в реалії війни, які часто залишаються за межами новинних заголовків. А ілюстрації Валерія Пузіка, створені на незвичайному полотні — кришках з ящиків з-під боєприпасів, додають виданню унікальності та візуальної сили. Кожна сторінка цієї книги — це вшанування тих, хто бореться за свободу та незалежність, і вона залишається актуальною для кожного покоління.

128 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

Reviews

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Вірші дзвеніли і відгукувались, просто вирували в унісон з моїми думками і почуттями.
Це точно буде максимально перечитувана книга.
Малюнки у книзі (чи радше картини) - неймовірно гарні.

[Vlada · Rating 4 out of 5]

«Душа мовчить - була ж колись жива,
як і мої полеглі побратими...»

Влучило в серце. Щиро. Відверто. Гідно.
Через призму відчаю відчувається дух. І це захоплює. Голоси наших письменників і військових мають бути почутими.

Ілюстрації Валерія Пузіка - неймовірні і дуже доповнюють атмосферу книги.

[Einstakling · Rating 5 out of 5]

«мені б з тобою зайві п'ять хвилин,
та вже пора — йду з моинами битися.
життя у нас — ьо м'ята, то полин.
залистопадило і нікуди подітися...»


я хочу майже кожен вірш витатуйований був на серці, це сильно, до цього треба йти, хоча й не всі вірші до кінця зберігають власного початкого сенсу

[Женя · Rating 4 out of 5]

Ця книга дуже важка морально. В ній - суцільний біль і лють, і це зовсім не дивно: коли воюєш понад десять років, складно зберігати світло, бачачи, що далеко не всі усвідомлюють, що війна триває.

У віршах Олександра Лисака звучить гнів - і на ворога, і на владу, і на байдужість довкола. Можливо, саме ця лють допомагає йому триматися.

Для мене особисто тут було забагато політики, а в поезію я йду за іншими сенсами. Ще бракувало років написання віршів, щоб краще розуміти, про які саме події йдеться.

Водночас я відкрила в цій збірці й інший бік автора: вірші про кохання - сумні й ніжні.