Справа 1. Злочин і Кара Зима 2117. Зареєстровано випадок зіткнення неконтрольованого автомобіля із будівлею Бюро громадської безпеки. Водієм виявилася деяка Ясака Ідзумі – психологиня-консультантка з ізоляційної установи для латентних злочинців у префектурі Аоморі під назвою «Санктуарій». Проте перед тим, як її вдалося допитати, прийшов наказ негайно повернути її до Санктуарія. Інспекторка Шімоцукі Міка та Виконавець Ґінодза Нобучіка супроводжують затриману Ясаку до Аоморі, але там на них чекав «Хибний Рай».
Справа 2. Перший захисник Літо 2112, префектура Окінава. Події відбуваються ще до того, як Цунеморі Акане приєдналася до першого загону відділу карного розшуку Бюро громадської безпеки. Суґо Теппей, видатний пілот 15-го загону об’єднаної оперативно-тактичної групи Національних сил оборони Японії, приєднується до виконання бойового завдання. Трьома місяцями потому, безпілотний бойовий дрон атакує токійську штаб-квартиру Міністерства оборони. Для розслідування справи до військової бази у супроводі Інспекторки Аоянаґі Ріси відсилають Виконавця першого загону відділу карного розшуку Масаоку Томомі. Разом вони, за підтримки пілота Суґо, дізнаються правду, приховану за цією справою.
Цікавий гарно прописаний і перекладений сюжет, який є спінофом до улюбленого Психо-пасу. Читалося в задоволення. Дуже тішить, що на українську перекладають такі чудові проекти. Хотілося б більше ранобе і лайт новел в майбутньому.
Не очікувала багато, але це насправді добрі тексти. Є розкриття характерів, є питання, на які намагаєшся знайти відповіді разом з героями. Є навіть детективні загадки (не дуже складні, направді). От що для мене справді загадка, як всесвіт Психопаса бачать всередині, в самої Японії. Бо, як на мене, він балансує на межі утопії та антиутопії. І для мене, людини західної культури, це більше все ж таки антиутопія. Але чи так це для самих японців?