"Епоха (гідності) закінчилася тоді, коли цей стрижень, утворений критичною масою розуміючих людей, було розмито" - Ігор Козловський про піднесення національного руху й культури часів козацького бароко, яке поступово розмивалось не без прямого впливу московії.
Цінності мусять передувати потребам не лише для визрівання особистості, а й нації в цілому.
Позбавлючи нас базових потреб, таких як електроенергія, від якої так само можуть залежати тепло, гігієна, їжа та вода, забираючи в нас оцю безтурботність та відчуття захищенності, які характерні для людини 21-го століття в європейській державі, наш ворог силкується опустити нас до життя, яке є радше виживанням, таким чином ламаючи нашу гідність й, на довгу перспективу, наш опір загалом. московія хоче зробити нас знову безпорадними дітьми, яким потрібен захист батьків, що на рівні суспільства є державою, але ми не можемо зараз залишатися інфантильними - мусимо ставати зрілими, щоб формувати зрілу державу. Я не вірю, що наш опір може зламатися, але в мене немає ілюзій з приводу того, що ворог, чия природа є природою мародера, що танцює на кістках, зможе зупинитися.
Образа народжується в холодних квартирах, коли дитина плаче від криків батьків, чий страх бути вбитими російською ракетою або замерзнути шукає виходу назовні. В таких умовах плекати гідність - справа непріоритетна.
Такі люди, яким був Ігор Козловський, є втіленням національної гідності. Саме тому я не сумніваюся в нас, адже які б виклики перед нами не ставали, більшість інстинктивно обиратиме те, що є правильним, вмітиме бачити ворога в конкретному обличчі, яке носить назву "росія" (дарма що назва є історично помилковою, штучною, сфабрикованою, вкраденою).