What do you think?
Rate this book
Великий Гетсбі. Ніч лагідна
«Великий Гетсбі» і «Ніч лагідна» - кращі романи відомого американського письменника Ф. С. Фіцджеральда (1896—1940). Соціально-критична спрямованість, глибина психологічного аналізу, лірико-емоційний самобутній стиль підносять ці твори до рівня видатних явищ у сучасній літературі США.
472 pages, Hardcover
Published January 1, 1982
10 people are currently reading
101 people want to read
About the author
F. Scott Fitzgerald
2,332 books25.5k followersFrancis Scott Key Fitzgerald, widely known simply as Scott Fitzgerald, was an American novelist, essayist, and short story writer. He is best known for his novels depicting the flamboyance and excess of the Jazz Age, a term he popularized in his short story collection Tales of the Jazz Age. During his lifetime, he published four novels, four story collections, and 164 short stories. Although he achieved temporary popular success and fortune in the 1920s, Fitzgerald received critical acclaim only after his death and is now widely regarded as one of the greatest American writers of the 20th century.
Born into a middle-class family in Saint Paul, Minnesota, Fitzgerald was raised primarily in New York state. He attended Princeton University where he befriended future literary critic Edmund Wilson. Owing to a failed romantic relationship with Chicago socialite Ginevra King, he dropped out in 1917 to join the United States Army during World War I. While stationed in Alabama, he met Zelda Sayre, a Southern debutante who belonged to Montgomery's exclusive country-club set. Although she initially rejected Fitzgerald's marriage proposal due to his lack of financial prospects, Zelda agreed to marry him after he published the commercially successful This Side of Paradise (1920). The novel became a cultural sensation and cemented his reputation as one of the eminent writers of the decade.
His second novel, The Beautiful and Damned (1922), propelled him further into the cultural elite. To maintain his affluent lifestyle, he wrote numerous stories for popular magazines such as The Saturday Evening Post, Collier's Weekly, and Esquire. During this period, Fitzgerald frequented Europe, where he befriended modernist writers and artists of the "Lost Generation" expatriate community, including Ernest Hemingway. His third novel, The Great Gatsby (1925), received generally favorable reviews but was a commercial failure, selling fewer than 23,000 copies in its first year. Despite its lackluster debut, The Great Gatsby is now hailed by some literary critics as the "Great American Novel". Following the deterioration of his wife's mental health and her placement in a mental institute for schizophrenia, Fitzgerald completed his final novel, Tender Is the Night (1934).
Struggling financially because of the declining popularity of his works during the Great Depression, Fitzgerald moved to Hollywood, where he embarked upon an unsuccessful career as a screenwriter. While living in Hollywood, he cohabited with columnist Sheilah Graham, his final companion before his death. After a long struggle with alcoholism, he attained sobriety only to die of a heart attack in 1940, at 44. His friend Edmund Wilson edited and published an unfinished fifth novel, The Last Tycoon (1941), after Fitzgerald's death. In 1993, a new edition was published as The Love of the Last Tycoon, edited by Matthew J. Bruccoli.
Born into a middle-class family in Saint Paul, Minnesota, Fitzgerald was raised primarily in New York state. He attended Princeton University where he befriended future literary critic Edmund Wilson. Owing to a failed romantic relationship with Chicago socialite Ginevra King, he dropped out in 1917 to join the United States Army during World War I. While stationed in Alabama, he met Zelda Sayre, a Southern debutante who belonged to Montgomery's exclusive country-club set. Although she initially rejected Fitzgerald's marriage proposal due to his lack of financial prospects, Zelda agreed to marry him after he published the commercially successful This Side of Paradise (1920). The novel became a cultural sensation and cemented his reputation as one of the eminent writers of the decade.
His second novel, The Beautiful and Damned (1922), propelled him further into the cultural elite. To maintain his affluent lifestyle, he wrote numerous stories for popular magazines such as The Saturday Evening Post, Collier's Weekly, and Esquire. During this period, Fitzgerald frequented Europe, where he befriended modernist writers and artists of the "Lost Generation" expatriate community, including Ernest Hemingway. His third novel, The Great Gatsby (1925), received generally favorable reviews but was a commercial failure, selling fewer than 23,000 copies in its first year. Despite its lackluster debut, The Great Gatsby is now hailed by some literary critics as the "Great American Novel". Following the deterioration of his wife's mental health and her placement in a mental institute for schizophrenia, Fitzgerald completed his final novel, Tender Is the Night (1934).
Struggling financially because of the declining popularity of his works during the Great Depression, Fitzgerald moved to Hollywood, where he embarked upon an unsuccessful career as a screenwriter. While living in Hollywood, he cohabited with columnist Sheilah Graham, his final companion before his death. After a long struggle with alcoholism, he attained sobriety only to die of a heart attack in 1940, at 44. His friend Edmund Wilson edited and published an unfinished fifth novel, The Last Tycoon (1941), after Fitzgerald's death. In 1993, a new edition was published as The Love of the Last Tycoon, edited by Matthew J. Bruccoli.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
April 17, 2021
Дуже люблю нуар, чорно-білі детективи й водночас українські "наші 20-ті". І от, саме у "Великому Гетсбі" в перекладі Мара Пінчевського від цих двох пристрастей відділилися найдоцільніші, на мій погляд, складники й злилися воєдино. Адже події та зустрічі дуже нагадують саме сюжети старих детективів, а мова така, як у нашого Червоного Ренесансу — то й не дивно, адже, виходить автор працював над книгою якраз у ті часи.
Мова дуже проста й в'язка, дуже чорно-біла, якщо знову ж робити аналогію з кіно — слова сухі й віджаті в якнайдоцільнішій кількості й барві, суто щоби передати драматургію та кілька фонових мазків. Нічого зайвого.
Разом з тим, тут немає авторського осуду, який, буває, очевидно відчувається в словах і автоматично та категорично прихиляє нас до котрогось із героїв. Персонажів зображено на відстані, а головного героя — зсередини, але знову ж, суто "по сходинках історії", без зайвих деталей.
Думаю, що читачеві якраз то й важливо бачити світ очима героя. Мені було дуже весело відчувати й пізнавати по собі, як герой реагує на фальшивий світ гульвіс і їхніх одноденних вечірок, й натомість розуміти героєві стимули та раціональні наміри.
Я дуже давно не мав такої глибокої насолоди від читання й, враховуючи що ця книга - один зі світових бестселерів, припускаю, що це все тому, що вона мінімалістична, загадкова та виражає дух тої епохи.
P.S. Читаючи, порівнював з екранізацією, хоч і погано її пам'ятав. Зрештою, тяжко підібрати такі екранні дії, щоб передати на екрані книжкові почуття персонажів. А вона власне й побудована на внутрішніх світах.
Мова дуже проста й в'язка, дуже чорно-біла, якщо знову ж робити аналогію з кіно — слова сухі й віджаті в якнайдоцільнішій кількості й барві, суто щоби передати драматургію та кілька фонових мазків. Нічого зайвого.
Разом з тим, тут немає авторського осуду, який, буває, очевидно відчувається в словах і автоматично та категорично прихиляє нас до котрогось із героїв. Персонажів зображено на відстані, а головного героя — зсередини, але знову ж, суто "по сходинках історії", без зайвих деталей.
Думаю, що читачеві якраз то й важливо бачити світ очима героя. Мені було дуже весело відчувати й пізнавати по собі, як герой реагує на фальшивий світ гульвіс і їхніх одноденних вечірок, й натомість розуміти героєві стимули та раціональні наміри.
Я дуже давно не мав такої глибокої насолоди від читання й, враховуючи що ця книга - один зі світових бестселерів, припускаю, що це все тому, що вона мінімалістична, загадкова та виражає дух тої епохи.
P.S. Читаючи, порівнював з екранізацією, хоч і погано її пам'ятав. Зрештою, тяжко підібрати такі екранні дії, щоб передати на екрані книжкові почуття персонажів. А вона власне й побудована на внутрішніх світах.
September 15, 2017
Не зачепили мене ці романи, не вразили. Їхні проблеми й переживанні чужі й незрозумілі, і не хочиш ти їм співчувати чи розуміти. Читати було приємно і, завдяки чудовому перекладу, смачно, але, як на мене - безглуздо.
Піду фільм гляну, чи шо.
Піду фільм гляну, чи шо.
May 23, 2024
(4.5)
March 15, 2022
Як не крути, а Фіцджеральд — якщо і не геній, то майстер беззаперечний. Я довго полювала за цією книгою, шукала її саме українською, а потім ще не один місяць дивилася, як вона красується на поличці… Я заздалегідь очікувала від «Гетсбі» чогось такого, такого!.. А в процесі виявилося, що нічого, нормально, але не захмарно. І ось тут — бумць! — майстерність пана Френсіса проявляється в усій красі. Тому що його книги ніби нічим особливим не вирізняються, ні за сюжетом, ні, тим паче, за художніми засобами. Але розуміння приходить, як післясмак — коли все вгамується і розкладеться на полички, розумієш, що за простими реченнями — не одна дюжина непростих думок.
«Великий Гетсбі», приміром, на перший погляд — всього лиш звичайнісінька історія про нещасливе кохання. Він бідний, вона багата. Він побудував себе сам, а вона… А вона багата. Врешті-решт, проблема кохання виявляється не стільки питанням взаємності-невзаємності, скільки банальної несумісності «гроші і щастя». Банально, але факт — зовнішнє багатство далеко не завжди означає багатство внутрішнє. Можна любити образ, але при цьому навіть не уявляти, що він за собою може ховати (або не мати взагалі нічого). А фінал — яким би сумним він не був, він цілком логічний, як на мене.
Інша справа — «Ніч лагідна» — хай і затягнута занадто, особливо на початку, але разом з тим глибоко психологічна і «думальна». Знову ж таки, все просто, пан Френсіс нічого нового не вигадував. Молоденька дівчинка, із серйозними проблемами з головою, закохується у солдата-лікаря, який із ввічливості підтримує з нею зв’язок, а потім — звісно, закохується. Проблема лікаря і чоловіка: де поставити межу, щоб і підтримувати, і залишатися цілісним самому? Як відмежуватися, не поранивши? Як поставити на ноги, зробити самостійною і зрілою людиною, не втративши при цьому своєї енергії? Пан Френсіс, певно, з власного досвіду, дуже живо й навіть болюче показує, як то — вирішувати свої внутрішні проблеми за рахунок іншого. А коли проблеми забуваються, то з ними автоматично забувається і вся та підтримка, яку було надано для здолання проблем. Бо які проблеми, немає у мене ніяких проблем! І хвора стає здоровою, кажучи, що лікар занапастив її життя. Вона нарешті віднайшла себе, хоча насправді змінила одного обожнювача на іншого, але тепер користується ним без докорів сумління. Можливо, тоді були такі часи, але мені здається, що здорова і щаслива жінка — це та, яка вільно будує своє життя і щаслива сама по собі, а не та, яка вільно змінює залежність від одного чоловіка на залежність від іншого.
Словом, думки-думки-думки. Однозначно варто перечитувати і передумувати, пан Френсіс завжди знайде, про що поговорити. Раджу послухати.
«Великий Гетсбі», приміром, на перший погляд — всього лиш звичайнісінька історія про нещасливе кохання. Він бідний, вона багата. Він побудував себе сам, а вона… А вона багата. Врешті-решт, проблема кохання виявляється не стільки питанням взаємності-невзаємності, скільки банальної несумісності «гроші і щастя». Банально, але факт — зовнішнє багатство далеко не завжди означає багатство внутрішнє. Можна любити образ, але при цьому навіть не уявляти, що він за собою може ховати (або не мати взагалі нічого). А фінал — яким би сумним він не був, він цілком логічний, як на мене.
Інша справа — «Ніч лагідна» — хай і затягнута занадто, особливо на початку, але разом з тим глибоко психологічна і «думальна». Знову ж таки, все просто, пан Френсіс нічого нового не вигадував. Молоденька дівчинка, із серйозними проблемами з головою, закохується у солдата-лікаря, який із ввічливості підтримує з нею зв’язок, а потім — звісно, закохується. Проблема лікаря і чоловіка: де поставити межу, щоб і підтримувати, і залишатися цілісним самому? Як відмежуватися, не поранивши? Як поставити на ноги, зробити самостійною і зрілою людиною, не втративши при цьому своєї енергії? Пан Френсіс, певно, з власного досвіду, дуже живо й навіть болюче показує, як то — вирішувати свої внутрішні проблеми за рахунок іншого. А коли проблеми забуваються, то з ними автоматично забувається і вся та підтримка, яку було надано для здолання проблем. Бо які проблеми, немає у мене ніяких проблем! І хвора стає здоровою, кажучи, що лікар занапастив її життя. Вона нарешті віднайшла себе, хоча насправді змінила одного обожнювача на іншого, але тепер користується ним без докорів сумління. Можливо, тоді були такі часи, але мені здається, що здорова і щаслива жінка — це та, яка вільно будує своє життя і щаслива сама по собі, а не та, яка вільно змінює залежність від одного чоловіка на залежність від іншого.
Словом, думки-думки-думки. Однозначно варто перечитувати і передумувати, пан Френсіс завжди знайде, про що поговорити. Раджу послухати.
October 12, 2013
Ночь нежна
Прекрасная история с вечным, кажется, сюжетом. Не могла удержаться от параллелей со "своими историями". Много и хорошо описаны обстоятельства, дух времени - люблю я такую вот бытовушечку.
Великий Гэтсби
Хорошо. Мне почему-то казалось, что история будет длиннее, что Гэтсби увезёт Дэзи, закрутится новый виток отношений, скорее всего закончившийся ничем, но... Мне непонятно только, отчего Гэтсби - великий. Да, он такой типичный selfmade man, удачливый бутлегер, махинатор... Хорошее положение в обществе и богатство не приносят ему удовольствия, и встретив старую любовь, он теряется и "всё портит". И смерть его как-то нелепа, но своевременна. Кажется, ему и в самом деле уже незачем жить
Прекрасная история с вечным, кажется, сюжетом. Не могла удержаться от параллелей со "своими историями". Много и хорошо описаны обстоятельства, дух времени - люблю я такую вот бытовушечку.
Великий Гэтсби
Хорошо. Мне почему-то казалось, что история будет длиннее, что Гэтсби увезёт Дэзи, закрутится новый виток отношений, скорее всего закончившийся ничем, но... Мне непонятно только, отчего Гэтсби - великий. Да, он такой типичный selfmade man, удачливый бутлегер, махинатор... Хорошее положение в обществе и богатство не приносят ему удовольствия, и встретив старую любовь, он теряется и "всё портит". И смерть его как-то нелепа, но своевременна. Кажется, ему и в самом деле уже незачем жить
Read
November 6, 2015So, far out of all his books, I liked Last Tycoon and Tender is the Night although Tender took longer for me to read as it moves slow.
April 5, 2019
Прекрасна книга та переклад!
August 31, 2022
Ніжна ніч це бімба просто. Сумна історія насправді..як на мене про те як жінка зламала чоловіка. Ще раз доводить, що «ситий голодному не товариш»
Displaying 1 - 9 of 9 reviews