До видання увійшли вибрані твори класика українського письменства Івана Нечуя-Левицького (справжнє прізвище — Левицький, 1838–1918): один із перших написаних ним та надрукованих — повість «Дві московки», присвячена селянській тематиці, та соціально-побутова повість «Над Чорним морем» про боротьбу української інтелігенції за народне просвітництво.
Взялася за цю книгу після "Хмар", яку вважаю одним із найважливіших текстів цього періоду, попри деякі недоліки (етнографічна багатослівність, ходіння по колу, коли автор постійно повертається до описів або раз у раз до якогось актуального для нього питання, моралізаторство і звичка "призначати" з першого речення позитивних і негативних героїв). Зупинилася на цьому списку тому, шо, на відміну від "Хмар", де всі ці недоліки із надлишком перекривають і цікаві спостереження, і яскраві деталі, і розкішний зріз життя двох поколінь української інтелігенції, у цій книзі, як на мене, саме недоліки переважають все інше. Сенси в текстах однозначно цікаві і важливі: вплив на українське село рекрутчини ("Дві московки") та ідейні шукання - "пересвідчення", як пише Нечуй, української інтелігенції, що важливо - молодих жінок 1890-х ("Над Чорним морем). Але обом історіям невистачає доброго редактра, який би обчухрав їх до розміру оповідання, сконцентрувавши ідеї і відкинувши купу зайвого.
Якщо спокійно ставитесь до отого українського етнографізму ХІХ ст у найзанудніших його проявах - читайте. Якщо маєте вибір - однозначно краще "Хмари", вони пречудові
Ще ніколи не чув щоб Одесу називали Одес. Нічого крім того що так казав Левицький. Над Чорним Морем, повість показала як вбивалася українська мова і культура. Кар'ерний ріст тільки якщо ти нікчемна людина зі страхом, дісципліною і шпигунством в голові. Якщо що, то з Петербурга прийде лист і тебе відправлять на Біле Море. Ось таке життя подарувала Украіньцям російська імперія.
У збірку увійшло два твори українського класика - "Дві московки" та "Над Чорним морем". Перший - це коротенька повість про долю двох дівчат, які одружуються із солдатами (москалями себто, тому й московки. Обидві героїні насправді українки). Мені ця повість не особливо сподобалась. Героїні були не надто цікаві, а тужливих оповідок про село я донесхочу наїлась у школі. Хоча до прочитання цього твору я не знала, що шлюб із солдатом звільняв жінку від панщини. 3/5. Інша справа "Над Чорним морем". Тут у центрі оповіді освічена міська молодь, яка знаходиться в процесі пошуку ідеалів, життєвих пріоритетів та формування політичних переконань, а також вчиться їх відстоювати. Звісно ж, у романі піднімається й тема кохання, висвітлюється конфлікт поколінь і вибір між суспільною користю та власним збагаченням. Тут герої вже значно цікавіші, ніж у "Двох московках", це емансиповані дівчата, норовливі і з власною думкою щодо всіх питань, які стосуються їхнього життя, та молоді чоловіки різних переконань та намірів. І все це на тлі сонячних пляжів і тінистих бульварів Одещини. Просто ідеальне літнє читання, 5/5. Усім рекомендую.