Чудасія

by Григір Тютюнник

До пропонованої збірки творів Григора Тютюнника (1931—1980) ввійшли дві повісті (“Облога” і “День мій суботній”), дві новели та низка оповідань. Їх персонажі — прості люди, на життя яких, за словами героя новели “Чудасія”, випало три голодовки і три війни. Автор писав лише про те, що він добре знав і пережив сам. Тому кожен твір збірки — це портрет часу, неприхована, часом болісна правда про людину, яку письменник бачив серцем і прагнув донести новим поколінням. Книга нагадує нам про людські цінності, учить чесності, людяності, шаноб­ливого ставлення до минулого і до людей, що живуть поруч із нами.

238 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

About the author

Український письменник-прозаїк.
Григір Михайлович Тютюнник народив­ся 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім'ї.
1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований).
Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас.
Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.
У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі.
Захворівши, повернувся до рідної Іллівки.
За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у ко­лонії.
Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході.
Тоді ж по­чав писати літературні твори.
Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тю­тюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.
1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письмен­ник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав'язь»’. Пізні­ше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова каз­ка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.
Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя само­губством.
За свою творчість письменник 1981 року був посмертно відзначе­ний Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.