Секс із незнайомцями, наркотики та алкоголь - не найкраща підтримка у складні часи. Але саме їх молода киянка Олександра намагається зробити своїм рятівним колом.
З дитинства вона не знала ні любові, ні турботи, тож коли її чоловік Захар іде служити в АТО, Саша знову почувається самотньою розгубленою дитиною, готовою на відчайдушні кроки.
Повернувшись зі служби, Захар бачить, що його коханій уже несила вести звичне подружнє життя, і намагається всіляко допомогти їй. Він не знає, що внаслідок випадкових сексуальних зв’язків Саша завагітніла і вирішила зробити аборт. У лікарні Олександра знайомиться з гінекологинею, на ім’я Анна, шлюб якої теж є далеко не ідеальним.
Саша горнеться до Ані в пошуках тепла, якого ніколи не відчувала до матері. Незабаром вони стають приятельками. Проте раптова трагедія не лише ставить під загрозу дружбу цих жінок, але й може повністю зруйнувати життя однієї з них…
Симпатизував обом, але як все закінчилося то це гониво. Класна візуалізація під час читання, бо знаєш хто з відомих укракторів грає у серіалі і прототип тут. Швидко читається, події динамічні (купа двіжу) - мені все сподобалось. Чи подивлюсь серіал, поки не знаю.
Дуже сильно написано 🥹 такі ці герої стають близькі з перших хвилин, хоч ніби і Саша веде такий собі спосіб життя, і Аня бідолашечка так страждає. А потім, як це повертається. До останнього вірила, що буде інше закінчення… але… шкода що все так 🥹 Книга дуже гарно передає характери і психологічно як люди маніпулюють, борються (чи ні) з залежностями, комплекси, травми… всі емоції - дуже дуже 🔝👏👏👏
Саша повсякчас руйнує себе, бо чоловік пішов воювати. Коли повернувся з АТО — застав її залежною. Але залишився з нею попри це, хоча так жити важко.
Аня — гінекологиня. Працює добре, а от у житті все далеко не так: удома досі триває ремонт, у чоловіка є коханка, ще й син-підліток.
Утім одного разу шляхи Анни й Олександри перетинаються.
Книжка читається легко і швидко. Хоча спочатку був фільм, а вже потім — книжка. Авторка — кінорежисерка, тому текст інколи виглядав дещо схематично, немов коментарі до кадрів (до речі, у виданні наявні вклейки з кадрами фільму; однак можна нахапатися спойлерів), але загалом він досить гідний.
Центральна тема — співзалежність. Не дивно, з огляду на героїв. Хороший трилер.
Під час читання книги відчувала себе Шелдоном. Але замість повторювати “Why?!” і мати логічну відповідь “Oh, that’s why”, я постійно думала “Нахіба?”, “Шоб шо?” і не отримала відповіді взагалі.
Я не зрозуміла, чому обидві пари не розлучились. Одну наче тримала іпотека, окей, ще якось, а друга? Взагалі не ясно.
Я не зрозуміла, чому дуже розумна гінекологиня, яка маніпуляції на льоту бачила, повелась на цю дивну жінку і ще й в ліжко до себе її пустила! Ну, я взагалі не зрозуміла той епізод. Він дивний, крінжовий і не викликає довіри до оповіді.
Я не зрозуміла, до чого там анорексія у жінки, яка всю дорогу їсть і нормально їсть. Плюс до цього не ясно, як 45-кілограмова жінка бере участь у похованні тіла, а після цього я не зрозуміла, як поліція така “ну якось дивно, але сходиться, пофігу на факти”. Нє, я розумію, що це камінь в сторону нашої поліції — тут заслужено, але … але.
Також я не зрозуміла персонажа - ветерана АТО. Він чомусь увесь час лишається біля цієї неадекватної дружини, потім такий “якась несвідома у неї позиція” і це, типу, остання крапля, щоб він пішов. Ще й адвоката з собою прихопив і лишив дружину з її проблемами сам-на-сам, в той час, коли всю дорогу до цього допомагав.
Коротше, мені не вистачає мотивації персонажів, бо поки що це виглядає, як добротний чорновик книги / фільму / серіалу. Прям хочеться додумати варіанти, як його склеїти, як дописати, як додати відповіді на питання “нахіба?”, бо поки що все це як трейлер, де нарізка кадрів показала суть, але логіку я не побачила.
Але! Мені сподобався задум. І це вийшов би класний психологічний трилер, аби його розписати з усіма зв'язками, мотиваціями і арками героїв. У нас таке не практикують, на жаль, але я була б рада побачити цю книгу вдруге. Дописану, розширену, прописану, об'ємнішу, бо в неї дійсно класний потенціал.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Книга читалась легко, хоча деякі моменти мені здавались нудними і необовʼязковими, особливо в першій частині книги. Розвʼязка була вже набагато цікавішою і я думала, що далі може й зміню свою думку про книгу загалом, але коли дійшло до кінцівки - я вже таких надій не мала. На передостанніх сторінках, коли читач дізнається про «хитрий план Ані», у мене перераховані автором пункти викликають тільки посмішку — ну бо ладно, Саша не докумекала про телефон свій і Павла, буває, але яким чином Аня встигла перегнати машину чоловіка до клініки, якщо я памʼятаю ці стражденні описи про маршрутку, яка їде з роботи до їхньої квартири через увесь Київ? Коли вона встигла це зробити - до дзвінка до Саші чи після? Як вона потім знову дісталась дому - знову їхала на маршрутці? Я перечитала момент із вбивством Павла і в жоден сценарій втиснути цей перегін авто з одного кінця Києва в інший не змогла (а саме цей момент із машиною є одним з вирішальних для звинувачення Саші). Тому за детективний сюжет для мене тут великий мінус. Другим негативним моментом для мене в цій книзі стала мова оповідача — занадто вона мені здавалась прісною, неживою, на мотив і раціоналізацію вчинків героїв робилося занадто мало акценту, часто для обґрунтування тупих вчинків Саші можна було подумати, що вона просто дурна, наче авторка і не була б проти цієї аргументації. На мою думку, герої недостатньо розкриті, їхні вчинки здавалися мені часто невмотивованими або награними; розмови між ними часто були картонними, при цьому їхні стосунки стрімко розвивались. Окремо хотіла б згадати про героя Захара, якому єдиному я могла співчувати, але все одно до кінця не вірила в реальність його дій (на жаль, саме його історія була найгірше розписана з усіх, а точніше майже взагалі не розписана, на мій погляд). З другого боку, для мене найкраще розкрилась Аня і я повірила в еволюцію її героїні, тому це для мене один з плюсів, які я б поставила цій книзі. Загалом, для мене це міг би бути цікавий детектив, якби не нелогічності в сюжеті, які я помічала; розкрита історія (принаймні) головних героїв, бо багато питань до коротких згадок з їхнього минулого, які потім взагалі не розкриваються; ну і також занадто часто механічна мова оповідача, яка тільки відбиває цікавість від книги. Ну і наостанок вже мінус до видавництва, бо в тексті вистачає росіянізмів, і не в репліках героїв, а саме в тексті автора.
P.S. Погоджусь з попереднім коментатором щодо заклику читати українські книжки і тим самим розвивати український книжковий ринок, бо так ми швидше прийдемо до ще більшої кількості якісної сучасної української літератури, зокрема й детективної.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Буквально щойно закінчила читати книгу «Між нами» Соломії Томашчук. Дуже шкодую, що раніше не познайомилася з цією історією. Крім того, що це було моє перше знайомство з авторкою, це ще й перша за довгий час книга української письменниці. «Між нами» захоплює з перших сторінок, і зупинитися майже неможливо. З кожною главою все більше хочеться дізнаватися про персонажів. Книга тримає в напрузі до самого кінця. Під час читання я прожила з героями весь спектр емоцій — від радості до повного співчуття. Події книги переносять нас у Київ 2021 року (як же добре було до повномасштабного вторгнення…). Книга розповідає про двох киянок, які, ймовірно, ніколи б не зустрілися, якби не низка обставин. Якби я не знала, що це трилер, то десь у середині книги могла б подумати, що це історія про дивну, майже аб’юзивну дружбу двох жінок. Але події в житті однієї з героїнь усе змінюють, і вони обидві вплутуються у серйозні неприємності. Майже до самого кінця я була впевнена в одній розв’язці. І хоча авторка давала певні натяки, фінал усе одно зміг мене здивувати. До речі, оскільки є фільм за книгою, режисеркою якого є сама Соломія Томашчук, у романі є вставки з кадрами з цього фільму. Це дуже зручно, бо одразу можна візуалізувати події. Після прочитання мені тепер дуже хочеться подивитися і фільм. Однозначно, це п’ять із п’яти зірок. І я зовсім не розумію, чому про цю книгу не говорять більше! Вона точно варта вашої уваги. Сподіваюся, у Соломії Томашчук ще будуть нові роботи, бо я з радістю їх прочитаю.
Я не симпатизувала ні Саші, ні Ані. Вони обидві були для мене неприємними, але це не відштовхнуло. Деструктивна поведінка Саші дратувала, але згодом почала радіти, що вона нарешті взялась за голову і життя покращувалось.
Мені сподобалось, як справжню натуру Ані можна побачити в самому початку коли нас тільки з нею знайомлять.
Було дуже шкода Захара, а через це я злилась на Сашу.
Епілог для мене був неочікуваним, я не думала, що все це було сплановано.
Момент де Саша і Аня бачаться в останнє і де видно, як Саша залежить від Ані і тягнеться до неї після всього, що сталося просто нестерпно болючий.
В цій книзі все сумне, болюче, підле і несправедливе. Але мені сподобалось читати.
This entire review has been hidden because of spoilers.
цей роман, психологічний триллер, сучасна українська проза, швидко вдається втягуватися в сюжет подій. це краще за екранізацію! . "Тією чи іншою мірою кожні стосунки несуть у собі залежність і маніпуляцію."
Після цієї книжки можна відчути себе психічнохворою. Це просто така маячня. У тексті багато помилок, мова ніяка. Персонажі всі божевільні, дії абсолютно нелогічні, читати навіть огидно місцями. Не витрачайте свій час.