Меланхолійний бенкет осені

by Максим Рильський

Максим Рильський знаний насамперед як поет і перекладач, та мало кому відомо про його прозовий доробок. Оповідання раннього періоду — це переважно ліричні етюди, пройняті елегійними настроями, хоча інколи й романтично забарвлені. Це й літературні казки, і малюнки, втілені в слова, і враження від зачарування природою та великоднім ранком, а також потуга епічного полотна «Веселі брати», яке постало зі споминів про гімназійних товаришів. Добірка містить есеї із циклу «Вечірні бесіди», спогади про сучасників, оповідки й бувальщини про дозвілля, збуте на полюванні й рибальстві, міркування про театр і культурні здобутки. А в мандрівних нотатках переважає ліричне сприйняття світу незнаних країв, враження від пейзажу й архітектури, гастрономічні чарунки, а також тепло зустрічей зі світовими митцями, зокрема від гостини в Луїса Арагона та подив від споглядання картини «Голуб миру» Пабло Пікассо.

Genres: Ukrainian Literature

272 pages, Hardcover

Published June 7, 2024

About the author

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, академік АН України.

Reviews

[Liudmyla · Rating 4 out of 5]

Осінньою цю книгу можна назвати лише на третину, але яка ж вона по-осінньому меланхолійно-поетична, дарма, що більшість новел прозові. Вони однаково поетичні, з легким відтінком імпресіонізму.

Дві третини книги складають спогади Рильського про сучасників та його подорожі за кордон, які теж цікаво було почитати. Лише втомлював цей повсюдний комунізм. От жеж занапастили людям мистецтва і життя, і творчість! Про інших вже й мовчу

[Angelina · Rating 3 out of 5]

Збірку якраз купувала для осіннього читання, щоб під останні теплі сонячні дні потрапляло не тільки моє холодне тіло, а і душа (досить поетично, вийшло). Оповідання були прекрасні. Як я не люблю цю форму, але описи Рильського хотілося вирізати і носити замість прикрас, настільки вони чарівні. Далі були біографічні нариси і нотатки з робочих подорожей, які мені не сподобались, тому залишилось двояке відчуття від прочитаного

[Anastasiia Hluhan · Rating 4 out of 5]

Максим Рильський писав незвично, як виявилось. Цікаво знайомитись з такою рідною літературою. Описи природи дійно неймовірні і атмосферні.

Оповідання сподобались, а от до ессе і спогадів є питання. Самі по собі ессе містять багато роздумів і думок, які і досі актуальні для розвитку України. Проте сприймати їх доволі важко, бо перенасичені іменами видатних діячів того часу (театралів, музикантів, письменників і т.п). Через це ти наче не в "контексті тексту" і важко тримати увагу.

Але не зважаючи на це, рекомендую ознайомитись з творчістю письменника. Оповідання все ж такі дуже чудові!

[Kseniia Shevkunova · Rating 5 out of 5]

Неймовірна добірка оповідань! Витончене оспівування природи в поєднанні з домашньою атмосферою🤍
Цю книгу треба смакувати, довго і обережно, занурюючи себе в кожне слово, кожний рядок.
Тепло, затишок, багато знайомого та близького серцю, тож однозначний рекомендацьйон!

[Yana · Rating 3 out of 5]

3.5⭐️

Книжка виявилась напрочуд затишною, такою осіннє-зимовою, але я б сказала, що розділи «Есеї про сучасників» та «Спогади, мандрівні нотатки» мені сподобались навіть більше за художню прозу.

«Одначе не так-то вже добре знаємо ми сучасне життя наших міст, сіл, підприємств, нашої природи, — а про колишнє нічого й казати. Взагалі лихо з отим колишнім! Мені, мабуть, ніколи не докучить нагадувати, що, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Та ж хто і коли довів, що прекрасні памʼятники давньої архітектури, давнього мистецтва, давньої літератури, давньої народної творчості, — «мертвечина»? Ні, це живі докази живучості творчих сил народу, патетичніше кажучи - його безсмертя.»

«Велике ще лежить перед нами поле, яке треба зорати і засіяти. І не годиться з цим гаятись, бо ріка часів несе в безвість імена і діла людей, які народ повинен вічно памʼятати.»

«Торік у Криму, в Севастополі, зустрівся я з групою учнів сільської десятирічки, які під проводом учителів мандрували по Україні. Мандрівку їхню спорядило правління колгоспу, давши їм для подорожі вантажні машини та й потрібні, хоча скромні кошти. Батьки до того, як сказав керівник експедиції, додали тільки дещицю дітям «на цукерки»... Такі подорожі по Батьківщині мають стати у нас не радісним винятком, а чудесним правилом... Рідну землю треба не тільки любити, її треба знати.»

Любов до рідної землі
7 липня 1962 р.

[Iryna Korenovska · Rating 4 out of 5]

Відкрила Максима Рильського з нової літературної сторони. Дуже поетична художня проза, і оцінка саме до цієї частини збірки

Есеї та спогади залишу без оцінки, дуже важливо враховувати контекст періоду

[Maria · Rating 3 out of 5]

Багато одруківок в тексті. Неможливо читати пізні твори, в порівнянні з ранніми це очевидно витиснені через силу "політично благонадійні" тексти які зараз можна використовувати в якості тортур.

[Anna Chaplia · Rating 4 out of 5]

3.7