Вони повертаються, улюблені герої «Гонихмарника»! Вони подорослішали, перестали бути затятими романтиками. Вони менше зазирають у небо, майже не розмовляють з Талалайком, проте вперто вірять у дружбу й відчайдушно тримаються за кохання. Аліна, Сашко, Марта, Петрусь, Ірина, Юрко й нові непро́сті, що вплутаються в низку невипадкових випадковостей, бо так найчастіше й буває, коли порушуєш закони Всесвіту.
Зло переможене? Аж ніяк! Воно звільнилося й люто бажає відплати! І цього разу для перемоги одного кохання замало. Тепер Аліна й Сашко мусять розмотати заплутаний клубок таємниць Сашкового народження, що ведуть їх у ворота Холодного Яру, де магія Вічників та Вітровіїв тісно сплелася у непро́стому родоводі Сашка.Загублений артефакт, давня магія рідної землі, що пахне волошками та полином, магія старих черкаських курганів, львівських кам’яниць і волинських лісів… І той, хто тримає рівновагу в нашому світі. Справедливий та грізний. На чиєму він боці?
Мирослава Замойська народилася в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.
Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.
Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).
Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».
Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".
Продовження таки треба було писати, я б ще щось про них прочитав би. Ця частина мені навіть більше подобається за першу (хоч і перша фактично завершена), тут все якось плавно йшло, але на дві-три легенди могло бути менше :)
Кому на 5 сподобалась перша частина, то і ця, мабуть, буде такою. Мені все таки це не було аж так цікаво. Розтягнуто дуже, хотілось більшої динаміки і Карпат, а не Іспанії
Хороший твір однієї з улюблених авторок сучасної української літератури. "Гонихмарник" - шедевральний твір фентезі, який я прочитала на одному подиху ще в 2010 і перечитувала кілька разів з однаковим захопленням. З нетерпінням і також на одному подиху прочитала і "Гонихмарницю". Як і "Гонихмарник", цей твір наповнений українськими легендами і казками, традиціями, в ньому розкриваються етнографічні елементи різних куточків України - це є вже своєрідним "почерком" Дари Корній. Особливо близьким до "Гонихмарника" є Розділ 7 (останній)- моя улюблена частина "Гонихмарниці" - тут є все, починаючи від багатого змістового наповнення до історичних описів монастиря на черкащині, легенд, вплетених в українську історію і дух Львова. Та якщо "Гонихмарник" це безумовне 10 із 10, "Гонихмарниця" для мене як максимум лише 8 із 10. Не зрозуміло, для чого авторка вплітає в сюжет Мойнебу і легенди іспанських островів, яким присвячено кілька перших розділів книги. Аліна отримує від Мойнеби силу крізь червоне "татуювання" на правій руці - але чому саме в Іспанії Аліна повинна була цю силу отримати / який зв'язок до України / чому тільки до неї Аліна могла "звертатись по допомогу"? З якою метою дід Сашка "викрав" Аліну і Сашка до Іспанії і хотів звязати сили Аліни? Ці та деякі інші сюжетні лінії авторка залишає не розгорнутими, наче забуває про них - не зрозуміло яке відношення вони мають до основної лінії роману. Так само, багато із діалогів звучать розтягнуто і часто не мають додаткової вартості для розгортання сюжету, наче текст для багатосерійної мелодрами: "Ми з тобою були нерозлийвода. О, знову, вода-вода-вода. Вибачте, друзяки, справи" чи "Чуперадло. Нове тіло - нове діло. Мдя. Юр, а де твій білий котелок? Вдінь, я поржала б. Прикольненько", чи коли в 5 розділі авторка приділяє цілих дві сторінки діалогу, в якому мама Аліни допитується всіх, хто саме дав Юрію номер її телефону - для прикладу. Такі моменти "здешевляють" змістове наповнення і літературну вартість роману. Незважаючи на те що цей роман не рівня "Гонихмарнику", я б не вагаючись придбала і прочитала його ще раз і рекомендую "Гонихмарницю" іншим фанатам - хороший внесок Дари Корній у розвиток українського фентезі.
Ця книга для мене — на голову сильніша за першу частину!
Якщо «Гонихмарник» розгойдувався довго (перша половина мені далась важко 😅), то «Гонихмарниця» захопила майже одразу. Уже з перших розділів стало цікаво, і я просто ковтала сторінку за сторінкою. Атмосфера збереглася: містична, трохи похмура, з гірським подихом і тінями між словами. Але тут вона ніби стала ще більш цілісною, глибшою, навіть зрілою.
🖤 Особливо вразив Сашко. Він буквально виріс на моїх очах — став сильнішим, більш цілеспрямованим, внутрішньо загартованим. За ним було цікаво спостерігати, співпереживати, навіть трохи захоплюватись. 🌕 Аліна ж для мене залишилася приблизно такою ж, якою була — цілісною, впертою, глибокою, хоча менш динамічною, ніж Сашко.
🎭 Окремо хочу відмітити вставки легенд і казок. У першій книзі вони іноді мене гальмували, а тут — навпаки, стали такими собі магічними підказками, загадками для читача. Вони допомагали здогадатись, куди все може звернути — і водночас зберігали відчуття чарівного. Це було атмосферно та доречно🌿
Однозначно 5 з 5. Якщо вам сподобався «Гонихмарник» — ця частина закохає сильніше. А якщо перша залишила змішані враження — все одно дайте шанс цій. Бо «Гонихмарниця» — це вже зовсім інший рівень 🌙 #сучукрліто
Як склалися їхні долі й долі друзів - Марти й Петра?
І чому це у Львові так дощить? Зливи нещадно знищують місто…
🔷Про враження
Прекрасне й логічне продовження «Гонихмарника»🌧️
Історія про Вітровіїв розкриває таємницю появи дводушників🌬️
Знову безліч цікавезних легенд / казок / притч, але вже не лише про західну Україну😌
Авторка розширює географію історії 🗺️
Разом із головними персонажами я побувала на Черкащині в урочищі Вітряна Гора, а також на острові Ієрро Канарського архіпелагу🏝️
І тепер навіть дещо знаю про бімбаче (племʼя аборигенів)🫣
Місцями історія нагадувала мені один із улюблених серіалів дитинства - «Мисливці за старовиною» (зазирніть на 2 фото в каруселі 😏)
Таємниці🔥 Пошук артефактів🔥 Магія🔥 Символізм🔥
Як на мене, то це ідеальне українське фентезі♥️
Ну, майже ідеальне😅 Буду відвертою, фінал здався мені зашвидким, ніби трішечки усіченим… Моя закохана в гонихмарників душа вимагала більше деталей і ще хоч парочку легенд🫣
І декілька згадок про країну-гній… ех, хотілося взяти коректор і замалювати ті місця🫣
Я сумуватиму за Аліною та Сашком, за їхніми непрОсто-гонихмарницько-стражовими пригодами😌
Ця частина мені сподобалась менше, попри наявність тут ще й іспанських мітів. Навіть не впевнена, що мені вдалось би переформулювати сюжет, як мені хочеться: настільки багато ідей, мотивів дій персонажів і подач можна (треба?) змінити, аби це вклалося в одну лінію... Або, можливо, це щось із моїм сприйняттям.
Обожнюю першу книгу, читала її на першому курсі академії, я навчалась на образотворчому мистецтві і ми з Аліною були майже однолітками, тому персонаж мені надзвичайно близький. Зараз Аліна доросла і я теж, але я з захопленням поринула у цей магічний світ, де минуле перетинається з теперішнім
Друга книга "Гонихмарниця" мені навіть цікавіша, бо в ній розказано багато життєвих історій наших персонажів які дозволяють детальніше їх пізнати, багато магії, цікавих історичних фактів, міфології і діалектизмів. Єдине, що мені було скучно читати, то ці казки і історії від персонажів. І трішки бракувало мальовничих Карпат