Нічний ефір

by Олена Гусейнова, Михайло Палінчак (illustrator)

«Обережно! Крихке» — так пишуть часом на картонних коробках. На тих, які з собою вивозять в евакуацію, очевидно, не пишуть. Бо не встигають. Та й порцеляна з родинною історією, скоріше за все, залишиться вдома. Але і у сховищі — сховищі пам’яті — одночасно. Книжку «Нічний ефір» Олена Гусейнова почала писати в перші дні повномасштабного вторгнення, в першій нічній зміні цілодобового інформаційного мовлення на Українському радіо. Мова цих віршів функціональна: інформативна і магічна. Обереги і замовляння. Оголошення про евакуацію. І одночасно — коментар до реальності часу, який тече і витікає. Ця книжка зібрана точно, як годинник. Замість стрілок — сховані цитати і алегорії. Кожну можливо впізнати. Не затримуйся «на поверхні». Є дванадцять годин, і доти — сміємося і співаємо. Ось моє горло. Нічний ефір. Білі вірші. У війни свої примхи. Сміємося і співаємо. (Потім ми зробимо з цього життя). Sounds like a plan.

Ця книжка була дописана за підтримки програми Documenting Ukraine Інституту гуманітарних наук у Відні (IWM) та під час Tartu City of Literature residency в квітні — травні 2023 року.

Сергій Жадан про книгу: «Імена близьких людей, адреси друзів, світлини знайомих, речі, предмети, будинки, вулиці, міста, країни - вірші нічного ефіру сповнені тривоги і ніжності, страху і любові, ледь помітних переходів між життям і смертю, між утомою і радістю, між наговорюванням і тишею. Ці ефірні години виговорені голосом тихим, але точним, делікатним, проте переконливим, сказаним серед ночі, але оберненим до світла».

Genres: Poetry

285 pages, Hardcover

Published June 1, 2024

Reviews

[Ольга К. · Rating 5 out of 5]

неймовірна збірка, виписала собі штук сто цитат, прочитала, сиджу, дивлюся в одну точку, намагаюсь осмислити. давно такого не було з поезією 5/5

[Natalie · Rating 3 out of 5]

Поезія — це один із найбільш очевидних способів осмислити досвід війни. Але дуже часто вірші, написані на початку повномасштабної, читати вже неможливо. Небагато авторів змогли некрінжово написати про війну з погляду 2025 року.

Олені Гусейновій це вдалося. Деякі метафори мені глибоко припали до душі, як-от озеро, яке висохло, бо поїхало в евакуацію; верблюди на київських номерах; чорна тінь передчуття війни. Сподобалася ця мова натяків без грубого прямого називання. Якщо ці вірші перекласти японською, ніхто не зрозуміє, що вони про війну. Це робить послання зашифрованим і цінним, воно сильніше влучає.

Здавалося би, ти пишеш мовою, зрозумілою тільки українцям, які це пережили, про війну в Україні. Кому це потрібно? Але насправді це дуже терапевтично. Я одна із тої тисячі людей, кому це треба було прочитати.

Хотілося би поставити вищу оцінку, але більшість текстів не так сильно відгукнулися, тому вже як є.

[Олеся Бойко · Rating 3 out of 5]

ці вірші схожі на розрубану нитку. мені забракло ритму, але це тільки моя проблема

[Alina Prysiazhniuk · Rating 4 out of 5]

Олена Гусейнова тонко і влучно зафіксувала наш стан початку повномасштабного вторгнення. Травму покинутості та покидання. Кожен вірш — маленький спалах, вихоплений із темряви; тривання життя.