What do you think?
Rate this book
Війна і нові горизонти. Лідери думок про сьогодення й майбутнє України і світу
«Ідея цієї збірки народилася із розуміння, що російська агресія проти України докорінно змінить світ. Уже змінює його. З полум’я цієї війни, найжахливішої в Європі з часів Другої світової, постане нова глобальна архітектура безпеки, нова дипломатія, нові правила співіснування», — Дмитро Кулеба.
Як автор ідеї та упорядник пан Кулеба запропонував написати есеї для цього видання 23-м інтелектуалам. Він закликав видатних державних діячів, мислителів, військових, бізнесменів, науковців, правників та істориків Європи, Північної та Південної Америки, Африки, Азії, поділитися своїм баченням майбутнього після російської агресії. В есеях автори відповіли на три ключових запитання. Якими є наслідки цієї війни для світу? Як ця війна змінить світ? Що дасть світові українська перемога?
Книжка буде корисна для українських читачів, адже вона сполучає українську політичну та інтелектуальну думку зі світовою і спонукає до дискусії. Автори цієї збірки — у певному сенсі, дзеркало світу для України. Імовірно, ми погодимося не з усіма їхніми тезами, але точно знайдемо нові думки й зазирнемо туди, де за жахіттями війни відкриваються нові горизонти.
Як автор ідеї та упорядник пан Кулеба запропонував написати есеї для цього видання 23-м інтелектуалам. Він закликав видатних державних діячів, мислителів, військових, бізнесменів, науковців, правників та істориків Європи, Північної та Південної Америки, Африки, Азії, поділитися своїм баченням майбутнього після російської агресії. В есеях автори відповіли на три ключових запитання. Якими є наслідки цієї війни для світу? Як ця війна змінить світ? Що дасть світові українська перемога?
Книжка буде корисна для українських читачів, адже вона сполучає українську політичну та інтелектуальну думку зі світовою і спонукає до дискусії. Автори цієї збірки — у певному сенсі, дзеркало світу для України. Імовірно, ми погодимося не з усіма їхніми тезами, але точно знайдемо нові думки й зазирнемо туди, де за жахіттями війни відкриваються нові горизонти.
- GenresNonfiction
304 pages, Hardcover
First published May 1, 2024
13 people are currently reading
53 people want to read
About the author
Дмитро Кулеба
4 books17 followersУкраїнський державний діяч, дипломат та комунікатор, міністр закордонних справ України з 4 березня 2020 року, член РНБО з 13 березня 2020. Наймолодший в історії голова зовнішньополітичного відомства України. Колишній віцепрем'єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, постійний представник України при Раді Європи, посол з особливих доручень МЗС України.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
August 12, 2024
є і хороші тексти від хороших людей (Павер, Сендс, Плохій), є і водянисті безтолкові, але читати точно треба, як мінімум заради есеїв Леві та найкращого Снайдера 🫶🏻
August 31, 2025
Більше відгуків на моєму каналі https://youtube.com/@yellowbooknook?s...
Тексти абсолютно різноманітні "хто в ліс, хто по дрова" не менше.
Десь третина з них є вартими уваги, інша третина видається абсолютно не релевантною до теми. Остання третина окей, але новий світ ви мені не відкрили.
Ці тексти мали бути зверненими до кого? До українського народу чи до будь-кого в світі? Бо є відчуття, що як в тій поговорці "без чіткого ТЗ, результат - ХЗ".
Тексти абсолютно різноманітні "хто в ліс, хто по дрова" не менше.
Десь третина з них є вартими уваги, інша третина видається абсолютно не релевантною до теми. Остання третина окей, але новий світ ви мені не відкрили.
Ці тексти мали бути зверненими до кого? До українського народу чи до будь-кого в світі? Бо є відчуття, що як в тій поговорці "без чіткого ТЗ, результат - ХЗ".
August 26, 2024
Рівень текстів і справді трохи нерівний, але вважаю задумку цікавою, тому що важливо розуміти (1) на відносинах з рф світ клином не зійшовся і (2) Україна у глобальній історії XXI сторіччя дуже важлива, але все ж таки не центр планети і тому нам потрібно розуміти мотивації різних спільнот та їх відношення до нас через призму свого досвіду.
November 24, 2024
#1 Додаток для Швидкочитання (promo)
Кращі нотатки:
“Попри шок, гнів і туман дезінформації, я чітко усвідомлював три моменти. Перший: Україна переможе. Другий: ми підтримуватимемо Україну до перемоги. Третій: Росію притягнуть до відповідальності. Моя позиція не змінилась, як і не змінилися рушійні сили нашої політики. [Жозеп Боррель]”
“За більш ніж півтора року після подій лютого 2022-го ЄС та його члени разом надали Україні військової допомоги на 25 мільярдів євро - і це ще не кінець.”
“Щоб Україна виборола мир, вона має виграти війну.”
“Відповідальність. Під час свого першого візиту до України після початку повномасштабного вторгнення я відвідав Бучу, де на власні очі побачив ексгумацію братських могил та невимовно жахливі воєнні злочини, скоєні проти цивільних лише тому, що вони були українцями. Росія повинна бути й буде притягнута до відповідальності за воєнні злочини та звірства. Маріуполь, Бахмут, Ірпінь та інші міста, у яких ми побачили стільки страждань, - ось причина, з якої про безкарність Росії за її злочини не може бути й мови. ЄС та Україна тісно співпрацюють над тим, щоб усі російські воєнні злочинці були притягнуті до відповідальності. Ми тут також для того, щоб зібрати та зберегти докази для майбутніх судових процесів.”
“Коли Україна переможе, Європа процвітатиме.”
“На цій ідеї засноване міжнародне право з 1945 року: жодна країна не може змінювати кордони іншої самою лише силою. Країни-переможниці Другої світової заснували ООН, щоб гарантувати дотримання територіального миру як правового принципу і геополітичної реальності. Однак Росія продовжує займати місце в ООН уже майже десять років після агресії проти України та понад рік - після анексії нових територій із метою знищення України. Упродовж цього незаконного та неспровокованого вторгнення Росія вчинила звірства, які зрівняються з найжахливішими звірствами, скоєними будь-де у світі за понад 50 останніх років’. Причини для того, щоби поставити на місце Росію в ООН, очевидні.”
“Кіпр приєднався до НАТО, коли його кордони ще не були остаточно оформлені. Так само, як і Західна Німеччина.”
“Свобода - це можливість для всіх.”
“Російська агресія проти україни не була несподіваною: вона стала кульмінацією багаторічного суперництва між ідеями свободи й лещатами репресій.”
“Війна лютує між найкращими й найгіршими інстинктами людства. Між світом вільних і світом пригноблених. Це всеосяжна війна між самодержавством і демократією.”
“Єдиний шлях до миру - через перемогу України. Перемога означає більше, ніж вигнати російські війська, навіть більше, ніж звільнити всі окуповані українські території. Перемога означає відбудувати Україну після конфлікту, а також повністю відновитися після путінської війни. Якщо Україні цього не вдасться, свобода й вільний світ зіткнуться з безперервними залякуваннями й агресією з боку диктатур. Україна бʼється не лише за свою свободу, а й за свободу в усьому світі.”
“Думка, за якою європейські країни витрачали би «менше» на оборону, якби Росія завоювала Україну й таким чином закінчила б війну швидко, - це небезпечна ілюзія: ціна, яку НАТО заплатило б за підготовку до війни проти Росії на власній території, на порядок вища.”
“багато хто на Заході продовжував вважати пострадянську Росію гарантом стабільності й поступової демократизації, тим часом ставлячись до інших новостворених із колишнього СРСР незалежних держав із підозрою, як до потенційних джерел конфлікту. Дурість цього підходу тепер очевидна. Росія під керівництвом Володимира Путіна не прагне очолити перехід від радянського тоталітаризму до демократії, а намагається закріпити ширший регіон у новій ері авторитаризму.”
“Немає причин боятися деімперіалізації Росії, адже історично деколонізація у ХХ столітті зробила Європу й загалом увесь світ безпечнішим і демократичнішим місцем.”
“За звітом про глобальні навички (Global Skills Report) від Coursera, українські фахівці у сфері технологій - одні з найдосвідченіших у світі.”
“Імперії помирають тяжко. Це тривалий процес, і навіть після своєї смерті вони часто повстають із мертвих. На полях бою Донбасу зараз спостерігається смерть останньої европейської імперії.”
“Війна Росії проти України - це не війна за території. У сумнозвісному путінському есе «Про історичну єдність росіян та українців», опублікованому влітку 2021 року, стверджується, що росіяни та українці - єдиний народ; там чітко вказано, що Кремль заперечує існування української нації та української ідентичності. Для Путіна українська ідентичність була винайдена СРСР, і тому її потрібно поховати разом із радянською ідентичністю. Путінська війна проти України - це не спроба відновити Радянський Союз. Це жорстоке знищення пострадянських ідентичностей заради відновлення Російської імперії.”
“Оксфордський історик Тімоті Гартон Еш зауважив: «Спроба російського президента Володимира Путіна відродити Російську імперію через колонізацію України відчинила двері у постімперську Європу - Європу, в якій уже немає імперій, де домінує один народ або нація як на суші, так і за морями. Це те, чого цей континент ще ніколи не бачив». Ось чому незалежна та суверенна Україна настільки критично важлива для європейського майбутнього Балкан: дорога Західних Балкан до ЄС пролягає через Київ.”
“Змінилося от що: тепер ми маємо докази, що Ісламська держава й Росія - це одне й те саме.”
“Маємо підтвердження існування великого союзу пʼяти ревізіоністських сил — уже названі Росія та ІД, а також Іран, Китай і меншою мірою Туреччина - утворення, появу якого я передбачив у 2017 році в книжці «Імперія і пʼятеро королів» (L’Empire et les Cinq Rois). Спільна мета цього союзу - знищити й перекроїти світовий лад, установлений переможцями Другої світової війни.”
“між османським, перським, арабським, китайським і великоросійським неоімперіалізмами більше розбіжностей, ніж точок дотику. Так, усе це правда. От тільки ворог у них один - демократичні й ліберальні цінності. Й саме цим цінностям вони протиставляють себе, підтримуючи Путіна та обʼєднуючись під російським стягом. Тож вони разом розвʼязали тотальну війну — війну безжальну, яка вже не «історична», а «метафізична».”
“Світ стає дедалі жорстокішим. Конфлікти тривають дов ше. Погодні умови стають ще екстремальнішими, завдаючи багато шкоди. У відповідь на таку нестабільність для урядів може виникнути спокуса вдатися до жорсткої та централізованої системи управління. Але наш досвід в Україні показує: ключ до стійкості - у децентралізації влади, тобто в наданні місцевим органам самоврядування більшої автономії та якісного навчання й ресурсів для безпосереднього реагування на потреби людей.”
“Незалежність - це повітря, життєво необхідне націям. Повітря, яким дихає Україна, допоможе поширити процвітання, гідність і демократію між народами всієї земної кулі.”
“Повернення до світу, начебто поділеного на сфери впливу під час Ялтинської конференції 1945 року, почали вимагати як Москва, так і Пекін. Іронічно, що думка про те, що Ялтинська конференція встановила сфери впливу, помилкова: на самій конференції президент Франклін Рузвельт відхилив не лише принцип сфер впливу, а й наполягання Сталіна на виключному контролі над Східною Європою.”
“Світовий порядок, який існував вранці 24 лютого 2022 року, коли розпочалось російське вторгнення, пережив замах, але повномасштабна російсько-українська війна показала як ніколи раніше неминучу тенденцію до його трансформації. Замість багатополярного світу, на який сподівалася Росія, конфлікт став передвісником повернення до двополярного світу часів Холодної війни, у центрі якого - не Вашингтон і Москва, а Вашингтон і Пекін.”
“У той час розвивалися два інших основоположних принципи Речі Посполитої - viritim, тобто вільне обрання короля всією шляхтою, і релігійна свобода. У польській та українській традиціях громадянська гідність нерозривно повʼязана з людською гідністю - людей як дітей Божих. Звідси в літургії українського православʼя вислів «Діти Божі», який поляки сприймають як очевидний і культурно тотожний польському розумінню природи стосунків між Богом і людиною. Поляки не розуміють фрази «раби Божі» в московських храмах, хай яке богословське обґрунтування до неї додавалося б.”
“Росія ніколи не була мирною країною, а російське суспільство ніколи не славилося відчуттям миру в демократичному сенсі слова. Показовими є внутрішні соцопитування в Росії, які показують, що найпопулярнішими персонами у світовій історії росіяни вважають Йосипа Сталіна, Володимира Леніна, Петра І, Володимира Путіна, Леоніда Брежнєва, Катерину II, Наполеона І та Адольфа Гітлера.”
“Водночас, згідно з даними Левада-Центру, у травні 2023-го діяльність Путіна на посаді президента схвалювали 82% російських респондентів”
“Війна в Україні є зіткненням двох систем: сучасної, правової, децентралізованої та багатокефальної з архаїчною, націоналістичною, централізованою та монокефальною. [Насім Талеб]”
“Зараз існує дві імперські моделі: або громіздка модель, як у Росії, або координація держав на кшталт НАТО. Буде ви-дно, яка з них візьме гору в цьому конфлікті. Ця війна зіштовхнула не лише Україну та Росію. Це також зіткнення двох систем: однієї сучасної, децентралізованої та багатокефаль-ної, а також іншої, архаїчної, централізованої та автокефаль-ної. Україна хоче належати до ліберальної системи: у статусі словʼяномовної країни, як і Польща, Україна хоче стати частиною Заходу.”
“Як Росія може стати частиною сучасного світу? Лише за умови поділу на окремі держави.”
“Сучасна ліберальна система припускається помилок, куди без цього. Однак, критикуючи її, я намагаюсь не зруйнувати її, а покращити. Це хороша система, оскільки вона сама себе виправляє.”
“Завершення війни в Україні. Якщо ви допоможете Путіну бодай одним пальцем, він виграє війну. Отже, керівництво Росії потрібно принизити, і лише так воно відступить. Ми повинні повторити російсько-японську війну 1905 року. В такому разі Путіна скинуть зсередини, бо історично люди, які прийняли самодержавство, не люблять слабких. Слабкий Путін — це вже не Путін, так само як милий, тактовний та уважний Трамп не був би Трампом. Для того, щоби це тривало, потрібно багато лохів, які підгодовуватимуть наратив. І якщо лохи почнуть сумніватися в ньому, то це стане початком кінця.”
“Anastasiya Burdeyna, “Ukraine and Poland - Top Software Development Talents in Europe Head of Sales and Marketing,” Proffiz (blog), June 28, 2022, proffiz.com/blog/ukraine-and-poland-t....”
“Левада-Центр, «Одобрение институтов и рейтинги политиков» [Схвалення інститутів та рейтинги політиків], levada.ru/2022/12/22/odobrenie-instit... (станом на 25 червня 2023).”
Кращі нотатки:
“Попри шок, гнів і туман дезінформації, я чітко усвідомлював три моменти. Перший: Україна переможе. Другий: ми підтримуватимемо Україну до перемоги. Третій: Росію притягнуть до відповідальності. Моя позиція не змінилась, як і не змінилися рушійні сили нашої політики. [Жозеп Боррель]”
“За більш ніж півтора року після подій лютого 2022-го ЄС та його члени разом надали Україні військової допомоги на 25 мільярдів євро - і це ще не кінець.”
“Щоб Україна виборола мир, вона має виграти війну.”
“Відповідальність. Під час свого першого візиту до України після початку повномасштабного вторгнення я відвідав Бучу, де на власні очі побачив ексгумацію братських могил та невимовно жахливі воєнні злочини, скоєні проти цивільних лише тому, що вони були українцями. Росія повинна бути й буде притягнута до відповідальності за воєнні злочини та звірства. Маріуполь, Бахмут, Ірпінь та інші міста, у яких ми побачили стільки страждань, - ось причина, з якої про безкарність Росії за її злочини не може бути й мови. ЄС та Україна тісно співпрацюють над тим, щоб усі російські воєнні злочинці були притягнуті до відповідальності. Ми тут також для того, щоб зібрати та зберегти докази для майбутніх судових процесів.”
“Коли Україна переможе, Європа процвітатиме.”
“На цій ідеї засноване міжнародне право з 1945 року: жодна країна не може змінювати кордони іншої самою лише силою. Країни-переможниці Другої світової заснували ООН, щоб гарантувати дотримання територіального миру як правового принципу і геополітичної реальності. Однак Росія продовжує займати місце в ООН уже майже десять років після агресії проти України та понад рік - після анексії нових територій із метою знищення України. Упродовж цього незаконного та неспровокованого вторгнення Росія вчинила звірства, які зрівняються з найжахливішими звірствами, скоєними будь-де у світі за понад 50 останніх років’. Причини для того, щоби поставити на місце Росію в ООН, очевидні.”
“Кіпр приєднався до НАТО, коли його кордони ще не були остаточно оформлені. Так само, як і Західна Німеччина.”
“Свобода - це можливість для всіх.”
“Російська агресія проти україни не була несподіваною: вона стала кульмінацією багаторічного суперництва між ідеями свободи й лещатами репресій.”
“Війна лютує між найкращими й найгіршими інстинктами людства. Між світом вільних і світом пригноблених. Це всеосяжна війна між самодержавством і демократією.”
“Єдиний шлях до миру - через перемогу України. Перемога означає більше, ніж вигнати російські війська, навіть більше, ніж звільнити всі окуповані українські території. Перемога означає відбудувати Україну після конфлікту, а також повністю відновитися після путінської війни. Якщо Україні цього не вдасться, свобода й вільний світ зіткнуться з безперервними залякуваннями й агресією з боку диктатур. Україна бʼється не лише за свою свободу, а й за свободу в усьому світі.”
“Думка, за якою європейські країни витрачали би «менше» на оборону, якби Росія завоювала Україну й таким чином закінчила б війну швидко, - це небезпечна ілюзія: ціна, яку НАТО заплатило б за підготовку до війни проти Росії на власній території, на порядок вища.”
“багато хто на Заході продовжував вважати пострадянську Росію гарантом стабільності й поступової демократизації, тим часом ставлячись до інших новостворених із колишнього СРСР незалежних держав із підозрою, як до потенційних джерел конфлікту. Дурість цього підходу тепер очевидна. Росія під керівництвом Володимира Путіна не прагне очолити перехід від радянського тоталітаризму до демократії, а намагається закріпити ширший регіон у новій ері авторитаризму.”
“Немає причин боятися деімперіалізації Росії, адже історично деколонізація у ХХ столітті зробила Європу й загалом увесь світ безпечнішим і демократичнішим місцем.”
“За звітом про глобальні навички (Global Skills Report) від Coursera, українські фахівці у сфері технологій - одні з найдосвідченіших у світі.”
“Імперії помирають тяжко. Це тривалий процес, і навіть після своєї смерті вони часто повстають із мертвих. На полях бою Донбасу зараз спостерігається смерть останньої европейської імперії.”
“Війна Росії проти України - це не війна за території. У сумнозвісному путінському есе «Про історичну єдність росіян та українців», опублікованому влітку 2021 року, стверджується, що росіяни та українці - єдиний народ; там чітко вказано, що Кремль заперечує існування української нації та української ідентичності. Для Путіна українська ідентичність була винайдена СРСР, і тому її потрібно поховати разом із радянською ідентичністю. Путінська війна проти України - це не спроба відновити Радянський Союз. Це жорстоке знищення пострадянських ідентичностей заради відновлення Російської імперії.”
“Оксфордський історик Тімоті Гартон Еш зауважив: «Спроба російського президента Володимира Путіна відродити Російську імперію через колонізацію України відчинила двері у постімперську Європу - Європу, в якій уже немає імперій, де домінує один народ або нація як на суші, так і за морями. Це те, чого цей континент ще ніколи не бачив». Ось чому незалежна та суверенна Україна настільки критично важлива для європейського майбутнього Балкан: дорога Західних Балкан до ЄС пролягає через Київ.”
“Змінилося от що: тепер ми маємо докази, що Ісламська держава й Росія - це одне й те саме.”
“Маємо підтвердження існування великого союзу пʼяти ревізіоністських сил — уже названі Росія та ІД, а також Іран, Китай і меншою мірою Туреччина - утворення, появу якого я передбачив у 2017 році в книжці «Імперія і пʼятеро королів» (L’Empire et les Cinq Rois). Спільна мета цього союзу - знищити й перекроїти світовий лад, установлений переможцями Другої світової війни.”
“між османським, перським, арабським, китайським і великоросійським неоімперіалізмами більше розбіжностей, ніж точок дотику. Так, усе це правда. От тільки ворог у них один - демократичні й ліберальні цінності. Й саме цим цінностям вони протиставляють себе, підтримуючи Путіна та обʼєднуючись під російським стягом. Тож вони разом розвʼязали тотальну війну — війну безжальну, яка вже не «історична», а «метафізична».”
“Світ стає дедалі жорстокішим. Конфлікти тривають дов ше. Погодні умови стають ще екстремальнішими, завдаючи багато шкоди. У відповідь на таку нестабільність для урядів може виникнути спокуса вдатися до жорсткої та централізованої системи управління. Але наш досвід в Україні показує: ключ до стійкості - у децентралізації влади, тобто в наданні місцевим органам самоврядування більшої автономії та якісного навчання й ресурсів для безпосереднього реагування на потреби людей.”
“Незалежність - це повітря, життєво необхідне націям. Повітря, яким дихає Україна, допоможе поширити процвітання, гідність і демократію між народами всієї земної кулі.”
“Повернення до світу, начебто поділеного на сфери впливу під час Ялтинської конференції 1945 року, почали вимагати як Москва, так і Пекін. Іронічно, що думка про те, що Ялтинська конференція встановила сфери впливу, помилкова: на самій конференції президент Франклін Рузвельт відхилив не лише принцип сфер впливу, а й наполягання Сталіна на виключному контролі над Східною Європою.”
“Світовий порядок, який існував вранці 24 лютого 2022 року, коли розпочалось російське вторгнення, пережив замах, але повномасштабна російсько-українська війна показала як ніколи раніше неминучу тенденцію до його трансформації. Замість багатополярного світу, на який сподівалася Росія, конфлікт став передвісником повернення до двополярного світу часів Холодної війни, у центрі якого - не Вашингтон і Москва, а Вашингтон і Пекін.”
“У той час розвивалися два інших основоположних принципи Речі Посполитої - viritim, тобто вільне обрання короля всією шляхтою, і релігійна свобода. У польській та українській традиціях громадянська гідність нерозривно повʼязана з людською гідністю - людей як дітей Божих. Звідси в літургії українського православʼя вислів «Діти Божі», який поляки сприймають як очевидний і культурно тотожний польському розумінню природи стосунків між Богом і людиною. Поляки не розуміють фрази «раби Божі» в московських храмах, хай яке богословське обґрунтування до неї додавалося б.”
“Росія ніколи не була мирною країною, а російське суспільство ніколи не славилося відчуттям миру в демократичному сенсі слова. Показовими є внутрішні соцопитування в Росії, які показують, що найпопулярнішими персонами у світовій історії росіяни вважають Йосипа Сталіна, Володимира Леніна, Петра І, Володимира Путіна, Леоніда Брежнєва, Катерину II, Наполеона І та Адольфа Гітлера.”
“Водночас, згідно з даними Левада-Центру, у травні 2023-го діяльність Путіна на посаді президента схвалювали 82% російських респондентів”
“Війна в Україні є зіткненням двох систем: сучасної, правової, децентралізованої та багатокефальної з архаїчною, націоналістичною, централізованою та монокефальною. [Насім Талеб]”
“Зараз існує дві імперські моделі: або громіздка модель, як у Росії, або координація держав на кшталт НАТО. Буде ви-дно, яка з них візьме гору в цьому конфлікті. Ця війна зіштовхнула не лише Україну та Росію. Це також зіткнення двох систем: однієї сучасної, децентралізованої та багатокефаль-ної, а також іншої, архаїчної, централізованої та автокефаль-ної. Україна хоче належати до ліберальної системи: у статусі словʼяномовної країни, як і Польща, Україна хоче стати частиною Заходу.”
“Як Росія може стати частиною сучасного світу? Лише за умови поділу на окремі держави.”
“Сучасна ліберальна система припускається помилок, куди без цього. Однак, критикуючи її, я намагаюсь не зруйнувати її, а покращити. Це хороша система, оскільки вона сама себе виправляє.”
“Завершення війни в Україні. Якщо ви допоможете Путіну бодай одним пальцем, він виграє війну. Отже, керівництво Росії потрібно принизити, і лише так воно відступить. Ми повинні повторити російсько-японську війну 1905 року. В такому разі Путіна скинуть зсередини, бо історично люди, які прийняли самодержавство, не люблять слабких. Слабкий Путін — це вже не Путін, так само як милий, тактовний та уважний Трамп не був би Трампом. Для того, щоби це тривало, потрібно багато лохів, які підгодовуватимуть наратив. І якщо лохи почнуть сумніватися в ньому, то це стане початком кінця.”
“Anastasiya Burdeyna, “Ukraine and Poland - Top Software Development Talents in Europe Head of Sales and Marketing,” Proffiz (blog), June 28, 2022, proffiz.com/blog/ukraine-and-poland-t....”
“Левада-Центр, «Одобрение институтов и рейтинги политиков» [Схвалення інститутів та рейтинги політиків], levada.ru/2022/12/22/odobrenie-instit... (станом на 25 червня 2023).”
April 18, 2025
Загалом, важко оцінювати книгу в якій зібрані есе різних людей, тому оцінка можливо трішки вища, ніж того вартує.
Проте книгу було цікаво читати, адже вона показує яке бачення щодо війни мають люди з різних країн та з різними видами діяльності.
Бал зняла за деякі есе, які не зійшлися з моєю думкою або, як на мене, недостатньо обгрунтовані.
Автори, есе (статті) яких прям сподобались / зацікавили:
Хуан Габріель Васкес
Томас Грант
Цахіагійн Елбегдорж
Ботакоз Касимбекова
Сергій Плохій
Сергій Саяпін
Філіп Сендс
Тімоті Снайдер
Ральф Фюкс, Марілуїзе Бек
Окремо хотілося б виділити категорію "глибоко стурбованих" авторів:
Жозеп Борель
Пан Гі Мун
Борис Джонсон
Елен Джонсон-Серліф
P.S. деякі есе занадто важко читати, автори настільки вихваляють себе і свою підтримку, що очі просто не витримують. Окремий подив викликало есе Збіґнєва Рау, який настільки хвалив поляків, переживав за них і все доводив, що в нас з ними дуже багато схожого, що аж слова з державних гімнів схожі, ну і звичайно, що зараз все погано, і українці страждають, і поляки страждають, але як було чудово, коли ми були однією державою - Першої Річчю Посполитою.
Проте книгу було цікаво читати, адже вона показує яке бачення щодо війни мають люди з різних країн та з різними видами діяльності.
Бал зняла за деякі есе, які не зійшлися з моєю думкою або, як на мене, недостатньо обгрунтовані.
Автори, есе (статті) яких прям сподобались / зацікавили:
Хуан Габріель Васкес
Томас Грант
Цахіагійн Елбегдорж
Ботакоз Касимбекова
Сергій Плохій
Сергій Саяпін
Філіп Сендс
Тімоті Снайдер
Ральф Фюкс, Марілуїзе Бек
Окремо хотілося б виділити категорію "глибоко стурбованих" авторів:
Жозеп Борель
Пан Гі Мун
Борис Джонсон
Елен Джонсон-Серліф
P.S. деякі есе занадто важко читати, автори настільки вихваляють себе і свою підтримку, що очі просто не витримують. Окремий подив викликало есе Збіґнєва Рау, який настільки хвалив поляків, переживав за них і все доводив, що в нас з ними дуже багато схожого, що аж слова з державних гімнів схожі, ну і звичайно, що зараз все погано, і українці страждають, і поляки страждають, але як було чудово, коли ми були однією державою - Першої Річчю Посполитою.
November 16, 2024
Чи почуєте ви тут щось нове? Коротко - так.
Якісний розбір історії Польщі і України, їхньої багаторічної співпраці та боротьбі від московської агресії. Детальний погляд на реалії міжнародного права, ООН, МКС, як Україні та світу рухатися в правильну сторону. Унікальні інсайди з політики Латинської Америки щодо України.
Загалом книга варта прочитання. Забираю зірочку, за деяких авторів які не здивували чи трішки розчарували. Наприклад очікував від Сіргія Плохія цікавіших і унікальних думок в такому форматі.
Якісний розбір історії Польщі і України, їхньої багаторічної співпраці та боротьбі від московської агресії. Детальний погляд на реалії міжнародного права, ООН, МКС, як Україні та світу рухатися в правильну сторону. Унікальні інсайди з політики Латинської Америки щодо України.
Загалом книга варта прочитання. Забираю зірочку, за деяких авторів які не здивували чи трішки розчарували. Наприклад очікував від Сіргія Плохія цікавіших і унікальних думок в такому форматі.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews