Місіс К. — авторка циклу романів «Лондонські хроніки» — розповідає романтичні історії, у центрі яких молоді жінки епохи Регентства. Захопливі перипетії та інтриги перенесуть читачів у світ аристократичного Лондона, де елегантні виховані леді й справжні джентльмени цінують честь і мораль понад усе. Ви зможете вальсувати разом з героями в бальних залах, кататися поруч у Гайд-парку, призначати таємні побачення й спостерігати, як справжнє кохання долає всі перешкоди.
Я не думала, що за невелику кількість сторінок можна зобразити вичерпну історію. Не думала, що зможу прикипіти до героїв і щиро вболівати за них. Врешті решт, не думала, що ця книжка буде на 5-ку.
Але вона просто неймовірна
Отож, під обкладинкою дві історії про Леді Амелію та Кітті, ніяк не пов'язаних між собою. Історія про Амелію мені була ближчою до "Гордості і упередження" - просто двоє людей, які "я знаю краще і я занадто впертий/вперта, щоб визнати свої помилки". Емоційні гойдалки та enemies to lovers. Історія про Кітті не нагадує нічого з раніше прочитаного, тут класна, дуже врівноважена головна героїня і сюжет неймовірно цікавий. Якщо обирати одну з двох історій, то я б все ж обрала про Кітті, бо постійно усміхалася з того, як її любовний інтерес підколює її в різних ситуаціях (він трохи паршивець, але я йому пробачаю🙂↕️).
Книжка написана без поділу на розділи, тому часто просто неможливо відкласти читання, бо постійно щось відбувається.
Книга мене неймовірно порадувала: від загального враження до вдалого підбору "слів у реченні", від якого читання було легке і стрімке (дуже замилувало "юнка").
Історія "леді Амелія", як на мене, ідеальна: кумедні живі діалоги, багато роздумів персонажів (все як я люблю у творах про початок 19 ст.)
Оповідь про Кітті стала крижаним сюжетним душем((( Попустило десь лише наприкінці... Але бажання читати наступну книгу не відбило))