«Стрибок у безодню» — роман з дев'яти науково-фантастичних новел про період історії людства від відкриття гіперпросторового стрибка до так званого «Останнього спокійного року» — моменту перед зустріччю з іншими розумними расами. Кожна оповідь не лише змальовує зміни в розвитку світу, а й розкаже історії кількох родин у різних місцях та поколіннях. Крок за кроком людство занурюється все далі в космос, раз у раз стикаючись із незбагненними та могутніми силами Буття. Нові умови існування наново розділили світ, виокремивши мешканців комфортних і безпечних колоній та зіркоходів — людей, чиїм сенсом стали міжзоряні подорожі. Космічне життя зумовило відновлення й піратства, і шляхетних домів. Кожна новела — зріз етапу розвитку людства, що відбиває зміни технологій та їхній вплив на людські життя від перших боязких кроків за Хмару Оорта до спроб кинути виклик незвіданому та незбагненному. Ці історії знайомлять читача зі всесвітом українського настільного варгейма «Verge Of War» («Точка незворотності») — розлогої та багатошарової космоопери, яка впритул наблизилася до твердої наукової фантастики.
Наукову фантастику, я частіше бачу у відеоіграх, аніж у книгах. Цей жанр з усіма складними термінами, мене мало цікавив. Але деякі книги цього напряму, я читаю і навіть маю у коллекції - серед них і "Стрибок у безодню" від Андрія Ворона. Книга із тканевою закладкою, твердою обкладинкою та якісними малюнками, деякі з них чорно-білі. Взагалі книги від видавництва "Тут" - дуже добре зроблені. Але впжливіше історія і сюжет книги. Я хоч і не любитель н.ф. але перша історія - задає весь темп книги. Це дуже міцна фантастика, тут нема розпливчастей на культури, вивчення, підкорення. Тут йдуть наукові дослідження подорожей і гіпепросторі. Деякі твори нагадають фільм, "Зоряний десант", але в гарному сенсі. Є тут атмосфера космічних десантників із бластерами. А історія про екзоскелетчика із тепловим різаком - так взагалі неймовірна. В історії за короткі проміжки часу, встигаєш проникнутись історіями кожної дійової особи. Їх смерті, подвиги, переживання, викликають почуття і це добре. Так тут є сильні жіночі персонажі, але їх сила є обгрунтованою і вона відповідає ситуації. Герої викликають симпатію, а не бажання підсмажити їх різаком. Якісь моменти були спрощені в угоду швидшої дії, інші - розписані. Але саме розстановка пріорітетів і дає змогу цій збірці бути цікавою. Це достатньо легка книга, але легка у плані того, що вона не грузить епічністю, непотрібним пафосом. Навіть, якщо тут і є пафосні моменти, як наприклад, "Перший меч", то розумієш: іноді треба робити із різака - світловий меч, а із екзоскелету для роботи - бойовий костюм. Ризиковано це? Так. Але якщо не ризикнути - всі загинуть. Підсумовуючи враження - скажу, що мені сподобалося, книга виправдала свої очікування. Бо я думав, про багато варіантів, а реальність виявилася кращою.
Специфічна фантастика, по настільній грі. Деякі новели цікаві, наприклад про відряджання військово зорельота в останню путь, а деякі просто, що до чого не зрозуміло.
Дуже поверхнева книга яка радше нагадує фанфік по практично будь-якій рандомній пригодницькій космо-фантастиці. Теоретично, читача мало б занурити у новий всесвіт, але по факту, така книга мала б бути не першою в серії, а 1,5, наприклад, як це є в серії Експансія, де в основній лінії романи розказують якусь історію, а між великими романами виходять такі собі новели що пояснюють всесвіт. А так ми отримали радше нариси і чернетку, аніж повноцінну книгу. Ідея, в цілому, непогана. Не унікальна, але її варто було б розвивати, а не залишати в вигляді грубих штрихів. Історія освоєння космосу тут нагадує подорожі океанами з їх легендами і міфами про Марію Селесту, Бермудський трикутник, фата моргани і піратів. Крім того в книзі багато прямих відсилок на російсько-українську війну. Але відсилки і алюзії не зроблять книгу гарною, якщо історії в ней немає як такої. Деякі моменти настільки наївні і смішні, що без подвійних фейспалмів їх читати неможливо, як наприклад "Історія про велике винайдення броньованого екзоскелету на туристичному лайнері". Я підозрюю, що піратів перемогли не завдяки ефективності того франкенштейна, а лише того що пірати дуже охуїли з побаченого. Це рівень якихось ігор або мультиків для дітей, але не "важкої наукової фантастики" як нам заявляють в анотації. До речі, хотілось би запитати автора анотації, він взагалі в курсі критеріїв "важкого сай-фаю"? Як висновок - читати можна, але не обов'язково.
Вихід нової книги з жанру наукової фантастики від українських авторів це завжди подія! А коли це справжня космоопера, яка планується продовжуватись та розвиватись це уже взагалі непересічна подія. Стрибок у безодню, це, так би мовити, приквел до основних подій настільної гри Verge of War (Межа війни). Щодо гри, то тут я вам нічого не скажу. Так само, я не розбираюсь абсолютно у настільній грі Warhammer 40,00, що не означає, що я не розуміюсь на лорі та книгах по цій грі. Я навів вам цю аналогію з воргаммером, для того, щоб пояснити що і настолки мають свої книги, цикли, які розповідають про всесвіт. Щось подібне і сталось з Межею війни. Тут аналогії з WH40k закінчуються. Бо це зовсім інша історія, про яку я вам оповів. Події відбуваються після того, як людство помалу оговталось від наслідків Третьої Світової Війни, не важко здогадатись, що Україна у ній була чи не епіцентром гарячих подій. Колективний Захід наважився на боротьбу, коли Гельсінкі були обстріляні ракетами, а по США було здійснено декілька ядерних ударів, що мало не знесли Лос-Анджелес... Закінчення відбулось, коли ворог був відкинутий зі своїми союзниками за Урал. Нарешті Земля об'єдналась на чолі з фактичним Імператором та ООН. Початком новел є 2105 рік. КРИЛА ІКАРА. Людство почало активно вивчати космос та способи швидкого переміщення на далекі відстані саме цим займаються на дослідницьких станціях Ганімед-1, 2 професор Філіп Хіггінс та його дочка Оксана, названа в честь української військової яка загинула евакуючи подружжя Хіггінсів з уже згаданих Гельсінкі. На дослідницькому кораблік Ікар, професор Хіггінг досліджує можливість використання мезонного поля яке при входженні в тунелі темної матерії розгортаються як крила, що дозволяють пришвидшуватись до світлових швидкостей у гіперпросторі. Це питання не вивчене, і потребує багато знань, зусиль та жертв. ДРУГИЙ КРОК. 2106 рік. Оксана Рендел-Хіггінг продовжує роботу свого батька, вивчення подорожей тунелями темної матерії, що носять тепер ім'я Океан Хіггінга. Аномалії в цих переходах можуть призводити до непередбачуваних наслідків. ТЕРЕЗИ. 2129 рік. Корабель класу першопроходець "Амеріго Веспуччі" Для безпечного проходження Океаном Хіггінга потрібні справжні умільці - астрогатори, люди виняткового таланту, які інтуїтивно аналізуючи зоряні карти зможуть обійти внутрішні тунелеві шторми та вийти в точці призначення. Таким є асторгатор Сергій. Та ніхто не знаю, якою цінною даються такі переходи, для астрогаторів. Аномалії, можуть звести з розуму будь-кого, а надто таких чутливих людей, як Сергій, які чують шепоти, музику - німого космосу... ГОЛОС ІЗ ПОРОЖНЕЧІ. 2217 рік. Наддалекі космічні подорожі стали доступними для жителів Землі. Олег Хвильовий ненавидів гіперподорожі, а ще клятий економ білет та сусідка пенсіонерка, яка не замовкає. Але тут на порятунок приходить відеодзвінок від невідомої особи... яка знаходиться у безвихідному положенні. ПЕРШИЙ МЕЧ. 2254 рік. Комфортабельність космічних подорожей не знає собі рівних. Пропонуються фешенебельні круїзи, високоякісними космічними лайнерами. Однак, де багатство там і піратство. На космічне судно направляється пірат Васілєй Раз'єдов. Молодий герцог Білих Скель - Антон Віженер разом з інженерами корабля, попробують дати авантюрний останній. ПОГАНА РОБОТА. 2331 рік. Не усім доводиться досліджувати космос, робити відкриття, захищати колонії в зоряному десанті. Сергій та Макс працюють різаками космічних суден на металобрухт. Не сама омріяна робота. Коли доводиться розпилювати бойовий корабель "Сніговий Барс" попрощатись з ним приходять військові на чолі з баронесою Розенко. Бойові ушкодження розповідають про останній запеклий бій "Снігового Барса". ПОГЛЯД У НЕБО. 2360 рік. Уже не молодий Герцог Білих Скель - Антон Віженер - поважний адмірал космофлоту, який поспішає на поміч Колонії Дрібні Моря, де героїчно тримають оборону космопорту уже 4 місяць бійці об'єднаних сил проти КНСР (Коаліція Народних Соціалістичних Республік). Адмірал Фролов блокує шлях флоту Герцога Віженера, А польовий командир Єгоров командує облогою. Відрізані від допомоги побратими Каштан, Блідий, Шустрий, Історик чинять героїчний опір, та чи вистачить їм сил... СТРИБОК У БЕЗОДНЮ. 2447 рік. На гірничій колонії Старбрідж Клондайк - 127 відбуваються дивні напади. Ніби орудує, не проста людина, а телепат. Серед телепатів лише дівчина Анна. Як відомо, телепати не можуть переміщатись через гіперпростір Океанами Хіггінга, бо їх розірве на шматки? Чи можуть? Якщо не телепати?, то хто? гірські леприкони? Чи інопланетяни? Але їх не існує, що ж в дідька тут відбувається? Розслідувати ці обставини приїздять серйозні люди з самої Землі... ВЕКТОР ВХОДУ. 2448 рік. "Шепіт. Він лунав на самій межі слуху" Одноманітне, нудне, тисячоголове бурмотіння. Не можливо було впізнати мову та розібрати слова. Нескінченний моннотоний наспів. Він лунав від стінок корабля. У такт йому блимало світло в коридорах". Аномалії в Океані Хіггінга м��жуть призвести до досить химерних, часових змін, викривлень, на які можуть відгукнутись давно мертві люди... Я прочитав ці 9 новел на одному диханні. Ви й самі по описах зрозуміли, що вони досить взаємопов'язані. Відчутно, що автор намагається дотримуватись саме наукової фантастики. Космос не діснейленд. Автор постійно акцентує на радіації, курси антирадіаційної терапії, а також відновлювальної терапії після гіперстрибків. Приділена велика увага роботи мезонного поля, гіперпереміщень через тунелі чорної матерії, технічним пристроям та новим видам зброї. Ми усе життя читаємо про Полів, Смітів та Джонів. Кажуть, що космос, космооперу не можна націоналізовувати. Але ж ті хто пише про Пола, Сміта, Джона це вже зробив давно. Цікавий був підхід в Джона Скальці, коли у своїй Війні Старого позаземні колонії були заселені вихідцями з перенаселених країн Азії та Африки, лише сили збройних сил були пенсіонери зі штатів. Лю Цисіню, ніхто не докоряв за китайських персонажів, якщо докоряли, то не за це. Тому немає нічого поганого, якщо у космічній сазі, з'являться кілька українських імен, ми напевно трохи всі заслужили на таке. Куди краще вболівати за умовного Антона, Оксану, ніж за Джиммі та Венді. Тут, ще така річ, ці імена протагоністів протиставлення антагоністам з прізвищами як Добромєров, Єгоров, Фролов. Самі розумієте звідки вони взялись. Особисто така локалізація мені більш ніж до вподоби. Стрибок у безодню буде приквелом до наступної книги Межа війни. Тож на цьому космічна сага не закінчується, а буде обростати новими історіями та гілками. Поки, такий початок мене дуже вдовольнив. Тому раджу! На нашому внутрішньому ринку такого дуже мало. Окремо за видавництво ТУТ. Якщо тут, то завжди топ. Оформлення, зміст. Тут - топ!)
Дуже класна українська фантастика. Цікаво читати, якісно надрукована книга з крутими синіми контурами сторінок. Автор великий молодець і талант 👍👍👍 Я б тільки розмір шрифта чуток зменшив на сторінках є, а то якось незвично великий.
Спершу вагалась, бо не фанатка космосу, та не шкодую, що наважилася — тут я знайшла дещо й для себе.
По-перше, повністю погоджуюсь із попередніми відгуками — читається легко. А ще краще слухається🎧 (Автор писав-писав, а читачі — раз, і ковтнули за кілька годин)
По-друге, герої захоплюють справжністю — зі своїми проблемами, тривогами, і водночас простими людскими стосунками. Це якраз те «земне", що мені особливо відгукнулось.
По-третє, динаміка. Нічого, що гальмує сюжет. Він летить стрімко вперед, без зупинок і зависань.
Думаю, фанати космоопер оцінять ще більше. Усі ці космічні загрози: сутички з піратами, бої шатлів, пошуки загублених у гравітаційному штормі — описані події яскраво уявляються картинками в голові. І чесне слово, мало. Адже про кожну історію можна було написати цілу книгу, а не лише фрагмент.
Але і в цьому є своя перевага. Бо читач, зможе побувати не на одному, а одразу на кількох зорельотах, що здійснили фантастичний стрибок до пригод.
Мінуси? Дайте подумати... Серед відгуків десь прочитала: «Не варто очікувати рівня "Дюни" чи "Гіперіону"», але кожному своє. А, як на мене, це теж плюс.
Тож... Якщо шукаєте довгу, нудну історію - вам не сюди. А от якщо хочете полетіти, розважитись і отримати заряд драйву — тоді це саме те, що треба🚀
Той випадок, коли не любиш книги-збірки оповідань-новел, навіть коли вони об'єднані між собою як тут, і купив цю книгу просто для ознайомлення з українською науковою фантастикою, бо сам зараз пишеш НФ.
Так ось. Після прочитання залишилися лише приємні емоції. Захотілося навіть продовження, ще б якусь новелу-другу, чи може навіть більше... Сама атмосфера книги така ненавʼязлива, дружня, що й на мінуси легко закрити очі. Хоча на моє прискіпливе око часто траплялися технічні недоліки повʼязані з редактурою, але не сказав би, щоб це зіпсувало хоча б на невеличку частинку враження від читання. Так само враження не зіпсувала тверда наукова складова сюжету. Багато не розумів технічних термінів, але як буває з добре написаними історіями — все одно цікаво.
Гарна космічна наукова фантастика, читається доволі легко, деякі новели навіть дуже цікаві. Загалом мені сподобалося. Є відчуття, що могло би бути продовження.
Окремо хочу відзначити саму книжку, бо її дійсно приємно взяти до рук. Кольоровий зріз, цупкий папір, великий читабельний шрифт, непогані ілюстрації. Це все робить процес читання ще приємнішим.
Книга читається дуже легко, цікаві історії захоплюють відкриваючи світ майбутнього де міжзіркові подорожі вже буденність. Але проблеми людства з появою нових технологій нажаль нікуди не ділися і серед далеких зірок герої роману стикаються з проблемами які до болі знайомі всім нам.
Чудовий зразок української фантастики. Трохи повільно спочатку,але потім все більше затягує. Як на мене,то дещо романтизовано,та це претензія не до автора,а до жанру. Космоопера все ж таки. Та і мої особисті смаки поціновувача грімдарка,даються взнаки) В цілому,дуже непогано.
Сподобався формат подання історії світу окремими новелами з поступовими кроками у часі та розвитку. Тепер ще б великий роман якийсь в цьому всесвіті, або одразу серію)