What do you think?
Rate this book
Не час для пророцтв #1
Хранителі Корони
Хранителі Корони, перша частина циклу "Не час для пророцтв"
Світом уже давно ширяться чутки про могутній артефакт, відомий як Правиця Чарівника. За легендами він може як творити неймовірні дива, так і спричиняти страшні катастрофи. За ним полюють усі, хто має хоч якусь владу, але ще більше кожен прагне завадити іншим знайти артефакт швидше за них.
Ерін Тераїс – майстер Води. Вона вміє управляти водною Стихією та вивчає писемність зниклої цивілізації тролів. Так вона потрапляє в елітну організацію Хранителів Корони та разом із загоном бійців і магів вирушає на пошуки Правиці.
Загін потрапляє у смертельну пастку, а Ерін як єдиній, хто вцілів, тепер необхідно за будь-яку ціну вберегти знайдену інформацію про долю артефакту. Щоб вижити та виконати завдання, їй доведеться заручитись допомогою нових союзників – таємничого рейнджера з народу темних ельфів та парочки життєрадісних магоінженерів-найманців.
Світом уже давно ширяться чутки про могутній артефакт, відомий як Правиця Чарівника. За легендами він може як творити неймовірні дива, так і спричиняти страшні катастрофи. За ним полюють усі, хто має хоч якусь владу, але ще більше кожен прагне завадити іншим знайти артефакт швидше за них.
Ерін Тераїс – майстер Води. Вона вміє управляти водною Стихією та вивчає писемність зниклої цивілізації тролів. Так вона потрапляє в елітну організацію Хранителів Корони та разом із загоном бійців і магів вирушає на пошуки Правиці.
Загін потрапляє у смертельну пастку, а Ерін як єдиній, хто вцілів, тепер необхідно за будь-яку ціну вберегти знайдену інформацію про долю артефакту. Щоб вижити та виконати завдання, їй доведеться заручитись допомогою нових союзників – таємничого рейнджера з народу темних ельфів та парочки життєрадісних магоінженерів-найманців.
- GenresFantasy
384 pages, Paperback
Published January 1, 2024
About the author
Тата Лінту
4 books1 followerТата Лінту народилась та виросла у Києві. Навчалась також у Києві — закінчила КНУ ім. Тараса Шевченка, та отримала червоний диплом магістра філології. Попрацювати авторці пощастило в різноманітних компаніях та організаціях, починаючи від редакції друкованого часопису і закінчуючи студією з розробки комп’ютерного програмного забезпечення.
За словами авторки, пише вона відтоді, як навчилась читати та писати. А десь у шухляді досі лежать кілька затертих старих блокнотиків, де дитячим старанним почерком занотовані вигадані казки (так і зароджувалось фентезі).
Першу справжню, як то кажуть, «серйозну» фентезі-повість Тата написала в 15 років. Повість називалась «Влада магії», історія якої розгорталась у вигаданому магічному світі та розповідала про пригоди дівчини-сироти, яку підібрав з вулиці голова Гільдії злодіїв — один з небезпечних та жорстоких злочинців міста. Він намагався виховати з неї собі надійну заміну, але щойно та подорослішала — втекла та помандрувала світом. То була дуже романтична казка, яку певне і личить писати у 15 років.
Над серією «Не час для пророцтв», першою частиною якої стала книга “Хранителі Корони”, Тата почала працювати ще наприкінці 2013 року, і, з великими перервами, зрештою закінчила рукопис у 2019. Наступного року авторка відправила рукопис на Міжнародний літературний конкурс «Крилатий Лев», де він потрапив до «Величного списку».
Тата любить книги, комікси, фільми та комп’ютерні ігри, колекціонує вінілові фігурки Funko POP та мріє помандрувати до Антарктиди та Нової Зеландії. Любить солодке та не любить бути у центрі уваги.
За словами авторки, пише вона відтоді, як навчилась читати та писати. А десь у шухляді досі лежать кілька затертих старих блокнотиків, де дитячим старанним почерком занотовані вигадані казки (так і зароджувалось фентезі).
Першу справжню, як то кажуть, «серйозну» фентезі-повість Тата написала в 15 років. Повість називалась «Влада магії», історія якої розгорталась у вигаданому магічному світі та розповідала про пригоди дівчини-сироти, яку підібрав з вулиці голова Гільдії злодіїв — один з небезпечних та жорстоких злочинців міста. Він намагався виховати з неї собі надійну заміну, але щойно та подорослішала — втекла та помандрувала світом. То була дуже романтична казка, яку певне і личить писати у 15 років.
Над серією «Не час для пророцтв», першою частиною якої стала книга “Хранителі Корони”, Тата почала працювати ще наприкінці 2013 року, і, з великими перервами, зрештою закінчила рукопис у 2019. Наступного року авторка відправила рукопис на Міжнародний літературний конкурс «Крилатий Лев», де він потрапив до «Величного списку».
Тата любить книги, комікси, фільми та комп’ютерні ігри, колекціонує вінілові фігурки Funko POP та мріє помандрувати до Антарктиди та Нової Зеландії. Любить солодке та не любить бути у центрі уваги.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
August 23, 2024
Якщо чесно, то це просто злочинно, що на гудрідсі поки що немає відгуків на цю книжку і я взагалі не бачила, щоб про неї хтось десь говорив, бо "Хранителі корони" мені дуже сподобалися і мені треба, щоб люди теж почали їх читати і обговорювати.
(Фанарти. Мені потрібні фанарти.)
Бо ця книжка подарувала мені нового літературного краша - темного ельфа Фенікса. "Володар перснів" в усіх його проявах якось пройшов повз мене, тому у мене не було імунітету завдяки юнацькій закоханості в Леголаса, яка б могла якось пом'якшити ефект Фенікса. (Хоч вони не дуже схожі і, мені здається, що Леголас тут послужив прототипом для іншого персонажа, але про це пізніше).
Але повернемося трохи на початок.
Наша історія починається в Червоному Лісі, загадкових землях, розташованих в центрі Анлойну - світі, населеному людьми, ельфами, роварами, гномами та гоблінами, де магія та науковий прогрес існують пліч-о-пліч, а політичні змови та криваві війни не вщухають ні на мить. Червоний Ліс - землі, колись населені тролями, зараз є плацдармом для найкривавіших битв між людьми та роварами у спробах завоювати їх та отримати доступ до древніх вчень та магії зниклої цивілізації тролів.
Одного разу загін рейнджерів людського королівства Оттеар під час чергової битви з роварами натрапляє на розгромлений загін Хранителів Корони - елітної організації людських магів та рятують єдину вцілілу його учасницю - майстриню Води на ім'я Ерін Тераїс. Загін Ерін розшукував могутній артефакт, відомий як Правиця Чарівника, який, за легендами, може як творити неймовірні дива, так і спричинити страшні катастрофи. Ерін мусить за будь-яку ціну вберегти інформацію заради якої загинув її загін, але один з її рятівників знає набагато більше, ніж показує і має власні плани на Ерін, від яких залежить його власне життя.
Те що вкрало моє серце в цій історії так це двоє головних героїв. І якщо про Фенікса, який заводить нас в цю історію, я вже трохи сказала, то тепер спробую розказати наскільки мені полюбилася Ерін.
Це сталося не відразу, бо, як на мене, ввели її в історію трохи незграбно. Рейнджери знаходять її непритомною і пораненою і відразу з наступного розділу на нас вивалюють флешбек з минулого Ерін, який в той момент зовсім не вписувався в історію і не давав нам абсолютно ніякого поняття про неї, як про нашу героїню. І оцих флешбеків на початку було більше, ніж Ерін у реальному часі, тому я не відразу нею прониклася. Але як тільки авторка покинула флешбеки та зосередилася на сучасній лінії, головна героїня почала розкриватися.
Отже, моя улюблена характеристика Ерін полягає в тому, що вона добра . Я, як і всі інші, люблю 'сірих' персонажів, бо за ними зазвичай дуже цікаво спостерігати, але як же приємно вряди-годи отримати головну героїню, яка просто хороша. Яка переймається через інших і завжди готова кинутися на допомогу, яка має моральні принципи, яким слідує і просто має добре серце, навіть якщо воно створює їй купу проблем. Також її доброта зовсім не є синонімом до дурості чи наївності, як часто могло б бути. Ерін, у більшості випадків, цілком свідома наслідків своїх рішень, але все одно їх приймає, бо просто не може чинити по іншому.
Я чесно обожнювала всі ті випадки, де вона суттєво ускладнювала собі життя, бо просто не могла не допомогти комусь. Коли викликала роварського шамана на священну дуель (взявши його на слабо) тільки щоб мати примарну можливість врятувати Фенікса, а потім сиділа така в очікуванні з єдиною думкою 'чим я думала?'.
Також у Ерін є своя маленька пристрасть - вона вивчає письменність зниклої цивілізації тролів, бо хоче дізнатися, яким чином вони одного дня просто взяли та зникли, не залишивши по собі жодного сліду.
Я просто в захваті від того, як у ній поєднуються вайби гопника з підворотні і відмінниці, яка про життя читала тільки в книжках. Це така шикарна комбінація.
Отже, Ерін у нас смілива, відважна і добра героїня, яка своїм добрим серцем підкорює людей навколо. А Фенікс у нас похмурий, потріпаний життям, буркотливий, який зневажає майже усіх навколо. І всі їхні сцени це золота жила, я хочу, щоб мені пустили їх просто у вени.
Я дуже люблю гарно прописаних персонажів і гарно прописані взаємодії між ними. Коли вони логічні, коли я розумію, чому вони поводяться так чи інакше, і чому на них щось впливає певним чином, і як вони впливають та змінюють одне одного. Мені дуже сподобалося, як це було зроблено з Ерін та Феніксом. Я вірила їм на 100%.
Між цими двома вибудувалася така прекрасна динаміка, де Феніксу Ерін потрібна жива, щоб виконати його завдання. Не виконавши його, він помре. Тобто життя Ерін = життя Фенікса. Тому вберегти її в його ж інтересах. Тому він рятує їй життя, а потім вона рятує йому життя і він ще може це зрозуміти, бо це ніби віддати борг. Але далі коли він абсолютно безпомічний та при смерті Ерін не покидає його, а вперто допомагає вилікуватися. І він не може зрозуміти для чого їй це, бо це настільке далеке від всього до чого він звик та чим є їхній світ. А завдання все ще треба виконати і протягом всієї спільної дороги треба також по можливості не дати Ерін вбитися, коли вона рятує когось іншого. Тому дуже часто їхні сцени виглядали приблизно отак.
Технічно у цій частині немає жодної романтичної сцени і нічого такого що б натякало на любовну лінію між Феніксом та Ерін. Технічно всю їхню взаємодію можна списати на розвиток платонічних стосунків. Але я стріляна пташка і якщо це не slow burn, який розкриється в наступних частинах, то я заречуся робити такі прогнози назавжди. Але якщо я права, то я просто вже вся аж вібрую від захвату, якою хорошою ця лінія може бути. Я занадто довго чекала на щось таке в українському фентезі (та і в світовому фентезі, оскільки slow burn по суті вимер на даний момент).
Під час своєї подорожі Ерін та Фенікс мають поперемінно й інших супутників. Одні з моїх найулюбленіших це були винахідники Івор та Ед - світлий ельф та гном. І хоч я і не по "Володарю Перснів", але точно можу сказати, що динаміка у них була, чисто, як у цих двох.
І вже ближче до кінця - ще один темний ельф Зак, який має потенціал стати улюбленцем читачів в цій історії, просто тому що він класний і він чудово вписався в динаміку Ерін та Фенікса.
Світобудова в цій історії направду об'ємна і не завадив би якийсь покажчик вкінці, щоб каталогізувати усі ордени, організції та клани, якій тут щось мутять. Політичних інтриг дуже багато і я десь тільки під кінець почала в них в'їжджати хто кого хоче вбити і за що, але не вважаю, що це погано. Оскільки це серія, то абсолютно нормально, що події розгортаються неспішно, а перша частина чудово виконала свою роботу в ознайомленні нас з персонажами та вибудовуванні їхньої динаміки.
Тепер трохи про те що не сподобалося:
На початку було трохи зауважень щодо того, як написана перша третина цієї історії в тому плані, що хотілося перетасувати деякі епізоди та поміняти їх місцями, щоб розповідь ішла якось природніше. Але потім чи то я втягнулася, чи перестала звертати увагу, чи авторка виправилася, але далі все пішло набагато плавніше.
Ще авторка дуже часто намагалася описати головну героїню якимось іншими словами, замість того, шоб просто написати 'Ерін', а в мене пунктик на цьому і я дуже дратувалася від постійних 'Хранителька Корони', 'агентка корони', 'Хранителька', 'чарівниця', 'майстер', 'агентка', 'стихійниця', 'майстер Води', 'майстер Тераїс'. Мені здається, це також була одна з причин, чому я не відразу відчула якийсь зв'язок з Ерін, бо я просто губила її як людину за всіма цими замінниками. Здається, десь з середини їх стало менше і вони перестали так кидатися в очі.
Я також підозрюю, що оригінально "Хранителі Корони" були написані російською і потім авторка їх перекладала і загалом їй дуже добре вдалося, але це б пояснило деяку очевидну проблему з фемінітивами. Оте "Майстер Води" по відношенню до Ерін дуже збивало з пантелику і я так і не змогла до цього звикнути. Ще тут вискочив дуже цікавий фемінітив 'ельфка', і я так і не зрозуміла чому ніхто не виправив на 'ельфійка'. Ще були 'приховуючи зростальне роздратування', 'будь обережніше' (ох ці ступені порівняння прикметників) і 'з кинджалом у шиї' (ні, кинджал не був увіткнутий в шию, він був приставлений до неї).
Це з такого, що найбільше різануло око, може щось ще було, але я вже на той момент занадто втягнулася в історію, щоб записувати.
Я оце все пишу не з вредності і не тому, що хочу в когось потикати пальцем і посміятися з помилок. Я це пишу виключно для того, щоб коректори чи хто там займається цими штуками у видавництвах якось усе-таки відфільтровували такі речі і підстраховували авторів у таких випадках.
Ще декілька маленьких деталей, які сподобалися:
- Ерін 25 років (якщо я правильно порахувала), ми нарешті маємо дорослу героїню в фентезі!
- Репрезентація місячних у фентезі! Нерешті героїні зле, паморочиться в голові, болить поперек і загалом хочеться здохнути під час місячних. І все одно вона за потреби збирається і кидається в битву. Мені це дуже сподобалося, це прям було реалістично.
- Тут немає тропу, де героїня тільки починає довіряти герою, зближується з ним, аж тут дізнається про його подвійні мотиви і це прям страшна зрада. Я дуже цього не люблю, тому рада що в цій історії обійшлося без цього. Тут це майже не драматично, тому якось набагато більше зачепило мено особисто.
- У певний момент Фенікс перетворюється на щось типу великої пуми і застрягає в цьому образі на деякий час, тому Ерін відтягує його за хвоста, як тільки він хоче когось з'їсти. Один з моїх найулюбленіших моментів.
- Я хочу більше Емілії Штейн в наступних частинах, а ще мені зовсім трохи цікаво чи буде у неї щось з Адреаном чи мені здалося 👀 могло б бути цікаве enemies to lovers
Фінал першої частини ніби і залишає героїв
у напруженій ситуації, але у мене більше була реакція 'як вони виберуться з цієї ситуації?', а не 'чи виберуться вони з неї?', що мене цілком влаштовує, бо я б не пережила якесь несподіване закінчення не знаючи, коли можна чекати на продовження.
Що підводить мене до наступної думки, що авторку неможливо знайти в соцмережах і таким чином сталкерти інформацію про продовження і це просто зводить мене з розуму. Друга частина мені потрібна на вчора і хоч я й дочитала першу якісь два тижні тому, я вже подумую над тим, щоб може перечитати її.
Якщо хтось дочитав до цього місця, то купуйте "Хранителів Корони", читайте і приходьте поговорити про них, якщо вам сподобається, бо я скоро почну розмовляти зі стінами.
(Фанарти. Мені потрібні фанарти.)
Бо ця книжка подарувала мені нового літературного краша - темного ельфа Фенікса. "Володар перснів" в усіх його проявах якось пройшов повз мене, тому у мене не було імунітету завдяки юнацькій закоханості в Леголаса, яка б могла якось пом'якшити ефект Фенікса. (Хоч вони не дуже схожі і, мені здається, що Леголас тут послужив прототипом для іншого персонажа, але про це пізніше).
Але повернемося трохи на початок.
Наша історія починається в Червоному Лісі, загадкових землях, розташованих в центрі Анлойну - світі, населеному людьми, ельфами, роварами, гномами та гоблінами, де магія та науковий прогрес існують пліч-о-пліч, а політичні змови та криваві війни не вщухають ні на мить. Червоний Ліс - землі, колись населені тролями, зараз є плацдармом для найкривавіших битв між людьми та роварами у спробах завоювати їх та отримати доступ до древніх вчень та магії зниклої цивілізації тролів.
Одного разу загін рейнджерів людського королівства Оттеар під час чергової битви з роварами натрапляє на розгромлений загін Хранителів Корони - елітної організації людських магів та рятують єдину вцілілу його учасницю - майстриню Води на ім'я Ерін Тераїс. Загін Ерін розшукував могутній артефакт, відомий як Правиця Чарівника, який, за легендами, може як творити неймовірні дива, так і спричинити страшні катастрофи. Ерін мусить за будь-яку ціну вберегти інформацію заради якої загинув її загін, але один з її рятівників знає набагато більше, ніж показує і має власні плани на Ерін, від яких залежить його власне життя.
Те що вкрало моє серце в цій історії так це двоє головних героїв. І якщо про Фенікса, який заводить нас в цю історію, я вже трохи сказала, то тепер спробую розказати наскільки мені полюбилася Ерін.
Це сталося не відразу, бо, як на мене, ввели її в історію трохи незграбно. Рейнджери знаходять її непритомною і пораненою і відразу з наступного розділу на нас вивалюють флешбек з минулого Ерін, який в той момент зовсім не вписувався в історію і не давав нам абсолютно ніякого поняття про неї, як про нашу героїню. І оцих флешбеків на початку було більше, ніж Ерін у реальному часі, тому я не відразу нею прониклася. Але як тільки авторка покинула флешбеки та зосередилася на сучасній лінії, головна героїня почала розкриватися.
Отже, моя улюблена характеристика Ерін полягає в тому, що вона добра . Я, як і всі інші, люблю 'сірих' персонажів, бо за ними зазвичай дуже цікаво спостерігати, але як же приємно вряди-годи отримати головну героїню, яка просто хороша. Яка переймається через інших і завжди готова кинутися на допомогу, яка має моральні принципи, яким слідує і просто має добре серце, навіть якщо воно створює їй купу проблем. Також її доброта зовсім не є синонімом до дурості чи наївності, як часто могло б бути. Ерін, у більшості випадків, цілком свідома наслідків своїх рішень, але все одно їх приймає, бо просто не може чинити по іншому.
Я чесно обожнювала всі ті випадки, де вона суттєво ускладнювала собі життя, бо просто не могла не допомогти комусь. Коли викликала роварського шамана на священну дуель (взявши його на слабо) тільки щоб мати примарну можливість врятувати Фенікса, а потім сиділа така в очікуванні з єдиною думкою 'чим я думала?'.
Також у Ерін є своя маленька пристрасть - вона вивчає письменність зниклої цивілізації тролів, бо хоче дізнатися, яким чином вони одного дня просто взяли та зникли, не залишивши по собі жодного сліду.
Я просто в захваті від того, як у ній поєднуються вайби гопника з підворотні і відмінниці, яка про життя читала тільки в книжках. Це така шикарна комбінація.
Отже, Ерін у нас смілива, відважна і добра героїня, яка своїм добрим серцем підкорює людей навколо. А Фенікс у нас похмурий, потріпаний життям, буркотливий, який зневажає майже усіх навколо. І всі їхні сцени це золота жила, я хочу, щоб мені пустили їх просто у вени.
Я дуже люблю гарно прописаних персонажів і гарно прописані взаємодії між ними. Коли вони логічні, коли я розумію, чому вони поводяться так чи інакше, і чому на них щось впливає певним чином, і як вони впливають та змінюють одне одного. Мені дуже сподобалося, як це було зроблено з Ерін та Феніксом. Я вірила їм на 100%.
Між цими двома вибудувалася така прекрасна динаміка, де Феніксу Ерін потрібна жива, щоб виконати його завдання. Не виконавши його, він помре. Тобто життя Ерін = життя Фенікса. Тому вберегти її в його ж інтересах. Тому він рятує їй життя, а потім вона рятує йому життя і він ще може це зрозуміти, бо це ніби віддати борг. Але далі коли він абсолютно безпомічний та при смерті Ерін не покидає його, а вперто допомагає вилікуватися. І він не може зрозуміти для чого їй це, бо це настільке далеке від всього до чого він звик та чим є їхній світ. А завдання все ще треба виконати і протягом всієї спільної дороги треба також по можливості не дати Ерін вбитися, коли вона рятує когось іншого. Тому дуже часто їхні сцени виглядали приблизно отак.
Технічно у цій частині немає жодної романтичної сцени і нічого такого що б натякало на любовну лінію між Феніксом та Ерін. Технічно всю їхню взаємодію можна списати на розвиток платонічних стосунків. Але я стріляна пташка і якщо це не slow burn, який розкриється в наступних частинах, то я заречуся робити такі прогнози назавжди. Але якщо я права, то я просто вже вся аж вібрую від захвату, якою хорошою ця лінія може бути. Я занадто довго чекала на щось таке в українському фентезі (та і в світовому фентезі, оскільки slow burn по суті вимер на даний момент).
Під час своєї подорожі Ерін та Фенікс мають поперемінно й інших супутників. Одні з моїх найулюбленіших це були винахідники Івор та Ед - світлий ельф та гном. І хоч я і не по "Володарю Перснів", але точно можу сказати, що динаміка у них була, чисто, як у цих двох.
І вже ближче до кінця - ще один темний ельф Зак, який має потенціал стати улюбленцем читачів в цій історії, просто тому що він класний і він чудово вписався в динаміку Ерін та Фенікса.
Світобудова в цій історії направду об'ємна і не завадив би якийсь покажчик вкінці, щоб каталогізувати усі ордени, організції та клани, якій тут щось мутять. Політичних інтриг дуже багато і я десь тільки під кінець почала в них в'їжджати хто кого хоче вбити і за що, але не вважаю, що це погано. Оскільки це серія, то абсолютно нормально, що події розгортаються неспішно, а перша частина чудово виконала свою роботу в ознайомленні нас з персонажами та вибудовуванні їхньої динаміки.
Тепер трохи про те що не сподобалося:
На початку було трохи зауважень щодо того, як написана перша третина цієї історії в тому плані, що хотілося перетасувати деякі епізоди та поміняти їх місцями, щоб розповідь ішла якось природніше. Але потім чи то я втягнулася, чи перестала звертати увагу, чи авторка виправилася, але далі все пішло набагато плавніше.
Ще авторка дуже часто намагалася описати головну героїню якимось іншими словами, замість того, шоб просто написати 'Ерін', а в мене пунктик на цьому і я дуже дратувалася від постійних 'Хранителька Корони', 'агентка корони', 'Хранителька', 'чарівниця', 'майстер', 'агентка', 'стихійниця', 'майстер Води', 'майстер Тераїс'. Мені здається, це також була одна з причин, чому я не відразу відчула якийсь зв'язок з Ерін, бо я просто губила її як людину за всіма цими замінниками. Здається, десь з середини їх стало менше і вони перестали так кидатися в очі.
Я також підозрюю, що оригінально "Хранителі Корони" були написані російською і потім авторка їх перекладала і загалом їй дуже добре вдалося, але це б пояснило деяку очевидну проблему з фемінітивами. Оте "Майстер Води" по відношенню до Ерін дуже збивало з пантелику і я так і не змогла до цього звикнути. Ще тут вискочив дуже цікавий фемінітив 'ельфка', і я так і не зрозуміла чому ніхто не виправив на 'ельфійка'. Ще були 'приховуючи зростальне роздратування', 'будь обережніше' (ох ці ступені порівняння прикметників) і 'з кинджалом у шиї' (ні, кинджал не був увіткнутий в шию, він був приставлений до неї).
Це з такого, що найбільше різануло око, може щось ще було, але я вже на той момент занадто втягнулася в історію, щоб записувати.
Я оце все пишу не з вредності і не тому, що хочу в когось потикати пальцем і посміятися з помилок. Я це пишу виключно для того, щоб коректори чи хто там займається цими штуками у видавництвах якось усе-таки відфільтровували такі речі і підстраховували авторів у таких випадках.
Ще декілька маленьких деталей, які сподобалися:
- Ерін 25 років (якщо я правильно порахувала), ми нарешті маємо дорослу героїню в фентезі!
- Репрезентація місячних у фентезі! Нерешті героїні зле, паморочиться в голові, болить поперек і загалом хочеться здохнути під час місячних. І все одно вона за потреби збирається і кидається в битву. Мені це дуже сподобалося, це прям було реалістично.
- Тут немає тропу, де героїня тільки починає довіряти герою, зближується з ним, аж тут дізнається про його подвійні мотиви і це прям страшна зрада. Я дуже цього не люблю, тому рада що в цій історії обійшлося без цього. Тут це майже не драматично, тому якось набагато більше зачепило мено особисто.
- У певний момент Фенікс перетворюється на щось типу великої пуми і застрягає в цьому образі на деякий час, тому Ерін відтягує його за хвоста, як тільки він хоче когось з'їсти. Один з моїх найулюбленіших моментів.
- Я хочу більше Емілії Штейн в наступних частинах, а ще мені зовсім трохи цікаво чи буде у неї щось з Адреаном чи мені здалося 👀 могло б бути цікаве enemies to lovers
Фінал першої частини ніби і залишає героїв
у напруженій ситуації, але у мене більше була реакція 'як вони виберуться з цієї ситуації?', а не 'чи виберуться вони з неї?', що мене цілком влаштовує, бо я б не пережила якесь несподіване закінчення не знаючи, коли можна чекати на продовження.
Що підводить мене до наступної думки, що авторку неможливо знайти в соцмережах і таким чином сталкерти інформацію про продовження і це просто зводить мене з розуму. Друга частина мені потрібна на вчора і хоч я й дочитала першу якісь два тижні тому, я вже подумую над тим, щоб може перечитати її.
Якщо хтось дочитав до цього місця, то купуйте "Хранителів Корони", читайте і приходьте поговорити про них, якщо вам сподобається, бо я скоро почну розмовляти зі стінами.
April 16, 2025
Зловила за хвоста сильний вайб Володаря перснів 🙈 Але мені це не заважало, навпаки! Дуже вабило до історії.
Як на мене, доволі непоганий старт пригодницькому фентезі. Хоч і є свої нюанси. Але історія досить швидко і легко читається. Точно чекатиму на продовження 😌
Як на мене, доволі непоганий старт пригодницькому фентезі. Хоч і є свої нюанси. Але історія досить швидко і легко читається. Точно чекатиму на продовження 😌
December 10, 2024
▫️«У Червоному лісі немає правильних вчинків, стихійнице, є лише ти і твоє життя. Або ти борешся за нього, або вмираєш. Виріши ці питання для себе»
Ерін Тераїс, майстер Води, вирушає на пошуки Правиці чарівника (артефакт, що має неймовірну силу), але після зради та втрати загону мусить діяти сама ⚔️
Темний ельф і магоінженери допомагають їй прийти в себе та розкрити таємниці, які можуть змінити все 🌌
Та чи всім вона може довіряти? 🧐
▫️«Але те натхнення та пристрасть, з якими ти все це розповідаєш, я рідко зустрічаю у своїх співрозмовників. Це захоплює. Сподіваюся, що ти знайдеш те, що шукаєш, Ерін»
Книга дуже сподобалася! ЧИТАЙТЕ! Кінець відгуку (шуткую) 🤣
Це фентезі з атмосферою подорожі, продуманим світом (схожим на «Володаря перснів» та «Відьмака»), де є гноми, ельфи, маги, тролі та багато інших. А також, слоубьорн романтикою між хранителькою та темним ельфом — їхня хімія просто вогонь 🔥
Стосунки Ерін (хранителька) і Фенікса (темний ельф) чудово прописані: взаємні порятунки, напруга і поступове зближення виглядають природно й емоційно. Авторка створила цікавий світ і персонажів 😍
Єдиним, але значним, мінусом для мене стали постійні замінники імені Ерін: чарівниця, хранителька, агентка, стихійниця, майстер, постійно відволікали і плутали. Особливо з «Майстром» в мене ставалась постійна біда, бо я не розуміла, хто це і про кого говориться 🥲
Але загалом, фінал інтригує — цікаво, як герої виплутаються, тож з нетерпінням чекаю продовження ✨
Ерін Тераїс, майстер Води, вирушає на пошуки Правиці чарівника (артефакт, що має неймовірну силу), але після зради та втрати загону мусить діяти сама ⚔️
Темний ельф і магоінженери допомагають їй прийти в себе та розкрити таємниці, які можуть змінити все 🌌
Та чи всім вона може довіряти? 🧐
▫️«Але те натхнення та пристрасть, з якими ти все це розповідаєш, я рідко зустрічаю у своїх співрозмовників. Це захоплює. Сподіваюся, що ти знайдеш те, що шукаєш, Ерін»
Книга дуже сподобалася! ЧИТАЙТЕ! Кінець відгуку (шуткую) 🤣
Це фентезі з атмосферою подорожі, продуманим світом (схожим на «Володаря перснів» та «Відьмака»), де є гноми, ельфи, маги, тролі та багато інших. А також, слоубьорн романтикою між хранителькою та темним ельфом — їхня хімія просто вогонь 🔥
Стосунки Ерін (хранителька) і Фенікса (темний ельф) чудово прописані: взаємні порятунки, напруга і поступове зближення виглядають природно й емоційно. Авторка створила цікавий світ і персонажів 😍
Єдиним, але значним, мінусом для мене стали постійні замінники імені Ерін: чарівниця, хранителька, агентка, стихійниця, майстер, постійно відволікали і плутали. Особливо з «Майстром» в мене ставалась постійна біда, бо я не розуміла, хто це і про кого говориться 🥲
Але загалом, фінал інтригує — цікаво, як герої виплутаються, тож з нетерпінням чекаю продовження ✨
September 30, 2024
Українські автори умійть дивувати. Добротно написане фентезі. Із зрозумілим світоустроєм. Класними головними героями, які чіпляють. Пригоди, загадки, інтриги та багато іншого чекають вас на сторінках цієї книги.
Ельфи і гноми то любов.
Моя толкінієвська душа була задоволена.
Чекаю на продовження.
Ельфи і гноми то любов.
Моя толкінієвська душа була задоволена.
Чекаю на продовження.
April 6, 2025
Буду дуже чекати на продовження, бо це було просто неймовірно, в ідеалі цю історію треба ковтати повністю, бо відкладати просто насилля🥲
Офігєзна історія, цікавий світоустрій, наповнені персонажі, ЕКСТРА МЕГА СЛОУБЬОРН🤣 + до всього, дуже файно і зрозуміло написано🥰
Про цю книгу повинно знати значно багато людей!
Офігєзна історія, цікавий світоустрій, наповнені персонажі, ЕКСТРА МЕГА СЛОУБЬОРН🤣 + до всього, дуже файно і зрозуміло написано🥰
Про цю книгу повинно знати значно багато людей!
November 13, 2024
Мені прям сподобалось, пройшло вже багатенько часу з моменту прочитання, а я досі згадую і гадаю що буде далі. Братиму продовження
Дуже мене порадувало що є тут отой вайб «старого» фентезі, ельфи, гобліни, таверни, магічна магія яку треба кастувати, а не енергетичні всплески
Дуже мене порадувало що є тут отой вайб «старого» фентезі, ельфи, гобліни, таверни, магічна магія яку треба кастувати, а не енергетичні всплески
February 21, 2025
Могло бути і гірше.
Найбільша прикрість - відсутність редактури, просто кров з очей від "зєнок", "склочності" і подібного.
В авторки однозначно є потенціал. Але ця книжка поки не дотягує - дуже видно ким авторка надихалася, і це не завжди найкращі представники жанру. Хоча за чорного великого кота при темному ельфі - велике спасибі, такі шаблони мені подобаються (привіт Ґвенвівар). Ну і місцями склалося враження, що окремі шматки дописували пізніше і впихали в готовий текст.
Якщо говорити про "корони", то значно краще за "Корону брехні" від Ебігейл Овен.
Найбільша прикрість - відсутність редактури, просто кров з очей від "зєнок", "склочності" і подібного.
В авторки однозначно є потенціал. Але ця книжка поки не дотягує - дуже видно ким авторка надихалася, і це не завжди найкращі представники жанру. Хоча за чорного великого кота при темному ельфі - велике спасибі, такі шаблони мені подобаються (привіт Ґвенвівар). Ну і місцями склалося враження, що окремі шматки дописували пізніше і впихали в готовий текст.
Якщо говорити про "корони", то значно краще за "Корону брехні" від Ебігейл Овен.
September 4, 2024
Книга дуже сподобалась, чекаю продовження. Це в першу чергу легке пригодницьке фентезі (з вайбами хоббіта та першої частини володаря перснів) з цікавим фентезі світом.Читати легко та швидко. Любовна лінія слоуберн, що виглядає логічно для зовсім різних героїв(вороги, маг та темний ельф), хімія між ними є і яка ;) .
July 6, 2025
Чудова книга. Це Українське фентезі мене приємно здивувало, книга виявилася набагато кращою ніж очікувала. Буду чекати продовження, бо ну дуже вже цікаво.
May 11, 2026
Той випадок, коли очікування не співпали з реальністю. І так, реальність крутіша на 100%.
Обкладинка і назва викликали асоціації з якимись придворними інтригами тощо, натомість маємо дуже динамічне пригодницьке фентезі з концентрованою атмосферою непрохідних лісів, похмурих поселень, кривавих сутичок і темної магії. Поїхали.
Перед нами глибокий та цікавий світ, де співіснують різні народи — люди, ровари, гноми та еннуе, яких перші образливо називають ельфами. Все мерехтить вʼяззю і плетінням різного роду магії та періодично вибухає потужною силою шаманства.
В центрі сюжету людина — Хранителька Корони, водна стихійниця Ерін Тераїс та її шлях, сповнений смертельних небезпек і несподіваних поворотів долі, що міняються непідконтрольним вихором.
І Фенікс, він же Кєрану — еннуе, загадковий, мовчазний та максимально потужний шаман, енергетика якого відчувається фізично попри те, що він всього лише персонаж книги. Я не знаю, як це працює з текстом, але ж від нього очей не відвести.
А ще окремо дякую за таль-тінай🐈⬛
Все крутиться навколо інформації про потужний магічний артефакт, яким хочуть заволодіти і люди, і еннуе і ровари. І який здатний істотно вплинути на розстановку сил у міжнародних політичних протистояннях.
Тож на Ерін фактично оголошено полювання.
Між Ерін та Феніксом іде доволі цікава та тягуча взаємодія. Вогню ще не відчувається, але дихання мимоволі затримується. Їх стримані діалоги дають чудову можливість порефлексувати на теми добра і жорстокості, самопожертви і холоднокровності, щирості і розрахунку тощо… Дуже глибоко і контрастно.
А історія з печивом — просто 🔥
Ну і арʼєрсценою всього цього видовища слугують доволі заплутані, детально продумані авторкою, політичні та військові інтриги. І чим далі, тим вони ще більше закручуються. Тож історія дуже обʼємна та багатошарова.
Стиль — прекрасний, стриманий та добре продуманий. Читається легко і великими порціями. Відкласти книгу — задача з зірочкою.
Піймала хвилю, вже починаю продовження😎
Читаймо🫶
Обкладинка і назва викликали асоціації з якимись придворними інтригами тощо, натомість маємо дуже динамічне пригодницьке фентезі з концентрованою атмосферою непрохідних лісів, похмурих поселень, кривавих сутичок і темної магії. Поїхали.
Перед нами глибокий та цікавий світ, де співіснують різні народи — люди, ровари, гноми та еннуе, яких перші образливо називають ельфами. Все мерехтить вʼяззю і плетінням різного роду магії та періодично вибухає потужною силою шаманства.
В центрі сюжету людина — Хранителька Корони, водна стихійниця Ерін Тераїс та її шлях, сповнений смертельних небезпек і несподіваних поворотів долі, що міняються непідконтрольним вихором.
І Фенікс, він же Кєрану — еннуе, загадковий, мовчазний та максимально потужний шаман, енергетика якого відчувається фізично попри те, що він всього лише персонаж книги. Я не знаю, як це працює з текстом, але ж від нього очей не відвести.
А ще окремо дякую за таль-тінай🐈⬛
Все крутиться навколо інформації про потужний магічний артефакт, яким хочуть заволодіти і люди, і еннуе і ровари. І який здатний істотно вплинути на розстановку сил у міжнародних політичних протистояннях.
Тож на Ерін фактично оголошено полювання.
Між Ерін та Феніксом іде доволі цікава та тягуча взаємодія. Вогню ще не відчувається, але дихання мимоволі затримується. Їх стримані діалоги дають чудову можливість порефлексувати на теми добра і жорстокості, самопожертви і холоднокровності, щирості і розрахунку тощо… Дуже глибоко і контрастно.
А історія з печивом — просто 🔥
Ну і арʼєрсценою всього цього видовища слугують доволі заплутані, детально продумані авторкою, політичні та військові інтриги. І чим далі, тим вони ще більше закручуються. Тож історія дуже обʼємна та багатошарова.
Стиль — прекрасний, стриманий та добре продуманий. Читається легко і великими порціями. Відкласти книгу — задача з зірочкою.
Піймала хвилю, вже починаю продовження😎
Читаймо🫶
May 22, 2026
Скажу відразу ніяких очікувань від книги не було. Та й які вони мають бути, коли тримаєш у руках історію від вітчизняного ноунейм автора та ще й з майже відсутніми відгуками у мережі? Оскільки до всезагальних хайпів в інстаграмах та інших телеграмах я відношусь дуже прохолодно і на 99% ніколи не читаю те, що там просувають, вирішила скуштувати цю річ, про яку ніхто не знає. А раптом?
Десь після 40 сторінки зрозуміла, що зловила саме те, що мені було так конче необхідно. Оте саме пригодницьке фентезі меча та магії з ельфами, гномами, тролями та іншими гоблінами, яке я так обожнюю й якого мені так давно не вистачало.
Почну, мабуть, із сеттінгу, бо тут він дуже соковитий і нетиповий. Це як Епоха Відродження запрошує на каву Добу Просвітництва, а їхньому побаченню затято заважає Середньовіччя, сидячи у темному кутку кав’ярні та трясучи кощавим кулаком інквізиції. З одного боку ми бачимо усілякі наукові досягнення рівня парових машин, піднесення університетів, книгодрукування, дипломованих чарівників, які плетуть заклинання за чіткими канонами, магоінженерів, які створюють (на хвилиночку!) літальні апарати й інші блага цивілізації, а з другого – повну перемогу забобонів, цілковиту безграмотність, стрьомних шаманів, які поневолюють духів, свавілля пропаганди, не менш стрьомних некромантів із ходячими мертвяками на підхваті, і до купи - організацію таких собі місцевих Суддів Дредів, які полюють на магів і мають право карати їх на місці лише за те, що ті є носіями надприродної сили. Крапка. Видихаємо.
А тепер спробуйте уявити амбіційність та масштаб цього світу та ту кількість механік, які потрібно розробити автору, щоби весь цей веселий локомотив поїхав у правильному напрямку? Скажу відверто, авторці якимось дивним чином вдалось втримати це все до купи, і при цьому не перетворити історію на простирадло із вікіпедії або неїстівний салат. Текст густий та об’ємний, але при цьому не перевантажений. Це теж плюс. Люблю густі як сметана речення, це моя слабкість. Деталі світоустрою подаються доволі компактно й елегантно, і саме тоді (майже), коли це пояснення нагально потрібне.
Що ми маємо на сюжетній ниві? В принципі, сюжет ніяких революцій не робить та зірок з неба не збирає. Читача відразу закидають у гущину подій, а саме: у найнебезпечнішу місцину, такий собі нічийний Червоний ліс, де ведуться бойові дії між двома ворогуючими державами, що претендують на скарби цієї території. Загін рейнджерів, знаходячись у патрулі, випадково рятує зі смертельної пастки кількох членів загадкової експедиції. Як виявляється пізніше, метою цієї таємничої експедиції були пошуки не менш таємничого артефакту Правиці Чарівника (такого собі місцевого Персня Всевладдя). Ну і з цієї миті історія доволі стрімко починає розвиватися у фентезійний пригодницький трилер про таємні організації, роботу шпигунів, змови та боротьбу за владу.
Сюжет чіткий, стрункий, зрозумілий, достатньо насичений подіями, щоб читач не нудьгував, та поруч з цим уповільнений у потрібних місцях, щоб дати перепочити та поозиратися навколо. Бо навколо є на що подивитись: і на механізми гоблінів, і на повітрольоти ельфів, і на гномські паротяги, а також на усілякі древні руїни, таємничі святилища, трольські пастки, небезпечні лісові хащі, галасливі міські площі, застінки таємних організацій, диліжансні станції, затишні вестибюлі банків та звичайно ж стрьомні придорожні забігайлівки! Куди ж без заворушки у шинку у добрячому фентезі?!
Екшену тут в цілому вистачає, але інколи авторку затягує на лірику, і тоді тримайте шестеро. Лише в кінці книги раптом розумієш, що тут не було жодного діалогу для того «щоби просто поговорити». І це теж, блін, плюс!
Персонажі окрема тема. Вони зацікавлять, потім почнуть бісити, потім посміхнуть (можливо, навіть і кілька разів), розлютять, знову зацікавлять, розсердять, зацікавлять ще більше і зрештою таки закохають (або не закохають – це вже кому як пощастить). Вони можуть не прийтися до смаку або здивувати своїми особистісними якостями, але звинуватити їх у відсутності харизми вже точно не вийде. Реально – головна окраса історії! 100 Скель зі 100 (для тих, хто раптом уже читав цю історію)!
[ліричний_відступ_mode_on/] Нещодавно перечитувала «Перший закон» Аберкромбі (улюблений сучасний автор грімдарку), де він, як то кажуть, досліджує людську природу і приходить до наступного висновку: як би людина не прагнула до чогось «шляхетного», людська природа все одно потворна, ница, схильна до зради та байдужа до чужих бід. Я б сказала, що авторка «Хранителів Корони» вступає з цим твердженням у певну віртуальну полеміку. Бо ця книга теж про людську природу, але про таку, яка попри все тримається принципів і морального компасу навіть тоді, коли від цього залежить власне благополуччя та навіть життя. Мені особисто це імпонувало, бо повсякчасне возвеличення у фентезі всіляких «сірих» філософій та «не все так однозначно»-персонажів просто вже набило оскомину. [/ліричний_відступ_mode_off]
Наостанок про мінуси. Ну що тут скажеш? На жаль, книга не уникла головної проблеми всіх сучасних видань, а саме: слабенької редактури та коректури. Трапляються і кальки, і русизми, і криві побудови речень, і просто одруківки. Я, в принципі, не твердолобий буквоїд і здоровим глуздом розумію, що від цього нікуди не дітись, особливо, якщо мова йде про невідомих вітчизняних авторів, в яких навряд хочуть багато вкладатись, а один автор самотужки та півтора редактори весь об’єм цієї роботи не витягнуть, тому зазвичай на такі речі просто закриваю очі. Можна також причепитись до кількох концептуальних речей світоустрою, які ніяк не пояснюються, а просто є і все (хоча це ж лише початок циклу), або до деяких нелогічних моментів, але мені просто ліньки. Ця книга якраз той випадок, коли ловиш свою хвилю та розумієш, що блін, це дорогого коштує, а на мінуси можна не звертати уваги.
Бажаю і вам спіймати свою хвилю!
Десь після 40 сторінки зрозуміла, що зловила саме те, що мені було так конче необхідно. Оте саме пригодницьке фентезі меча та магії з ельфами, гномами, тролями та іншими гоблінами, яке я так обожнюю й якого мені так давно не вистачало.
Почну, мабуть, із сеттінгу, бо тут він дуже соковитий і нетиповий. Це як Епоха Відродження запрошує на каву Добу Просвітництва, а їхньому побаченню затято заважає Середньовіччя, сидячи у темному кутку кав’ярні та трясучи кощавим кулаком інквізиції. З одного боку ми бачимо усілякі наукові досягнення рівня парових машин, піднесення університетів, книгодрукування, дипломованих чарівників, які плетуть заклинання за чіткими канонами, магоінженерів, які створюють (на хвилиночку!) літальні апарати й інші блага цивілізації, а з другого – повну перемогу забобонів, цілковиту безграмотність, стрьомних шаманів, які поневолюють духів, свавілля пропаганди, не менш стрьомних некромантів із ходячими мертвяками на підхваті, і до купи - організацію таких собі місцевих Суддів Дредів, які полюють на магів і мають право карати їх на місці лише за те, що ті є носіями надприродної сили. Крапка. Видихаємо.
А тепер спробуйте уявити амбіційність та масштаб цього світу та ту кількість механік, які потрібно розробити автору, щоби весь цей веселий локомотив поїхав у правильному напрямку? Скажу відверто, авторці якимось дивним чином вдалось втримати це все до купи, і при цьому не перетворити історію на простирадло із вікіпедії або неїстівний салат. Текст густий та об’ємний, але при цьому не перевантажений. Це теж плюс. Люблю густі як сметана речення, це моя слабкість. Деталі світоустрою подаються доволі компактно й елегантно, і саме тоді (майже), коли це пояснення нагально потрібне.
Що ми маємо на сюжетній ниві? В принципі, сюжет ніяких революцій не робить та зірок з неба не збирає. Читача відразу закидають у гущину подій, а саме: у найнебезпечнішу місцину, такий собі нічийний Червоний ліс, де ведуться бойові дії між двома ворогуючими державами, що претендують на скарби цієї території. Загін рейнджерів, знаходячись у патрулі, випадково рятує зі смертельної пастки кількох членів загадкової експедиції. Як виявляється пізніше, метою цієї таємничої експедиції були пошуки не менш таємничого артефакту Правиці Чарівника (такого собі місцевого Персня Всевладдя). Ну і з цієї миті історія доволі стрімко починає розвиватися у фентезійний пригодницький трилер про таємні організації, роботу шпигунів, змови та боротьбу за владу.
Сюжет чіткий, стрункий, зрозумілий, достатньо насичений подіями, щоб читач не нудьгував, та поруч з цим уповільнений у потрібних місцях, щоб дати перепочити та поозиратися навколо. Бо навколо є на що подивитись: і на механізми гоблінів, і на повітрольоти ельфів, і на гномські паротяги, а також на усілякі древні руїни, таємничі святилища, трольські пастки, небезпечні лісові хащі, галасливі міські площі, застінки таємних організацій, диліжансні станції, затишні вестибюлі банків та звичайно ж стрьомні придорожні забігайлівки! Куди ж без заворушки у шинку у добрячому фентезі?!
Екшену тут в цілому вистачає, але інколи авторку затягує на лірику, і тоді тримайте шестеро. Лише в кінці книги раптом розумієш, що тут не було жодного діалогу для того «щоби просто поговорити». І це теж, блін, плюс!
Персонажі окрема тема. Вони зацікавлять, потім почнуть бісити, потім посміхнуть (можливо, навіть і кілька разів), розлютять, знову зацікавлять, розсердять, зацікавлять ще більше і зрештою таки закохають (або не закохають – це вже кому як пощастить). Вони можуть не прийтися до смаку або здивувати своїми особистісними якостями, але звинуватити їх у відсутності харизми вже точно не вийде. Реально – головна окраса історії! 100 Скель зі 100 (для тих, хто раптом уже читав цю історію)!
[ліричний_відступ_mode_on/] Нещодавно перечитувала «Перший закон» Аберкромбі (улюблений сучасний автор грімдарку), де він, як то кажуть, досліджує людську природу і приходить до наступного висновку: як би людина не прагнула до чогось «шляхетного», людська природа все одно потворна, ница, схильна до зради та байдужа до чужих бід. Я б сказала, що авторка «Хранителів Корони» вступає з цим твердженням у певну віртуальну полеміку. Бо ця книга теж про людську природу, але про таку, яка попри все тримається принципів і морального компасу навіть тоді, коли від цього залежить власне благополуччя та навіть життя. Мені особисто це імпонувало, бо повсякчасне возвеличення у фентезі всіляких «сірих» філософій та «не все так однозначно»-персонажів просто вже набило оскомину. [/ліричний_відступ_mode_off]
Наостанок про мінуси. Ну що тут скажеш? На жаль, книга не уникла головної проблеми всіх сучасних видань, а саме: слабенької редактури та коректури. Трапляються і кальки, і русизми, і криві побудови речень, і просто одруківки. Я, в принципі, не твердолобий буквоїд і здоровим глуздом розумію, що від цього нікуди не дітись, особливо, якщо мова йде про невідомих вітчизняних авторів, в яких навряд хочуть багато вкладатись, а один автор самотужки та півтора редактори весь об’єм цієї роботи не витягнуть, тому зазвичай на такі речі просто закриваю очі. Можна також причепитись до кількох концептуальних речей світоустрою, які ніяк не пояснюються, а просто є і все (хоча це ж лише початок циклу), або до деяких нелогічних моментів, але мені просто ліньки. Ця книга якраз той випадок, коли ловиш свою хвилю та розумієш, що блін, це дорогого коштує, а на мінуси можна не звертати уваги.
Бажаю і вам спіймати свою хвилю!
June 2, 2026
9,5/10
Я хотіла отримати класичне фентезі меча і магії - я отримала класичне фентезі меча і магії.
Взагалі випадково дізналась про цю книжку і вона мені дуже сподобалася. Я прям шукала чогось такого затягуючого, приємного, щоб одночасно і багатий деталями сюжет і не настільки накручений щоб в ньому загубитися. Чудово прописані персонажі. Прекрасні класичні світлі та темні ельфи (а не фейрі)😂.
Сподобалася що тут немає ніяких богів, релігійних культів і поклонінь якимось духам. Давно мені не потрапляло фентезі де б не було якихось релігійних забарвлень.
З мінусів можу відмітити не дуже ок роредактуру. Є помилки, багато русизмів, одруківок. М'яка обкладинка в такому форматі книжки - це жах.
Але загалом мені ця книжка дуже сподобалась. Я точно читатиму усі наступні частини.
Перша частина закінчується на клівхенгері, тому краще мати напоготові другу частину одразу😉
Я хотіла отримати класичне фентезі меча і магії - я отримала класичне фентезі меча і магії.
Взагалі випадково дізналась про цю книжку і вона мені дуже сподобалася. Я прям шукала чогось такого затягуючого, приємного, щоб одночасно і багатий деталями сюжет і не настільки накручений щоб в ньому загубитися. Чудово прописані персонажі. Прекрасні класичні світлі та темні ельфи (а не фейрі)😂.
Сподобалася що тут немає ніяких богів, релігійних культів і поклонінь якимось духам. Давно мені не потрапляло фентезі де б не було якихось релігійних забарвлень.
З мінусів можу відмітити не дуже ок роредактуру. Є помилки, багато русизмів, одруківок. М'яка обкладинка в такому форматі книжки - це жах.
Але загалом мені ця книжка дуже сподобалась. Я точно читатиму усі наступні частини.
Перша частина закінчується на клівхенгері, тому краще мати напоготові другу частину одразу😉
February 18, 2025
Досить хороший твір у стилі пригодницького фентезі. Цікава світобудова, класні власні назви та імена. Вміло поєднані магія і технологія. Трішки філософії. І що найголовніше увага сконцентрована саме на сюжеті а не на інтимних пригодах головних героїв. Любовна лінія тут присутня але вона дуже ніжно вплетена і допомагає розвивати сюжет а не перетягує увагу на себе.
З нетерпінням очікую продовдення. Сподіваюсь воно вийде. Бо остання сторінка книги залишила величезну інтригу
З нетерпінням очікую продовдення. Сподіваюсь воно вийде. Бо остання сторінка книги залишила величезну інтригу
May 20, 2026
Перші десь 100 сторінок я бісилася на цю книжку 🤭😅, мені було важко, трохи скучно, занадто багато інформації на початку історії, відчувалося, що авторка чучуть переборщила з інфодампами, в кожному розділі було щось нове: герої, події, час. То теперішнє, то вже якісь флешбеки в минуле, але немає часового позначення і перше це трохи ступорить. Ну, загалом, я думала, що вже все, не складеться у нас із цією історією...
Проте коли авторка починає далі плести вже хронологічний сюжет, мене затягнуло! Світ цікавий і вельми багатий, он аж цілу карту-пояснення до книг дали (див. карусель), але по ходу діла стає ясно, хто за кого і проти кого, і вже цікаво, що там з того всього вийде, або ніт😁.
Насправді я не зап'ятала всіх героїв, тому скажу так, тут є люди, які мають магічні вміння, темні й світлі ельфи, а ще ровари, тролі й, здається, був ще хтось... Суть сюжету в тому, що всі з цих когорт суспільства кинулися шукати давній артефакт - Правицю Чарівника, який водночас може творити дива й спричинити страшні катастрофи.
З ключових героїв, які мені, власне, й сподобались тут найбільше - Ерін, вона ж майстер Води (ага, саме майстер, що мене страшенно дратувало всю книжку🫣), єдина, хто вижив у сутичці з роварами. Мабуть, лише тому, що її врятували рейнджери, серед яких Фенікс, темний ельф, що має таємне завдання, а поява Ерін дала йому нову можливість його виконати. У компанію згодом також долучаються двоє магоінженерів-найманців, яких спіткала теж не вельми приємна доля й тепер вони змушені вирушити в дорогу з ними. Ну й останнім, практично під кінець уже книжки, стає друг Фенікса, ще один темний ельф, якого вирядили посприяти першому скоріше повернутися додому...
Тут справді дуже багато ВСЬОГО, масштабність вражає, але, на жаль, не запам'ятовується, хоча в процесі читання цікаво. Є друга частина, і мені здається, що вже там буде все набагато якось зрозуміліше, принаймні я вже знатиму, хто є хто (хвала, що є цей лист-підказка🤭).
🫰🏻 А ще! Я брала цю книжку з бажанням прочитати фентезі без любовної лінії, і тут воно загалом так і є, лишень під кінець, фактично вже остання сторінка, ми бачимо, що щось назріває. І мені тепер вельми інтересно прочитати наступну, щоб дізнатися, чи справді ця пара складеться 😁. Ну і загалом теж цікаво, що там буде далі, тому в травні планую братися за продовження!
P. S. Поставила 4/5 ✨. До речі, це книжка української авторки!
Проте коли авторка починає далі плести вже хронологічний сюжет, мене затягнуло! Світ цікавий і вельми багатий, он аж цілу карту-пояснення до книг дали (див. карусель), але по ходу діла стає ясно, хто за кого і проти кого, і вже цікаво, що там з того всього вийде, або ніт😁.
Насправді я не зап'ятала всіх героїв, тому скажу так, тут є люди, які мають магічні вміння, темні й світлі ельфи, а ще ровари, тролі й, здається, був ще хтось... Суть сюжету в тому, що всі з цих когорт суспільства кинулися шукати давній артефакт - Правицю Чарівника, який водночас може творити дива й спричинити страшні катастрофи.
З ключових героїв, які мені, власне, й сподобались тут найбільше - Ерін, вона ж майстер Води (ага, саме майстер, що мене страшенно дратувало всю книжку🫣), єдина, хто вижив у сутичці з роварами. Мабуть, лише тому, що її врятували рейнджери, серед яких Фенікс, темний ельф, що має таємне завдання, а поява Ерін дала йому нову можливість його виконати. У компанію згодом також долучаються двоє магоінженерів-найманців, яких спіткала теж не вельми приємна доля й тепер вони змушені вирушити в дорогу з ними. Ну й останнім, практично під кінець уже книжки, стає друг Фенікса, ще один темний ельф, якого вирядили посприяти першому скоріше повернутися додому...
Тут справді дуже багато ВСЬОГО, масштабність вражає, але, на жаль, не запам'ятовується, хоча в процесі читання цікаво. Є друга частина, і мені здається, що вже там буде все набагато якось зрозуміліше, принаймні я вже знатиму, хто є хто (хвала, що є цей лист-підказка🤭).
🫰🏻 А ще! Я брала цю книжку з бажанням прочитати фентезі без любовної лінії, і тут воно загалом так і є, лишень під кінець, фактично вже остання сторінка, ми бачимо, що щось назріває. І мені тепер вельми інтересно прочитати наступну, щоб дізнатися, чи справді ця пара складеться 😁. Ну і загалом теж цікаво, що там буде далі, тому в травні планую братися за продовження!
P. S. Поставила 4/5 ✨. До речі, це книжка української авторки!
February 18, 2026
В цілому було досить цікаво, швидко прочитала. Трохи б ще почистити текст від кальок з російської. Насправді я могла би придовбатися і до сюжету, і до того, що хотілося б сцен, які б ти став перечитувати, а не лише потоку подій (який можна було б зробити більш непередбачуваним і водночас більш елегантним у плані подачі) і зауважити те, що я знаю (мабуть, але вкрай вже специфічні деталі, щоб вони взялися самі собою) звідки бралося натхнення для цього всесвіту (і зараз це виглядає застарілим, бо такі штуки були популярними, коли уривки цього тексту вперше з'явилися в мережі), але все одно це краще з укрфентезі, яке доводилося читати, і як я бачила початки цієї історії років десять тому у вільному доступі, то хотіла б все ж дізнатися, як ця історія розвиватиметься і чим завершиться - і бачити (сподіваюсь) розвиток авторки.
Displaying 1 - 15 of 15 reviews