Від таврів, племінних союзів і перших античних міст до депортацій, репресій та зрештою окупації. Історикиня Гульнара Абдулаєва у своїй книжці змальовує тисячолітню історію Криму — від найдавніших часів і до сьогодні. Вона знайомить нас із кримськими татарами, караїмами й кримчаками, розповідає, ким були уруми та як припинило своє існування Кримське ханство.
Як Чорне озеро стало Чорним морем, якою мовою говорили корінні народи Криму та які стосунки були між козаками й кримськими татарами? Як росія завойовувала Крим і переписувала історію, вдавалася до терору, голоду, депортації…
Історикиня пише своєрідний життєпис Криму, розповідаючи, яким він був і як ми опинилися саме в цій точці нашої історії.
Це дійсно дуже стислий переказ історії півострову починаючи з неандертальців, і закінчуючи окупацією наших днів. І місцями було аж занадто стисло і коротко, хоча, можливо, саме завдяки цьому книга читається дуже швидко. У мене вперше в голові сформувалася повноцінна картина історії Криму. Однозначно рекомендую, але скоріше, як поверхневе ознайомлення, а не повноцінне занурення в тему. Перша половина, хоч і прочиталася швидко, була доволі нуднуватою. Забагато сухих фактів, жодних ілюстрацій чи цікавих історій. Стислий переказ тисячолітньої історії. А от друга половина вразила набагато сильніше. Перш за все масштабом трагедії. А по-друге жорстокістю та несправедливістю по відношенню до кримських татар, їх культури, історії, традицій зі сторони країни 💩І відчувалась наскільки боляче авторці давались ці сторінки. Я читала зі сльозами в очах. Єдиний недолік - занадто стисло. Місцями дуже хотілося більше деталей і подробиць, а то й ілюстрацій.
Переважно я не пишу погані відгуки, а обираю позицію мовчання, а краще недочитання, але тут хочу сказати.
Щоб було зрозуміло, якою ця книга видавалася важливою і бажаною – я її на день народження попросила)
Завжди вагаюся із зірочками, ще не навчилася впевнено їх ставити (я на рівні третьокласника на ваших гудрідз), але мабуть тут не вагатимусь.
Тема мені катастрофічно сильно болить. Частина моєї сімʼї з Криму. І я справді дуже багато часу приділила, і ще збираюся приділити, дослідженню. Мій біль не вгамовується, а постійно мені душу роздирає.
Але, як би мені не боліло, як би авторка не старалася, їй не вдалося(
Це погано написана книга. І це друге, і мабуть найбільше моє розчарування за цей рік( Я мовчу про редакторську роботу, про ідіотські прикметники, які часто не підходять по сенсу. І вцілому, десь із середини книги було таке міцне враження недопрацьованого курсача на першому курсі поганенького універу. І мені дико шкода, що це так(
Я не раджу купувати її. Задонатьте ті триста гривень військовим(
ось тут є тред https://x.com/chovnovyi/status/180699..., у якому дуже детально описано, чому це погана книга, як авторка маніпулює, а редактор видавництва не допрацьовує. не рекомендую цю книгу від слова зовсім
Супер важлива книга, але місцями недопрацьована. Інколи маніпулятивна, інколи з вадами редактури, інколи з великими пробілами в історії. Хоча це не позбавляє її значущості
Нагадало мені те, як я сам резюмував статті з Вікіпедії. Якщо недопрацювати, виходить поверхово, чи власні додумування, чи хибні висновки. Книжка знадобиться тим, хто хоче скласти загальне уявлення з історії Криму, проте вона має огріхи в деталях.
Книжка викликала у мене дуже багато емоцій і думок - особистих та загальних. Але підсумую лише однією.
У цьому світі все має свій початок і кінець. І в ньому панує рівновага. І рано чи пізно все, що кацапи заподіяли іншим народам, прийде до них самих. У десятикратному розмірі. Це лише питання часу.
До речі, на неї жахливі відгуки тут. І як добре, що я читаю відгуки потім) Мені сподобалася.
Місцями добре, місцями халтурно. Чи можна щось звідси дізнатися? Так. Чи є це книгою, яка допоможе зрозуміти Крим? Ну... Еее... Подивіться Реальну історію на ютубі, може ще Історію без міфів, бо це короткий переказ більше. В цьому її суть звісно, хаотичність і манера написання трохи таке собі.
Чи потрібна ця книжка? Безперечно, але я бачу що це можна краще зробити як з історичної точки зору, так і з письменницької, що робить цей текст дуже посереднім.
Суть книжки у поверховості. Вайб поганої курсової став ще дужче відчуватися саме наприкінці. Сухий перелік подій, поверховий, а ще часом дуже різались в очі драматичні три крапки (вони мене просто бісять, тому і помічала). Тут об'єктивно бракує погляду збоку інших істориків, бо в темах, де авторка шарить ще +-, а там де ні мене починало курвити.
Згодна, це чутлива тема, але щонайменше можна було попросити інших істориків про консультацію, не дадуть в морду же, а стало би краще 😕
Ще маніпулятивно подана інформація щодо взаємин козаків з Кримським ханством. Ну це прям знаєте база, коли всі знають інфу, а авторка дуже намагається уникнути цих слів, щоб показати що козаки і Кримське ханство були союзниками (безперечно були, але закривати очі на негативні сторони співпраці це гра з дурнями, а я не певна що хтось себе хоче вважати таким).
Та й в принципі пів книжки це маніпуляції, але я не надто компетентна у цих питаннях, щоб розбирати кожну детально, це краще залишити для професійних істориків.
І в мене є питання щодо звіриного стилю і того, кому саме авторка приписала його. Можна звісно сказати що сармати і скіфи здійснювали культурний обмін і від скіфів сармати успадкували стиль, але наскільки доречно казати що це саме вони його вигадали? Як на мене це можна вважати за грубу помилку, бо зрештою не в сарматів на території України вперше спостерігається звіриний стиль. Якщо десь було нове наукове дослідження, то звісно я помиляюсь. Або авторка, хоча мені завжди здавалось що це легка тема.
Ще одне питання до розділу з репресіями 30-х, бо спочатку починається за самі репресії, а потім під сам кінець у розділі повертаються різко до 1923-1930-х і розказують за культурний розквіт що тоді відбувався. Але ж стоп, а ми щойно були на 1937-1938? Такий різкий перехід на кілька абзаців? Їх переплутали? Бо саме таке у мене було відчуття до кінця розділу.
І книжці критично необхідні мапи, тож я не розумію чому їх не було взагалі. Коли розповідаєш за етнічне розселення це прям базова база, щоб візуально закріпити інформацію.
Це все з того, що я пам'ятаю, що добряче підхарило у самій книзі. Вона є корисною безперечною, але відчуття дуже халтурної роботи все ще є. Я знаю що часом історики пишуть занудно і тому читачів не чіпляє, але тут не така історія. Тут просто погано написано і це відчувається, хоча зазвичай я з такими претензіями до книг з історії не висловлююсь.
Наступного разу таки краще попросити консультації інших істориків, бо поганою реалізацією можна запороти чудову ініціативу.
Він пережив стільки карколомних подій - від розквіту за часів Кримського Ханства (сер. ХІІІ ст.) до втручання росіянців наприкінці ХVIII ст., яке продовжується донині, - що й годі описати. Крим познайомив світ з Ісмаїлом Гаспринським та Номаном Челебіджиханом в буремні 20-ті рр. ХХ ст - а ще декілька років тому я не чула про такі імена. Як і завжди, радянщина подбала про зникнення в усіх сенсах. Але добре, що пам'ять про них лишилась й Гульнара висвітлює їхній внесок у відродження культури й політики кримськотатарського народу.
Загалом багато цікавих фактів, розвінчання міфів, пояснення причин. Лаконічність викладки й подекуди сухість та стислість уповільнювали читання, але воно варте того, щоб дістатись кінця книги. Події ХХ ст. читаються швидше й болючіше водночас через близькість до сьогодення.
Я навчалась в школі в 2000-х роках, тобто вже через достатній час з моменту Незалежності, але все одно, все що я знаю про Крим - не звідти. Історію Криму я щоліта по краплі збирала на екскурсіях, на які мене наполегливо возила мама і за що я їй зараз так вдячна ❤️ Бо тепер я маю свої особисті згадки про Крим ❤️🩹🇺🇦
Але, звісно, структурувати всі отримання знання було ніяк. Бо в школі на уроках історії про Крим чомусь розповідали дуже мало.
До прочитання "Історії Криму" я й не знала, що: - перша намагання щодо окупації Криму російською владою відбулись ще у 1783 році і вже тоді були спроби винищення місцевого населення і заселення півострова росіянами; - штучний голод 1921-1923 років, спровокований радянською владою, вбив понад 50 тисяч кримських татар; - чутки про поголовну співпрацю кримськотатарського населення з німецькими окупантами розпустили тодішні радянські керівники, які не змогли взяти на себе відповідальність за провал радянського партизанського руху і окупацію німецькою армією; - виявляється, сучасні розмови про бажання "відібрати Крим" ведуться росією ще з початку 90-х, а ми з вами цього і не знали... Як? Чому на це не звертали достатню увагу ті, хто тоді був при владі? Відкриті питання.
Це все сьогодні так невимовно болить...
І хоч саме період з ХVIII сторіччя мені відгукнувся найбільше, книга "Історія Криму" не тільки про це. Це скорочений у 224 сторінки літопис життя півострова від часів перших племінних союзів, до сьогоднішньої окупації російською імперією.
Книга дуже насичена фактами і часом, щоб розкласти всі їх в голові, приходить перечитувати одну сторінку двічі чи тричі :) Тобто це не легеньке чтиво, але при цьому дуже цікаве! Написано хоч і щільно, але зрозуміло, стиль викладання простий, всі терміни і обороти легкі і зрозумілі. Мені цікаво було дізнатись, чому саме татари вважаються корінним населенням Криму і як тоді там опинився грецький Херсонес (який росія нещадно нищить сьогодні 💔). Як з'явилось Чорне море. Чому німці вважали, що мають повне право на володіння півострівом і ще багато цікавих деталей. Книга дала також повне розуміння, чому Кримське ханство досягло такого величного розквіту і як у ньому пліч-о-пліч, безконфліктно уживалось мусульманське та християнське населення ⛪️🤝🕌
"Історія Криму" Гульнари Абдулаєвої є у Віхоли в папері та електронці, тому якщо ви зараз у вимушеній міграції через чергову за 300 років істеричну спробу росії відібрати Крим - хай це не стане для вас перепоною дізнатись про півострів все, чого нас, на превеликий сум, не вчили у школі 😔
Єдине, чого мені не вистачило у книзі, - мап. Бо дуже часто інформація звідки прийшов той чи інший народ, яку територію займав - це все текстовий опис і приходиться зупинятись, щоб візуалізувати всю цю географію в голові... 🤪 Але цей недолік не завадив мені насолодитись книгою 😌
Книга Гульнари Абдулаєвої про історію Криму й дійсно коротка - в ній стисло і дуже структуровано авторка описує історію півострова від найдавніших часів. І навіть намагається спрогнозувати його майбутнє.
Текст написаний доволі простою мовою, з багатьма поясненнями та посиланнями, зрозуміло, що авторка опрацювала кілька десятків джерел перед написанням. Стилістично книга (особливо перша її половина) має вайб підручника з Історії для 6 класу школи, що було для мене трохи неочікуваним. В другій частині - було вже більше від авторки, в тому числі причинно-наслідкових звʼязків. Я дізналася кілька цікавих фактів, які дивували, примушували задуматись чи навіть згадати… згадати те почуття розчарування і безсилля від подій в Криму і на Сході України, коли здавалося, що режим повалено і можна будувати «світле майбутнє» у вільній демократичній країні. Але сталося так як сталося, і щоб історія не повторювалася, її потрібно знати, розуміти і робити висновки. Авторка щиро вірить в повернення Криму до складу України, дуже хочеться, щоб це дійсно було нашим найближчим майбутнім, але нам потрібно розуміти, що це буде не кінець, а початок довгого шляху. Українцям і кримським татарам доведеться шукати можливості порозумітися, і такі книги, як ця можуть стати щаблиною до цього порозуміння. Адже ми росли з певними уявленнями один про одного, які дуже часто не мали нічого спільного із дійсністю, а лише результатом довгої роботи пропаганди зі сторони імперії. Якщо вам хочеться зруйнувати кілька стереотипів у своїй голові і при відкрити для себе Крим не тільки, як «всесоюзну здравніцу» - читайте.
Ґрунтовна і детальна робота, яка описує історію Криму від перших відомих поселень і дотепер. У тексті подаються історичні факти про проживання різних етносів на півострові, а також як саме століттями формувалась культура корінних народів. Географічне положення Криму створило особливі умови, де на невеликому клаптику землі співіснували італійські факторії, кочуючі кипчаки, ординці, що були нашадками Чингізхана та торговці зі Сходу. Протягом історії тут уживались народи з численних етнічних груп, які попри релігійні та культурні відмінності здебільшого жили мирно. Створювали угоди та союзи, з повагою ставились до традицій інших та обʼєднувались перед загрозою зовнішнього ворога. За часів Кримського Ханства Крим розквітає: будують мектеби (початкові школи) та медресе (вищий навчальний заклад). Усі, хто населяли Крим були підданими Кримського Хана, але навʼязування мусульманської віри не проводили. Навіть навпаки — щороку з ханської скарбниці виділяли кошти на потреби християнської та юдейської спільнот. Доходи йшли від продажу пшениці, солі та тютюну, а ремісниче виробництво навіть набуло форми цехових організацій.
З приходом Російської імперії, а згодом і радянського союзу населення Криму потерпало від етнічних чисток, депортацій, голоду та інших політик пригнічення. Чисельність корінного населення значно зменшується. Історичні назви змінюють, а памʼятки руйнують. Політика винищення корінних народів Криму триває і досі.
Крим — особливе місце. Його культурна спадщина наповнена впливом традицій усіх народів, що проживали на півострові. І дуже прикро, що памʼять затирається й багата культура поступово стирається внаслідок політики росії.
сподівалася, що ця книга буде важливою на моїх полицях і створить для мене чітке бачення Криму в історії світу і України зокрема. а вона створила чітке бачення фігової редактури, і судячи з великої кількості коментарів в соцмережах – ще й приклад відсутності фактчекінгу. дуже сумно, бо я ж розраховую прочитати книгу і щось для себе винести, а не гуглити потім, де правда. та і за стилем дуже сумно: мені ніби вікіпедію переповіли, додаючи власні оціночні судження
Назва книги не бреше - це дійсно коротка історія Криму. Для тих, хто хотів би ознайомитися з нею, хто відчуває що занадто мало знає про Крим і національну меншинуу України - кримських татар. Я більш-менш знайомий з історію кримськотатарського народу і мені було дуже боляче це знову читати. Росія - це країна-терорист, завжди їм була. Прикро що до більшості українців це дійшло зі вторгненням, а до всього світу досі не дійшло.
Цікаво, дійсно дуже коротко, я багато читала ще паралельно. Після цієї книги хочеться почитати більше, немає відповіді на все, є тільки задані напрямки та думки. Видно авторську інтерпретацію та погляд на речі крізь призму окремого досвіду, але мені таке подобається. Гарно провела з нею час, тому раджу теж. Але будьте готові працювати з перехресними джерелами і багато думати) Окремо: москалі завжди тварюки.
Обов'язкова до прочитання всім українцям, які мало (або нічого) знають про історію Криму. Відкрила для себе багато нового, як от першу окупацію криму ще у 18 ст., зв'зки кримців і козаків та деталі примусового переселення кримських татар. Дуже раджу ознайомитися!
Загальний загальний огляд на події існування півострова, мені допомогло зібрати картину подій в цілому.
Але стиль, в якому написана книга, нагадує якусь курсову роботу студента. Або тексти з вікіпедіі. До деяких парафграфів і тверджень були питання звідки ця інформація.