Твори Михайла Яцкова, учасника модерністського об’єднання «Молода муза» початку XX століття, поєднують елементи модерності та традицій, реалізму й модернізму. Двоїстість помітна і в його творчості, і в житті. Це напруженість між естетичним і політичним, між мистецтвом заради мистецтва та буремною реальністю, з якою стикнулася людина на початку минулого століття.
У цьому виданні зібрано твори Яцкова, які відображають цей тематичний спектр: від повісті «Горлиця» — одного з небагатьох в українській літературі текстів, де осмислюється досвід Першої світової війни, до новел, де центральним питанням є психологія творчості.
Твори Яцківа не схожі поки що ні на що інше, прочитане мною в українській літературі, - і це не зовсім комплімент. Перша в збірці повість "Блискавиці" - це суцільне захоплення: незвична динаміка в стосунках, цікаві бесіди. Ще тут найнеприємніший чоловічий персонаж, що перевершив у своїй мерзенності Радченка. Все чудово, допоки ведеться сюжетна оповідь. Але закінчується вона містичними видіннями - і в кожній новелі цього вже буде забагато. Навіть в " Горлиці' - щемкій повісті про Першу Світову, Яцків занурюється в метафізику. Не шкодую, що прочитала. Повідмічала багато запаморочливо красивих абзаців (стиль у нього дуже вишуканий, це правда) і гірких міркувань про війну. Мабуть, все-таки раджу до прочитання, бо такої літератури бракувало в моєму читацькому досвіді.