Espirando

by Srđan Srdić

Srdićev pripovedač se do te mere poigrava sa perspektivama da čitalac postaje grupa koja osuđuje: mi smo publika u cirkusu, mi smo komšije, učenici, okolina. Čitalac postaje neko drugi, on je onaj koji ne razume pojedinačan slučaj, onaj koji tek sada dobija uvid u ono šta se dešava unutar samih likova. Odnos likova među sobom kao i odnos likova sa okolinom zapravo diktira i naš odnos prema njima. Njihov pogled na stvarnost najčešće je izražen njihovim specifičnim jezikom, čime se postiže i njihova karakterizacija. Srdić se potrudio da uđe u živote likova onakvih kakvi jesu i prikazao nam stvarne ljude sa svim njihovim problemima. (Vesna Radman)
Za ovu zbirku Srdić je dobio nagradu "Biljana Jovanović" za najbolju knjigu 2011. godine i regionalnu književnu nagradu "Edo Budiša".

103 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2011

About the author

Srđan Srdić is a Serbian novelist, short-story writer, essayist, editor, publisher and creative reading/writing teacher. He has published five novels, two short story collections and a book of essays, and has contributed as a writer and/or editor to several short story collections and literary magazines.

After completing his secondary education in a music school, Srdić acquired a degree in world literature and literary theory from the University of Belgrade Faculty of Philology, where he also defended his PhD thesis entitled Relationship between Reality and Fiction in Jonathan Swift's Prose.

In December 2015, he established a publishing house named "Partizanska knjiga".

Reviews

[Тимощук В'ячеслав · Rating 4 out of 5]

Цю книжку неможливо читати в тому сенсі, в якому ви розумієте процес читання. А поза тим, якщо її неможливо читати, то і прочитати не вийде. Вона так і залишиться цнотливо-недоторканною, скільки б хтивий читацький погляд не ковзав по її білосніжним сторінкам. Ніхто з тих, хто живе на цьому світі, не може похвалитися, що має владу над цим текстом, владу яку дає прочитання. "Espirando" так просто не піддасться читачеві. Ні з першого, ні з десятого, ні навіть з сотого разу не зрозумієш цей текст, бо його і не потрібно розуміти. Його треба відчути. Книга Срджана Срдича така ж дивна як і його ім'я, така ж трагічна як його національність (автор серб) і така ж незрозуміла як рідне місто автора Кікінда, де і відбувається більшість подій описаних в книзі. Ці маленькі замальовки об'єднує разом тільки той факт, що вони опинилися під однією книжковою палітуркою.
Якщо зараз запитати мене про що була книга Срдича, я навіть не зможу толком відповісти на це запитання. Зате чудово пам'ятаю емоції які виникали у мене в процесі читання. Саме це я і мав на увазі, коли казав, що цю книжку неможливо прочитати. Прочитане в ту ж секунду вивітриться з голови, а залишаться лише емоції, що викликав текст.
Я читаючи, згадував маленькі депресивні містечка, в яких ти опиняєшся волею злого випадку, бо мав необачність тут народитися. Бо твої батьки чомусь вирішили жити саме тут, в цьому забутому богом і хорошою літературою місці, привести тебе на цей світ. І от живеш ти в якихось Кікіндах усе життя, ростеш, дивишся на світ, а що толку? Що ти міняєш, що привносиш в це життя? Нічого. Бо все в таких містечках статичне, незмінне. Хоч би що там відбувалося у великому, зовнішньому світі, а всі ці Жашкови, Кікінди, Жмеринки та інші Шепетівки, лишаються такими ж як і були. Виростаєш, смикаєшся в цих сітях, а потім і кістьми лягаєш там само де і народився, вдобрюючи місцевий чорнозем своїми думками, уривками прочитаних за життя книг і … мріями… Нездійснені мрії це найблагодатніший ґрунт, на якому проростає міщанство і жлобство провінційності. Мені здається, що "Espirando" саме з таких мрій і складається. Тексти просякнуті відчуттям невідворотності і одночасно з цим відчуттям повільного спротиву. Наче той, кого затягує в трясовину, вже не може пручатися, скований драглистим брудом по рукам і ногам, але ніхто не забороняє цьому нещасному кричати і гнівно блищати очами, картаючи світ за те, що той так безтолково його згубив. Срджан Срдич своєю книгою зумів створити дуже цікаву атмосферу, передати той нелюдський тиск, яким Всесвіт придавлює нас до землі, не даючи відірватися і полетіти. Його книга нагадала мені чимось кращих представників сучасної української літератури, в творах яких теж емоційності було більше ніж сюжету. А врешті решт саме заради емоцій ми і читаємо книги.

[Palindrome · Rating 5 out of 5]

Posle "Satorija", romana koji me je oduševio, s radošću sam se okrenula "Espirando" zbirci priča. S uživanjem sam pratila pripovednu igrivost u Srdićevom stilu, naslovljavanje sa zagonetnom bojama, i ostala i dalje očarana.

Čitati Srdića podrazumeva čitanje s velikom pažnjom, takoreći, lovno čitanje, hvatanje finesa i dubina.