«За всю свою історію мисливець F-16 пройшов кілька етапів удосконалення. Зміни часом були досить суттєвими, унаслідок чого літак перетворився з «чистого» мисливця, здатного вести лише ближній повітряний бій, на багатофункціональну машину, спроможну вирішувати більшість завдань сучасної війни в повітрі». Цю книжку присвячено літаку-легенді, який уже понад 40 років перебуває на варті вільного світу. F-16 спроможний вести повітряний бій, завдавати ударів по наземних цілях, вести розвідку й проривати ворожу ППО. Автор розповість історію виробництва та численних модифікацій F-16, опише службу в різних країнах й участь літака у війнах і збройних конфліктах. Читач дізнається про рейд ізраїльських F-16 на іракський ядерний центр, турецького льотчика, що збив російський бомбардувальник, пакистанських пілотів, які збивали радянські штурмовики над Афганістаном, про наймасовіше застосування F-16 під час операції «Буря в пустелі». Андрій Харук — професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Понад 20 років займається дослідженнями історії військової авіації та авіаційної промисловості.
Дуже тішить, що у нас з'являється своя якісна військово-технічна література. З цією думкою брався читати цю книгу Андрія Харука, і в подальшому планую колись спробувати і іншу його, присвячену українській авіації.
І в цьому ключі книга працює - це доволі детальний розбір історії створення і застосування найпопулярнішого винищувача в світі, який, на щастя, вже працює і в українських інтересах. Якщо цікавлять якісь статистичні чи технічні дані щодо "Бойового сокола", тут це можна зайти з надлишком.
Але в цьому ж аспекті, нмд, криється основне слабке місце цієї книги - вона радше історично-технічний довідник, ніж художній текст. Мені особисто, хоч я й був в свій час поціновувачем авіаційної тематики, було часом доволі важко продиратись крізь всі ці численні технічні деталі. При цьому сама історія подекуди відчувалась сухою.
Тому, хоч як тішусь, що такі книги у нас пишуться, братись за неї варто з обережністю, розуміючи, що тут буде велика кількість сухої довідкової інформації, через яку треба буде або продиратись, або прогортувати.
А ще, окремо цікаво (можливо найцікавіше) було б згодом почитати розділ, присвячений застосуванню "соколів" в Україні.
Очікував більше. Тільки дочитав «Верхи на шатлі» і там просто кайф: смішно, цікаво, технічно, життєво, сторітелінг рулить, живеш життям астронавта. Тут - навпаки, тема дуже цікава, але по факту схоже на збірку статей з Вікіпедії, нема емоцій, цікавих історій про застосування - все зводиться до поверхневих даних. Хто що отримав, де використав, які ескадрильї отримали які моделі Ф16 тощо. Звісно це не відміняє того, що на 200 сторінок знайдеться цікава інформація, але ж … блін.