What do you think?
Rate this book
Інеса Путс. Панянка-детектив з Проскурова #1
Вежа Мінерви
З богемного Парижа до Проскурова повертається витончена красуня, донька місцевого комерсанта Інеса Путс. Її несподіваний приїзд спричиняє неабиякий фурор, а пікантна пригода з графом Юзефом-Миколаєм Потоцьким на залізничному вокзалі остаточно змінює спокійний плин місцевого буття. Тим часом Інеса й надалі опиняється в центрі подій, які обговорює все місто. Жахливе вбивство на балу у маєтку графа Потоцького змушує панянку Путс запропонувати свою допомогу молодому слідчому Олексію Завальському, з яким її колись поєднували ніжні почуття. Крок за кроком, вони удвох розплутують клубок загадкового злочину, відкриваючи таємний, несподіваний, темний бік життя, на перший погляд, добропорядних мешканців провінційного Проскурова. Чуттєвий, атмосферний нуар на тлі початку минулого століття від Лори Підгірної.
Це перша книга з нового детективного циклу «Інеса Путс. Панянка-детектив із Проскурова».
Це перша книга з нового детективного циклу «Інеса Путс. Панянка-детектив із Проскурова».
416 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
1 person want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
September 15, 2025
Добрий день, мене звати Афіна і я маю слабкість до літератури про рідний край. Тож навіть якщо заголовок виглядає ось так: "Інеса Путс. Панянка-детектив з Проскурова" і явно не обіцяє високохудожню психологічну книжку, я все одно її схоплю і прочитаю за два дні.
Отже, панянка тікає додому після невдалого шлюбу з паризьким щиголем. «Пікантні пригоди» з графом Юзефом Потоцьким спіткають її прямо на вокзалі. До речі, повертається вона віденським курʼєрським поїздом і час прибуття відповідає історичним відомостям. Приємна деталь, що одразу збільшує повагу до авторки та пієтет до книжки.
Проскурів 1905 року така глушина, що фотограф місцевої преси просто про всяк випадок чергує на вокзалі і засвітлює пригоду Інеси для перших шпальт. Згодом Інеса Путс навʼяжеться допомогати розслідувати вбивство своєму колишньому кавалеру, представнику поліції.
Це все класика жанру: ГГ наївна через брак досвіду, але напориста; без спеціальних навичок, але дуже спостережлива; може сидіти склавши руки, але їй ЛЮБОПИТНО; випадково опиняється в правильному місці в правильний час і тим кардинально змінює перебіг розслідування.
Авторка - історикиня в Камʼянець-Подільському університеті, тож ніби не вигадувала зайвого. Навпаки: ненавʼязливо просвіщає нас про графа Юзефа Потоцького, про його родовід і династійний шлюб, про неймовірний маєток в Антонінах, про те як виглядали зали і які екзотичні леви, зебри та гієни були в його зоопарку, а золоті коропи у ставку.
Щодо Проскурова, то по книжці розсипані крихти історичних фактів і на совісті читача лишається їх перевірка. Як-от час прибуття курʼєрського поїзда, адвокат Шпігель, адвокат Радзієвський, криміналіст Григорій Рудий, ілюзіон Модерн, кавʼярня Слон, аптека Дерєвоєда.
Лагідне занурення, подобається таке.
Підбиваючи підсумки:
Чи було цікаво читати і не хотілось відкладати? Так!
Чи дізналась я щось нове історично? Так!
Чи бісили мене діалоги нереалістичністю? Так!
Чи крінжувала я половину книжки через наївність головної героїні? Так!
Але, здається, це все типові ознаки детективів, а я давно не читала їх і підзабула. Ще, звісно, тут сто раз згадується Петербург як столиця і всякі високородні росіяни. Без захвату, а місцями з відразою. Врешті, з пісні слів не викинеш: Проскурів був частиною російської імперії з столицею на болотах ¯ \ _ (ツ) _ / ¯
Сентименту до російської імперії не бачу, хоча над рівнем русофобії можна було б попрацювати. Це авторка зробила у другому томі пригод Інеси Путс, панянки-детектива з Проскурова :)
Отже, панянка тікає додому після невдалого шлюбу з паризьким щиголем. «Пікантні пригоди» з графом Юзефом Потоцьким спіткають її прямо на вокзалі. До речі, повертається вона віденським курʼєрським поїздом і час прибуття відповідає історичним відомостям. Приємна деталь, що одразу збільшує повагу до авторки та пієтет до книжки.
Проскурів 1905 року така глушина, що фотограф місцевої преси просто про всяк випадок чергує на вокзалі і засвітлює пригоду Інеси для перших шпальт. Згодом Інеса Путс навʼяжеться допомогати розслідувати вбивство своєму колишньому кавалеру, представнику поліції.
Це все класика жанру: ГГ наївна через брак досвіду, але напориста; без спеціальних навичок, але дуже спостережлива; може сидіти склавши руки, але їй ЛЮБОПИТНО; випадково опиняється в правильному місці в правильний час і тим кардинально змінює перебіг розслідування.
Авторка - історикиня в Камʼянець-Подільському університеті, тож ніби не вигадувала зайвого. Навпаки: ненавʼязливо просвіщає нас про графа Юзефа Потоцького, про його родовід і династійний шлюб, про неймовірний маєток в Антонінах, про те як виглядали зали і які екзотичні леви, зебри та гієни були в його зоопарку, а золоті коропи у ставку.
Щодо Проскурова, то по книжці розсипані крихти історичних фактів і на совісті читача лишається їх перевірка. Як-от час прибуття курʼєрського поїзда, адвокат Шпігель, адвокат Радзієвський, криміналіст Григорій Рудий, ілюзіон Модерн, кавʼярня Слон, аптека Дерєвоєда.
Лагідне занурення, подобається таке.
Підбиваючи підсумки:
Чи було цікаво читати і не хотілось відкладати? Так!
Чи дізналась я щось нове історично? Так!
Чи бісили мене діалоги нереалістичністю? Так!
Чи крінжувала я половину книжки через наївність головної героїні? Так!
Але, здається, це все типові ознаки детективів, а я давно не читала їх і підзабула. Ще, звісно, тут сто раз згадується Петербург як столиця і всякі високородні росіяни. Без захвату, а місцями з відразою. Врешті, з пісні слів не викинеш: Проскурів був частиною російської імперії з столицею на болотах ¯ \ _ (ツ) _ / ¯
Сентименту до російської імперії не бачу, хоча над рівнем русофобії можна було б попрацювати. Це авторка зробила у другому томі пригод Інеси Путс, панянки-детектива з Проскурова :)
Displaying 1 of 1 review