Crisis and Reform: The Kyivan Metropolitanate, the Patriarchate of Constantinople, and the Genesis of the Union of Brest

by Borys Gudziak

Crisis and Reform is a groundbreaking study that traces the Church history that led to the Union of Brest (1596), in which a majority of Ruthenian eparchies accepted the primacy of the Pope in Rome while retaining their Slavonic-Byzantine rite. Dr. Gudziak concentrates specifically on the significance of the Kievan metropolitanate and its struggle both with the Moscow metropolitanate and with the encroachment of Polish Roman-Catholicism and Protestantism on Ruthenian spiritual life. He also shows how these tensions, coupled with the aftermath of the visit to Muscovy (1588-1589) of Patriarch Jeremiah of Constantinople, led to the decision of the Ruthenian hierarchy to move toward union with Rome.

Crisis and Reform provides an excellent overview of the ecclesiastical structures in Eastern Slavic lands from their Christianization to the late sixteenth century. The book also contains maps and reproductions of sixteenth- and seventeenth-century illustrations of leading Church figures, polemicists, and sites important to the Union.

Genres: History

512 pages, Paperback

First published March 28, 1999

Reviews

[Olga Pogynaiko · Rating 4 out of 5]

Почну з такого: я греко-католичка. Коли я була школяркою і дуже не любила історії, курс історії України у середніх класах середньої школи по чорному ганив мудаків-уніатів, які пресували хороший православний люд, який лиш чесні козаки і захищали. Як відмінниця, я все це старанно вчила і щиро ненавиділа мудаків-уніатів (ви ж пам’ятаєте, я – греко-католичка). Десь аж під кінець навчання в гімназії, у класі, певно, 10-му, я усвідомила, що “греко-католики” дорівнює “уніати” і я, виявляється, теж належу до цих мудаків, які щемили “наших”. З того часу бажання розібратися, що до чого з греко-католиками-уніатами, у мене завжди було.

“Криза і реформа” – це книжка для таких, як я, себто таких, які хочуть зрозуміти: чим конкретно греко-католики відрізняються від православних, звідки взялася ідея Берестейської унії, як була здійснена і що ж у ній такого поганого, що шкільний підручник так її на всі заставки лаяв. Автор цієї книжки – греко-католицький (уніатський) владика, свого часу ректор УКУ, і щось мені підказує, що нас інтерес до цієї теми у нас має спільне коріння.

Власне, різниці між православними і уніатами присвячений останній невеликий розділ книжки і зокрема додаток, який містить перекладений сучасною українською мовою текст Берестейської унії. І правда полягає в тому, що для сучасного пересічного вірянина ці відмінності швидше несуттєві, аніж засадничі. От хіба що принципові, якщо вам як вірянину принципово важливо, кого першим поминає священик упродовж служби: Папу чи Патріарха такого-то, – або якщо ви як вірянин принципово впевнені, що Святий Дух походить тільки від Отця чи від Отця і Сина (якось так). Все решта: календар, самі свята, обряди, літургія – в
нас, уніатів-греко-католиків, таке ж як у православних. Так що шкільна програма з історії, принаймні у мій час, мала відстійний підручник, і тут, передбачаючи, що підручники навряд чи істотно зміняться, я вже наперед уявляю наші баталії з учителем історії наших майбутніх дітей. Але щось я відхилилася від теми.

Основна частина книжки присвячена передумовам виникнення Унії, що в назві описано словом “криза” (а сама Унія, відповідно, “реформа”). Автор спершу описує занепад і загальне кризове становище у Візантійському Патріархаті під правлінням Османської імперії. Зокрема, внутрішню боротьбу за крісла, хабарництво і паралельне зубожіння церкви. Потім
описує справи Київської метрополії, що підпорядковувалася Царгороду, але мала з ним мінімальні зв’язки і по факту нікому особливо не була потрібна, хіба що для фандрайзингу, та й то рідко, бо більшість Єпископів на дрібниці не розмінювалася і їхала просити гроші відразу в Московське царство. Одна така подорож закінчилася тим, що московити фактично змусили Царгородського Патріаха висвятити для них їхнього власного Патріарха, що не відповідало православним канонам, бо один з 4 наявних тоді Патріархів не мав права одноосібно приймати рішення про збільшення кількості Патріархатів. Але нашим теперішнім північним сусідам до фені було, має він право, чи ні, вони його тримали
фактично під арештом поки, старий і втомлений, він не здався.

Далі маємо опис тих часткових реформу Київській Метрополії, які були здійснені тим самим Патріархом по дорозі додому на південь і які певним чином спонукали українських
єпископів шукати собі іншого патрона. Наприклад, що саме надання ставропійного статусу Львівському братству було одним з чинників, що підштовхувало Балабана на ініціацію унійного процесу, а протидія Острозького, що мав своє бачення унії, підштовхнула
того ж таки Балабана до відходу від цієї ідеї. Принагідно можна прочитати про діяльність самого Острозького і про початок українського друкарства, і ще багато різних речей.

Чим мені імпонує книжка, то це аргументованістю і зваженістю. Ніяких голослівних тверджень, скрізь цитати і посилання, список літератури зашкалює. І водночас ніяких анафем, приймання тих чи інших позицій, хоч автор і священик, як пам’ятаєте, ніякої апологетики. Саме таким має бути добротне історичне дослідження.

Словом, рекомендую :)

[Artem Komisarenko · Rating 5 out of 5]

Дуже крута книга присвячена кризі Східної церкви після падіння Константинополя як передумови виникнення Берестейської унії.