What do you think?
Rate this book
Межигірський дід
320 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
4 people are currently reading
33 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
April 8, 2025
Дочитав я Марка Проклятого.
Що ж, Стороженко не закінчив свій твір, тому укладена Білим кінцівка дещо скомкана. Просто Марко по світу і далі собі ходить і буде ходить до самого суду над людьми.
Щодо основного сюжету. Іноді мені здається, що Стороженко більше істориком хотів бути. Ми починаємо читати про Кобзу та Марка, їхні розмови та сповідь останнього, а далі йде історичний опис подій на кілька сторінок. Правда потім сюжет знову повертається до персонажів.
Можна точно сказати, що усі твори автора передають козацький дух. Це подобаєцця. Марко Проклятий підтримує цю тенденцію, але й показує "поганих козаків". Так один з козаків розбив голову немовляти об камінь...
І жесті там вистачає загалом. Тут зустрінете і вбивство рідні, інцест, зґвалтування...
У кого слабкі нерви — краще не читати. А загалом, то добре передає не романтизовану тодішню добу.
Загалом, особисто я читав Стороженка більше з бажання пізнати козаків. І це він виконав, тому ставлю 4/5.
Що ж, Стороженко не закінчив свій твір, тому укладена Білим кінцівка дещо скомкана. Просто Марко по світу і далі собі ходить і буде ходить до самого суду над людьми.
Щодо основного сюжету. Іноді мені здається, що Стороженко більше істориком хотів бути. Ми починаємо читати про Кобзу та Марка, їхні розмови та сповідь останнього, а далі йде історичний опис подій на кілька сторінок. Правда потім сюжет знову повертається до персонажів.
Можна точно сказати, що усі твори автора передають козацький дух. Це подобаєцця. Марко Проклятий підтримує цю тенденцію, але й показує "поганих козаків". Так один з козаків розбив голову немовляти об камінь...
І жесті там вистачає загалом. Тут зустрінете і вбивство рідні, інцест, зґвалтування...
У кого слабкі нерви — краще не читати. А загалом, то добре передає не романтизовану тодішню добу.
Загалом, особисто я читав Стороженка більше з бажання пізнати козаків. І це він виконав, тому ставлю 4/5.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 12, 2024
Якось так сталося, що я про Стороженко дізналася кілька місяців тому. В рамках нашого книжкового клубу ми читаємо в грудні Марко Проклятий. Прочитала всю збірку , від ще одну сторінку. Деякі твори для мене виявилися досить знайомими, можливо вже читала раніше.
Вуса 4.5 з 5. - коли щось в собі міняєш на заклик начальника, ти змінюєш ставлення рідних до себе, вони тебе не пізнають, але вихід завжди є.
Не в добрий час - 5 з 5 смішна історія про подорож не дуже розумного хлопа з паном до Києва.
Жонатий чорт -5+ з 5. Цю історію я десь читала/ чула.
Матусине благословення 5 з 5, хлопець рятує дівчину , закохується в неї, але є ще служба. Через якийсь час повертається, шукає її, боїться що вона вже забула за нього, але вона і будинок збудувала і речі для нього купила , чекала на нього як на свого нареченого.
Межигірський дід 3 з 5. Для мене саме це оповідання найнудніше в цій збірці, хоча збірка названа цим оповіданням.
Суджена -4.5 з 5. Гарна любовна історія, але трохи сумно, чоловік в літах одружується на дівчині, яка по роках йому за доньку б зійшла.
Кіндрат Бубенко-Швидкий - спомин про старого хитрого діда 4.5 з 5.
Дорош -5 з 5. Про чоловіка який жив на хуторі , примножував своє багатство, допомагав людям .
Споминки про Микиту Леонідовича Коржа -5+ з 5. Споминки про те як жили козаки, що робили, чим заробляли, як відбувався суд ...
Марко Проклятий -5 з 5. Легенда про Марка , який вбив мати і сестру-коханку. Мати, батько, сестра його прокляли, і йому одна дорога. Ходити по світу з важким мішком , в якому голови мами і сестри і робити добрі справи .
Вуса 4.5 з 5. - коли щось в собі міняєш на заклик начальника, ти змінюєш ставлення рідних до себе, вони тебе не пізнають, але вихід завжди є.
Не в добрий час - 5 з 5 смішна історія про подорож не дуже розумного хлопа з паном до Києва.
Жонатий чорт -5+ з 5. Цю історію я десь читала/ чула.
Матусине благословення 5 з 5, хлопець рятує дівчину , закохується в неї, але є ще служба. Через якийсь час повертається, шукає її, боїться що вона вже забула за нього, але вона і будинок збудувала і речі для нього купила , чекала на нього як на свого нареченого.
Межигірський дід 3 з 5. Для мене саме це оповідання найнудніше в цій збірці, хоча збірка названа цим оповіданням.
Суджена -4.5 з 5. Гарна любовна історія, але трохи сумно, чоловік в літах одружується на дівчині, яка по роках йому за доньку б зійшла.
Кіндрат Бубенко-Швидкий - спомин про старого хитрого діда 4.5 з 5.
Дорош -5 з 5. Про чоловіка який жив на хуторі , примножував своє багатство, допомагав людям .
Споминки про Микиту Леонідовича Коржа -5+ з 5. Споминки про те як жили козаки, що робили, чим заробляли, як відбувався суд ...
Марко Проклятий -5 з 5. Легенда про Марка , який вбив мати і сестру-коханку. Мати, батько, сестра його прокляли, і йому одна дорога. Ходити по світу з важким мішком , в якому голови мами і сестри і робити добрі справи .
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 13, 2024
Олекса Стороженко «Межигірський дід»
Збірка повістей та оповідань (2024)
«Стороженко – один з гарніший українських письменників, а разом один із тих, що їм замало присвячено ваги та скоро забуто його твори, зложено їх в літературний архів»
Атмосферно, колоритно та милозвучно…
Козацькі часи минули, але не слава по них.
І кожна оповідка та історія Олекси Стороженка тому свідчення. На надзвичайно багатому матеріалі, з колоритними персонажами та неймовірно соковитою мовою автор творить цілий «Козацький всесвіт», який один кривавим підписом російської імператриці мала поглинути темрява і забуття.
Історії Олекса Стороженка дещо наївні проте поетичні, приправлені щирою любов’ю до старовини і глибокою пошаною до Козаччини («Матусине благословеня», «Суджена» та «Споминки»). В оповідках яскраво відтворене традиційне життя козацької повсякденності: із зимівниками, пасіками, промислами, святами та бувальщиною.
Іноді вони криваві та оповиті люттю до ворога: ляхів і бусурманів («Дорош», «Марко Проклятий), з дрібкою іронії до місцевих «божих людей» («Не в добрий час», «Кіндрат Бубенко-Швидкий») та відром сарказму до московського чиновництва та гнилої системи доведеної до абсурду («Вуси», «Споминки»).
І навіть Нечиста сила постає в оповідках Стороженка як «побратим по нещастю» з якої насміхаються і можуть обвести навколо пальця («Жонатий чорт»). А історія про «Вічного блукальця», покараного за гріхи «Марка Проклятого» – це чи не найкращий зразок готичної козацької літератури.
Проте Стороженка важко пробачити дві погрішності: незавершеність «Марка Проклятого» та «малоросійську душу» самого автора. І хоча історію українського «Вічного блукальця» сяк-так довелося завершити іншому автору, то відданість «російському царату» Стороженка неможливо викреслити.
На жаль, козацькі корені письменника «прижилися» на московському ґрунті військового та дворянина. Хоча, безмежна туга за козацькими часами в автора ледь не в кожному рядку...
Так що, вимкни wi-fi, читай книги.
Збірка повістей та оповідань (2024)
«Стороженко – один з гарніший українських письменників, а разом один із тих, що їм замало присвячено ваги та скоро забуто його твори, зложено їх в літературний архів»
Атмосферно, колоритно та милозвучно…
Козацькі часи минули, але не слава по них.
І кожна оповідка та історія Олекси Стороженка тому свідчення. На надзвичайно багатому матеріалі, з колоритними персонажами та неймовірно соковитою мовою автор творить цілий «Козацький всесвіт», який один кривавим підписом російської імператриці мала поглинути темрява і забуття.
Історії Олекса Стороженка дещо наївні проте поетичні, приправлені щирою любов’ю до старовини і глибокою пошаною до Козаччини («Матусине благословеня», «Суджена» та «Споминки»). В оповідках яскраво відтворене традиційне життя козацької повсякденності: із зимівниками, пасіками, промислами, святами та бувальщиною.
Іноді вони криваві та оповиті люттю до ворога: ляхів і бусурманів («Дорош», «Марко Проклятий), з дрібкою іронії до місцевих «божих людей» («Не в добрий час», «Кіндрат Бубенко-Швидкий») та відром сарказму до московського чиновництва та гнилої системи доведеної до абсурду («Вуси», «Споминки»).
І навіть Нечиста сила постає в оповідках Стороженка як «побратим по нещастю» з якої насміхаються і можуть обвести навколо пальця («Жонатий чорт»). А історія про «Вічного блукальця», покараного за гріхи «Марка Проклятого» – це чи не найкращий зразок готичної козацької літератури.
Проте Стороженка важко пробачити дві погрішності: незавершеність «Марка Проклятого» та «малоросійську душу» самого автора. І хоча історію українського «Вічного блукальця» сяк-так довелося завершити іншому автору, то відданість «російському царату» Стороженка неможливо викреслити.
На жаль, козацькі корені письменника «прижилися» на московському ґрунті військового та дворянина. Хоча, безмежна туга за козацькими часами в автора ледь не в кожному рядку...
Так що, вимкни wi-fi, читай книги.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews