Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.
Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.
У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (i
«Повість про санаторійну зону» не змогла дочитати, але «Сентиментальна історія» і «я романтика» сподобались. Болючий розрив між романтичними ідеалами і ницістю життя.
Меланхолійно і з надривом, трагічно і комічно водночас. Санаторійна зона сіра, марудна, дощова, позбавлена будь-якої надії, як і життя при совєтах. Сентиментальна історія мені була чимось схожою на Дівчинку з ведмедиком. Я - романтика без коментарів, бо, стаючи чекістом, ти перестаємо бути людиною. Загалом відчувається деструктивний вплив гнійної країни та її ідеології, яка безповоротно заражає все, чого торкається
Важка книга. На жаль, описується реальність. Трагічна, абсурдна, жорстока реальність. Про те, як руйнувалися ідеали та знищувалася моральність. Про те, якими способами радянська влада встановлювала свою диктатуру.