Оманливе коло

by Сергій Пономаренко

Від автора бестселера «Чорне весілля»


Подорож до Індії з коханою Анітою не допомогла кіносценаристу Оресту подолати творчу кризу. Ба більше: знайомство з похмурим культом богині Калі спровокувало повернення кошмарів, у яких гине він або його дівчина. Ще й, коли ворожка пропонує колоду Таро, він витягає «Похмурого Женця» — карту смерті чи переродження...


У пошуках сюжету для нового сценарію Орест за порадою друга звертається до штучного інтелекту, на ім’я Пандора. Спілкування з ШІ, а також телефонний дзвінок від таємничої незнайомки допомагають йому скласти канву сюжету: убито дівчину письменника, тож до розслідування той долучає ворожку та шт

348 pages, Kindle Edition

Published June 3, 2024

Reviews

[Olena Ivanchuk · Rating 2 out of 5]

На жаль, ця книга мене глибоко розчарувала.. Попри інтригуючу ідею — поєднання містики, штучного інтелекту та детективного сюжету — результат виглядає настільки слабким і недолугим, що навіть не знаєш, з чого почати критику.

Перше, що впадає в око, — манера письма. Увесь текст побудований у стилі «я встав, я поїв, я подумав». Автор намагався додати якихось емоцій, але вийшло занадто сухо. Здається, ніби він писав «на автоматі», не заглиблюючись у власний текст. Це відчуття тільки підсилюється тим, що в діалогах персонажі виголошують цілі абзаци, які схожі на вирізки з енциклопедії чи статті з Вікіпедії. Направду, склалося враження, що сам автор активно користувався штучним інтелектом або Вікіпедією, створюючи свій, так званий, детектив.

Сюжет, хоча й мав потенціал, загруз у сумбурі та недоречностях. Історія про кіносценариста Ореста, що стикається з дивними подіями здалася мені занадто перевантаженою непотрібними деталями. Усі ці сцени з культом богині Калі, спіритичними ритуалами, снами та розмовами з штучним інтелектом Пандорою виглядають не як повноцінна частина сюжету, а як фрагменти, вставлені для враження "глибини" та непередбачуваності. Але замість цього вони викликають лише втому.

Діалоги? Поверхневі, неприродні й часом настільки нудні, що хотілося перегорнути сторінку, навіть не читаючи. Герої? Як вирізані з картону: безхарактерні, беземоційні, без жодного натяку на розвиток. Головний герой Орест не викликає ні співчуття, ні цікавості. Його дії нелогічні, а мотивація — примарна.

«Оманливе коло» — це книга, яка замість інтриги й напруги приносить лише роздратування. Текст перевантажений зайвою інформацією, стиль письма одноманітний, а сюжет надуманий. Відверто кажучи, це була одна з тих книг, яку я дочитала лише для того, щоб переконатися, що нічого цікавого в ній так і не з’явиться.