Депеш Мод

by Сергій Жадан

«Непричесана» і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у червні 1993 року. «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.

Genres: Fiction

216 pages, Kindle Edition

Published July 1, 2023

About the author

Ukrainian profile for Serhiy Zhadan

Український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», п’єси «Хлібне перемир’я», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та ін.

Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більш як двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. 2017-го року заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана».

Reviews

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Відгуки на книги в Goodreads — це дуже особливий жанр, але їх читання допомагає пригадати, що нас (людей) багато і всі ми — страшенно різні. З різним досвідом та рівнем помороченості, різним сприйняттям реальності, різним ставленням до особистості письменника, різним ступенем пиздуватості, нарешті...

Я вже колись читав "Депеш Мод" Сергія Жадана. Років двадцять тому, плюс-мінус. Можливо, це фантомний спогад, але я чомусь пам'ятаю, як їду з Кам'янця в Київ у загальному вагоні забацаного поїзда, а на коричневій полиці біля мене лежить книжка з обкладинкою від видавництва, імені якого краще не називати. Очевидно ж, що я не пам'ятаю нічого, що я в ній прочитав два десятиліття тому.

А перечитати я вирішив не зі стелі, а через "ПереФарбованого лиса", авторки якого Валентина Мержиєвська та Марія Діденко так драйвово поговорили про цей роман на старті одинадцятого сезону подкасту, що й мені захотілося долучитися до їхнього "смачного" переживання.

Події у "Депеш Мод" відбуваються в червні 1993 року в Харкові, а що ж я можу згадати про себе в ті самі дні? Нічого конкретного. Але можу щось уявити або вигадати...

Мені дев'ять років, вже майже десять. Дівчата мене ще не цікавлять, але дуже захоплюють книжки. Я ходжу за ними в сільську бібліотеку, здається, по неділях і зависаю там годинами. У "дорослий" зал мене ще не пускають, але і Стівена Кінга я надибаю на стелажах з книгами для підлітків.

Що по інших розвагах? У червні — це точно черешні і велосипед. А ближче до середини літа, коли почнуться жнива, ми з сестрою та другом Романом крутимося на колгоспі біля химерної споруди, на якій перевівають зерно, або на току, або спостерігаємо як з ферми автоматичним транспортером вигортається гімно з-під корів на купу гною, або нюхаємо анаеробні флюїди силосних ям, або граємо в "пекаря" біля клубу, в у "піжмурки" — в зарослому високою травою шкільному дворі...

Сьогодні у трьох метрах від того місця, де ми тоді грали в "пекаря" похований під українським прапором один із тих, з ким я тоді грався. Мішка загинув ще на початку війни. Не цієї, якій йде червертий рік, але тієї, якій вже одинадцять.

Я можу припустити, що в ті дні мені живеться непогано, навіть добре. Тата заберуть на якийсь час на військові збори резервістів, але він скоро повернеться. Ще живі всі мої дідусі і бабусі. Черешня біля клубу витримує мою вагу навіть тоді, коли я вилажу на самісінький її вершечок. Мене чимось годують вдома і мені смачно. Я ще не знайомий з жодним із екзистенційних жахів, на кшталт кохання, смерті та орендної платні за житло.

Може тому "Депеш Мод" зараз для мене виявився таким яскравим зліпком часу і досвіду, музеєм покинутих секретів життя, якого в мене практично не було. І слава богу. Трохи перегодом я, звісно, таки торкнуся краєчком язика до алкогольної вакханалії гуртожитського життя, коли стану студентом, потерпатиму від гопоти і надивлюся на персонажів, подібних на Собаку Павлова, Чапая, Васю, Какао, Марусю та інших кумпелів жаданівського alter ego в романі. Але це буде потім, колись, і набагато нудніше, ніж в "Депеш Мод".

Цікаво, хто з прототипів цих персонажів дотягнув бодай до тридцяти? Бо автор не лише дотягнув, автор став рок-зіркою і сучасним класиком літератури, дай йому, Господи, прожити ще триста літ.

Я отримав купу задоволення від цієї книги, адже вона написана жваво і смішно. А якщо прочитати її голосом Жадана, то може здатися, що це просто дещо затягнута версія "Грибів Донбасу" або пісні "Натаха".

Це, безсумнівно, надасть процесу читання особливої пікантності та шарму. Спробуйте)

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

😎✍ Хочу написати коротко, але якщо пояснювати, вийде безкінечно довго.

«Депеш мод» сьогодні перечитується мені, як видатна книжка. Під ідеальною хуліганською формою з легеньким молодіжним сюжетом і блискучими діалогами, ховаються важливі речі:

🤘По факту, це погляд молодого 30-річного українця початку нульових на дух свого покоління, на минуле 10-ліття, з конкретними висновками і артикульованим світоглядом у Епілозі №4.

🤘 Також, для мене це була подорож у голову автора, мені здалося, що саме тут ідеально видно його талант — коли ліричний герой фокусується на простих побутових речах, і цікаво розкручує їх у своїй фантазії на максимальні оберти.

Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Данило Депутат · Rating 3 out of 5]

Зізнаюся, в мене були упередження до цієї книжки, оскільки на такі життєві часові змальовки мені потрібен настрій. Але тут на один із клубів обрали — отже, випала нагода. 

Не таким страшним виявився для мене цей досвід, а подекуди навіть подобався завдяки реалістичності: «Коли мені було чотирнадцять і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав’язку. Було дуже тепло, і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матраці й навіть похмелитися не міг, тому що мені було лише чотирнадцять і похмелятися я ще просто не навчився» — коротко кажучи, смерділо мені тим перегаром і блювотою. 

Є тут також іронія над таким досвідом: «Собака втомлений і змучений — він п’є вже третій день, ще й погода погана, очевидно, це від погоди, тиск чи як це називається. Як називається стан, коли ти п’єш третій день і раптом перестаєш пізнавати рідних і близьких? Очевидно, що тиск».

Ну і власне, думаю, багато хто мав схожий досвід чи його спостерігав; можливо, тому і подобається багатьом; перший роман, знову ж таки. Але я познайомився з творчістю завдяки останньому роману «Інтернат» вісім років тому; він же для мене і став своєрідним відкриттям; а щодо «Депеш Моду» просто подякую за, гадаю, добре зображених людей у часі. Загалом нормально провів дозвілля, хоча подекуди й специфічно; й не сказати, щоби читалося мені легко. 

[Kateryna Korablova · Rating 5 out of 5]

Досить паршива реальність 90-х в типово жаданівському написанні. Що сказать. Я це люблю і мені з цим харашо було після універських пар сидіть на лавці і курить цигарку. Шкода, що я більше не студентка.

[Абрахам Хосебр · Rating 3 out of 5]

Вова і Володя

[Maria · Rating 5 out of 5]

Одна з найулюбленіших книг цього автора. Часто не стримувалась і реготала. Так гарно про алкоголіків і наркоманів ще не писав ніхто.😀

[Taya Ferdinand]

Нескінченно можна:
дивиться на вогонь, воду і перечитувати частину про преподобного джонсона.

[Misha Pyrkh · Rating 3 out of 5]

Якщо Сергій Жадан є одним із взірців сучасної української літератури, то його «Депеш Мод» — точно не найкращий приклад того, якою ця література може бути. Субʼєктивно, тому що мені не дуже подобається брудний реалізм.

У творі ригачок більше, ніж у Тарантіно крові: дев’яності, російські рублі, Бєлгород, водка, відсутність орієнтирів, комуністичний спадок…
Жарт із перекладом спочатку насмішив — коли перекладали проповідника. Але коли з’являється переклад з радіо про Depeche Mode, це вже не так працює.
Рецепти створення боєприпасів здаються ніби скопійованими з Паланіка, а щодо кінцевої долі деяких персонажів — це радше нагадало Кінга.

[Andrishch · Rating 4 out of 5]

Впізнавана по стилю повість про маргіналів у непримітних обставинах, яких Сергій Вікторович уміло перетворює на Робін Гудів із Харкова 90-их.

[Alla Kovalenko · Rating 3 out of 5]

Рання творчість. Це зовсім далекий від мене сюжет, проте, оповідь сама по собі доволі щира.

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Перечитала з великим задоволенням.

[Andrii Haas · Rating 3 out of 5]

Суміш Буковскі, Харкова та бруду. Така собі «підʼїздна романтика», але написана Жаданом.

[Anna Landar · Rating 5 out of 5]

"Робити нам за великим рахунком,немає чого,хоча у кожного свої стосунки з дійсністю,в нашому віці вони зводяться до якихось простих примх і побажань -там потрахатися,я навіть не знаю,що і ще?"
...
Троє друзів мають знайти четвертого,щоб повідомити про смерть його вітчима,такий собі квест вгашених студентів.
На дворі 90-ті і кожен намагається крутися як може.Вічно п'яні та закинуті студенти відображають тогочасність,бо зазвичай тільки горілку можна було купити.Кожен з них стикається з кризою ідентичності адже минулі закони вже не дії,а нової ще не створили.
Абсурдність тексту чітко відображає абсурдність того часу.
Чого тільки вартий проповідник та перекладом його проповідей.Чи Чапай,що живе на заводі і сам ж виносить з нього потрохи і марить марксизмом.

Тут не буде повчань та висновків, тільки жорстоко тогочасна реальність.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 1 out of 5]

_ 2/10 _

_ Я вже читав поезію Жадана, вона така ж як і пісні — душевні, іноді мають якийсь сенс. Читав я також збірку коротких оповідань "Гімн демократичної молоді" і там були як цікаві/драйвові, так і абсолютно ніякі, про типові будні гопоти. В даному випадку це представник останнього. Ніякого сенсу в прочитаному я не бачу. Є декілька жартів з яких я посміхнувся. Про те як розставлені розділові знаки я взагалі мовчу...

_ Я ніколи не повірю що Марічка не списувалась з Карпи, вони ж абсолютно ідентичні😅

[Oleksandr Dulenko · Rating 5 out of 5]

Сміх крізь сльози… багато часу пройшло, а мало що змінилося( прочитав залпом.

[Марія Галуга · Rating 5 out of 5]

Це була перша Жадана, яку я прочитала, тож враження максимально суб'єктивні 🙌

Перші 40 сторінок я нічого не розуміла, бо було відчуття, наче мене кинули воду, а я не вмію плавати: події відбувалися швидко, персонажі незнайомі. Але коли розпочалась зав'язка сюжету, то у голові почався складатись пазл:
Троє друзів — головний герой, Собака і Вася Комуніст шукають приятеля Карбюратора, щоб повідомити про горе у родині. Але у буремні 90-ті це виявляється не так легко: на персонажів чекають боротьба за життя, несподіванки й рішення, що змінять їхню долю.
До кінця я не зрозуміла, чи це автобіографічний роман, чи заснований на реальних подіях. Обов'язково подивлюсь аналіз твору, але хочу зараз поділитись «свіжими» враженнями.
Мова викладу неймовірна у тому плані, наскільки вона точна (а ще би не була точна, якщо автор жив у 90-ті). Відсутність ком, передання діалогів через описи, одне речення на дві сторінки — усе це показує, якими є герої.
Нестримними, зламаними життям, які намагаються утриматись на плаву.
Ситуації, в яких вони опиняються, екстремальні та небезпечні. І так дивно усвідомлювати, що я їм майже однолітка.
Це шедевр, не побоюсь цього слова, адже краще розповісти про життя підлітків у 90-х немає як. Герої не аморальні, вони просто люди, що живуть у тих важких часах і шукають самих себе. Це чудова книжка, якщо ви хочете ознайомитись із творчістю Жадана і дізнатись про буремні перші роки незалежності України. Фінал впринципі був очікуваний, але я хотіла би трохи іншої розв'язки.
Одним з моїх найулюбленіших моментів було пояснення назви роману «Депеш Мод», адже так називається однойменна британська групи (а я люблю мистецтво). Хочу ще переглянути фільм і більше дізнатись про гурт.
Однозначно рекомендую, адже читається дуже легко, написано майстерно. Жорсткі жарти та нецензурна лексика виконує свою роль: робить прозу ще більш автентичною і неприкрашеною.
Як і сама реальність.

10/10

#Відгук@restlesstale

[olesia · Rating 5 out of 5]

Ця книга - культурна памʼятка української молоді 90х. Спробуйте описати хоч одну історію в гумористичному контексті пересічному європейцю і зрозумієте сенс її існування та кут для інтерпретації.

Ця книга не вражає тільки в тому випадку, якщо описаний досвід знайомий, а закладаюсь, що навіть молодше покоління відчуває якісь подихи ностальгії.
Наркотики, безкінечне бухло, поліцейські відділки, бідність - це вже не ті кольорові 90ті до яких всі так звикли. Це сурова реальність і тим добра ця книга, що вона реальна.

Написана найпростішою розмовною говіркою, з матюками та відвертостями, розмови одночасно смішні та серйозні, тзв. распіздяйство за яким насправді криються розумні думки та виважені моралі.
Це чудова книга, в ній багато гумору, окремо зазначу і частину з біографією депеш мод, тому що це було вкрай кумедно, багато екзистенційних роздумів, який ні який сюжет теж.

Сюжету вона і не потребує, адже вся суть в українському вайбі, який не відгукнеться нікому іншому. Це ніби душевний діалог про вічне, всі ці люди ніби промовляють до тебе, тож ти відчуваєш себе присутнім і дотичним.
Словом, сентименталістів точно не лишить байдужими.

[Катерина · Rating 2 out of 5]

Ця книга буквально викликала у мене похмілля. Я, нажаль, не змогла побачити в цьому "посвяту і вхід в доросле життя" як багато хто говорить. Я побачила просто загублених людей без минулого, без майбутнього, де навіть теперішнє під питанням, в книзі без чіткого початку і без чіткого кінця, що в цілому мабуть було характерним для тих часів. Назвати це читання приємним - важко, цікавим - тим паче. Все настільки погано, що самі головні герої забувають навіщо це все і яка у них мета. Я можу це виправдати тим що такі були часи і це тільки підкреслює наскільки люди були загублені. Але самій мені здається, що це виправдання яке ти вигадуєш просто щоб сильно не хейтити книгу. Місцями було прикольно, але один-два цікавих діалоги на цілу книгу якось малувато буде.

[Maryna S · Rating 3 out of 5]

Це була моя четверта книга Жадана і щось мені здається, що в мене починається нечитун на нього від цього моменту. Дуже сподобався «Інтернат» та «Ворошиловград», «Месопотамія» була мені найдивнішою, але лишила якесь відчуття свіжості після прочитання. Хоч я і не люблю літературу зі «слівцем», то ті три твори мені зайшли, але цей… я чекала поки це все закінчиться. Вся ця загублена молодь, алкоголізм, наркотики, ці сцени і діалоги глибоко пʼяних та понівечених людей, мабуть, не для мене. Було кілька моментів, де я щиро посміялася, тому 3 зірочки. Це не та книга, яку я б радила.

[Oleksandra · Rating 5 out of 5]

Дякую Сергію Жадану, що написав "Інтернат", бо без нього я не прочитала б "Депеш Мод".
"...радість і спокій тримаються саме на великому логічному поєднанні тисячі нікому непотрібних, аномальних шизофренічних штук, які, сполучившись у щось єдине, дають тобі, врешті-решт, повне уявлення про те, що таке щастя, що таке життя і головне — що таке смерть."
Ця книга стала для мене "аномальною штукою" в "штуках", які мені подобаються, і, можливо, в цьому і є весь сенс.

[Юлічка Х · Rating 4 out of 5]

Загалом роман сподобався. Слухала в аудіоформаті і ввійшла в який транс, повністю потрапила в той світ під час прослуховування. Це щось нове і цікаве для мене, ця хаотична, атмосферна історія про молодість у буремні 90-ті, пошук себе у світі, становлення людини. Стиль та структура тексту теж була незвичною, Жадан пише дещо хаотично і емоційно, мені такий стиль до вподоби, тому від мене 4/5)

[Marina · Rating 4 out of 5]

Цікавий екскурс у життя маргінальної молоді 90-х. Але я явно трохи спізнилася на зустріч із цією книжкою. Якби я читала «Депеш Мод» у старшій школі чи десь на перших курсах універу, то була б просто вишка. Проте гумор тут класний, а події динамічні. Проповідь преподобного Джонсона-і-Джонсона це золотий фонд, від якого смієшся вголос.

[Юлія · Rating 5 out of 5]

Слухала у Жадановій начитці. Стилістично прекрасна історія про зграю винятково колоритних малих придурків (19-тирічна харківська шпана підходить же під цей опис, правда ж?) у похмурих і добряче відбитих 90-х минулого століття

[Viktor Malafey · Rating 2 out of 5]

Що ця книга може когось навчити?
Чи зробила вона мене кращим, після прочитання?
Це так виглядає рефлексія за втраченою молодістю?
А хто тут найбридкіший персонаж: Какао, Собака Павлова, Карбюратор чи Маруся?

Не вірю, що це на реальних подіях написано, вони б не вижили.

Вцілому книга просто, мабуть, не для мене. Особливо дратував зайвий шмат про інструкції з вироблення вибухівки.

[Андрій · Rating 5 out of 5]

Гарна книга, смішна, цікава

[Shiny Tiger · Rating 5 out of 5]

читала в автобусі і не могла стримувати сміх, особливо через сцену з радіо та сектою. незважаючи на зараз неприйнятну лексику там і специфічні погляди героїв, це достойна комедійна книжка і якесь запечатування тодішньої реальності. навіть давала мамі почитати, задоволена і казала, що згадала молодість😁

[Darius · Rating 2 out of 5]

Книжка, мабуть, непогана. Але я, мабуть, для неї запізно народивсь)
Не зайшли мені ці всі 90-ті, не розумію я цього. Ще й 90-ті географічно далекі.

[Olena Tenditna]

Перечит; колись на 1му курсі дуже зайшло, зараз менше, але все одно гигикала місцями. Тема далека, зображення прекрасне!

[Ігор Тітов · Rating 5 out of 5]

Класична романтика Жадана і я її обожнюю. Дуже приземлено, ніякого геройства, сірий і брутальний світ як він є. Хлопаки, які жили в перехідні смутні часи. Весь час п'яні і завжди філософствують, а такі вайби я обожнюю. Безглузда і абсурдна пригода з викраденням бюсту, обговорення комунізму(о таак, вайбики лівацького Жадана, абажаю). А все, щоб просто передати знайомому що в нього вітчим то помер і треба бігти на похорон. Герої їдуть електричками, блукають промзонами, потрапляють у дивні квартири. Це класичний «роуд-муві», де шлях важливіший за ціль. Чисто самураї. А ще, шикарний монолог про саму то групу, про Депеш Мод. А ще дізнався що існує вистава і це мене інтригує. Дуже раджу!

[Марія · Rating 3.5 out of 5]

2024
Жадан вигадав якийсь новий жанр аклотурів по 90-тих. Я мабуть занадта стара щоб мені це було цікаво або це трера читати під чимось).
2026
Слухати все ж веселіше: сприймається як посиділки друзів чи плітки на лавці. І, можливо, саме через такий гіперболізований алкотріп книжка так влучно передає непевність і хаос часів перебудови.