Солодке життя

by Роман Малиновський

«Солодке життя» — збірка оповідань, об’єднаних настроєм та сюжетними спіралями. У «Двадцяти п’яти днях» Лука сідає в крісло перукарки в еміґрантському кварталі Берліна. Вони говорять різними мовами, і єдиний спосіб порозумітися— жести та доторки. Їхня внутрішня мова веде їх за собою, аж поки настає двадцять п’ятий день. У «Каїрському експресі» Давид подорожує трансконтинентальним потягом і везе до кінцевої станції таємний вантаж. Проте комфортний перебіг цієї мандрівки під загрозою. У «Списанні» дівчина отримує термінове завдання. «Зрештою, кому ще могли довірити цю справу»,— думає вона, почувши наказ. Щоб виконати його, вона йде на зустріч із Теракотовиl

Genres: Short Stories, Fiction, Ukrainian Literature, Contemporary

134 pages, Kindle Edition

Published July 1, 2021

About the author

Український письменник. Автор збірки оповідань «Солодке життя». Співзасновник, головний редактор та артдиректор видавництва «Вавилонська бібліотека». Засновник видавничого проєкту «Цивілізація».

Reviews

[Maryna Ponomaryova · Rating 4 out of 5]

Здається, це єдина книга суч укрліту, якій би пасували всі ці естетичні інстаграмні фотосесії з півоніями у скляній вазі, недбало кинутим пледом, склянкою вина з відбитком помади (смішно коли так фотографують різний важкий треш, а не тонку-солодку-красиву-химерну прозу). Тут і приємне, і тривожне, і повільно-мружливе, і муракамісте (вибачте), і загадкове, і меланхолійне, і мрійливе, і дивне. Найбільше сподобались кілька цілісних оповідок із satisfying сюжетом: про жінку, яка у своїй ненависті вбиває і лишається і кохає і вбиває і лишається і вбиває. Також про театр і чотирьох королів, що буквально смакують фільм. Також про Тараса - якщо це той Тарас, а це явно той Тарас - я посміхалась. Також про напад узбеків, вогонь і смуток на ринку, тут тінь Буццаті та абсурд Воннеґута, і це дивно і смішно в тій мірі, яку ми любим. А ще, звісно, канібалістичний бенкет, хоч і коротенький, але ну хороший же. Тільки одне відверто заставило фейспалмити, але припускаю, що це через особисті тригери. Якщо коротко, то я люблю оповідання більше ніж романи, але тут я хочу роман, в деяких оповіданнях надто концентрована оповідь, надто багато загравань і недосказаності, або ж лише відбитків емоцій. Хочу більше знати про Єву, Петра, Павла, що повсякчас виринають немов старі знайомі у різних оповіданнях, чіпляють детальками увагу (взагалі чимало паранойних моментів з «десь це вже було»). Хочу більше цього відчуття розмивання реальності і напівсну, яке було в більшості оповідань, а надміру реалістичні або ж науково-фантастичні речі видались якимись спотикливими. Але як на дебют то вау і клас. Тому дуже сподіваюсь наступним Роман напише роман. Чекатимем.

[Oleh Bilinkevych · Rating 3 out of 5]

Непогана дебютна збірка, після якої хочеться побачити більше робіт від Романа Малиновсього.
З 13 оповідань сподобались найбільше «Каїрський експрес» та «Дольчевіта».
Цікаво було б побачити більше історій у жанрі sci fi.

[Юра Мельник · Rating 5 out of 5]

Літературне задоволення аж до дрижаків. Для того щоб написати таку збірку треба бути не просто дуже талановитим, а справжнім Богом короткої прози.

[Haska Shyyan · Rating 5 out of 5]

В ці дні особливо сильно хочеться, щоб українські автори писали саме такі книжки. Не злободенні, але універсально актуальні, не кон’юнктурні, а чуттєві, не зрозумілі, а естетичні.
Це те, що формує пласти, яких нам так бракує у минулому. Найприкріше, що у минулому вони намагались бути, але із відомих історичних причин (йбн рсн) не стали достатньо фундаментальними.
Мені дуже подобається скільки у цих коротких атмосферних оповіданнях світових культурних референсів, скільки контекстуальної точності і особливо, скільки метефоричних покликань і ніжних привітів авторам перекладеним і виданим у Вавилонська Бібліотека.
Дякую Роман авторові за цей відпочинок. За подарунок занурення у інші світи.
Нехай дві хвилини до півночі ніколи не минають. І нарешті закінчаться газетні вирізки для шпалер у сквоті. Бо ми заслуговуємо на дольчевіту!

[Ivan · Rating 5 out of 5]

таке солодке
5 зірок, бо десь так собі уявляю майже ідеальні оповідання
легко і швидко читається, а ще й цікаво
особливо зачепили сайфайчик
і бенкет чудовий

[Iryna · Rating 5 out of 5]

Дуже довго не було такого, щоб текст мене затягував, я ніби плавала в густій карамелі і це мені подобалося. Оповідання звісно не однорідні. Деякі чарували від першого до останнього слова, пару я читала з нудьгою, в надії на цікавий кінець та не виправдалось.
Майже кожне з оповідань виявлялось не тим, чим здавалось на перший погляд. Тягуча суміш поетичної прози, насилля та загадковості.
Отаке несподіване задоволення від збірки, від якої не очікувала нічого.

[Максим Гах · Rating 3 out of 5]

Збірка неймовірно статичної водянистої прози. Тут немає ні сюжетного розвитку, ні персонажів (лише імена), ні словесної чи інтелектуальної гри, ні несподіваних розв'язок; тут майже немає діалогів. На жаль, в більшості це дуже нудно читати...

Об'єм книжки 170 сторінок. Якщо відняти ілюстрації вийде приблизно сто. При цьому тут є, наприклад, оповідання на 3 сторінки, яке можна було б скоротити втричі (якщо його взагалі варто було публікувати). До чого я веду? Закрадається думка, що автор просто не має що сказати.

PS: як вже писали в інших відгуках, на базі "Каїрського експресу" можна справді вибудувати цікавий фантастичний світ

[Olha Tiumentseva · Rating 5 out of 5]

Це сталося.Тепер в мене є улюблена збірка оповідань.
13 оповідань, які я щойно дочитала, і хочеться починати спочатку. Історії містять в собі стільки загадок, натяків, глибини, та такий градус пристрастей, що захоплювало подих. Бракує слів описати цю магію.

Оповідання різножанрові, але спільні настрої, мотиви, деякі персонажі перетикають та з'являються в різних історіях.

"Неправда - це те, що ми благоговійно приймаємо,як причастя. Але з нас досить".

[Olesya · Rating 5 out of 5]

Треба почати з того, що оформлення книжки страшенно естетичне. Через це хочеться читати, тримати її у руках якомога довше. Але оповідання всередині такі легкі, м‘які, обдумані, що читаються напрочуд швидко. Тільки встигаєш розігнати уяву, увійти в атмосферу - й кінець. Кожне з них дає іншу емоцію, інший настрій. Уривки чиїхось життів нарізані однаковими плястерками просто перед читачем.

[Діана Малюга · Rating 5 out of 5]

Чудова збірка оповідань, яка залишила по собі чарівний післясмак.
Для мене напруга наростала з кожним оповіданням.
Наприкінці майже всі роботи припадали мені до душі. Я відчувала тривогу, страх, і це найкраще. Бо мистецтво короткої прози, як на мене, у цьому і полягає - миттєві емоції.
І автору це вдалося. Ще й як вдалося.
Кумедно, що в деяких відгуках читачі пишуть про Дольчевіту як найкраще оповідання зі збірки. Для мене зовсім ні) Навіть найслабше. Чому? Я не люблю прийом "male gaze". Коли якийсь чоловік розглядає жінку і розказує нам, яка вона, спираючись суто на свої фантазії. Коли героїня вмикає собі в навушниках музику, і дядько каже: "Ох, мабуть, слухає Ніну Сімон", у мене інстинктивно в голові з'явилась думка "Най би то був якийсь Рамштайн чи Емінем. Будь ласка!"))) Ну але це таке. Можна сказати, що це єдине оповідання, яке мені не зайшло.
Оповідання про рослини в тілі війнуло на мене Віаном (дайте ще). І взагалі часто згадувала твори Вавилонської бібліотеки. У якийсь момент навіть подумала, що Роман подарував мені ту магію, яку я чекала від Кортасара. Мова автора прекрасна. Я не здивована, але дуже хочу це відзначити.
Ілюстрації до книги - любов. Мені подобається такий стиль, і ця ілюстраторка.
Тому чекаю наступних робіт Романа, бо бачу величезний потенціал.

[Marichka Blindiuk · Rating 4 out of 5]

дебют видавця Вавилонської бібліотеки – це 13 оповідань, що заводять у різні жанри від драми до наукової фантастики. його герої п'ють джин, а героїні мають яскраві очі, здебільшого всі вони виявляються аморальними, але страшенно натхненними. в багатьох (але не в усіх) історіях Роман утримує напругу, щоби зрештою залишити неочікуваний розчерк фіналу. це насичена проза про приховані пристрасті.

[Yuri · Rating 4 out of 5]

Сюрреалістичні оповідання, після яких залишається враження ніби після перегляду картин Рене Маґрітта: тривога, неочікуваність, незвичайність, напівмістика.

Всі оповідання кіношні.  Розвеселило "Ми дуже любимо Тараса". Найбільше сподобалося перше "Двадцять п'ять днів". Якби всі були написані як воно,  поставив би 5 зірочок. 

[Liudmyla Zadorozhna · Rating 4 out of 5]

Історії образні та чудернацькі, а мова написання дуже кінематографічна. Найбільше запам'яталися "Святковий обід" та "Святий Бенедикте, молися за нас".
Буду чекати на подальші твори автора.

[Zayebooks · Rating 3 out of 5]

2,5

Сподобалось «Каїрський експрес» і «Списання»
Трохи менше, але всеж - «Бенкет»

[Victoria Okhrymiuk · Rating 3 out of 5]

Книжка маленька, мені не вистачало розміру оповідань, як на мене, частина з них просто не встигала розкритися. Сподобалися оповідання Ми дуже любимо Тараса, Глибокий півсон, Бенкет.

[Олена Костюк · Rating 4 out of 5]

Книга мабуть буде певною насолодою для поціновувачів короткої прози. Для мене ж книга почалася розкішно, а далі було все менш цікаво. І ці згадки парашських людців...Не розумію для чого досі захоплюватися людьми "з боліт". Мене від будь-яких згадок людей "з боліт" тягне до блювання

[Valeriya · Rating 4 out of 5]

для того, щоб робити висновки про цю книжку, їх треба прочитати повністю
класно

[Natalia Tymoshyk · Rating 4 out of 5]

У автора дуже гарна мова, цікаві порівняння, читається легко, але ... часами нудновато, особливо оповідка про цирк мені довго заходила, можливо тому що я не люблю цирку і всієї цієї "романтики".
Особисто мені бракнуло сюжетності в оповіданнях. Найбільш наповнений сюжетом був "Каірський експрес", але малої форми мало, щоб розвернутися і трохи нам розповісти про цей світ, дуже хотілося б пірнути у цю фантастику.

Загалом не дочитала кількох оповідань, але не тому що погана книжка, просто вирішила зробити павзу і пірнути у це трохи пізніше, трохи в іншому настрої.
До речі, книжка маленька, прочитати можна десь за два вечори.

[Катерина Майковська · Rating 4 out of 5]

"солодка, щемка, несподівана", дійсно)
доволі свіжа та сильна дебютна книжка. ілюстрації пречудові!
найбільше вподобала "Каїрський експрес", "Святий Бенедикте, молися за нас" та "Ми дуже любимо Тараса"- пречудові оповідання. хочу роман у світі "Каїрського експресу".

[Katia Chaukina · Rating 5 out of 5]

Ці оповідання наче смакуєш. Деякі прийоми повторювані, як от з жіночими іменами, деякі футуристично цікаві, з синтетичними рослинами.
Від усіх з перших же абзаців охоплюєшся тривогою, і будь що дивне в реальності навколо здається потойбічний світом, наче з цих оповідань.

[Petro Svystun · Rating 5 out of 5]

Оповідання які ти не просто читаєш, а й відчуваєш на смак, запах, дотик... Дуже хороша коротка проза, однозначно рекомендую прочитати.

[Andrii Piasetskyi · Rating 3 out of 5]

Це дуже годна збірка, яка читається як музичний альбом. Всі ілюстрації мають сенс, всі назви працюють.

[Katrusya · Rating 4 out of 5]

Декілька історій не дочитала, але загалом - дуже смачно, цікаво й з тонким відчуттям тривоги опісля, мені сподобалось.

[Katerina · Rating 5 out of 5]

Було незвично читати коротку форму. Але потім різність оповідань почала подобатись і викликати різні емоції. Захоплювалась фантазією автора. І залюбки прочитаю ще його збірки, коли вони з’являться

[Rostyslav Kuzyk · Rating 4 out of 5]

Дуже багатогранна книжка. Майстерно написана, грайлива, часто з неочікуваними поворотами сюжету.

Оповідання «Каїрський експрес» — топове, з нього, як на мене, можна вивести цілу фантастичну сагу.

Але від мене — четвірка, бо деякі оповідання мене дратували. Втім, якщо автор заклав у них такий ефект — тоді браво, але цього я не знаю. Окрім цього, деякі сюжетні повороти легко вгадувались, через що бувало нудно.